Прогноз щодо припинення війни і основні дійові особи: аналіз

(Рубрика «Точка зору»)

• Президент США Дональд Трамп підтвердив New York Post, що розмовляв із очільником Росії Володимиром Путіним про припинення війни в Україні. Трамп вкотре запевнив, що має конкретний план закінчення війни, але не розкрив його деталей.

  (Редакція Радіо Свобода надіслала електронного листа до Білого дому з проханням підтвердити інформацію про спілкування Трампа і Путіна, але наразі відповіді не отримала.

  Тим часом, речник Путіна Дмитро Пєсков не підтвердив і не заперечив інформацію про розмову).

• «Війна в Україні залишається найголовнішою та найбільшою кризою, що матиме наслідки для майбутнього Європи. Путін як ніколи намагається виграти цю війну на полі бою. На карту поставлена не лише доля України, але й доля Європи. Наше першочергове завдання – посилення спротиву України», – сказала 4 лютого на Конференції послів ЄС у Брюсселі президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн.
• Перебуваючи 7 лютого у польському Ґданську очільниця Єврокомісії повідомила, що у середині березня представить Білу книгу про майбутнє європейської оборони. «Ми маємо збільшити спільне фінансування для оборони, для протидії гібридним загрозам та надати більше простору для національних бюджетів, щоб збільшити витрати на оборону», – зазначила президентка Єврокомісії.

Ці заяви звучать напередодні знакових масштабних міжнародних подій, які мають відбутися наступного тижня: «Рамштайну» і Мюнхенської безпекової конференції.

Підготовка?

Зустріч союзників України у форматі «Рамштайн» запланована на 12 лютого. Новий голова міністерства оборони США Піт Геґсет підтвердив свою участь, повідомляє офіційний сайт Пентагону. Однак, цього разу на засіданні Контактної групи з питань оборони України головуватиме Велика Британія, а не США.

Одразу після «Рамштайну» 14-16 лютого відбудеться Мюнхенська безпекова конференція (Munich Security Conference, MSC) , у якій візьмуть участь очільники майже 60-ти держав і урядів, 150 міністрів і керівників міжнародних організацій.

Уже відомо, що спецпредставник президента США Дональда Трампа з питань України та РФ Кіт Келлог має намір під час MSC обговорити із союзниками питання завершення війни Росії проти України.

Надалі, орієнтовно 20 лютого, він приїде в Україну для зустрічі з президентом Володимиром Зеленським, після чого плануються його візити до Берліна, Рима, Парижа та Лондона. Результатом цих візитів може стати план завершення війни, який американський президент особисто представить у першій половині березня.

А що Європа?

На цьому тлі європейські союзники демонструють свою рішучість у підтримці України: слідом за Данією та Норвегією, Нідерланди надали Україні винищувачі четвертого покоління F-16, а Франція - перші французькі винищувачі Mirage 2000.

У свою чергу, британський прем’єр-міністр Кір Стармер заявив про необхідність підтримки України та пообіцяв, що цього року його країна надасть Україні більшу військову допомогу, ніж будь-коли.

А президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наголосила, що ЄС прискорить постачання зброї Україні, адже підтримка українського спротиву є ключовим пріоритетом, від якого залежить безпека всієї Європи.

Про те, що вже далеко не все на нинішньому етапі може залежати винятково від США і ініціатив Дональда Трампа, пише у своєму дослідженні експерт польського аналітичного центру «Nowa Konfederacja», публіцист і колишній діяч антикомуністичної опозиції Роберт Курашкевич.

За його оцінкою, поки немає жодних ознак того, що Володимир Путін змінив свій підхід до України та війни. Його мінімальна мета – зберегти під контролем окуповані українські території та на момент завершення військової фази перетворити Україну у неспроможну до опору державу.

Після чого крок за кроком Путін буде реалізувати в Україні «грузинський» варіант.

Кінцева мета ж мета Кремля – розвалити український фронт, досягнути припинення підтримки України Заходом, після чого на руїнах української держави повернутися до економічної співпраці з Європою, насамперед до продажу сировини на її ринок.

