Після Революції гідності Віктору Медведчуку довелося відновлювати свій вплив на процеси в державі та шукати способи повертатись у публічну політику. На тлі Євромайдану взятий Україною європейський курс змусив проросійські сили максимально мобілізуватись. Спершу непевно, перевіряючи суспільні настрої, але крок за кроком, телеканал за телеканалом – і Медведчуку вдалося відновитись в політиці, та навіть завести політсилу в парламент.
Відстеження цих процесів, великою мірою непублічних, ці роки систематично було у фокусі уваги «Схем». Як постмайданна влада їм не завадила, як Петро Порошенко приймав Віктора Медведчука на Банковій та навіть у себе вдома, як оточення кума Володимира Путіна отримувало сприятливі умови для ведення свого бізнесу в Україні та через підставних осіб скуповувало медіа. Зрештою саме з журналістських розслідувань «Схем» стало відомо, що через низку офшорів родина Віктора Медведчука має крупний нафтопереробний бізнес у Російській Федерації та отримала у розробку велике нафтове родовище.
Нині журналісти у співпраці з міжнародним Проєктом розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) встановили: джерело безперебійного фінансування дісталось Медведчуку та його соратнику Тарасу Козаку одразу після Майдану, угода підписана у день початку силової окупації Криму. І судячи з офіційних кіпрських документів, цей бізнес у Росії, який тепер приносить мільйони доларів прибутку, вони отримали за символічну суму, майже за безцінь.
27 лютого 2014 року. За п’ять днів до того тодішній президент України Віктор Янукович покинув «Межигір’я».
Євромайдан переміг. У післяреволюційному Києві Верховна Рада сформувала нову коаліцію і обрала новий Кабінет міністрів на чолі з Арсенієм Яценюком.
Того ж дня у ЗМІ розповсюдили заяву, в якій Віктор Янукович просить захисту у Володимира Путіна. Білий дім заявив, що більше не вважає Януковича президентом України, і закликав Росію утриматися від провокативних дій. А в Сімферополі озброєні люди захопили парламент Криму: в будівлі провели позачергову сесію, де за зачиненими дверима звільнили главу уряду Криму й призначили так званий «референдум» про розширення повноважень автономії.
Проте, крім всіх цих потрясінь, які пережила Україна 27 лютого 2014 року, в той же день сталася ще одна важлива подія, яка значною мірою посприяла поверненню у велику політику кума Володимира Путіна Віктора Медведчука та його соратників.
Хоча після перемоги Євромайдану, могло здатися, що Медведчук втратив політичні перспективи. Про вступ до Митного союзу з Росією, за який два роки поспіль агітувала його громадська організація, залучаючи гостей із Кремля, вже не було й мови – Україна змінила геополітичний вектор.
Тоді багато проросійських політиків залишило країну вслід за Януковичем. Як виявилося згодом, варіант еміграції розглядала і дружина Медведчука – телеведуча Оксана Марченко.
«Я просила Віктора: давай поїдемо. А Віктор сказав: куди ми поїдемо? Це моя батьківщина. Ми залишаємось», – розповідала вона у суперечливому фільмі Олівера Стоуна та Ігоря Лопатьонка про Віктора Медведчука.
Що ж це за подія?
Вже на п’ятий день після завершення Революції гідності Віктор Медведчук отримав потужне джерело фінансування своєї політичної діяльності, таку собі «російську годівницю», яка щороку забезпечувала його мільйонами доларів. Причому, обійшлася вона Медведчуку і його соратникам у символічну суму. Навіть дешевше, ніж задекларований сервіз Faberge його дружини.
Втім, почалася ця історія задовго до лютого 2014-го.
Половина нафтового заводу для Медведчука-Козака за безцінь
16 жовтня 2009 року. Росія.
Того дня поважні посадовці Ростовської області прибули на свято – урочистий запуск роботи «Новошахтинського заводу нафтопродуктів». Серед них і губернатор Ростовської області Володимир Чуб, і гендиректор холдингу «Юг Русі» Сергій Кислов.
Для бізнесмена Кислова відкриття Новошахтинського заводу – це був новий напрямок роботи його холдингу. До цього він успішно займався переважно вирощуванням соняшника і виробництвом олії.
Нафтопереробний завод зводили п’ять років, на його будівництво витратили 15 мільярдів рублів – за тодішнім курсом це близько пів мільярда доларів США. Сам Кислов під час відкриття заводу зазначив: «Проєкт був складним, проєкт був незвичним для регіону, незвичним для нашої компанії».
Протягом наступних чотирьох років його дітище – Новошахтинський завод – буде приносити йому непогані доходи: материнська компанія отримає майже 239 мільйонів доларів прибутків, найуспішнішим стане 2013 рік.
Проте далі у цьому нафтопереробному бізнесі відбудуться нелогічні зміни. Вже у 2014 році Кислов продасть 42% акцій заводу, в який вклав пів мільярда доларів, за близько 40 тисяч доларів.
При чому, продасть компаніям, які пов'язані з двома українками.
Одна з них – добре відома українським телеглядачам ще з початку двохтисячних Оксана Марченко, дружина Віктора Медведчука.
А інша – зовсім непублічна особа, її журналісти «Схем» вперше зафіксували в 2018 році в аеропорту «Київ» після прильоту родини Медведчука, а встановили тільки в 2019-му. Йдеться про Наталію Лавренюк, громадянку двох країн: України та Росії.
Крім того, що Лавренюк – подруга Оксани Марченко, вона також цивільна дружина народного депутата Тараса Козака, соратника Віктора Медведчука.
Він її не афішував і не вказував у декларації, хоча вони мають спільний побут і дитину. Коли два роки тому журналісти цікавилися в Козака, чому він «забув» згадати в декларації Лавренюк і записане на неї численне елітне майно, той ухилився від відповіді на запитання.
І саме 27 лютого 2014 року в юрисдикції Кіпру Оксана Марченко і Наталія Лавренюк отримали майже половину нафтопереробного заводу в Росії за дуже символічну суму.
Яким чином це відбулося? Спершу варто звернутися до структури власності російського Новошахтинського нафтопереробного заводу, який урочисто запустив бізнесмен Сергій Кислов.
«НЗНП» – це акціонерне товариство. Ста відсотками його акцій з моменту запуску заводу володіла російська компанія «Юг Энерго». Вона контролювалася Кисловим через кіпрську фірму Erysiman Investments, у якої було майже 99% компанії. Один відсоток розподілився між російськими структурами умовної групи «Юг Русі».
Однак у січні 2014 року структура власності виглядала вже інакше: частка Кислова розподілилася по трьох компаніях – вже згаданій Erysiman Investments, Fragance Business Company та Rangeside Investments.
В лютому знову відбулися зміни акціонерів: частка Кислова скоротилася до 58%, якими він володів через компанії Sanibel Limited, Erysiman Investments та Rangeside Investments.
Решту розподілили компанії Ventolor Investment та Teteos Global, підконтрольні дружині Віктора Медведчука Оксані Марченко та цивільній дружині Тараса Козака Наталії Лавренюк.
Відповідно до офіційної фінансової звітності, Кислов віддав майже половину нафтопереробного бізнесу (42%) за безцінь: частка Наталії Лавренюк – 12,25% – обійшлася приблизно у 13 тисяч доларів, частка Оксани Марченко – 29,75% – у понад 27 тисячі доларів.
«27 лютого 2014 року 42% цього заводу перейшло у власність компаній, які пов’язані з Наталією Лавренюк та Оксаною Марченко: компанії Лавренюк відійшло близько 12%, а 29% – до компанії, пов’язаної з Оксаною Марченко, – розповідає аналітикиня громадської організації «Центр протидії корупції» Антоніна Волкотруб. – Тобто, майже половину заводу, який дає мільйонні дивіденди, в який Кислов інвестував мільйони доларів, було продано компаніям Лавренюк та Марченко за суму близько 40 тисяч доларів».
У свою чергу Грем Берроу – експерт з фінансових операцій та протидії відмиванню грошей з Великої Британії, до якого «Схеми» звернулися за коментарем, відзначає: «На перший погляд, це виглядає як домовленість про передачу активу комусь за дуже незначну суму. Схоже на те, що цінний актив перейшов у власність, і що, згідно з документами, оплата за це, здається, дико непропорційна цінності акцій, що були передані».
Чим зумовлена така низька вартість? На яких умовах відбулась ця угода?
«Схеми» намагалися запитати про це в самого Віктора Медведчука.
– Як вам вдалося купити 30% акцій «Новошахтинського заводу» за 27 тисяч?
