«Рік захисника Вітчизни». Росія готує до війни українських дітей?

«Депортація і примусове переміщення дітей – це був перший етап. Далі активно почала поширюватися політика мілітаризації, індоктринації», – твердить прокурорка Юлія Усенко, яка в Офісі генпрокурора опікується справами захисту інтересів українських дітей. 2025 рік президент Росії Володимир Путін оголосив «роком захисника Вітчизни» (російською – «годом защитника Отечества»), метою якого є «збереження історичної пам’яті, подяка ветеранам і визнання подвигу учасників «спеціальної військової операції» (так у РФ офіційно називають війну проти України).

За даними посадовців РФ, за останні шість років витрати на молодіжну політику в Росії зросли на 56 мільярдів рублів, або ж на більш ніж 600 мільйонів доларів США. І ці витрати почали збільшуватися після широкомасштабного вторгнення в Україну. За ці кошти, каже правозахисниця Катерина Рашевська, розширюється мережа закладів з перевиховання українських дітей, де їх уже готують до лав російської армії і війни. «Їхня головна мета – виростити російського патріота. А російський патріот – це той, хто готовий іти воювати і помирати за свою державу», – каже Рашевська.

Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» разом з правозахисницею та представницею Офісу генерального прокурора проаналізував, як змінюється риторика Росії щодо українських дітей з окупованих територій за роки повномасштабної війни і чого чекати від російського «року захисника Вітчизни»?

Депортація продовжується?

Юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська розповідає, випадки масової депортації українських дітей з окупованих територій до РФ правозахисники фіксували у 2022-му і на початку 2023-го – коли Україна деокупувала частину своїх територій. У звільнених населених пунктах батьки почали звертатися по допомогу, аби повернути своїх дітей додому – найчастіше хлопців та дівчат незаконно переміщували у табори під приводом «оздоровлення» чи «лікування», каже юристка.

«Зараз у Росії немає необхідності у такій масовій депортації на власну територію українських дітей, тому що все те, для чого вона переміщувала дітей, наприклад, для перетворення їх на ворогів власної нації, викорінення їхньої української ідентичності, включення їх у власний правовий, соціальний, економічний простір – це все можна тепер робити у Бердянську, Скадовську, в Маріуполі, тобто в інших містах, вже, на жаль, окупованих українських», – каже Рашевська.

Радіо Свобода неодноразово розповідало історії українських дітей, яким вдалося повернутися додому. Це були як статусні діти (сироти чи позбавлені батьківського піклування), так і ті, чиї родичі загинули внаслідок обстрілів або ж неповнолітні, яких з опікунами розлучили на блокпостах. Найчастіше хлопцям, дівчатам, їхнім родичам чи опікунам обіцяли, що у російських таборах вони будуть декілька тижнів і повернуться додому. Але минали місяці – і дітей ніхто не привозив. Зі свідчень дітей, там їм говорили, що «України вже немає на карті», вчили російської історії, змушували співати гімн РФ, цькували. Рідні ж підлітків розповідали журналістам Радіо Свобода, що повернути дітей на Батьківщину вкрай складно. Їм доводилося протистояти тиску, прийманню російського громадянства, робити ДНК і доводити, що вони – рідня.

388 депортованих неповнолітніх, за даними порталу «Діти війни», українській владі вдалося повернути додому. Загалом держава Україна ідентифікувала трохи більш як 19 500 примусово переміщених. Водночас ця цифра може бути значно більшою, заявила на засіданні Ради безпеки ООН радниця керівника Офісу президента України, операційна директорка ініціативи Bring Kids Back UA Дарія Зарівна.

Начальниця департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу генерального прокурора Юлія Усенко каже: понад 13 тисяч неповнолітніх вивезли лише з Донецької області. За її словами, на початку повномасштабної війни державні структури отримували сигнали про депортацію дітей з Херсонської, Донецької, Запорізької, Луганської та Харківської областей. А майже чотири тисячі незаконно переміщених, з її слів, – це статусні діти.