Особисті ставки Путіна також залишаються дуже високими. Програш у війні означатиме для нього фізичне знищення, адже російська держава не терпить переможених правителів.

Але попри бажання російського диктатора, російські ресурси дедалі зменшуються.

Криза російської економіки

За розрахунками польського експерта, вже у 2024 році Москва вичерпала всі можливості зростання у добу воєнного часу. Тому 2025 рік буде для Росії надзвичайно важким, не виключаючи навіть обвалу економіки у другій половині року.

Після динамічного зростання у 2022–2023 роках товарообіг з Китаєм у 2024 році зріс лише на 1,7%.

Санкції обмежують можливість Росії отримувати долари, без яких вона не зможе купувати товари подвійного призначення та буде змушена посилювати співпрацю з Північною Кореєю.

Дефіцит бюджету зростає і фінансова система не може його покрити. Російські банки частково фінансують виробництво зброї, що надуває фінансову бульбашку і загрожує кризою у банківському секторі. Центральний банк РФ почав друкувати гроші, щоб підтримати ліквідність комерційних банків, і щоб вони, у свою чергу, могли придбати облігації, випущені російським урядом.

Гроші швидко зникають і з російського Фонду національного добробуту, який до війни містив 113,5 мільярдів доларів, а зараз має в 3 рази менше - 37,5 мільярдів. У 2024 році фонд перерахував до бюджету 18,4 млрд, а цього року доведеться значно більше.

Російський державний бюджет явно шукає гроші на війну, з 1 січня 2025 року збільшено податкове навантаження на фізичних осіб і фірми. Схоже що інфляція також помітно вища офіційно заявлених 9%, тому що інакше важко пояснити, чому облікова ставка Банку Росії становить 21% (прим. – облікова ставка Національного банку України становить 14,5%).

Минулого року ціни на основні продукти харчування зросли на кілька десятків відсотків, що є барометром високої інфляції, хоча офіційно заявляють про рівень у 9,5%.

Для росіян наступає дуже небезпечний період. Врожай зерна у 2024 році був на 14% нижчим, ніж у попередні роки. Експорт російського вугілля також відчутно знизився.

Якби Дональду Трампу вдалося переконати Саудівську Аравію (СА)збільшити видобуток і тим самим знизити ціну бареля нафти на світових ринках нижче 60 доларів, крах російської економіки був би неминучим.

Росії все складніше на фронті

Курашкевич звертає увагу, що на фронті Росія давно відмовилася від широкомасштабних операцій великих підрозділів на користь інтенсивних піхотних атак, що призводять до великих втрат. Таким чином вона досягає своєї мінімальної мети, крок за кроком просуваючись вперед і поки що Росія може собі дозволити такі втрати.

До речі, це підтверджує і останній звіт американського Інституту вивчення війни (ISW) від 3 лютого, за яким російські війська продовжували зазнавати великих втрат у січні, незважаючи на повільніший темп просування порівняно з попередніми місяцями наприкінці 2024 року. Зокрема, в січні 2025 року російські війська зазнали 48 240 втрат, що робить цей місяці другим за кількістю втрат місяцем після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.

Росія більше не може дозволити собі втрачати велику кількість озброєння. Інтенсивність артилерійського вогню з російського боку зменшується, що може бути наслідком не лише бойових втрат, а й зносу артилерійського обладнання. За оцінками, які наводить аналітик, наразі Росія має потужності для виробництва лише 100 нових стволів на рік. Тому для неї так важливі поставки північнокорейської артилерії.

Через це Росія навряд чи буде проводити масову мобілізацію, адже для мільйонів додаткових солдатів просто бракуватиме озброєння. Отже у довгостроковій перспективі Росія не може виграти цю війну, хіба що Китай не вирішить забезпечити її грошима та зброєю, але це малоймовірно.

Україна має кращі економічні показники ніж Росія?

Натомість Україна, в тому числі завдяки зусиллям попередньої адміністрації США, забезпечена фінансовими ресурсами для функціонування та ведення війни приблизно до початку 2026 року.