– …
Відповіді від нього журналісти так і не отримали. На інформаційні запити голова політради «ОПЗЖ» також не відповів, як і його соратник Тарас Козак.
Окреме питання – до російського бізнесмена Сергія Кислова. Чому він погодився на таку невигідну для себе угоду? Мали місце якісь додаткові домовленості чи його хтось змусив?
Неодноразові запити «Схем» до нього теж залишилися без розгляду.
Менше з тим, придбавши «Новошахтинський нафтопереробний завод» у 2014 році за копійки, родини Медведчука та Козака забезпечили собі непогані дивіденди на роки вперед: лише в тому ж 2014 році сумарно для компаній Teteos і Ventolor вони склали майже 45 мільйонів доларів.
Постреволюційні можливості для Медведчука
Поки дружини Віктора Медведчука і Тараса Козака продовжували поглинати нафтопереробний бізнес у Росії, українська післяреволюційна влада залучила і самого Медведчука.
У телефонних розмовах, опублікованих виданням «Цензор.нет», голос, схожий на голос Віктора Медведчука, розповідає тодішньому помічнику Путіна Владиславу Суркову, що новообраний президент України Петро Порошенко пропонує йому взяти участь у звільненні полонених.
– Дивись, запропонував наш шановний Петро Олексійович, і це було підтримано Володимиром Володимировичем, взяти участь у звільненні полонених. Мені.
– Ну?
– Тобто він готовий надати мені мандат. А ти знаєш?
– Ну я знаю, що ти там…
– А, знаєш це?
– Я знаю, що ти можеш там грати... І що у підсумку?
– Ну нічого. Я чекаю на мандат.
– Ну чого, давай, забирай. Забирай.
Після їхньої публікації Віктор Медведчук назвав ці плівки «маячнею», а «Європейська солідарність» – брудною кампанією проти Порошенка.
А в 2018-му Петро Порошенко так пояснював причини, чому Віктор Медведчук став головним переговірником від України про обмін полоненими та увійшов до гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи: «Ми намагалися застосовувати різні канали комунікації. Починаючи від військових і закінчуючи церквою. Я маю визнати, що найбільш ефективним виявився Віктор Медведчук. Знаєте, чому? Тому що рішення про звільнення приймає безпосередньо Путін».
Але Віктор Медведчук отримав від української влади не лише статус переговірника, а й виняткове право обходити введені нею ж – українською владою – обмеження.
Виняткове право для Медведчука
Ще 25 жовтня 2015 року Україна припинила пряме авіасполучення з Російською Федерацією. Однак уже за рік журналісти програми «Схеми» виявили, що це правило не застосовується до одного борту – приватного літака Falcon-900. 14 листопада 2016 року цей літак вилетів із московського аеропорту «Внуково» і перетнув український кордон зі сторони Брянської області Росії.
Знімальна група «Схем» тоді вирушила в аеропорт «Київ», аби зафільмувати пасажирів борту – тих, на кого не поширюються обмеження Державіаслужби. Але на місці журналісти опинилися в оточенні приватної охорони.
Втім, незважаючи на протидію, «Схемам» все ж вдалося зафільмувати, як у холі VIP-терміналу з'явився Віктор Медведчук у компанії кількох людей.
Чому пряме сполучення між Росією і Україною заборонили, але Віктор Медведчук продовжував літати напряму?
Від громадської організації «Український вибір» Віктора Медведчука редакція отримала таке пояснення: перельоти погоджені українською та російською сторонами.
«Візити Віктора Медведчука до Російської Федерації є робочими і носять офіційний характер... З огляду на діловий і гуманітарний порядок поїздок, спрямований на реалізацію інтересів України, такі дозволи на перельоти надаються компетентними органами регулювання авіаційного руху російською та українською сторін», – відзначили в організації.
Згодом це підтвердив і тодішній очільник Служби безпеки України Василь Грицак: «Він (Медведчук – ред.) входить до Тристоронньої мінської контактної групи, зокрема гуманітарної підгрупи, і, відповідно до своїх повноважень, наданих йому керівництвом держави, включений у переговорний процес. В зв’язку з тим він дійсно періодично літає до Москви».