«Час не йде на нашу користь. Дуже складно збирати докази в умовах відсутності доступу до територій, до свідчень людей, документів. З кожним роком це стає все складніше і складніше. На окупованій території залишилася досить велика кількість статусних дітей, які перебували в прийомних родинах, дитячих будинках сімейного типу. І не з усіма родинами залишився зв’язок. Тому ми не знаємо, де ці діти. Враховуючи те, як Росія активно з квітня 2022 року взялася за зміну правового поля на окупованих територіях, ухвалила низку законів, які починалися з примусового громадянства для дітей, які є статусними, завершуючи інтеграцією освіти на окупованих територіях в систему освіти Російської Федерації, говорити про те, що наші діти в безпеці, ми не можемо, поки не деокупуємо території і не побачимо, яка історія там насправді», – розповідає прокурорка.

Про незаконне вивезених українських хлопців і дівчат навесні 2022-го розповідали проєкти Радіо Свобода «Ти як?» і «Схеми» – у фільмі-розслідуванні «Список 31». Журналісти ідентифікували групу дітей і відповідальних за їхню депортацію. Серед них були й діти багатодітного батька з Маріуполя Євгена Межевого. Його з двома доньками і сином російські військові розлучили на блокпості біля Маріуполя. Євгена відправили в Оленівську колонію, а трьох дітей – у російський санаторій. У таборі дітей Євгена хотіли віддати у російську родину, але йому вдалося їх врятувати.

Євген Межевой став одним із ключових свідків щодо депортації українських дітей у Міжнародному кримінальному суді. У березні 2023 року МКС видав ордер на арешт щодо президента РФ Володимира Путіна і російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової, підозрюючи їх у воєнних злочинах – незаконній депортації і переміщенні дітей з окупованих територій України. Москва ці звинувачення відкидає.

Українські діти з базах для усиновлень

За словами правозахисниці Рашевської, депортація українських дітей продовжується, але відбувається вона за кримським сценарієм, тобто як це відбувалося на півострові з моменту його окупації. Російські усиновителі чи опікуни приїжджають на захоплені території, забирають дітей з притулків і вивозять їх на територію РФ.

До прикладу, у липні 2024-го «уповноважена з прав дітей» незаконного збройного угруповання «ЛНР» Інна Швенк на своїй сторінці у соцмережі повідомила про трьох хлопчиків, які стали частиною багатодітної родини у Московській області. Про те, як братики адаптувалися у сім’ї, російські журналісти відзняли сюжет. У ньому йдеться про те, що хлопці перебували у дитячому будинку без батьківської опіки. Новою опікункою для них стала Світлана Савельєва, яка має у своїй родині 17 дітей. У відеоролику Світлана радіє, що діти приїхали до них 9 травня – цей день став для російської сім’ї «подвійною перемогою».

«Дітки там дуже маленькі – п’ять-сім років, вони дуже швидко інтегрувалися в родину, вона – професійна мати. І повертати цих дітей ніхто і ніколи не планує. Тому депортація відбувається. Як це по-іншому назвати? Тим паче, що росіяни знають, що батька в цих дітей немає, а от мати, як вони сказали в сюжеті, немов зловживає алкоголем, тобто вона неблагополучна, але вона існує. І за риторикою Львової-Бєлової, вони б мали допомогти біологічній матері забрати дітей до себе. Натомість вони віддали їх у прийомну родину в Російській Федерації», – зазначає правозахисниця.

За словами керівниці департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Офісу генпрокурора Юлії Усенко, українські правоохоронці фіксують не лише випадки взяття під опіку, а й коли українські діти є в базах даних для усиновлення в Росії або угруповань «ЛНР» чи «ДНР». Дітям, яких саме усиновлюють, можуть змінювати персональні дані – і знайти їх потім буде вкрай важко, пояснюють правозахисники.

Російська омбудсменка Марія Львова-Бєлова в інтерв’ю проєкту «Ти як?» стверджувала, що в Росії начебто не усиновлюють українських дітей: «У нас усиновлення жодного немає. У нас є опіка і піклування. Це – різні форми. Вони принципово відрізняються одна від одної. Усиновлення – це коли дитина стає твоєю кровною. Ти можеш змінити їй прізвище, місце проживання, це коли дитина для тебе прямо кровна, ніби народжена. Опіка і піклування – це коли тобі держава доручає догляд і виховання цієї дитини. Але в разі віднайдення родичів, людей, які є близькими для неї, цей процес дозволяє оперативно передавати цю дитину у свою кровну сім’ю».

