- Як на думку республіканців виглядало «втручання» України в американські вибори – The Washington post
- Чи може Майкл Блумберг «купити вибори», як про це кажуть демократи – The Wall Street Journal
- Новий конфлікт в уряді Меркель загрожує ролі Німеччини в Європі – The Wall Street Journal
Американське видання The Washington Post у своїй статті розповідає про втручання в американські вибори президента у 2016 року, пояснюючи позицію республіканців щодо цього питання. Деякі республіканці наполягали під час слухань про імпічмент, що втручання в американські вибори пов’язане саме з Україною.
Видання пише, що під час першого публічного слухання Комітету з питань розвідки Палати депутатів минулого місяця республіканець Девін Нунес озвучив три питання. Перше – який масштаб взаємодії демократів з інформатором, та з ким іще він контактував. Друге – який повний масштаб втручання України в американські вибори президента проти кампанії Трампа. Третє – чому «Бурісма» найняла Гантера Байдена, і що він зробив для них, та чи вплинула його позиція на будь-які дії уряду США під час правління президент Барака Обами.
У статті пишуть, що жодне з цих питань не має нічого спільного з питанням розслідування імпічменту через імовірний тиск на Україну, тим паче, що відповіді на перше та третє питання є очевидними, адже роль інформатора вже були встановлена та підтверджена, а доказів щодо впливу Гантера Байдена через свою позицію в «Бурісмі» на адміністрацію Обами немає.
Але що стосується другого питання, The Washington Post зазначає, що за останні три роки президент Трамп та деякі його союзники наслідували риторику президента Росії Володимира Путіна щодо втручання у вибори зі сторони України. Ця риторика звинувачення базується на статті журналістів Politico від січня 2017 року Кеннета Фогеля та Девіда Стерна під назвою «Українські спроби саботувати ударну відповідь Трампа».
Згідно зі статтею, журналісти задокументували звинувачення Росії щодо українських чиновників, які намагаються завдати шкоди кампанії Трампа під час виборів, котру вів Пол Манафорт, який пішов з посади у серпні 2016 року після того, як українські антикорупційні активісти та колишній депутат Сергій Лещенко заявили, що Манафорт отримав понад 12 мільйонів доларів незаконних платежів від проросійської партії в Україні, на яку він працював.
«Ударну відповідь» Фогель та Стерн пов’язують із самим звільненням Манафорта, антитрамповськими дописами у соціальних мережах від українських чиновників та спробами підрядника Демократичного національного комітету Александри Чалупи, чиї батьки були вихідцями з України, «розкопати інформацію про роботу Манафорта».
Александра Чалупа в свою чергу каже, що була зосереджена на питанні Манафорта ще до того, які він приєднався до команди Трампа, однак республіканець Нунес переконаний, що Чалупа співпрацювала з посадовими особами посольства України у Вашингтоні задля інформації про Манафорта, щоб зіпсувати кампанію Трампа у 2016 році.
У статті Фогеля-Стерна також наводять конкретні коментарі українських чиновників проти Трампа. Колишній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив у Facebook, що Трамп «ставить під загрозу цінності вільного світу», а міністр внутрішніх справ Арсен Аваков назвав Трампа «більшою небезпекою для США, ніж тероризм». Однак Марі Йованович, колишній посол США в Україні, на звинувачення республіканського адвоката, що це «дуже неприємні речі про Трампа» відповіла, що «іноді таке трапляється в соціальних мережах», посилаючись на напади Трампа проти неї у Twitter.
Однак The Washington Рost каже, що важливо порівняти українське «втручання», описане Фогелем та Стерном, з тим, що відомо про російське втручання, оскільки розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера підтвердило, що група російських розвідників працювала безпосередньо за наказом президента Росії Володимира Путіна і здійснила хакерські атаки проти опонентів Трампа у 2016 року. Тож часткові зусилля українських осіб щодо потенційного впливу на вибори 2016 року «були набагато менш узгодженими та централізовано спрямованими», ніж те, чим явно займався російський уряд.
Видання також додає, що під час телефонної розмови 25 липня з президентом України Володимиром Зеленським, Трамп жодним чином не висловив занепокоєння щодо ймовірних зусиль України втрутитися у вибори у 2016 році. Тобто те, на чому наполягає Нунес – це навіть не те, що насправді цікавило Трампа.
Втручання України у вибори 2016 року проти Дональда Трампа було добре зафіксовано у кількох масових новинах:
Американська газета The Wall Street Journal пише що, якщо Майкл Блумберг очолить кандидатуру на пост президента від Демократичної партії, то можливо збільшить шанси партії у листопаді наступного року проти Дональда Трампа. Однак, згідно зі статтею, колишній мер зробить набагато більшу послугу своїй партії, якщо просто програє, тим самим спростувавши твердження демократів щодо справи «Об'єднані громадяни».
