Європа не бачила такої масштабної міграції людей від Другої світової війни.
З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року понад 6 мільйонів людей – переважно жінки, діти та люди похилого віку – поїхали до інших європейських країн, насамперед до Європейського союзу. Шокованих жорстокістю російського нападу, зневірених та ошелешених українських біженців здебільшого приймали із розпростертими обіймами в Європейському союзі: стурбовані громадяни згуртувалися, щоб допомогти, а уряди негайно надали притулок і допомогу.
У той час, як Брюссель чітко дав зрозуміти, що ця допомога триватиме, почалися і розмови про «втому України» – як серед політиків, так і громадян ЄС, багато з яких самі стикаються із труднощами на тлі млявого економічного відновлення після пандемії COVID-19. У зв’язку з тим, що велика війна триває вже майже два роки, а обширна підтримка України, імовірно, слабшає, у декого може скластися враження, що українська армія загрузла у власному контрнаступі.
Багато експертів, однак, скептично ставляться до повідомлень про високий рівень «втоми від України» і вказують на російську дезінформацію у більшості випадків, коли про це згадують.
Міграційна криза в Європі
Станом на 21 листопада цього року від початку повномасштабного вторгнення РФ з України, який розпочався 24 лютого 2022 року, втекли понад 6,3 мільйона людей, свідчать дані Управління верховного комісара ООН у справах біженців. Лише Європа прийняла 5,9 млн українських біженців.
ЄС діяв швидко і через 10 днів після вторгнення Росії одноголосно ухвалив закон, який надає захист громадянам України, які втікають з країни, активувавши Директиву про тимчасовий захист вперше з моменту її ухвалення в 2001 році. Щоб отримати цей статус, українським шукачам прихистку потрібно лише пред'явити ID-картку або паспорт. Цієї осені міністри внутрішніх справ ЄС продовжили ці заходи, термін дії яких мав закінчитися в березні 2024 року, ще на рік.
За останнє десятиліття міграція виявилася подразливою та суперечливою темою в ЄС. Це було визначальним фактором референдуму про Brexit у 2016 році, який призвів до виходу Сполученого Королівства з ЄС, і сприяв відродженню популярності ультраправих політичних сил Європи серед молоді.
У 2015 році рекордні 1,3 мільйона людей попросили притулку в Європі після небезпечних, а часом і смертельних подорожей сушею та морем. Більшість новоприбулих тікали від громадянської війни в Сирії та жорстокого захоплення влади екстремістським угрупованням «Ісламська держава» у певних регіонах країни. Країни-члени ЄС розділилися: точилися суперечки про те, скільки біженців кожна країна повинна прийняти; деякі члени твердо вважали, що моральним обов'язком блоку є прийняти якомога більше біженців; інші, навпаки, воліли будувати стіни та зводити паркани.
Попри всі труднощі та невизначеність, українці добре адаптуються в порівнянні з досвідом інших груп біженців, каже Жан-Крістоф Дюмон, керівник відділу міжнародної міграції міжурядової Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Згідно із березневими статистичними даними, у Польщі, де вже проживає потужна українська громада, 71 відсоток біженців із сусідньої України знайшли роботу. У Німеччині рівень зайнятості був нижчим: 24 відсотки опитаних біженців у червні мали роботу.
І хоча показники у країнах Європи різні, такі цифри вражають, каже Дюмон у коментарі Радіо Свобода: «Ці показники зайнятості є надзвичайними для українців, багато з яких приїхали лише рік тому. На це є багато причин. [Вони] отримали доступ до ринку праці з першого дня [прибуття]; багато з них були висококваліфікованими; нестача робочої сили вже існувала; і вони могли спертися на українські громади, які вже існували в багатьох місцях», – сказав він.
У перші місяці після вторгнення 2022 року Польща прийняла більше українських біженців, ніж будь-яка інша країна. Близькість, існування сформованих спільнот діаспори, знайома мова та культура означали, що Польща була природним місцем для українців. Однак тепер багато біженців обирають Німеччину. Майже 1,2 мільйона українців були зареєстровані в Німеччині на кінець вересня у порівнянні з приблизно 958 000 у Польщі, згідно зі статистикою ЄС.