Аналітики Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи охорони здоров’я встановили імена 314 дітей, яких незаконно вивезли з окупованих територій Донецької та Луганської областей до Росії та передали під опіку чи усиновлення. Щонайменше 208 із них були у російських базах даних на усиновлення або передачу під опіку. А 67 дітей уже стали «натуралізованими російськими громадянами», йдеться у дослідженні за грудень 2024-го.

Юлія Усенко каже: правоохоронці теж виявляють факти, коли дітей не лише незаконно усновлюють, але й змінюють їхні персональні дані. Представниця Офісу генпрокурора розповідає історію дівчини з Донеччини, яку нещодавно вдалося повернути в Україну.

«Неповнолітню дівчину переміщували в межах окупованої території. Щоб не мати з нею проблем, окупаційна влада не шукала її опікунів, законних представників, вони змінили свідоцтво про народження і зробили її повнолітньою. Тобто були внесені зміни в її дані – і вона стала повнолітньою, хоча ця дитина потребувала опіки, законних представників, і взагалі вона є статусною. Ці діти перебувають під особливим захистом. Добре, що дівчинка була вже в більш-менш дорослому, підлітковому віці, вона змогла зв’язатися з підконтрольною територією України – і наші волонтери, державні органи повернули цю дитину, але дані її були вже змінені», – каже прокурорка.

У 2023 році російське видання «Важные истории» повідомляло, що двох українських дітей – хлопчика і дівчинку – вивезли з Херсонської обласної дитячої лікарні до Росії для «обстеження, визначення подальшої тактики лікування і проходження реабілітації». Журналісти встановили, що лідер російської партії «Справедлива Росія-Патріоти-За правду» Сергій Миронов і його дружина Інна Варламова удочерили викрадену з України дитину. Як писало медіа, десятимісячній Маргариті Прокопенко повністю змінили особисті дані, вона стала «Мариною Мироновою», а місцем її народження значиться Подольськ у Московській області. Доля хлопчика досі невідома, кажуть в Офісі генпрокурора.

«Постраждають від мілітаризації, не виїжджаючи з області»

За даними Регіонального центру прав людини, діє розгалужена система перевиховних інституцій. Минулоріч центр нарахував 67 таких закладів на території Росії, 18 – у Білорусі та 13 – на окупованих територіях. Згідно з публічними заявами російських посадовців, які досліджували аналітики, у 2023 році в них «оздоровлено» 37 тисяч українських дітей з ТОТ. А у 2024-му – 40 тисяч.

До прикладу, журналісти проєкту «Схеми» (Радіо Свобода) у своєму розслідуванні показали, як у білоруському таборі у Дубраві активну участь в організації так званого «відпочинку» українських дітей брало Білоруське товариство Червоного Хреста.

За словами Рашевської, минулоріч не було публічних згадок про вивезення дітей у білоруське місто Новополоцьк. Юристка припускає, це може бути пов’язано із запровадженням санкцій Європейським союзом щодо мера міста.

Водночас Катерина Рашевська розповідає, ця тенденція продовжується в Росії цьогоріч. До прикладу, у січні 2025-го 50 дітей з Луганської області повезли у табір «Юний патріот» у Московській області. За словами організаторів, мета поїздки – «оздоровлення». Але замість відпочинку, каже правозахисниця, у перший день зміни діти вчилися розрізняти військові шеврони Збройних сил РФ, проходили стройову і такмедичну підготовку. Також в програмі, каже Рашевська, – екскурсії «місцями воїнської слави», обрання назви загону на честь «героя СВО», воєнно-технічна естафета, зустрічі з політиками та громадськими діячами.

«Єдина мета, яка переслідується, – це вивезти дітей хоча би кудись, спробувати перепрошити мізки, щоб вони вже приїхали політично індоктриновані, якщо не мілітаризовані. В 2025 році, зважаючи на «рік захисника Вітчизни», і в цілому прагнення росіян більше і більше мілітаризувати дітей, таких таборів стане більше,– каже юристка. – Коли це сконцентрується на окупованій території, це буде дуже сильно ризиковано, а це буде масштабовано, і більша кількість дітей постраждає від мілітаризації, навіть не виїжджаючи за межі своєї області».

Наприклад, з її слів, минулоріч в окупованому Бердянську запрацювала філія табору «Артек» – «Червона гвоздика», розширилася діяльність центрів «Воїн» та «Академії дружби народів «Ахмат».

