Зять другого президента України, який збагатився за рахунок приватизації державних підприємств – таку характеристику про олігарха Віктора Пінчука можна почути все рідше. Натомість про нього говорять як про бізнесмена, філантропа, мецената, засновника центру сучасного мистецтва. Пінчук чи не найпершим з українських олігархів почав працювати над покращенням свого іміджу, особливо на Заході, та затирати пам’ять про історію становлення свого бізнесу. Але його бізнес в Україні досі залежить від держави – наприклад, отримує великі державні замовлення. Щоб покращувати умови його ведення – Пінчуку-олігарху, очевидно, потрібна підтримка влади. І нині не обов’язково йдеться про пряме фінансування політиків та партій – радше про «м’яке» формування лояльного до себе громадсько-політичного пулу. Наприклад, щорічно Пінчук організовує захід під назвою «український сніданок» у швейцарському Давосі у дні проведення там Всесвітнього економічного форуму. І везе коштом свого однойменного фонду туди народних депутатів. «Схеми» дослідили, чи є це подарунком від олігарха і порушенням антикорупційного законодавства, та чи мають вони декларувати такі кошти? Чи це не кидає тінь на репутацію політиків – коли вони в такий спосіб беруть гроші в олігархів? І чи не ставлять вони самі себе в таку ситуацію, коли до них з’являтимуться додаткові запитання щодо можливого конфлікту інтересів наприклад, під час майбутніх голосувань за законопроєкти в інтересах компаній олігарха?
Українські депутати публічно зазвичай не схвально ставляться до олігархів чи взаємодій колег зі ними. Наприклад, у лютому 2020-го народний депутат Микола Тищенко на з’їзді партії «Слуга народу», у відповідь за запитання, «чи вважаєте ви політичною корупцією, коли олігарх платить депутату гроші?», заявив: «Звісно, у нас в парламенті називають таких депутатів «людина з хазяїном».
А за місяць до того низка його колег по парламенту прибули до Давосу у Швейцарію, де на той час тривав Світовий економічний форум.
«Схеми» вирішили розібралися, на чиє запрошення і чиїм коштом українські депутати вирушили туди.
Квиток до Давосу для депутата
Січень 2020 року. Швейцарія.
Український сніданок в Давосі – захід, головним організатором якого є Фонд олігарха Віктора Пінчука.
На ньому присутній і тодішній прем’єр-міністр України, і десятки українських депутатів.
Як з’ясували «Схеми», більшості серед присутніх депутатів Фонд Пінчука у своєму листі запропонував оплатити цю подорож до Швейцарії. І частина з них на це погодилася.
Навіщо олігарху фінансувати поїздку народних депутатів до Давосу?
Аналітик інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій припускає, що вся справа в «інвестуванні»: «Будь-який бізнесмен із задовленням профінансує депутата чи міністра, тому що він – бізнесмен, і він робить інвестицію».
Подібну думку допускає і Гліб Вишлінський – виконавчий директор Центру економічної стратегії.
«Якщо на тебе хтось витратив гроші – ти маєш розуміти, чи захоче він щось за це отримати в обмін і чи готовий ти це в обмін дати», – пояснює він.
У листі від Міністерства закордонних справ України у відповідь «Схемам» зазначено, що в Давосі на заходах організованих секретаріатом Всесвітнього економічного форуму, українська офіційна делегація була в складі президента України та міністра закордонних справ.
Тоді, куди ж поїхали у відрядження до Давосу десятки народних депутатів України, якщо не на Всесвітній економічний форум?
Хто ж ці політики, бізнесмени й лідери думок і хто їх туди запрошує?
Виконавча директорка «Центру протидії корупції» Дар'я Каленюк припускає, що «на Український сніданок приходять люди, яких або особисто Віктор Пінчук запросив, або... не знаю, хто ще. Тільки Віктор Пінчук».
У МЗС журналістам пояснили: «Український сніданок – це приватний захід Фонду Віктора Пінчука, список та програма формуються виключно цим фондом, а секретаріат Всесвітнього економічного форуму не має будь-якого відношення до цієї події».
На цій же думці наполягає і Дар'я Каленюк: «Український сніданок в Давосі і Світовий економічний форум – це зовсім різні речі. Участь в Українському сніданку не означає участі у Світовому економічному форумі. І на цьому сніданку в першу чергу відбілюється репутація олігарха, а не інтереси України – ось така моя думка».