Чому Німеччина? Нещодавній звіт EWL, польського агентства з працевлаштування, яке проводило дослідження спільно з Європейським центром при Варшавському університеті, доходить висновку, що українці краще інтегруються в німецьке суспільство, ніж польське. Згідно зі звітом, фактором стала спільнота українців, яка зараз розростається у Німеччині, оскільки люди, які вже осіли в країні, могли допомогти друзям і знайомим здійснити переїзд. Порівняно з іншими країнами, українці, цитовані у звіті EWL, стверджують, що Німеччина пропонує вищі заробітні плати, обов’язкові мовні курси, щедріші пільги для біженців та кращу медичну допомогу.
Економічний спад у ЄС
У той час, як багато українців успішно інтегрувалися в приймаючих країнах і пристосовуються до нового життя, у ЄС починає виникати напруга. Окрім кризи біженців, європейці уже мають справу зі зростанням інфляції та економічною стагнацією, що є наслідками пандемії коронавірусу.
Оскільки інфляція сягає рекордного рівня та понад 27 мільйонів людей у ЄС мають неповну зайнятість або не мають роботи взагалі, надання пільг, житла та нових робочих місць для мігрантів стає дедалі складнішим. Недавній звіт, підготовлений на замовлення ЄС, показує, що «втома від солідарності» щодо українських біженців є результатом похмурих економічних перспектив у всьому ЄС. «Криза вартості життя вдарила по сім’ях з низьким і середнім доходом у приймаючих суспільствах», – написав у звіті Лодевейк Ашер, спеціальний радник ЄС із питань України.
У Берліні не вистачає притулків для понад 10 тисяч мігрантів, які лише цього року подали документи на захист у німецькій столиці. «Зараз ситуація не дуже хороша, – сказав у коментарі AP наприкінці вересня Саша Лангенбах, речник державного управління у справах біженців у Берліні. – Це набагато більше, ніж ми очікували минулого року». До кінця року Берлін очікує прийняти ще 5500 мігрантів на додаток до 11 тисяч українських біженців, яких столиця Німеччини вже прийняла.
Берлін не є винятком: стискання ресурсів і бюджетів бере своє повсюди в Німеччині. Іншим містам і містечкам стає важко забезпечити біженців грошима та житлом. Понад 220 тисяч осіб подали заяви про надання притулку в Німеччині в період з січня по серпень цього року – більшість з них із Сирії, Афганістану, Туреччини, Молдови та Грузії – і близько 240 тисяч осіб подали заявки роком раніше. Однак ця цифра блідна в порівнянні з одним мільйоном біженців, які прибули до Німеччини у 2015-16 роках, більшість з яких тікала від війни та переслідувань на Близькому Сході та в Афганістані.
Похмура економічна ситуація в ЄС призвела до того, що країни-члени скорочують державне фінансування, призначене для українських біженців. 25 вересня агентство Reuters процитувало невідомого чиновника Міністерства фінансів Німеччини, який заявив, що наступного року Берлін планує вдвічі скоротити федеральну допомогу землям для покриття витрат, пов’язаних із прийомом та інтеграцією біженців.
Єдиною країною, яка перевершила Німеччину за витратами, є Польща, яка за той самий період виділила 15,4 мільярда євро (16,6 мільярда доларів) для біженців, забезпечивши безкоштовний доступ до освіти, охорони здоров’я та соціальних виплат.
Але, як і Німеччина, Польща оголосила, що наступного року може скоротити витрати на українських біженців. Колишній речник польського уряду Пйотр Мюллер заявив у коментарі Polsat News 18 вересня, що допомогу біженцям можуть не продовжити у 2024 році або принаймні не збережуть на нинішньому рівні.
Все це може змінитися із приходом нового польського прем’єр-міністра Дональда Туска, чий уряд склав присягу 13 грудня, поклавши край восьмирічній націоналістичній владі консервативної партії «Право і справедливість». Звертаючись до парламенту того ж дня, Туск заявив, що «голосно і рішуче вимагатиме повної мобілізації вільного світу, західного світу, щоб допомогти Україні у цій війні».