Згідно зі звітом Центру громадянської просвіти «Альменда», з 2014 по 2018 роки бюджет витрат на молодіжну політику РФ коливався від 1,13 до 18,47 млрд рублів. А далі, за даними аналітиків, сума фінансування значно зросла. До прикладу, на 2024 рік закладали 56,1 млрд рублів, а на 2025-й – 66 млрд рублів. Саме таку цьогорічну суму витрат на молодіжний напрямок озвучував керівник відповідного напрямку Державної думи Артем Метелєв. За його словами, за останні шість років фінансування збільшилося на 56 млрд. Деякі перевиховні табори, за даними аналітиків, отримували окреме фінансування з Фонду президентських грантів та бюджету Союзної держави Росії і Білорусі.

Важливим моментом у розгалуженні системи закладів з перевиховання, каже Рашевська, може відіграти роль ухвалення законопроєкту про уніфікацію програм перебування у таборах. Зі слів правозахисниці, документ уже пройшов перше читання. Ухвалити його мають до квітня 2025-го.

«Їхня головна мета – виростити російського патріота. А російський патріот – це той, хто готовий йти воювати і помирати за свою державу. І якщо уніфікують програму, якщо вона пошириться на окуповані території, тоді вже буде без різниці – повезли дітей екологічними стежками походити чи повезли дітей у табір за програмою «Сили Росії», все одно і там, і там буде мілітаризація, перевиховання. Фактично вони хочуть, щоб всі табори були такі ж показові, як табір «Авангард», де можна стрибати з парашутом, бігати з гвинтівкою. Тут буде грати роль також такий чинник, як тривалість окупації. Нас штовхають на якусь мирну угоду, якщо вона відбудеться і ці території не деокупують, то кількість батьків, які погодяться просто відправити своїх дітей кудись, також буде зростати», – переконана вона.

«Виховують, щоб воювали проти власного народу»

Простежити вплив політичної індоктринації і виховання лояльного покоління до вступу в лави російської армії можна на прикладі заходів «Юнармії» (російська молодіжна військово-патріотична мілітарна організація, заснована Міноборони РФ у 2016 році), розповідає Юлія Усенко. Прокурорка твердить, ця політика просувається через «успішні» історії українських дітей, які опинилися в окупації з 2014 року.

«Наприклад, бачимо, що хлопець, якому зараз 20 років, він вже служить в Збройних силах Російської Федерації. Він публічно виступає, показує, який він «успішний снайпер». Водночас він іде в школу до наших дітей, активно веде пропаганду, показуючи свій приклад. Але на момент окупації це була дитина українська, розумієте? І зараз вони використовують ось цих вихованих уже ними військових для того, щоб вони воювали проти власної держави, проти власного народу», – розповідає Усенко.

Раніше журналісти «Схем» розповідали, як «Юнармія» впроваджує мілітаристську ідеологію на окупованих територіях України та як молоді українці, потрапивши під вплив організації, стали частиною цієї машини – і опинилися у лавах армії РФ.

Зі слів прокурорки, в Росії 17-річні підлітки уже перебувають на військовому обліку. Вони отримують повістки у військкомат для проходження строкової служби ще до повноліття.

Радіо Свобода неодноразово розказувало історію сироти з Маріуполя Богдана Єрмохіна. Депортований хлопець був у російській родині, декілька разів намагався самостійно втекти, але спроби були невдалими. Там йому навіть вручили повістку у військкомат. Після численних звернень до української влади, зокрема, до президента Володимира Зеленського, у день свого повноліття Богдан Єрмохін повернувся до України.

Прокурорка наводить ще один приклад – переміщеної групи з Херсонщини до Криму, в якій підлітки також отримали повістки: «Одного хлопця з цієї групи вдалося повернути. Він нам свідчив, що йому вже вручили повістку. І за його свідченнями, ще один хлопчик з цієї групи, це статусні діти в тому числі, він вже був в Збройних силах Російської Федерації, тобто він вже був призваний. Якщо ще на новоокупованих територіях є підпільне навчання дітей, ще є залишки української ідентичності, то на території Автономної Республіки Крим з кожним роком все важче і важче зберігати цю ідентичність».

Раніше в інтерв’ю Радіо Свобода Юлія Усенко розповідала про факти, коли українських дітей втягували у збройний конфлікт шляхом залучення до шпигування, побудови блокпостів для російської армії. Також, за словами Усенко, прокуратура Криму розслідує призови неповнолітніх з окупованих територій до армії РФ.