Причини пов'язують з постановою Верховного Суду 2010 року у справі «Об'єднані громадяни» проти Федеральної виборчої комісії (Citizens United v. FEC), яка скасувала заборону показу документального фільму з критикою Гіларі Клінтон прямо перед праймеріз 2008 року. Однак демократи, які мали б святкувати це рішення як перемогу за свободу слова, вважають, що цим «Об'єднані громадяни» виставили на продаж американську демократію для тих, хто запропонує найвищу ціну».
Сенатор Берні Сандерс вважає, що справа «Об'єднані громадяни» та кампанія Блумберга несуть однакову небезпеку: маючи достатньо грошей, багачі зможуть купувати вибори. А сенатор від Массачусетсу Елізабет Воррен вважає, що «якщо версія демократії Майкла Блумберга переможе – демократія зміниться».
Однак видання каже, що Блумберг не єдиний мільярдер у перегонах. Наприклад, Том Стеєр, американський мільярдер, менеджер гедж-фондів, що став захисником навколишнього середовища, пообіцяв виділити 100 мільйонів доларів з власних коштів на кампанію і вже витратив більше половини.
Автор статті ставить запитання: якщо демократи мають рацію про те, що багачі мають право купувати вибори, тоді чому згідно з опитувань вони ледь набирають 4% рейтингу? У Стеєра це, можливо, пов’язано з відсутністю політичного досвіду та ще не досить широковідомим ім’ям, але у випадку з Блумбергом все інакше. Він вступає в перегони не просто як ще один багатій, але як тричі обраний успішний мер найбільшого міста Америки Нью-Йорку.
Видання робить припущення, що гроші справді мають велике значення у передвиборчій кампанії, але вони не мають аж такий великий вплив, як цього бояться демократи. Блумберг і Стеєр, не дивлячись на невисокі рейтинги, можливо залишаться у перегонах, хоча б задля того, щоб пересвідчитися, що питання, які їх найбільше хвилюють, піднімаються і вирішуються.
Це «підігрує» основному аргументу справи «Об'єднані громадяни» про те, що політичні витрати є формою політичної комунікації, але досвід двох мільярдерів, що витрачають величезні суми грошей, при цьому не наближаючись до Овального кабінету, «міг би змусити переглянути панівну догму Демократичній партії щодо справи «Об'єднані громадяни». Мільярди Блумберга цілком можуть залишити здоровий слід на американській політиці, але щоб зробити це, йому доведеться програти – пише американська газета.
Майкл Блумберг балотується на пост президента, і це посилило чутки про те, що буде з його компанією, Bloomberg LP:
Тим часом, видання The Wall Street Journal намагається проаналізувати політичну ситуацію у Німеччині. Автор статі пише, що молодший коаліційний партнер канцлера Анґели Меркель лівоцентристська соціал-демократична партія (СДП), тепер відкрито вороже ставиться до панівного союзу з консервативним Християнсько-демократичним союзом (ХДС) Меркель. Через це уряд, імовірно, опинився на межі колапсу, що може стати загрозою для перспектив Німеччини відновити політичне лідерство в Європі.
У статті зауважують, що термін повноваження Меркель закінчується восени 2021 року, але ймовірність того, що це станеться вчасно зменшилася. Це пов’язано з тим, що нове керівництво СДП на чолі з Норбертом Волтер-Бор’янсом та Саскією Ескен, виступили проти панівної коаліції з ХДС та закликало змінити СДП на міцнішу ліву партію. Вони також виступають проти військової участі та збільшення військових витрат – саме ці два питання лежать в основі жорсткої критики президента Дональда Трампа щодо Німеччини.
«Обрання (нового керівництва партії) відображає внутрішний смуток», – сказав Ульріх Шпек, політолог з Берлінського аналітичного центру Фонду Маршалла.
Після того, як Меркель оголосила, що вона не буде претендувати на наступний термін у керівництві партії, у неї стало ще менше важелів впливу, щоб покласти край нинішній кризі – пише видання.
Згідно зі словами Йозеф Йоффе, видавця німецького щотижневика Die Zeit, відсутність Німеччини на міжнародній арені, у той час, коли Меркель намагається «утримати свою коаліцію на плаву», перетворила Еманнюеля Макрона на престижного лідера ЄС, незважаючи на економічну слабкість Франції. Йоффе також додав, що «на Заході відбувається тектонічна перебудова, і помірні ліві партії зникають з історії», тому нинішня жорстка позиція СДП не матиме успіх на політичному ринку, який насичений лівими партіями.
Коаліційний уряд канцлера Ангели Меркель близький до критичної ситуації, що загрожує зусиллям Німеччини відновити свою провідну роль у Європі:
