Зараз «Талібан» перетворює військову вертикаль влади на організаційну структуру державного управління Афганістаном. Цей процес ніби є випробовуванням на слабкість того союзу, що склався між племінними угрупованнями, і який протягом останніх років утримував разом дві протиборчі фракції «Талібану».
«Завоювати країну – це завжди легка частина. А ось управляти нею, якщо це Афганістан, – важка, – говорить історик Вільям Далрімпл, експерт із конфліктів між пуштунськими племенами. – Саме зараз лінії розлому і внутрішня напруженість стають очевидними».
Від рішень, які зараз ухвалюють таліби щодо керівної структури, залежить, чи залишиться рух єдиним або він розколеться на регіональні феоди, говорить Радіо Свобода експерт з питань безпеки в Афганістані Тед Каллахан. Він та інші експерти припускають можливий розкол єдиної країни на регіональні центри впливу.
Далрімпл нагадує, що саме за таким сценарієм розколовся уряд моджахедів, після того, як СРСР вийшов з Афганістану в 1989 році.
«Вже на початку 1990-х років вожді моджахедів з різних регіонів почали конкурувати один з одним за владу в Кабулі і навіть воювати, – говорить історик Радіо Свобода. – Не виключаю, що ситуація може повторитися [із фракціями «Талібану»]. Втім точно передбачити це зараз не може ніхто».
Багатьох західних аналітиків і оглядачів здивувала єдність, послідовність і дисциплінованість, яку таліби демонстрували до сьогодні, визнає Далрімпл. Раніше в експертному середовищі панувала думка, що «Талібан» був роздробленою організацією, втім, події останніх двох місяців продемонстрували зворотне – військова кампанія була добре організована, а дисонанс між племенами був незначним.
Фракційні поділи
Перші серйозні розбіжності почали виникати між радою керівництва талібів «Кветта Шура» і бойовими командирами східних регіонів Афганістану після смерті засновника «Талібану» мулли Мохаммеда Омара в 2013 році.
Результатом стала реорганізація талібських угруповань в Афганістані та Пакистані, що мала серйозні наслідки. Вона вплинула і на радикальні осередки, перш за все, «мережу Хаккані», що прагнули ескалації бойових дій, і на більш поміркованих лідерів «Талібану», які були готові на компроміси із владою в Кабулі та Ісламабаді.
Ознаки розриву стали очевидні в травні 2014 року – як повідомляло тоді Радіо Свобода, лідер «мережі Хаккані» Сіраджуддін Хаккані наказав своїм послідовникам не виконувати накази ради «Кветта Шура».
Водночас старший син мулли Омара, мулла Мохаммад Якуб, шукав підтримки серед членів «Кветта-Шура», щоб стати наступним верховним лідером «Талібану». Оскільки Хаккані виступав проти мулли Якуба як верховного лідера, рух талібів виглядав так, ніби був на межі розпаду.
Але організації вдалося пережити кризу та, принаймні тимчасово, знайти компроміси для створення вертикалі військового керівництва. Були створені три посади заступників – нижче верховного лідера, але вище за «Кветта Шура».
Мулла Якуб став одним із трьох заступників і відповідав за військові операції в 13 провінціях, визначених як «Західна зона» талібів, у тому числі в традиційній столиці талібів – Кандагарі. Хаккані був призначений заступником верховного лідера за наглядом за військовими операціями у 21 провінції «Східної зони» талібів, і тепер саме його бійці контролюють Кабул. Обидва також контролювали призначення в тіньовому уряді «Талібану» у своїх регіонах – від нижчої до вищої ланки регіональної влади.
Третім заступником верховного лідера став співзасновник «Талібану» Абдул Гани Барадар – член ради «Кветта Шура». Його було звільнено з пакистанської в’язниці у 2018 році на вимогу уряду Сполучених Штатів, після чого він очолив політичний офіс руху в місті Доха (Катар). Втім, багато аналітиків сумніваються, що зараз Барадар має великий вплив на бойових командирів і бійців в Афганістані, а саме вони є реальним джерелом влади «Талібану».
Створення оновленої командної структури свого часу пом’якшило внутрішню напруженість. Але ознаки розриву між Хаккані та радою «Кветта Шура» знову проявились після підписання мирної угоди між «Талібаном» і Сполученими Штатами в лютому 2020 року – рух на цих переговорах представляв Барадар зі своїми людьми.
Антоніо Джустоцці, експерт із руху «Талібан» Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (Лондон), приписує тогорічні теракти в Кабулі саме бойовикам Хаккані і стверджує, що атаки проводили без схвалення радою «Кветта Шура», й вони є свідченням розриву між фракціями «Талібану».
Суперництво між племенами
Далрімпл каже, що тим, хто хоче зрозуміти динаміку розвитку руху «Талібан» у найближчі тижні та місяці, слід придивитись до структури племен Афганістану та вікове суперництво пуштунів.
«Протягом усієї історії Афганістану епізоди лояльності і ворожнечі між племенами перемішувались, як фрагменти в калейдоскопі. Одні фракції об'єднувалися з іншими, а потім розпадались, – говорить Далрімпл Радіо Свобода. – Найголовніше розуміти, наскільки союзи ґрунтуються на племінних лініях».
«Поки ви не прорахуєте племінні зв’язки, то не зрозумієте, що відбувається в Афганістані. Хоча постійного племінного поділу нібито немає, а союзи та клятви на вірність можуть змінюватися щомісяця і навіть щотижня, основні розподіли досить чіткі», – стверджує дослідник.
Далрімпл робить висновок, що ключовою «лінією розлому», що може вплинути на майбутню структуру «Талібану», є вікове суперництво пуштунських племен між кланами Дуррані та Гілзай – цей конфлікт на кілька сторічь старший ніж таліби. Якщо узагальнити, то представники клану Дуррані – аристократи і землевласники, а Гілзай – кочівники, наймані працівники та знедолені. «Саме цей поділ потрібно зараз вивчати – поки майбутній уряд «Талібану» кристалізується перед нами, як «полароїдне» фото», – говорить Далрімпл.
Барадар, як і багато інших важливих членів «Кветта Шура», – член клану Дуррані. Вони здебільшого живуть у південних провінціях Афганістану – Кандагар, Гільменд і Урузган. Мулла Якуб – член племені Хотак, що відноситься до клану Гілзай. При цьому він родом з півдня Афганістану і має міцні зв’язки з іншим великим кланом. Саме тому його прихильники, включаючи представників клану Дуррані, стверджували, що Якуб і повинен стати наступним верховним лідером «Талібану».
Зараз бойовики Якуба контролюють регіон, де був створений «Талібан», міста Кандагар і Герат, провінцію Гільменд, прикордонний перехід між Афганістаном і Пакистаном Спін Болдак, кордони Афганістану з Іраном та Туркменистаном. Вони також контролюють трофейну військову техніку Сполучених Штатів – таліби захопили її, відбивши в урядових військ аеродроми Кандагар і Шінданд у провінції Герат.
Сіраджуддін Хаккані – з племені Задран, що входить до клану Гілзай. Його «базові регіони» – південно-східні афганські провінції Хост і Пактія, а також Північний Вазиристан – одна з племінних територій Пакистану. Хаккані вважається найпотужнішим командиром бойовиків в Афганістані – він контролює Кабул, місто Мазарі-Шариф на півночі країни і ключові прикордонні переходи із Пакистаном, Узбекистаном та Таджикистаном.
Бійці Хаккані також захопили значну кількість американської зброї в афганських сил безпеки, включаючи бронетехніку та авіацію – ту, що була на аеродромі «Баграм» та на інших військових базах на півночі Афганістану.
Для Сполучених Штатів Сіраджуддін Хаккані – міжнародний наркоторговець і терорист. З усіх лідерів «Талібану» він має найтісніші зв'язки з терористичною організацією «Аль-Каїда» і пакистанською агенцією Inter-Services Intelligence (ISI). Каллахан вважає, що саме бійці Хаккані найбільш активно діють в інтересах Пакистану.
Яким буде новий уряд
В рамках формування нового уряду «Талібан» вів переговори з колишніми афганськими посадовцями та політиками, в тому числі експрезидентом Афганістану Хамідом Карзаєм, членом пуштунського племені Попалзай клану Дуррані. ЗМІ повідомляють, що Карзай закликав «Талібан» сформувати інклюзивний уряд.
«Талібан» ще офіційно не оголосив свої плани з реструктуризації уряду та відбудови стратегії управління, що прийде на зміну партизанській війні. Втім, деякі деталі вже починають з’ясовуватись. Їх розкрив один зі старих членів «Талібану» близький до процесу ухвалення політичних рішень Вахедулла Хашімі.
За його словами, в країні побудують структуру влади, подібну до тої, що працювала з 1996 по 2001 рік. Але в ті роки тодішній верховний лідер «Талібану» мулла Омар залишався в тіні –щоденне керування країною виконувала правляча рада.
Хашімі пояснив Reuters, що нинішній верховний лідер Мавлаві Хайбатулла Ахундзада ймовірно і далі буде вище будь-якої нової правлячої ради – вищого органу влади з релігійних, військових та політичних питань. Проте він припустив ключову відмінність від режиму талібів мулли Омара: згадав, що може бути створена нова посада, свого роду «президент». За словами Хашімі офіс «президента» буде вище правлячої ради і займатиметься звичайним державним керуванням країною, тоді як Ахундзада видаватиме укази з кулуарів афганської політики.
З усіх трьох заступників верховного лідера саме Хаккані здається найсильніше намагається обійняти посаду майбутнього лідера виконавчої влади під керівництвом Ахундзади. Бійці Хаккані очолили наступ на Кабул 15 серпня, а сам заступник відправив свого дядька Халіла Хаккані отримати гарантії вірності від ключових афганських політиків і вождів племен.
За повідомленнями «Радіо Азаді», Халіл Хаккані отримав такі клятви вірності: від Хашмата Гані Ахмадзі, брата президента у вигнанні Ашрафа Гані, а також колишнього міністра племен і прикордонних справ Гуля Агі Шерзая. Він також стверджує, що підтримку Сіраджуддіну Хаккані пообіцяв Ахмад Масуд – син покійного Ахмада Шаха Масуда, відомого як «Панджшерський лев», який воював ще з радянською армією. Втім, помічники Масуда підтверджують лише факт переговорів із Хаккані, а не клятву вірності Хаккані чи Талібану
Масуд та інші опозиційні до «Талібану» політики і командири, в тому числі колишній віцепрезидент Амрулла Салех, сформували рух військового спротиву талібам. Опозиція базується в Панджшерській ущелині на північ від Кабула – однієї з небагатьох частин Афганістану, що зараз не контролюється талібами.
Тим часом, як повідомляють ЗМІ з посиланнями на власні джерела, виконувачем обов’язків міністра оборони призначили колишнього в’язня тюрми Гуантанамо муллу Абдула Каюм Закіра. Він народився в районі Каджакі провінції Гільменд і є членом племені Алізай, частини більшого клану Дуррані.
Інформаційна агенція Pajhwok також повідомила, що таліби вже призначили своїх людей на деякі інші посади – губернатора Кабула і голови розвідки, а також виконуючих обов’язків міністра внутрішніх справ і міністра фінансів. Незалежно від того, якою, врешті-решт, буде нова система керування Афганістаном, і від того, хто обійме керівні посади, демократичною ця країна не буде, говорить Хашімі.
«Демократичної системи не буде в принципі, оскільки вона не має жодної підтримки в нашій країні, – заявив він. – Ми не будемо обговорювати, яку політичну систему буде запроваджено в Афганістані, тому що це і так зрозуміло. Все за законами шаріату, крапка».
(Імена кореспондентів Радіо Азаді, що є співавторами цього тексту, утримуються в таємниці з огляду на питання безпеки)