Але зйомки «Схем» того вечора в аеропорту «Київ» дозволили не лише встановити факт виняткового права Медведчука літати між Росією та Україною напряму, а й стали частиною іншої історії. Про те, хто контролює автозаправки російської «Роснєфті» в Україні після анексії Криму та під кого штучно зачистили ринок скрапленого газу.
Медведчук і зачищений ринок скрапленого газу
Одним із чоловіків, який поцілував Медведчука на прощання в аеропорту, виявився Нісан Моісеєв.
Саме цьому бізнесмену з громадянством Ізраїлю вдалося викупити частину активів компанії «Роснєфть» в Україні – а це майже 150 заправок під брендом «ТНК» та мережу нафтобаз. Покупцем виявилася маловідома швейцарська компанія Glusco Energy», яка є дочірньою структурою іншої швейцарської фірми – Proton Energy Group, офіційний власник якої – ізраїльський бізнесмен Нісан Моісеєв.
Ще наприкінці 2017-го директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн давав бізнесу Моісеєва таку оцінку: «У 2015 році його компанія стала найбільшим постачальником нафтопродуктів морем. На сьогодні (станом на 2017 рік – ред.) за нею близько 30 відсотків поставок дизельного палива».
Низка журналістських розслідувань вказувала, що за Моісеєвим насправді може стояти Віктор Медведчук – і зрештою «Схеми» наочно показали, що Медведчук і Моісеєв – справді не чужі один для одного люди.
Зафіксована зустріч співпала в часі із зачищенням ринку імпортного скрапленого газу в Україну під нового гравця. Номінально ним став той же Нісан Моісеєв. Наприкінці 2016 року в традиційних імпортерів скрапленого газу почалися проблеми. І хто цьому посприяв?
Діями СБУ, Мінекономрозвитку та митниці був зупинений його імпорт, і майже одночасно з’явилися фірми, які почали імпортувати великі обсяги скрапленого газу з Росії. При цьому, експерти з подивом відзначали, що дії української СБУ (напряму підзвітні президентові Порошенку) були синхронізовані з діями російських органів контролю.
«Від якої людини могли були бути такі синхронні дії з тієї і цієї сторони? Крім, як Медведчук, у мене ніяких асоціацій немає»,– відзначав тоді у розмові зі «Схемами» експрезидент «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леонід Косянчук.
Тоді ринок зачистили під чотири фірми, одна з яких – «Глуско Україна» Нісана Моісеєва, а решта три – пов’язані з нею через менеджерів. Усі вони почали безперебійно у великих обсягах ввозити до України з Росії газ «Роснєфті», тоді як іншим імпортерам СБУ показала червоне світло.
«Митна служба разом із СБУ почала тут різко розчищати територію, тобто почала тиснути на наших потужних імпортерів зрідженого газу, – пригадував Леонід Косянчук. – А там Федеральна служба експортного контролю визначила Proton, дочірню структуру Glusco, як єдиного експортера ресурсу «Роснєфті».
Більше того, «Схеми» тоді встановили: компанії, що виграли від дій СБУ, ведуть не лише до Медведчука, а й опосередковано до корпорації тодішнього президента Петра Порошенка Roshen. Наприклад, британська Wexler Global LP мала в засновниках дві фірми з Белізу та Панами, які водночас були в засновниках британської фірми Foreway Sales LLP. Через неї Roshen у 2015 році продавав свою продукцію до Туркменистану.
У Roshen заперечували причетність до торгівлі газом, але жодним чином не пояснили спільних засновників у компаніях. Пізніше Петро Порошенко визнав, що СБУ вчиняло дії, про які йшлося в журналістських розслідуваннях, але вкотре запевнив, що не має власних інтересів на ринку скрапленого газу.
Медведчук і його «чорні чоловічки»
Перельоти Віктора Медведчука до Росії стали предметом подальшого детального аналізу журналістами програми «Схеми». Адже очевидно: він використовує своє виняткове право не лише для переговорів, з ним на борту – соратники і бізнесмени.
Але фіксувати, з ким на одному літаку прилітає в Україну кум Путіна, ставало дедалі важче. Для перешкоджання журналістам Віктор Медведчук зрештою використає охорону – так званих «чорних чоловічків».
Так, під час зйомок у VIP-терміналі аеропорту «Київ» в листопаді 2017-го ці «чорні чоловічки» намагалися завадити журналістам зняти приліт борту Медведчука.