«Схеми» запитали в депутатів, яких запросили на Український сніданок в Давос, про їхнє ставлення до Віктора Пінчука.
Голова фракції «Слуга народу» в Раді Давид Арахамія, наприклад, висловився про нього так: «Якщо взяти всіх олігархів – не самий поганий олігарх в нашій країні».
«Віктор Пінчук? Це український бізнесмен», – коротко відповів заступник Арахамії Олександр Корнієнко.
Ще один «слуга народу» Олексій Жмеренецький звернув увагу, що проти Пінчука «не порушено ніяких кримінальних справ».
А його колега по фракції Святослав Юраш у відповідь на запитання, «хто для вас Віктор Пінчук?», насамперед згадав про мистецтво: «Він допомагає Україні також пізнавати сучасне мистецтво».
Але чи насправді Віктор Пінчук лише меценат та філантроп? Чи справді компаніям Пінчука нічого не потрібно від держави?
Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський має сумніви щодо цього. «Чи довів Пінчук, що він просто є філантропом? Ніхто не заважає багатій людині стати просто філантропом, наприклад, – пояснює експерт. – Він має вийти з усіх бізнесів своїх, продати їх. Відповідно, у нього не має виникати питання, а де взяти металобрухт для своїх металургійних заводів. І відповідно він буде мати якийсь мільярд доларів і після цього впливати на ситуацію в Україні так, як він хоче».
Ще в січні в Давосі на запитання журналістки Радіо Свобода деякі депутати так і не змогли пригадати точно: хто саме фінансував їхню подорож.
Дехто вказував на партнерів Українського сніданку чи Українського дому в Давосі. Серед них, зокрема, народна депутатка від «Слуги народу» Марина Бардіна.
– Це можуть бути гроші Пінчука?
– Ні-ні. Давос зазвичай – не гроші якихось приватних осіб.
Натомість народний депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин тоді уникнув прямої відповіді на запитання про фінансування поїздки олігархом.
– Це може бути Віктор Пінчук?
– Я думаю, що це можна з’ясувати, подавши запит до апарату Верховної Ради.
Його колега по фракції Ярослав Железняк пообіцяв перевірити, хто ж оплатив його поїздку: «Якщо я не помиляюсь, є відрядження, я перевірю. Фонд «Відродження» саме цей захід організовував».
А вже згаданий раніше депутат Святослав Юраш наголосив, що з державної скарбниці кошти на це не витрачалися.
– Я знаю точно, що це не з державного бюджету поїздка.
– Тобто ви не знаєте, яка сторона сплачувала?
– Ці люди чудові, які організовують «Юкрейніан хаус» (Український дім – ред.), оці «раунд тейблз» (круглі столи – ред.).
Але з’ясувалося, що фонд олігарха не просто запросив у Давос значну частину депутатів, а багатьом – ще й запропонував оплатити подорож.
Подарунок від олігарха чи відрядження від держави?
У запрошенні, яке фонд надсилав парламентарям, йдеться: «Український сніданок – це традиційний приватний захід, який організовують група EastOne та Фонд Віктора Пінчука». Саме такий лист і став підставою для багатьох депутатів, щоб оформити відрядження.
Чи не єдині депутати, які зрештою визнали, що їм оплатили не різні організації, а саме Фонд Пінчука – стали вже згадані депутати з фракції «Голос» Ярослав Юрчишин та Ярослав Железняк. Тепер вони вважають помилкою, що з’їздили за гроші фонду олігарха.
Останній заявив журналістам «Схем», що його поїздку оплатили з фонду олігарха.
– Саме моє відрядження в цьому питанні сплачував Фонд Віктора Пінчука.
– Винятково?
– Ні, чому винятково. Я так розумію, що це стосується і інших колег, які були присутні від різних фракцій.
Те ж журналістам підтвердив і Ярослав Юрчишин. Утім, заявив, що не вважає це подарунком.
– Після того, коли був запит власне про те, хто саме з цього іконостасу оплатив поїздку, то була пряма відповідь, що це був Фонд Віктора Пінчука.
– Чи вважаєте ви це політичним подарунком від олігарха?
– Я вважаю помилкою зі свого боку не з’ясувати, хто персонально, яка структура персонально заплатила кошти. Це я не вважаю подарунком, і найголовніше, це таким подарунком не вважає НАЗК.