«Коли вже почалося повномасштабне вторгнення, на території Криму дуже активно почали вішати меморіальні таблички із загиблими в так званій «спеціальній військовій операції» солдатів з датою їхнього народження і смерті. І це є діти, які були на час окупації якраз таки дітьми. На сьогодні маємо підтвердження того, що наші діти, які перебували в анексованому Криму, вони вже загинули, воюючи проти власної країни, проти власного народу, і ми не знаємо, скільки таких випадків буде по закінченню», – зазначає представниця Офісу генпрокурора.

Здійснення мрій і поїздки за кордон

Водночас правозахисники фіксують новий напрямок роботи з українськими дітьми з окупованих територій – «культурні обміни». Цьогоріч Регіональний центр прав людини уже зафіксував 13 випадків вивезення українських неповнолітніх до Росії. Майже 600 дітей побували в Москві, Санкт-Петербурзі, Тулі. Одна з груп, за словами Рашевської, складалася з першокласників. Тривалість таких поїздок – близько тижня, розповідає правозахисниця. Більшість дітей їздили за програмою «культурна карта 4+85».

Міністерство культури РФ зазначає, що це – аналог «Пушкінської карти». В межах проєкту школярі з окупованих територій Донбасу, Запорізької та Херсонської областей відвідують заклади культури. За словами Рашевської, зафіксовані випадки, коли діти побували в Державній думі і зустрілися з депутатами. Програма передбачає такі візити для 10 тисяч дітей щороку, йдеться на сайті російського відомства. А організатором заходів є Федеральний державний бюджетний заклад культури «Росконцерт».

Одна з цьогорічних історій про таку поїздку опублікована на сайті президента РФ. На відео Володимир Путін говорить з Аріною, дев’ятикласницею з Горлівки. Вона ділиться враженнями від мандрівки до Санкт-Петербурга разом із сестрою і племінником. Цю мрію дівчини Путін допоміг здійснити у рамках акції «Ялинка бажань», зазначається на сайті. Аріна розповідає Путіну про відвідини театру, музею, льодового шоу. І додає, що захоплюється розробкою дизайну для «Руху перших».

Центр протидії дезінформації зазначає, що цей рух створили у 2022 році. Його мета – формування в молоді «традиційних російських духовних і моральних цінностей», на практиці це ж проявляється у вихованні ненависті до країн Заходу, демократичних засад, українців і виправдовування війни. За даними центру, у 2025 році з держбюджету РФ запланували виділити 20 мільярдів рублів на розвиток цього руху.

«Росіяни чітко розуміють, що дітей не завжди потрібно вивозити на якийсь довгий період часу. Ці заходи спрямовані на «покружляти» дітей, показати їм те, яка Росія хороша, як вона про них думає, піклується, яка вона велика, розповісти альтернативну версію української історії, де вона (Україна – ред.) – «лише частина Росії», де вони – «не українці, а росіяни». І діти щасливі, під враженнями, з подарунками приїжджають додому. І навіть після тижня починають відтворювати ці наративи. Їм потрібні ці діти як демографічний ресурс. Путін говорить, що демографія – найбільший виклик для Російської Федерації. І він задовольняє свої демографічні апетити за рахунок українських дітей», – каже Рашевська.

Схожі «культурні поїздки» відбувалися минулоріч не лише до Росії, але й за кордон. Двічі Регіональний центр прав людини зафіксував візити українських дітей з ТОТ до Казахстану. У рамках співпраці «Роскосмосу» та «Руху перших» підлітки відвідували космодром у Байконурі. На світлинах, які оприлюднила російська Державна корпорація з космічної діяльності, можна побачити, що у 2022 році на одну з ракет нанесли прапори угруповань «ДНР» та «ЛНР» і напис «Росія своїх не кидає». Після запуску для неповнолітніх провели екскурсію космодром, ідеться в повідомленні «Роскосмосу». Минулоріч, за словами Рашеської, теж були запуски ракет, але під час заходу там були присутні діти з окупованих територій.