Встановити, з якою організацією журналісти мають справу, виявилося нескладно. Автомобілі, якими користувалися охоронці Медведчука, були зареєстровані на «Детективне охоронне агентство «Шторм».
А співзасновнико цієї компанії, відповідно до офіційних даних – Віктор Іванович Чорний. Із 2019 року він – народний депутат від «ОПЗЖ».
Із Віктором Медведчуком його також пов’язує Федерація бойового самбо України. У 2013 році на відкритті чемпіонату України він цитував вітального листа від Медведчука. Згадки про те, що останній є почесним президентом федерації, а Віктор Чорний є віцепрезидентом, можна знайти у ЗМІ і за 2016 рік.
Дії охоронців «Шторму» стали основою для відкриття кримінального провадження. Однак суд по цій справі триває уже четвертий рік.
А представники «Шторму» продовжують діяти у звичний для них спосіб усюди, де з'являється кум Путіна.
Медведчук і контроль над нафтовим родовищем за $758
Тим часом, у Росії нафтовий бізнес дружин Віктора Медведчука і Тараса Козака все більше обростав активами: впевнено і без зайвого галасу.
До 2016 року «Новошахтинський нафтопереробний завод» приніс їхнім родинам приблизно 58 мільйонів доларів.
У тому ж 2016-му під контролем уже перебувало підприємство «Роузвуд Шиппінг» (компанія-перевізник, яка володіє нафтовими танкерами) та компанія «НЗНП Трейд».
Примітно, що обидві до того належали тому ж бізнесменові Сергію Кислову, який віддав майже половину нафтового заводу Медведчуку і соратникам за безцінь.
Про те, що «НЗНП Трейд» – компанія, яка отримала право видобувати нафту в одному з найбільших нафтогазоносних родовищ у Росії – контролюється Оксаною Марченко – «Схеми» розповіли двома роками пізніше, у 2018-му. В той час телеведуча брала участь у проєкті «Танці з зірками».
Але тоді у своєму розслідуванні журналісти не дослідили один важливий аспект: скільки коштів родина Віктора Медведчука витратила на частку 50,1% компанії, яка на момент продажу вже мала непоганий актив: фірма перемогла в конкурсі на розробку Гавриківського родовища із запасами нафти в 137 мільйонів тонн.
«Схеми» вивчили кіпрські документи, і тепер готові назвати цю цифру: 758 доларів. Не тисяч. Просто 758 доларів.
Як же так сталося?
У 2016 році Ventolor Holding Ltd, якою володіє Оксана Марченко, стала власницею 50,1% в ООО «НЗНП Трейд». Згідно з аудиторським звітом, ця частка обійшлася їй в 758 доларів. Більше того, інша компанія – Teteos Holding Ltd – стала власницею 14,9% в ТОВ «НЗНП Трейд» за 202 євро. Зрештою цю частку записали безпосередньо на цивільну дружину Тараса Козака Наталію Лавренюк.
Чому російський бізнесмен Сергій Кислов влаштував такий аукціон щедрості для Медведчука і соратників – питання без відповіді. Запити «Схем» були проігноровані. Між тим, «НЗНП Трейдом» Медведчука-Марченко-Лавренюк керують професіонали: колишні очільники Федерального агентства з надрокористування Російської Федерації.
Медведчук: повернення у політику та контроль над медіа
Поки у Росії нафта і гроші течуть рікою – в Україні Віктор Медведчук заявляє про повернення у публічну політику. Наприкінці липня 2018-го стало відомо, що він вступив до партії «За життя» Вадима Рабіновича.
«Я вчора запросив Віктора Медведчука в нашу партію, сьогодні я розмовляв із ним. Ось тепер Медведчук, якому не головнокомандуючий, а народ України довірив рятувати цю ситуацію, ось нехай він займеться, я абсолютно впевнений, що ми це зробимо», – так тоді розповідав про це сам Рабінович.
«ОПЗЖ» почала активну кампанію і розраховувала на широку підтримку на півдні та сході країни.
Разом з тим, зазнав змін і український медійний ландшафт. Ширяться чутки про купівлю кумом Путіна телеканалу «112 Україна». Медіаексперти помічають зміну редакційної політики і часті згадки Віктора Медведчука в ефірі.