Чехія, яка витратила приблизно 3,9 мільярда євро на допомогу, що є третьою за величиною сумою у ЄС, вже скоротила державні внески для українських біженців. У червні 2022 року парламент скоротив соціальні виплати для новоприбулих, а Прага закрила ключовий центр допомоги біженцям у столиці на тлі заяв правих популістів про те, що деякі біженці з України, а саме роми, нібито займаються «пільговим туризмом». В липні українським біженцям у Чехії різко скоротили пільги на житло.
Як це не парадоксально, втома від біженців, якщо вона й існує, виникає у той час, коли кількість українців, які прибувають до ЄС, значно зменшується, каже Жан-Крістоф Дюмон з Організації економічного співробітництва та розвитку. Відповідно до даних, опублікованих Євростатом, у країнах ЄС, а також Норвегії та Швейцарії кількість дозволів на тимчасовий захист, які видаються щомісяця, зменшилися з 200 тисяч у період з липня по вересень 2022 року до 80 тисяч за той самий період у 2023 році.
«Чистий міграційний потік з України до Європи за останні 12 місяців був близький до нуля. Таким чином питання про необхідність підтримки великих груп українців дещо стихло», – сказав Дюмон Радіо Свобода.
Життя в підвішеному стані
Поки українці облаштовують нове життя в Європі, багато хто бореться з більш екзистенційною проблемою, яку гостро відчувають біженці по усьому світі: прагненням повернутися додому. Попри те, що війні не видно кінця, багато біженців впевнені, що колись вони повернуться в Україну. Недавнє опитування Управління Верховного комісара ООН у справах біженців показало, що 67 відсотків біженців у країнах ЄС і Молдові сподіваються назавжди повернутися в Україну, але лише 14 відсотків планують зробити це впродовж наступних трьох місяців.
Але день повернення для багатьох біженців може настати нескоро, якщо взагалі настати. Українські біженці «перебуватимуть у своїх приймаючих країнах протягом наступних кількох років або більше», – написали Шеллі Калбертсон і Томас Шайна в липневому дописі в блозі інститут RAND, американського аналітичного центру. «Наше дослідження 2021 року показало, що з 1980 року лише близько однієї третини всіх біженців у всьому світі повернулися у свої країни через десять років після завершення військових дій. Рівень повернення в Україну також може виявитися низьким», – прогнозують два аналітики.
Українці часто стикаються з «дилемою очікування», сказав радник Європейської комісії з питань України Ашер, станом підвішеного стану, коли вони не можуть визначитися щодо інтеграції в приймаючих країнах через своє бажання повернутися додому.
Це означає, що все більше біженців пересуваються туди-сюди між Україною та приймаючою країною. Згідно з даними, які Радіо Свобода надали в Управлінні верховного комісара ООН у справах біженців, кількість щоденних перетинів кордону з Україною з боку Румунії, Молдови, Польщі та Словаччини наразі сягнула близько 35 тисяч за період з серпня по жовтень. При цьому у перші два місяці після вторгнення РФ у лютому 2022 року в Україну наземним шляхом поверталися 18 000 осіб на добу.
Повзуче невдоволення
Попри мляву економіку та війну, якій не видно кінця, опитування в ЄС щодо підтримки України та українців показують складнішу картину.
Опитування Eurobarometer, який відстежує громадську думку в ЄС, незмінно виявляють сильну підтримку України після вторгнення Росії у 2022 році. Нещодавнє опитування Eurobarometer показало, що 86 відсотків людей, які живуть в ЄС, схвалюють те, що союз продовжує надавати гуманітарну підтримку людям, які постраждали від війни; 77 відсотків готові прийняти в ЄС біженців, які тікають від війни; і 71 відсоток підтримують запровадження економічних санкцій проти Росії.
Однак інші опитування демонструють ознаки зростання невдоволення. Опитування німецького фонду Бертельсмана наприкінці 2022 року показало, що понад 70 відсотків людей підтримують прийняття біженців країнами ЄС. Але з березня по вересень цього року ця цифра знизилася. У Франції та Німеччині підтримка впала на 12 процентних пунктів; у Бельгії та Нідерландах – на 11 пунктів; у Польщі – на 10; в Італії вісім; а в Іспанії – на чотири.