З першого погляду, такі поїздки не виглядають небезпечними, каже прокурорка Усенко, але вони мають свою приховану мету: «Депортація і примусове переміщення дітей – це був перший етап. Далі активно почала поширюватися політика мілітаризації, індоктринації. Ці поїздки на, скажімо так, лояльні до Росії території, території, які показують велич Росії, вони рекламують, що це класно, «дивіться, які в нас ракети, дивіться, як ми можемо захоплювати території, що це наша територія». Іноді ми бачимо, що такі просвітницькі заходи можуть видаватися абсолютно не небезпечними, а насправді це нав’язування певної ідеології. І ось ці відвідування місць, окупованих територій інших держав, територій, де зберігаються відповідні військові ресурси, показують, що політика продовжується».

У листопаді 2024-го десятеро українських дітей з луганської спеціалізованої школи два тижні перебували у місті Фарідабад в Індії. Туди вони їздили разом з підлітками з Ростова. На думку правозахисниці Рашевської, таким чином представники РФ хотіли приховати факт, що це діти з окупованих територій. Усі вони представляли «Рух перших».

До Індії неповнолітні летіли спецрейсом російських авіаліній «Аерофлот». За словами Рашевської, захід організовували через систему «Росспівпраці» на запрошення Російського дому. У школі діти проводили майстер-класи з гри на ложках, вчили місцевих пекти млинці, робити вареники, святкували «День російської єдності», співаючи російські пісні і виконуючи російські танці, знайомлячи індійців з «культурой казаков». За словами Рашевської, між директором школи у Фарідабад та представниками РФ є домовленість про наступні обміни і цьогоріч.

Правозахисниця згадує й інший кейс – уже на початку грудня 2024-го. Українська дитина Вікторія з Волновахи разом із дев’ятьма російськими дітьми побувала в Китаї. Упродовж тижня там проходив китайсько-російський культурний обмін у рамках угоди про співпрацю в галузі культури, освіти та спорту. Діти відвідували Російський дім, посольство і один з провідних університетів у КНР. До укладення угоди, зі слів правозахисниці, долучився губернатор округу Ямала Дмитро Артюхов. В одній з соцмереж російського політика можна побачити одразу декілька дописів про його зустрічі з дітьми, які брали участь у мовних стажуваннях в КНР чи стали переможцями конкурсів зі сходознавства і поїдуть в Китай.

Рашевська каже: неповнолітні, яких вдалося ідентифікувати під час цих поїздок до Казахстану, Китаю та Індії, не фігурують на платформі «Діти війни». Тому можна припустити, що це діти, що мають батьківську опіку.

«Нам потрібно спробувати налагодити відносини з цими державами потенційного вивезення українських дітей. От Індія, Китай, пояснювати їм, здійснювати просвітницьку діяльність, щоб вони намагалися краще перевіряти дітей на кордоні, хто звідки поїхав, аби не дозволити Російській Федерації нормалізувати таку поведінку. Ми зараз бачимо, що санкції запроваджуються за перевиховання, в тому числі, мілітаризоване перевиховання українських дітей. Достатньо лише санкцій? Ні, недостатньо. «Юнармія» у санкційному списку Сполученого королівства з’явилася тільки в 2024 році. Добре, що з’явилася, але трохи пізно», – розповідає Катерина Рашевська.

Та найбільш показовим Рашевська називає поїздки українських дітей до Абхазії. За словами юристки, у листопаді 2024-го діти їздили на оздоровлення у рамках міждержавного співробітництва між РФ та так званим міністерством туризму Абхазії. Рашевська каже: попри те, що цих неповнолітніх супроводжували батьки, такі випадки варто фіксувати. Адже наступними можуть бути статусні діти, а виявити їх в рази складніше, адже міжнародні організації чи установи не мають доступу до цих територій.

Росія вторглася до Грузії 16 років тому. Кремль підтримав «незалежність» самопроголошених регіонів Грузії Абхазії і Південної Осетії. В обох частинах країни є російські війська і бази. Майже 200 тисяч грузинів тоді стали біженцями. Україна не визнає незалежність цих територій і вважає їх частиною Грузії.

«Поки що це – просто так звана реабілітація разом з батьками. Це фактично, знаєте, намагання за рахунок знедоленого цивільного населення з однієї окупованої території виправдати суб’єктність іншої окупованої території. І це вже більше про політику, аніж про право, про порушення принципів невизнання», – розповідає Катерина Рашевська.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Список 31». Як Росія викрадала українських дітей і хто з окупантів до цього причетний

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

МКС отримав нові докази злочинів Росії проти українських дітей. Які саме і на що можна сподіватися