На тимчасово непідконтрольних Україні територіях восьмий рік катують людей.
Щоб шукати шляхи вирішення цієї надболючої проблеми порушення прав людини на окупованих територіях Криму та Донбасу, в Україну мав приїхати спецпредставник ЄС із прав людини Імон Гілмор.
««Ізоляція» в Донецьку – це пекло, а питання із такими місцями несвободи – номер один», – вважає Гілмор.
Найжорстокіші злочини систематично вчиняються вже восьмий ріку застінках незаконних збройних формувань (НЗФ) Російської Федерації щодо цивільних громадян та військовослужбовців:
- катування,
- сексуальне насильство,
- імітації розстрілів,
- ненадання медичної допомоги.
І мова не тільки про незаконну в’язницю «Ізоляція», а щонайменше 160 подібних катівень на окупованих територіях Донбасу.
З одного боку, ці факти, на жаль, не є топ-новинами, хоча вони повністю підтверджують наявність збройного конфлікту, політики його реалізації та певної ієрархії виконання. З іншого – злочини в сучасному високотехнологічному світі вже не приховати, що є свідченням невідворотності покарання.
«Під час допиту вони постійно мені погрожували. Казали, що виколють око, зламають руку, прострелять живіт і залишать стікати кров'ю, прострелять колінну чашечку, викинуть у болото. Всі ці погрози сприймалися дуже реалістично, оскільки вони були озброєні стрілецькою зброєю та великими ножами»
Це свідчення жертви, які можна прочитати у звіті Української Гельсінської спілки з прав людини та ГО Truth Hounds «Говорять застінки: воєнні злочини проти полонених і факти присутності військовослужбовців РФ на Донбасі».
До 2014 року було важко повірити у те, що ми будемо говорити про затриманих військових та цивільних на території України, розглядати та аналізувати їх у категорії полонених в умовах збройного конфлікту, фіксувати та розслідувати факти жорстокого поводження із затриманими та розуміти, що людській жорстокості просто немає меж. Але такі випадки стали неспростовним проявом характеру збройного конфлікту, спровокованого на сході України.
Наприкінці жовтня 2021 року Кабмін затвердив Стратегію протидії катуванням у системі кримінальної юстиції, що розроблялась Офісом генерального прокурора, Мінюстом разом з експертами.
Безумовно, важливий документ і можна б було говорити про системний підхід, але жодної згадки про існування незаконних місць утримання на окупованих територіях та тортури в умовах збройного конфлікту він не містить.
90 – у Донецьку, 70 – у Луганську
Наразі правоохоронними органами та правозахисними організаціями встановлено щонайменше 160 об’єктів на тимчасово окупованих територіях Донбасу, що використовувались або використовуються для незаконного утримання цивільних осіб, у тому числі журналістів і волонтерів, військовослужбовців, та знущання над ними.
У Донецькій області відомо про 90 таких незаконних в’язниць, у Луганській – про 70.
Більшість з катівень з’являлись стихійно. Незаконні збройні формування ще на початку конфлікту створювали свої «бази» у різних адміністративних будівлях, захоплювали приватні та державні підприємства, наприклад, готелі, склади «Нової пошти» чи приміщення «Артемвугілля» та у цих же місцях тримали місцевих жителів, які намагались протистояти режиму псевдореспублік або ж навіть просто проходили повз цих об’єкти.
У якості катівень представники НЗФ не гребували використовувати й підвальні приміщення дитячих садків та навчальних закладів.
Окремі ватажки іррегулярних формувань мали власні «підвали», щоб залякуючи і знущаючись над незаконно утримуваними людьми закріпити свою владу. Тому на початку збройного конфлікту випадки затримань та застосування тортур, психологічного тиску були тісно пов’язані з наміром встановити контроль над територією та шляхом залякування впливати на події в окремих населених пунктах.
«Підвал СБУ у Слов’янську можна охарактеризувати однією фразою – «непридатне приміщення»: бруд, слабке освітлення, харчування на підлозі» (звіт Коаліції заради миру на Донбасі «Ті, що пережили пекло»).
Незаконні збройні формування «ДНР» і «ЛНР» утримували і утримують людей у нелюдських умовах, без води, повітря, нормального харчування, можливості для справляння фізіологічних потреб, без медичної допомоги. Вони застосовують фізичне та психологічне насильство, зокрема, імітації розстрілів.
До такого поводження із українськими громадянами вдаються і в окупованому Криму.
«Бес», «Моторола» і злочини без строку давності
У кримінальних провадженнях ми отримали свідчення про такі місця, як об’єкти МВС у окупованій Горлівці Донецької області, що були під контролем Ігоря Безлєра («Беса»). Крім систематичних жорстоких тортур над затриманими, у межах досудового розслідування були встановлені факти позасудових страт.
Іншим місцем жорстоких катувань і позасудових страт українських громадян була база в окупованому Донецьку так званого «батальйону «Спарта»», яким керував громадянин Росії Арсеній Павлов під псевдо «Моторола».
Туди, зокрема, після січневих подій у Донецькому аеропорту, привезли затриманих «кіборгів» та протягом дев’яти годин знущалися над ними.
Там було вбито українського військовослужбовця Ігоря Брановицького.
Читайте ще: «Я хочу довести, що убивство мого сина є воєнним злочином» – Ніна Брановицька
Незаконно затриманих людей утримували і в будівлі колишнього управління Служби безпеки України у Донецьку, через застінки якої пройшло більше 400 людей.
А колишній завод і мистецький простір «Ізоляція», ще з 2014 року перетворили у місце несвободи, яке й понині використовується як місце для катування, приниження та залякування заручників.
Колишні адмінбудівлі СБУ та ізолятору тимчасового тримання МВС у Сніжному є найбільш масовими за кількістю незаконно утримуваних заручників.