Опитування в Польщі влітку також показали, що підтримка України зменшується. У дослідженні, опублікованому в серпні Варшавським університетом, загалом 85 відсотків опитаних висловилися на підтримку України у війні з Росією. Але частка респондентів, які впевнено віддають перевагу Україні, знизилася до 40 відсотків у червні у порівнянні із 62 відсотками у січні. Крім того, опитування показало, що «вперше ми маємо справу з ситуацією, коли більшість поляків (55 відсотків) проти додаткової допомоги [Україні]».
Опитування в Чехії намалювало ще більш похмуру картину. Празький Інститут емпіричних досліджень STEM виявив, що 43% опитаних сказали, що їхнє ставлення до українських біженців погіршилося з початку російського вторгнення у 2022 році. Крім того, лише 51 відсоток підтримав те, щоб українські біженці залишилися в Чехії. «Чеське суспільство дуже консервативне, закрите і вважає за краще дотримуватися того, що знає», – сказав у коментарі Чеському радіо Яромір Мазак, співавтор опитування та керівник досліджень STEM.
Кремлівська дезінформація
Консерватори, які й без того скептично ставляться до підтримки України та відчувають економічну скруту – це демографічна група, яка, на думку експертів, особливо чутлива до дезінформації про українських біженців.
Представники ЄС звинуватили Кремль у розпалюванні антиукраїнських настроїв усередині блоку, особливо в соціальних мережах. «Російські суб’єкти дезінформації намагаються використати суспільні настрої та політичний дискурс у державах-членах ЄС, щоб посіяти сумніви, викликати плутанину, розпалювати невдоволення [і] підривати довіру громадськості до місцевої влади», – сказав Радіо Свобода Петер Стано, речник ЄС із закордонних справ.
За словами Яроміра Мазака, із 40 відсотків тих, хто виступає проти надання будь-якої допомоги українським біженцям, «близько 15 відсотків» дотримуються різких проросійських поглядів. «Вони відчувають, що війна спровокована НАТО, а Росія, по суті, просто реагує. Або що Україна – ворожа країна», – сказав Мазак.
«У деяких країнах більше, ніж в інших, російські наративи та дезінформація знаходять благодатний ґрунт не лише серед людей, але й серед деяких місцевих політиків і політичних діячів. Це пов’язано з історичним контекстом, менталітетом, культурою та іншими аспектами», – каже Петер Стано. Він додав, що російські дипломатичні представництва по всьому світу заповнюють соціальні мережі в країнах перебування фейковими новинами або оманливими наративами.
Юлія Смірнова з британського Інституту Стратегічного Діалогу відслідковувала ці наклепницькі кампанії в соціальних мережах. «З початку повномасштабного вторгнення в Україну російські державні та прокремлівські діячі поширюють численні неправдиві та оманливі заяви проти біженців з України», – сказала Смирнова Радіо Свобода в коментарі електронною поштою.
У жовтні 2022 року інститут Смирнової проаналізував російськомовні дискусії про біженців у Telegram і виявив, що наративи відрізняються, залежно від цільової групи. Для російської аудиторії лінія Кремля полягає в тому, що біженці з України тікають від нібито «нацистів», які правлять країною. Але для європейської, неросійської аудиторії наратив такий, що «біженці небезпечні, невдячні та схильні до насильства та злочинів», сказала Смирнова.
Польща стала мішенню того, що аналітичний центр Варшавського інституту назвав «кампанією дезінформації повного спектру», керованою Кремлем. У вересневому звіті інститут дійшов висновку, що така дезінформація включала «неправдиві повідомлення» в соціальних мережах, натякаючи на те, що українські біженці відповідальні за «пограбування, напади та зґвалтування… у Перемишлі та інших місцях у східній Польщі».
Але, попри здатність Кремля «експлуатувати забобони та упередження на рівні окремих країн», каже Томас Шайна, певний ступінь «втоми від біженців є очікуваним явищем». Насправді сама думка про те, що «Європа «втомилася» від українських біженців, зображуючи «втому від біженців» як факт», сама по собі є наклепом, сказала Смирнова.
Форум