Не заперечувала щодо оплати Фондом Пінчука депутатка від «Слуги народу» Роксолана Підласа.
– Чому на вашу думку фонд олігарха оплатив вам цю подорож?
– Я думаю, що це свого роду гуманітарна місія.
– Чи вважаєте ви це подарунком з боку Віктора Пінчука?
– Це точно не подарунок, тому що це є оплата відрядження.
– Давайте розберемося, якщо це відрядження – то це з державною місією, а якщо це запрошує фонд олігарха – то це, мабуть, його місія?
– Ну, але Верховна Рада і голова ВР погодилися, що не тільки для мене, але й в усіх депутатів це було відрядженням, вони вважали, що участь депутатів в Українському сніданку – це є державна місія.
Більшість депутатів, які поїхали на запрошення Фонду Пінчука в Давос, попросили у спікера парламенту оформити їхню подорож, як відрядження.
Саме такий крок дозволяє обійти антикорупційне законодавство. Інакше оплату подорожі депутатові приватним фондом можна було б трактувати як отримання подарунка. А це ризик штрафу та конфіскація подарунка – пояснює юристка «Центру протидії корупції» Олена Щербан.
«Коли посадовець, народний депутат чи будь-хто, він їде у закордонне відрядження, в першу чергу. І це відрядження оплачується – наприклад, запрошуючою стороною, то за загальним правилом це не вважаються подарунком і не треба такі речі декларувати», – пояснює юристка.
Примітно, що для семи депутатів розпорядження про відрядження на захід до Швейцарії, організований Фондом Пінчука – оформили уже після того, як захід минув.
Розпорядження за підписом голови Верховної Ради Дмитра Разумкова видане 27 січня, а відряджають депутатів із 21 по 23 чи 24 січня.
У цьому документі сім депутатів, серед них – Юрій Солод, а також Дмитро Припутень, Остап Шипайло, Галина Михайлюк, Сергій Нагоряк, Олександр Скічко та Соломія Бобровська.
Нацагентство з питань протидії корупції вже розпочало перевірку щодо подорожі депутатів у Давос.
Це журналістам підтвердив головний спеціаліст з питань конфлікту інтересів НАЗК Артем Брик: «НАЗК проводиться відповідна перевірка, здійснюється збір фактичних даних, за результатами яких буде встановлена наявність або відсутність відповідного порушення».
У разі, якщо особа порушила обмеження щодо одержання подарунків, вона притягується до відповідальності у вигляді штрафу – від 100 до 200 прожиткових мінімумів – з конфіскацією такого подарунку.
Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія – один із небагатьох депутатів, який замість того, щоб оформити відрядження, як інші, написав відпустку. А також розповів, що за його подорож в Давос заплатили різні організації. Отже, оплата його подорожі – схоже, має всі ознаки подарунку і порушення антикорупційного законодавства.
– Це підтримка Фонду Пінчука? – запитували ще у січні у Давосі Давида Арахамію журналісти Радіо Свобода.
– У тому числі, за підтримки, але це колаборативно, вони там разом якось.
Нині народний обранець переконує, що вже повернув гроші за подорож у Давос. Але ще точно не знає – кому.
– Чи з’ясували ви, хто саме фінансував вашу подорож до Давосу?
– У мене є документи. Я ж повернув гроші. Здається там була 1100 з копійками євро. В мене документи, можете звернутись до мого прессекретаря, вона надасть документи.
– Кому конкретно ви повернули гроші?
– Не я власне повертав.
– А хто за вас повертав?
– Мої помічники. Я йому передав гроші, він віддав.
Пізніше помічник Арахамії передав журналістам документи, які свідчать про те, що голова фракції відшкодував витрати на поїздку – в сумі понад 26 тисяч гривень, це включає в себе оплату за авіаквитки та проживання у готелі.
Щоправда, у рахунку була зазначена туристична агенція, тобто –посередник. Яка організація профінансувала подорож з самого початку – в Арахамії так і не відповіли.
Кілька депутатів, які звернулися до керівництва Верховної Ради з проханням підписати їм відрядження на захід Пінчука у Давосі, також попросили оформити їм ще й дипломатичний паспорт під цю подорож.