При цьому сам політик категорично заперечував, що канал належить йому. А на самому телеканалі розповідали про те, що новим бенефіціаром «112 Україна» є такий собі Едуард Катц – громадянин Німеччини. Для переконливості в ефірі показали сюжет про те, як Катц нібито зустрічався з представниками американських телеканалів.
Але журналісти програми «Схеми» встановили: Едуард Катц – підставна особа. Його родина мешкає у провінційному містечку і торгує старими автівками. Сам Катц на запитання журналістів відповідати відмовився.
Натомість саме «Схеми» першими влітку 2018-го встановили зв'язок між новим менеджментом телеканалу «112 Україна» та Віктором Медведчуком. Новопризначений генпродюсер «112 Україна» Артем Марчевський брав участь у виборах до Київської міської ради від партії «Право народу».
Список цієї партії очолював соратник Віктора Медведчука Віктор Чорний – той самий співзасновник детективного агентства «Шторм», члени якого здійснювали напад на журналіста «Схем» Михайла Ткача і оператора Кирила Лазаревича. І попри те, що Артем Марчевський уникав прямих відповідей на запитання про зв'язки з Чорним та Медведчуком, з часом ситуація остаточно прояснилася: власником «112 Україна», NewsOne і Zik зрештою став Тарас Козак. А зрештою Марчевський вступив до партії «ОПЗЖ» і очолив її молодіжне крило.
Багато роботи, зокрема кулуарної – до того ж, переважно у вечірній та нічний час – фіксували журналісти «Схем» у 2018 році.
Спільники?
Протягом чотирьох місяців спостереження за візитерами президента під час підготовки матеріалу «Спільники?» «Схеми» помітили, що Віктор Медведчук регулярно зустрічається з Петром Порошенком. При чому Медведчук приїжджав не лише в Адміністрацію президента, а й безпосередньо до глави держави додому – в селище Козин.
При цьому знімальна група фіксувала, як ці зустрічі намагалася приховати охорона президента.
І таке спілкування під покровом ночі викликало низку запитань, головне з яких: «Що вони обговорюють?»
«В цій ситуації Петру Олексійовичу краще вийти і відверто розказати про те, про що вони там говорять. Тому що він зараз позиціонує себе як патріот, і ці контакти з Медведчуком – вони просто дисонують дуже», – відзначав під час спілкування зі «Схемами» Максим Каменєв, політичний журналіст hromadske.ua.
У відповідь на запит Адміністрація Порошенка відповіла коротко: «Президент Петро Порошенко не мав, не має і не збирається мати жодних спільних бізнес-інтересів чи бізнесів зі спецпредставником СБУ з питань звільнення заручників в гуманітарній підгрупі ТКГ в Мінську Віктором Медведчуком».
Медведчук: народний мандат і зв’язки у владі
2019 рік став для Віктора Медведчука роком можливостей, які він сповна реалізував. Навесні в Україні пройшли чергові президентські вибори, на яких Петро Порошенко програв.
Тоді на телеканалах Медведчука-Козака вітали перемогу Володимира Зеленського, а п’ять років президентства Порошенканазивали не інакше як «режимом».
Партія «Опозиційна платформа – За життя» об'єднала умовну групу Сергія Льовочкіна, Вадима Рабіновича та групу Віктора Медведчука, пішла на вибори до Верховної Ради, і зрештою пройшла до парламенту, посівши друге місце після пропрезидентської «Слуги народу». Медведчук став народним депутатом України.
Покращення відбувалися і в російському бізнесі родини Медведчука. Телеведуча Оксана Марченко почала контролювати вже не 50%, а 61% російської компанії «НЗНП Трейд», яка бурить нафтові свердловини в Ханти-Мансійському автономному окрузі Росії. А зять Медведчука Андрій Рюмін стає бізнес-партнером будівельного холдингу Capital Group, який у Москві спеціалізується на будівництві житлових комплексів.
Однак наприкінці серпня 2019-го політсила Медведчука отримує перші публічні погрози від президента Володимира Зеленського. Зокрема він заявив, що має серйозні зауваження щодо фінансування ОПЗЖ: «Є великі питання, звідки у них гроші на фінансування партій, звідки гроші на фінансування каналів. У нас є відповіді, обсяги кешу, звідки, і з якої країни вони все це отримують», – відзначив Зеленський у фільмі до ста днів свого президентства.