Головну роль у цьому відіграє кредит G7 на 50 мільярдів доларів під заставу арештованих активів Центрального банку Росії. Це означає, що більше половини видатків українського бюджету й надалі відбуватиметься за рахунок зовнішньої підтримки.

Інфляція в 2025 році планується на рівні близько 11%, а економічне зростання очікується на рівні понад 4%.

З цього польський експерт робить висновок, що наразі всі економічні показники України виглядають кращими, ніж у Росії, хоча без грошових переказів із Заходу українська економіка не може функціонувати.

Курашкевич підкреслює, що попри глибоку політичну кризу у найважливіших країнах ЄС та труднощі зі зміною моделі економічного розвитку, підтримка України не змінилася. Європа вже витрачає більше грошей на підтримку України, ніж США.

Загалом від початку повномасштабного вторгнення ЄС надав Україні допомогу на 134 млрд євро, тоді як, за словами президента Володимира Зеленського, військова підтримка від США склала 46 млрд доларів із загалом виділених 77 млрд, а бюджетна допомога Україні склала ще 31,5 млрд доларів.

Зміна економічної моделі в Європі також має передбачати оцінку збройової промисловості як технологічного лідера для всієї економіки, Європа повинна озброїтися. Так, у ЄС проступає втома від війни, проросійські сили подекуди здобувають владу. Але мейнстрим європейської політики вбачає в російській агресії загрозу всьому європейському проєкту.

Ставки для Європи ростуть, а для США?

Ця війна ведеться не лише за незалежність і за саме існування України, її результат визначатиме політичний порядок у Європі. Ресурси, витрачені на гарантії безпеки для України, Європа насправді вкладає в архітектуру власної безпеки, адже у разі перемоги, Росія пішла б далі: розвалила ЄС і атакувала б країни-члени Європейського Союзу.

Тому в інтересах Європи досягнути припинення війни у такий спосіб, щоб Україна отримала можливість економічно розвиватися за власний рахунок, вважає Роберт Курашкевич. Адже неспроможна українська держава може потягнути за собою весь Євросоюз.

Водночас польський експерт наголошує, що завдяки українському опору Європа виграла час для протверезіння. Якщо вона хоче брати участь у глобальній політиці, вона має не лише відновити економічну конкурентоспроможність, а й усвідомити, що військова міць є необхідною умовою для впливу на форму глобального порядку.

США ж, на думку експерта, отримують вигоду від цієї війни на відміну від Європи.

Витрачені на військову підтримку України кошти залишаються на американських заводах, сприяючи необхідній Сполученим Штатам реконструкції потужностей масового виробництва в сегменті озброєнь.

Американці мають стати і найбільшим у світі експортером газу та виробником нафти. Вони вже викачують, скільки можуть, і не мають можливості суттєво збільшити виробництво в короткостроковій перспективі. Для американських видобувних компаній поточна ціна є дуже гарною, і подальше збільшення видобутку не в їхніх інтересах.

Проте Трамп виграв вибори в тому числі завдяки обіцянці знизити вартість життя та інфляцію. Тому йому так важливо знизити витрати на енергоносії, зокрема ціни на нафту.

Швидко досягти цього президент США може лише уклавши угоду з принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом. Наразі ж ціни тримаються завдяки домовленостям Росії та Саудівської Аравії 2020 року щодо скорочення видобутку нафти та зупинення зниження цін на цю сировину. Як повідомляє The Moscow Times, Саудівська Аравія поки що не реагує на заклики Дональда Трампа наростити видобуток, щоб знизити світові ціни на нафту, і навіть вирішила підвищити котирування для європейських та азійських покупців.

Однак високі ціни, з одного боку, дозволяють Росії вести війну, але, з іншого боку, вони призвели до буму виробництва в кількох країнах (включаючи США), які витісняють Саудівську Аравію з ринків.

Зараз СА видобуває менше 9 мільйонів барелів на день, Росія – близько 9 мільйонів, а США – понад 13 мільйонів. Тоді як потенціал видобутку саудівців оцінюється приблизно в 12 мільйонів барелів, що за короткий час призвело б до значного падіння цін.

Поки не є зрозумілим, чи зміг би Трамп заплатити за таку угоду, наприклад згодою на створення незалежної палестинської держави в кордонах 1967 року, за що виступає Ер-Ріяд.