Такий документ на захід олігарха знадобився, наприклад, «слузі народу» Дмитру Кисилевському. Ще торік до депутатства він працював у компанії Віктора Пінчука ТОВ «Інтерпайп Україна» – на посаді директора з корпоративних відносин.
– Я хотів собі оформити дипломатичний паспорт для поїздок і з метою закордонних… Його видають тільки тоді, коли їдеш у закордонне відрядження. І його оформили, але я ним не користувався, тому що його оформили пізніше, – розповів депутат.
– Пізніше, ніж вам було потрібно?
– Ну, його термін оформлення довгий, тому в мене тепер є дипломатичний паспорт, але я ним не користувався поки жодного разу.
– А для чого ви його просили?
– Просто депутату для відряджень можна оформити дипломатичний паспорт для того, щоб, скажімо, при проходженні якихось митних формальностей можна було десь зекономити час. Але я просто не знаю, як він працює, я так думав. Ось. Тому, коли вперше ним скористаюсь – зможу вам розповісти, як це працює.
Окрім нього, диппаспорт просила і Леся Василенко з «Голосу». Ось як вона пояснила:
– Ви під поїздку в Давос просили надати вам дипломатичний паспорт?
– Так, таке питання було. Тому що я до того їхала в офіційне відрядження в ПАРЄ.
– Ви його отримали?
– Так, звичайно.
– Ви його отримали перед поїздкою у Давос?
– Звичайно, отримала перед, бо після поїздки у Давос я їхала відразу в ПАРЄ.
А також – «слуга народу» Олена Шуляк. Однак у розмові з журналістами вона підкреслила, що так його і не отримала: «Дипломатичний паспорт не оформлений. Під цю поїздку він також не був оформлений».
У своїй заяві, написаній на ім’я спікера Верховної Ради, заступник голови фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко просив відрядити його в Давос, на Український сніданок – там же вказано, що «матеріально-технічне забезпечення здійснює приймаюча сторона», а підставою для відрядження є запрошення Фонду Віктора Пінчука від 4 грудня.
Але тепер він каже, що насправді, поїхав за свої гроші.
– Я за свій рахунок їздив.
– Якщо ви планували від самого початку їхати за свій рахунок, чому ви тоді написали заяву на ім’я голови Верховної Ради зі згадуванням про те, що все оплачує організатор?
– Це організаційно наші помічники не розібралися.
Давос відвідало і депутатське подружжя – на запрошення Фонду Пінчука: Дмитро Наталуха із «Слуги народу» та Альона Шкрум із «Батьківщини».
Обоє, коли просили оформити відрядження, у заявах зазначили, що Фонд Віктора Пінчука «бере на себе всі фінансові витрати, пов’язані з поїздкою».
При цьому, тепер під час розмови з журналістами депутат Наталуха каже – їздив за власні кошти.
– Фонд олігарха вам оплатив подорож?
– Ні, це була їхня пропозиція. Але, як ви кажете, фонд олігарха, нічого мені не оплачував.
А Альона Шкрум наразі наполягає, що їй подорож оплатив фонд «Відродження».
– Чому саме вам Фонд Пінчука оплатив подорож до Давосу?
– Мені Фонд Пінчука не оплачував подорож до Давосу. Мені (оплатив – ред.) квиток Міжнародний фонд «Відродження».
У самому фонді «Відродження» повідомили, що зробили внесок у фінансування Українського сніданку в Давосі, але не займалися оплатою подорожніх витрат учасників, зокрема – народних депутатів: «Міжнародний фонд «Відродження» здійснив організаційний внесок у розмірі 30 тисяч доларів для покриття організаційних витрат українських заходів у Давосі, зокрема, насамперед, для забезпечення перебування на цих заходах представників «Відродження» та партнерів з числа представників громадянського суспільства».
«Безпосередньо фонд не сплачував жодній особі за квитки. Це значить тільки те, що це значить. Тому що ми взагалі не купували квитки. Ми лише перерахували свій організаційний внесок», – додав виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко в коментарі «Схемам».
Склалося враження, що деякі депутати намагаються уникати згадки про Пінчука.
Наталію Королевську, наприклад, голова Верховної Ради відрядив саме на Український сніданок в Давос, головним організатором якого є фонд Віктора Пінчука. Однак тепер вона розповідає, що насправді її в Давос запросила інша організація.