Проте вже на третій день після цієї гучної заяви журналісти «Схем» зафіксували контакти соратників Зеленського з політичною силою, яку він публічно критикує. Члени фракції ОПЗЖ відпочивали в товаристві з високопосадовцями нової влади. Зокрема, тоді на святкування дня народження Григорія Суркіса – давнього соратника Віктора Медведчука і спонсора ОПЗЖ – прибув і голова СБУ Іван Баканов, близький товариш Володимира Зеленського. Пізніше він залишив свято одночасно з першим помічником президента Зеленського Сергієм Шефіром опівночі.
За кілька днів після того, відповідаючи на запитання, що він робив на дні народження у соратника Медведчука Григорія Суркіса, Іван Бакановзазначив, що «вивчав оперативну обстановку».
«Схеми» знайшли і безпосередній зв'язок кума Путіна з членами політсили Володимира Зеленського – зокрема, з народним депутатом Андрієм Холодовим.
Справа в тому, що Оксана Марченко хрестила дитину Андрія Холодова та його дружини Катерини Шаховської.
Сам Холодов неохоче спілкувався з журналістами на тему свого зв’язку з Медведчуком.
– Які у вас стосунки з Віктором Медведчуком?
– Його дружина багато-багато років тому хрестила дитину. З ним відносин ділових, партнерських нема.
– Ви ж не можете кликати хрестити своїх дітей сторонню особу? Тобто ви дружите родинами, правильно?
– Давайте ми з вами поспілкуємося, коли я приїду до Києва.
Згодом керівництво фракції відмежувалося: мовляв, член «Слуги народу» Холодов – не кум Медведчука, а куми лише дружини.
Однак у тому, що Холодови і Медведчуки товаришують родинами, «Схеми» переконались восени 2020-го, коли Андрій Холодов з дружиною були присутніми на родинному святі – гучному весіллі пасинка Віктора Медведчука Богдана Марченка.
Медведчук: перельоти в локдаун і експорт нафти в США попри санкції
У 2020-му бізнес-імперія родини Медведчука в Україні, схоже, переживала сприятливі часи. У поданій декларації він вказав, що його дружина через низку фірм володіє частками одразу в декількох стратегічних сферах, про що до цього не було відомо. Зокрема, як з'ясували «Схеми», йдеться про енергетичні компанії «Львівобленерго», «Прикарпаттяобленерго» та «Запоріжжяобленерго». Металургійні заводи «Дніпроспецсталь» і «Запорізький завод феросплавів».
У Марченко є акції і в логістичних компаніях, які входять в систему так званого Одеського нафтоперевалочного комплексу. Також Медведчук засвідчив бізнес-партнерство своєї родини з Ігорем Коломойським у трьох телеканалах – «1+1», «2+2» і «ТЕТ». Попри світоглядні розбіжності з олігархом, які озвучував публічно.
– Прокоментуйте, будь ласка, спільний бізнес з Ігорем Коломойським. Він вас називав зрадником і колаборантом, виявилося, ви – бізнес-партнери, – запитали «Схеми» у Віктора Медведчука в 2020-му.
– Всі питання бізнесу – вони викладені в моїй декларації. Більше ніяких коментарів я не даю. А партнерів у бізнесі дуже багато. Весь бізнес регулюється чинним законодавством. Комфортно чи не комфортно – так сталося, і так є. І так буде.
– Ви ж ідеологічно різні зовсім люди.
– Ну, питання бізнесу – це питання бізнесу. До чого тут ідеологічно? Я, наприклад, пана Коломойського, як ви кажете, мого партнера, бачив років сім тому. А по телефону розмовляв років шість тому. Але ж це не заважає існуванню бізнесу. Абсолютно нормально.
У той же час спалахнув новий скандал щодо особливих умов для перельотів політика – проте вже не через прямі перельоти до Москви, адже такої можливості його позбавили. Однак кум Путіна отримав виняткове право літати між Києвом та Ужгородом під час пандемії COVID-19 – коли постанова Кабміну заборонила пасажирські перевезення, і небо було «закритим». У той період, як зафіксували «Схеми», Медведчук здійснив щонайменше 16 перельотів.
Сам нардеп тоді пояснив це тим, що «була необхідність відвідувати позачергові пленарні засідання». Тоді «Схеми» встановили, що Віктор Медведчук отримував дозволи від кількох відомств, зокрема від Державіаслужби та Служби безпеки України, яку очолює Іван Баканов.