4 лютого 2025 року Дональд Трамп під час спільної пресконференції із ізраїльським прем'єр-міністром Беньяміном Нетаньягу президент США висловив пропозицію – відселити палестинців зі Смуги Гази та передати контроль над цією територією США.

«США візьмуть під контроль Смугу Гази і зроблять свою роботу», – сказав Трамп і пообіцяв створити умови для економічного розвитку цього регіону, що забезпечать нові робочі місця.

Якими є загрози для України та єдності Заходу

Разом з цим, аналітик «Нової Конфедерації» попереджає про загрозу спроби росіян знову використати ядерний шантаж і нав’язати США торги за нову ядерну угоду, вимагаючи отримати контроль над Україною.

Іншою проблемою він називає непередбачуваність нового президента США. Відмова від політики побудови багатосторонніх угод із західними країнами, що зміцнювало ці союзи, на тлі неординарного стилю Трампа може спричинити недовіру серед країн Заходу.

Це було б вкрай невигідним не лише з української, а й з польської точки зору, вважає Роберт Курашкевич. Адже, за його словами, це б порушило основну умову польської безпекової політики – існування «антиросійської дамби», незалежної української держави, яка за підтримки Заходу повинна мати можливість економічно розвиватися, бо тільки така держава зможе протистояти тиску Росії.

Будь-яка стратегічна неоднозначність щодо Києва є дуже небезпечною, наголошує аналітик, тому польській державі потрібно сприяти посиленню багатосторонніх угоду.

Польща не може вічно розраховувати на якісь особливі союзницькі двосторонні польсько-американські відносини, незалежно від того, хто буде при владі у Варшаві та Вашингтоні. Адже американське втручання в контексті війни Росії проти України може виявитися останнім настільки масштабним залученням у справи європейської безпеки, надалі США все більше концентруватимуться на Індо-Тихоокеанському регіоні.

Тому за висновком Роберта Курашкевича, наступні кілька років Польщі та Європі потрібно присвятити розбудові нової політики безпеки, яка не базуватиметься повністю на Сполучених Штатах.

У цьому контексті дуже важливо, щоб саме на цій хвилі Європейський Союз вже у березні 2025 року таки відкрив переговори з Україною про вступ.

Як йдеться у підписаній в Варшаві 15 січня спільній заяві президента України Володимира Зеленського та прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, Польща під час свого піврічного головування в Раді ЄС сприятиме відкриттю першого кластера щодо переговорів, а по змозі – і ще кількох.

Схоже, що такі позиції набирають все більше прихильників серед лідерів європейських держав. Напевно саме тому 3 лютого відбулася неформальна зустріч лідерів ЄС в Брюсселі, а також генерального секретаря НАТО Марка Рютте і прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера, присвячена посиленню оборони й продовженню стратегічної дискусії щодо зміцнення ролі ЄС у забезпеченні власної безпеки.

Можна припустити, що на ній обговорювалося й щось подібне до формули, як її назвав координатор програми Східної Європи Польського інституту міжнародних відносин Даніель Шеліговський «спільної дефініції успіху в Європі», яку разом з Україною можна буде представити президенту США.

Поки ж, як підсумовує експерт «Нової Конфедерації», обидві сторони ще мають ресурси для боротьби і війна не закінчиться в найближчі місяці.

Досягти завершення війни буде важко, бо майже немає місця компромісу.

Україні повинно вистачити рішучості, щоб витримати російський наступ. Більш того, українські військові знову пішли у контрнаступ на Курщині.

Тому якщо Захід також проявить відповідну рішучість, Росія обов'язково програє цю війну.

Анатолій Курносов – аналітик Центру політичних студій «Доктрина», виконавчий директор ГО «Коло європейського діалогу», експерт Українсько-Польської Медіа Платформи.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

ISW: Росія «активно просуває затяжну війну, а не мир»

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Путін продовжує поширювати «фальшивий наратив» щодо Зеленського

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Перекрити кисень Росії». Які санкції допоможуть припинити війну РФ проти України?