«Форум «Жінки – політичні лідери світу». Всесвітня організація – Womеn political leaders. Я до неї входжу як представниця України, – пояснює депутатка Королевська журналістам. – Мене офіційно запросили як депутатку Верховної Ради, я офіційно цю пропозицію передала пану Разумкову. Він офіційно підписав мені можливість туди поїхати – але Womеn political leaders не оплачують переїзд і проживання».
Деякі народні депутати продовжують стверджувати, що їм, як депутатам оплатили подорож в Давос різні партнерські організації. Наприклад, Марина Бардіна, «Слуга народу» колишня помічниця депутата Сергія Лещенка.
– Хто за вас платив?
– Я вважаю, що платив фонд «Відродження». Тому що система фінансування така, що це співфінансування проєкту. Наскільки мені відомо, такі кошти були цього фонду.
Таку ж думку озвучує і депутат Святослав Юраш.
– Чому саме вас Фонд Пінчука запросив?
– Мене Фонд Пінчука не запрошував. Мене запрошувала коаліція організаторів.
– Запросив вас саме Фонд Пінчука.
– Ну, якщо говорити серйозніше про це питання, то я розумію, що певні організатори були активні і дуже багато чого зробили.
І справді, у листі від Фонду Пінчука, направленого депутатам, зазначено, що витрати на переліт та проживання беруть на себе організатори та партнерські організації.
На сайті Фонду Пінчука – вичерпний перелік цих організацій. Серед них – вже згаданий фонд «Відродження», а також Hillmont Partners, «Київстар», Horizon Capital та Western NIS Enterprise Fund (WNISEF).
У відповідь на запит Радіо Свобода вони повідомили, що не оплачували безпосередньо поїздки депутатів у Давос.
«Ані компанія Horizon Capital, ані WNISEF не здійснювали фінансування подорожей народних депутатів України на заходи Українського дому в Давосі та на Український сніданок», – повідомила директорка зі зв’язків з інвесторами Тетяна Бега.
У «Київстар» відповіли: «Жодного стосунку до організації відвідувань цього заходу наша компанія не має. «Київстар» був одним з партнерів Українського сніданку задля інформування про розвиток нових технологій в Україні. Пакет послуг, що ми отримували, обмежувався розміщенням брендингу компанії в інформаційних матеріалах», – йдеться у відповіді пресслужби.
У свою чергу у Hillmont Partners зазначили: «Наша компанія виступала партнером Українського сніданку, а також Українського дому в Давосі. Ми не оплачували квитки та перебування для народних депутатів. Ми надавали фінансову підтримку організаторам – це українська фундація «Український дім», і це був наш вклад як свідомої компанії у підвищення інвестиційної привабливості України у світі на такому найбільш відомому майданчику, де збирається провідний бізнес щороку. Ми не брали участі у відборі народних депутатів, ми не знали, хто там буде чи не буде, крім списку гостей, що були заявлені організаторами. Ми як партнери мали право у межах партнерського пакету спеціальні умови по розміщенню промо-продукції й усе».
Єдина організація, яка не відповіла, чи оплатила депутатам подорож в Швейцарію – це Фонд Віктора Пінчука.
Чому фонд олігарха запросив саме цих, а не інших депутатів? Чи брали участь у відборі парламентарів, крім Фонду Пінчука, партнери Українського сніданку?
«Схеми» звернулися із цим питанням до фонду «Відродження», однак там не змогли відповісти.
– Хто визначав, яких саме народних депутатів потрібно запросити на Український сніданок?
– Я не можу вам відповісти на це питання, до якого ми безпосередньо не є дотичні, – відповідають на це в фонді «Відродження».
Чи тільки тут мова про філантропію? Чи не купує олігарх таким чином лояльність до себе? Щоб у майбутньому отримати сприятливі умови для свого бізнесу на законодавчому рівні? Та чи завжди збігаються інтереси бізнесмена Пінчука та держави?
Інтереси олігарха: що потрібно Пінчуку?
Центр економічної стратегії у своєму дослідженні про олігархів зазначає, що Пінчук отримав вигоду від встановлених владою квот на експорт металобрухту, який використовується у нього на заводах.
Виконавчий директор центру Гліб Вишлінський відзначає: «Приклад з металобрухтом є дуже показовим, тому що у Пінчука є відносно новозбудований завод перед кризою 2008 року для якого потрібен металобрухт. За бізнес-моделлю, відповідно, і за попереднього уряду, і за цього уряду, Пінчук активно лобіює максимальне обмеження на вивезення металобрухту з України, щоб власне він мав цей дешевий ресурс».