Проте, крім маршруту Київ-Ужгород, яким літав сам Медведчук, журналісти «Схем» звернули увагу і на дивні маршрути нафтових танкерів, зареєстрованих на російську компанію його дружини – «Роузвуд Шиппінг». Вони виходили з Ростовського порту, пропливали Азовське море, Керченську протоку, зупинялися на певний час біля більших танкерів та поверталися назад у Ростов. Чому так відбувалося?
«Схеми» шукали пояснення протягом двох місяців, аналізуючи дані міжнародних баз імпорту-експорту та сервісу MarineTraffic. Зрештою розслідування показало, що менші танкери перевантажують нафтопродукти на більші – танкери-накопичувачі, а вже з них відбувається перекачування на судна, які доставляють нафтопродукти в інші країни. Таким чином відбувалася торгівля нафтопродуктами «Новошахтинського заводу нафтопродуктів», який купила родина Медведчука у 2014 році за символічну суму. Прямогінний бензин доставляли з нейтральних вод Чорного моря в порт Х'юстона (Техас, США) для американської корпорації ExxonMobil – однієї з найбільших нафтопереробних корпорацій у світі.
При цьому, контракти укладені не напряму, а через швейцарську фірму-посередника з орбіти депутата Держдуми Росії. І це попри американські санкції, введені проти політика шість років тому.
Стає зрозумілим, чому Медведчук навідріз відмовлявся розповідати, куди Новошахтинський завод збуває свою продукцію.
– Кому ваш ростовський завод нафтопродуктів продає продукцію?
– Вибачте, у мене засідання фракції. По бізнесу я ніяких коментарів нікому не даю.
– Принаймні, в які країни?
– Ви почули мою відповідь?
Крім Штатів, «Схеми» встановили, що дизпаливо з «НЗНП» доставляють і в окупований Росією Крим – бензовозами, через Кримський міст.
Куди ще постачаються нафтопродукти заводу Медведчука – через пів року, у лютому 2021-го, несподівано для всіх повідомить секретар РНБО. І тоді історія з «Новошахтинським заводом нафтопродуктів» родини кумів Путіна набуде світового розголосу.
Українські санкції
19 лютого Рада національної безпеки й оборони України включила до санкційного списку Віктора Медведчука, його дружину Оксану Марченко та цивільну дружину нардепа Тараса Козака Наталію Лавренюк. Проти самого Козака і його компаній обмеження були введені двома тижнями раніше – це призвело до припинення телетрансляцій каналів «112 Україна», NewsOne і Zik. Зрештою санкції запровадили і щодо «Новошахтинського заводу нафтопродуктів». За версією РНБО, його продукцію збували бойовикам на Донбасі.
«За 14 кілометрів від нашого кордону на території Російської Федерації знаходиться один із нафтопереробних заводів. Яким володіє пан Медведчук спільно зі своєю дружиною і пан Козак спільно зі своєю дружиною. І відповідно постачання паливо-мастильних матеріалів всього заводу відбувається на територію терористам, які вбивають наших хлопців», – розповідав секретар РНБО Олексій Данілов в ефірі одного з телеканалів після запровадження санкцій.
Таким чином, «Схеми» встановили, що ще в лютому 2014 року родини Віктора Медведчука та його соратника Тараса Козака отримали майже половину нафтопереробного заводу в Росії за символічну суму – і вже невдовзі отримали контроль над ним. Нафтопродукти постачалися до окупованого Криму, в США, та, за версією РНБО, на непідконтрольні Україні райони Донецької та Луганської областей.
«Новошахтинський нафтопереробний завод» із 2014 року до цього часу забезпечив чималі дивіденди родинам нардепів. Вони склали понад 100 мільйонів доларів, і – не виключено – ці кошти використовувалися, в тому числі, на діяльність проросійської політичної сили в Україні – «Опозиційна платформа – За життя». Адже і Козак, і Медведчук є спонсорами партії. І, попри введені Україною санкції, російський завод у березні 2021-го почали модернізовувати, аби виробляти паливо вищої якості.
Запити, надіслані журналістами «Схем» нардепам Козаку та Медведчуку залишилися без відповідей.
Розслідування підготовлено спільно з OCCRP. Англомовна текстова версія матеріалу за співавторства «Схем» опублікована на їхньому сайті