«У процесі тримання в Донецькому СБУ мене катували. Катування полягали в тому, що охоронці, які охороняли нас в будівлі СБУ в Донецьку, неодноразово виводили і знущалися. Били дубинкою по спині і ногах, стріляли з травматичної зброї по руках від плечей до пальців, імітували розстріл. В результаті катувань у мене почорніла спина і ноги зверху донизу. У мене були розбиті всі пальці на обох руках. Я не міг ходити » (звіт Коаліції заради миру на Донбасі «Ті, що пережили пекло»).
Є задокументовані свідчення постраждалих про присутність на таких об’єктах представників спецслужб РФ, які не тільки брали участь у допитах, а й давали вказівки так званим «керівникам» незаконних в’язниць. У матеріалах кримінальних проваджень наявні і факти щодо облаштування місць утримання регулярними військами РФ, на кшталт польового табору в районі Старобешевого, де у 20-х числах серпня 2014 року у полоні перебувало близько 100 осіб.
Поступово, з формуванням внутрішньої структури збройних формувань окупаційних адміністрацій РФ в Донецькій та Луганській областях, змінювалася і система місць несвободи. На додаток до установ виконання покарань, посилилась роль об’єктів при так званих «міністерствах державної безпеки», де також масово розміщували військовополонених та цивільних заручників.
Крім фізичного та психологічного насильства до утримуваних, так звані «слідчі» постійно проводили допити.
Майже 4 тисячі людей пройшли через катівні НЗФ
Починаючи з 2016 року бранців поступово стали перетворювати на обвинувачених за «законодавством» квазі-республік у вчинені таких злочинів, як шпигунство, терористична діяльність тощо.
Загалом, близько 4 тисяч людей з початку збройного конфлікту на сході України пройшли через катівні, влаштовані на окупованих територіях.
Точну кількість постраждалих до цього часу важко визначити, адже збройний конфлікт триває, а практика незаконних затримань продовжується. А, отже, й кількість постраждалих постійно збільшується.
До того ж більшість спроб міжнародних організацій та моніторингових місій потрапити на територію таких «об’єктів» для перевірки умов утримання людей завершились відмовами. А всі ті візити, які все ж таки мали місце, проводились під постійним наглядом так званих «силових структур», що значно обмежувало можливість доступу до всіх приміщень.
Однак у сучасному світі технологій та розповсюдження інформації, через значну кількість постраждалих, наявність свідчень полонених (наразі це 1800 потерпілих, що безпосередньо утримувалися НЗФ РФ) важко приховати злочини або заперечувати факти порушень прав людини. Тим більше, якщо вони носять системний та масштабний характер і тотально порушують міжнародне гуманітарне право.
Женевські конвенції 1949 року та Додаткові протоколи до них визначають гуманність, як один з основоположних принципів поводження із затриманими особами. Як Конвенція про поводження з військовополоненими, так і Конвенція про захист цивільного населення категорично забороняють застосування тортур, нелюдське поводження, приниження гідності, застосування сексуального насильства щодо тих, хто перебуває під контролем сторони супротивника.
Окремі гарантії закріплено для військовополонених та цивільних заручників, як осіб, захищених відповідним статусом, але поєднує їх те, що порушення цих приписів потрібно сприймати як воєнні злочини.
Саме таке завдання і стоїть перед правоохоронними органами України при аналізі тих фактів, які мали місце щодо незаконно затриманих осіб.
Досудове розслідування триває у понад 100 кримінальних провадженнях. І, наприклад, влітку 2021 році нам вдалося встановити ключовий керівний склад такого незаконно місця тримання як «Ізоляція» та основних виконавців. І на той час заочно було повідомлено про підозру у порушенні законів та звичаїв війни 15 особам. Встановлено близько 170 постраждалих.
У той же час, і Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду, досліджуючи події на Донбасі, у своїх звітах з попереднього розслідування звертав увагу на випадки застосування тортур і нелюдського чи жорстокого поводження, посягання на людську гідність, зґвалтування та інші випадки сексуального насильства, які мали місце по відношенню до затриманих.
Отже, боротьба велася і на національному рівні в сенсі фіксації злочинів, систематизації всіх фактів, кримінального переслідування винних, так і задля привернення уваги цивілізованої спільноти до грубих порушень прав людини, і в міжнародних інстанціях.
Однак ці жахливі злочини не є наразі топ-новинами не те що в світі, а й в Україні.
По-перше, переконаний, що історії постраждалих не можна замовчувати. Часом саме через них можна проілюструвати те, що дійсно відбувається на Донбасі, адже насильство неможливо виправдати наявністю збройного конфлікту. Практика незаконного позбавлення волі та катування людей в ОРДЛО є інструментом утримування підтримуваними Росією незаконними угрупованнями влади над людьми на тимчасово непідконтрольних Україні територіях.
По-друге, саме ці категорії злочинів та тисячі інших грубих порушень міжнародного гуманітарного права вчиняються масово, а тому є одними з визначальних характеристик, що підтверджують наявність збройного конфлікту на сході Україні. Дії мають системний характер, що свідчить про певну ієрархію ідеологів-організаторів-виконавців. І, ключове, є єдина політика реалізації, сформована за майже 8 років збройної агресії проти Україні, та єдиний центр ухвалення рішень.
Гюндуз Мамедов – заступник генерального прокурора України (2019–2021 роки), кандидат юридичних наук
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
«Я бачив, що робив «Моторола» – «кіборг» Юрій Сова
Як судити «Гіві», «Моторолу» та інших за злочини на Донбасі?
«Вони били і тих, хто вже не ходив, і ми їх у туалет носили» – свідчення звільненого з полону «ДНР»