Про залежність бізнесу олігарха від металобрухту говорить і президент Української асоціації вторинних металів Володимир Бублей: «Інтерпайп сталь» – це дуже сучасне, модернове підприємство, воно на сто відсотків залежить від металобрухту».
І коли депутати отримують такі блага, як поїздка в Швейцарію коштом олігарха – і при цьому голосують в парламенті закони, які грають йому на руку – чи не ставлять вони себе самі у ситуацію, в якій їх можуть запідозрити у конфлікті інтересів? І чи не варто було б уникати таких ситуацій?
«Схеми» помітили, що за законопроєкт про встановлення мита на експорт брухту голосували у 2019 році і депутати, які оформили відрядження уже цього року на захід Пінчука в Давосі.
«За» тоді проголосували депутатки Шкрум, Іонова та Кондратюк.
У грудні 2019 року, уже за нового парламенту, був зареєстрований законопроєкт про детінізацію брухту. Його ініціаторами серед інших стали і депутати, які вже через місяць відвідали захід Фонду Пінчука в Швейцарії.
Це колишній менеджер компанії Пінчука Дмитро Кисилевський, подружжя – Дмитро Наталуха та Альона Шкрум. І Ярослав Железняк.
– Як сталося, що ви стали одним із співавторів законопроєкту про детінізацію брухту? – поцікавилися «Схеми» в останнього.
– Логічне запитання, напевно ви хочете мене зв'язати зараз з якоюсь із промислових груп, але якщо ви відкриєте текст законопроєкту, то знайдете цей текст практично, напевно крапка в крапку з текстом, який розробляло Мінекономіки – зокрема, департамент з дерегуляції , в якому я працював, як радник ще міністра Айвараса Абромавичуса. Я пам’ятаю цей текст. Ми його вносили, якщо не помиляюсь, і у минулому скликанні, двічі – і цей текст я знаю, я брав участь, тому я став там одним із співавторів, – відповів журналістам депутат Железняк.
У самому законопроєкті немає згадки про компанії Пінчука чи будь які інші. Утім, користь від закону можуть отримати і компанії Віктора Пінчука. Наприклад, група «Інтерпайп» після набуття чинності закону зможе без посередників збирати брухт – для свого заводу.
Цей закон буде працювати в інтересах ринку, – пояснив президент Української асоціації вторинних металів Володимир Бублей. – Складно не погодитись з тим, що є правдою, що всі виграють, в тому числі і «Інтерпайп».
Народна депутатка Євгенія Кравчук, яка теж була відряджена в Давос на захід Пінчука, разом із групою депутатів, серед яких Микита Потураєв і колишній менеджер «1+1» Олександр Ткаченко, зареєстрували законопроєкт про медіа.
Зокрема, Інститут масової інформації (ІМІ) проаналізував цей законопроєкт і вважає, що він працює, в тому числі, і в інтересах медіа олігархів, які головно і контролюють українські телеканали.
«Із законопроєкту про медіа фактично викинули згадки про журналістські стандарти – раніше була згадка про об'єктивність, про необхідність дотримуватися достовірності у матеріалах. І Нацрада, хоч і зрідка, на це реагувала, вона могла ці норми застосовувати на практиці, – пояснює виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. – Тепер згадка про ці норми взагалі зникла і, відповідно, Нацрада навряд чи реагуватиме на такі порушення. І, на нашу думку, цим фактично підстелили соломку олігархам і покращили їх життя».
Народна депутатка Євгенія Кравчук так пояснила, чому стала ініціаторкою законопроєкту «Про медіа»: «Я заступник голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики. Мій бекграунд – робота в медіа та з медіа. Тому логічно, що я є одним із авторів законопроєкту про медіа. Принагідно зазначу, щоб уникнути спекуляцій: поїздку в Давос я оплатила самостійно. Не бачу жодного ухилу в бік олігархів чи взагалі в будь-чий бік. У нас доволі застаріле медійне законодавство, яке не відповідає викликам чи навіть юридичним визначенням XXI століття».
Віктор Пінчук є в структурі власності 38 медіакомпаній – відповідно до листа, отриманого від Нацради з питань телебачення і радіомовлення.
Вплив українських олігархів у медіа простежили в Центрі економічної стратегії.
«Найбільшою проблемою є те, що вони мають великий контроль над медіа і через цей інструмент вони і формують державну політику, яка є для них вигідною, – відзначає виконавчий директор Центру Гліб Вишлінський. – Якщо ти не будеш мати підтримку олігархів, то ти не будеш мати доступ до їхніх каналів – і в гіршому випадку – матимеш умовно «мочилово» від олігархів і підривати політичний капітал».
У чому ще може бути зацікавлений Віктор Пінчук?
Олігарх може бути зацікавлений у продовженні успіхів своїх компаній у державних закупівлях. Група його компаній «Інтерпайп Україна» регулярно перемагає на державних тендерах зі своїми залізничними колесами та трубами.
На це звертає увагу і Гліб Вишлінський: «Що йому приносить в основному гроші на сьогоднішній день – це є виробництво колес і виробництво труб підприємствами групи «Інтерпайп».
Якщо б уявити, що компанії Віктора Пінчука не виграли б жодного державного тендеру, то починаючи з 2015 року, втрати олігарха сягали б мільярдів гривень.
«Схеми» проаналізували сайт держзакупівель Prozorro і з’ясували, що з 2015 року державна компанія «Укрзалізниця» купила у компаній Пінчука колес щонайменше на 2,8 мільярда гривень.
А держкомпанія «Укргазвидобування» купила труб у компаній Пінчука на 14 мільярдів гривень.
«Компанія «Інтерпайп» як була монополістом на постачання колес для «Укрзалізниці», вагонних оцих, отаких катаних, так і залишилась. Хоча, спроби були, справді, – розповідає журналіст видання «Наші гроші» Юрій Ніколов. І додає: Керівник тендерного підрозділу «Укргазвидобування», при якому була збережена, зрештою, оця політика, він звільнився з «Укргазвидобування» і пішов на роботу саме в «Інтерпайп». Тобто найбільший підрядник влаштував до себе на роботу представника державного замовника, при якому зрештою цей підрядник отримував мільярди».
Депутатські звіти за відрядження на захід фонду олігарха
Примітно, що розпорядженням голови Верховної Ради України депутатам була встановлена вимога – впродовж тижня після відвідування Давосу написати звіти про поїздку.
Однак із 30 депутатів, яким було оформлене відрядження в Швейцарію, вчасно, станом на 3 лютого, звіт подала лише одна депутатка – Роксолана Підласа зі «Слуги народу». Правда, через тиждень звітів було вже шість.
Та, як виявили «Схеми», подані звіти двох депутатів Підласої та Наталухи із заходу олігарха майже ідентичні. Обидва детально описали зустріч прем’єра Олексія Гончарука та згадали про виступ президента Зеленського. Опис Українського сніданку в обох депутатів був слово в слово, наче під копірку.
А ще два депутати зробили одну і ту ж помилку. Написали, що зустрічалися з Робертом Смітом, британським музикантом – хоча, імовірно, йшлося про іншого Роберт Сміта: не музиканта, а бізнесмена. Адже саме бізнесмена Роберта Сміта згадала у своєму звіті інша відвідувачка Давосу народна депутатка Євгенія Кравчук.
Причому, обоє депутатів Наталуха та Підласа, які однаково помилилися, списали хто такий музикант, слово в слово, з його сторінки в українській «Вікіпедії»: «Британський автор-виконавець, продюсер та мультиінструменталіст. Він є вокалістом, автором, та єдиним незмінним учасником легендарного гурту The Cure, з часу його заснування в 1976 році».
Більшість депутатів з Давосу або взагалі не написали звіт або здали його невчасно. А от народний депутат Олександр Корнієнко уже думає про адмінпротокол за те, що звіт так і не написав.
«Будемо складати адміністративні протоколи тоді на мене, раз я не надав звіт. Можливо тому, що немає чітко визначеної форми, і от немає, знаєте, за цим якогось-такого серйозного контролю, – пояснює він. – Ну все-таки ми теж люди, депутати, забуваємо, воно вилітає з голови. От ви нагадали, я проаналізую всі відрядження, в яких я був – я, здається, у двох тільки був – і ці звіти обов’язково в апарат Верховної Ради надам».
У пресслужбі Віктора Пінчука «Схемам» відмовили в інтерв'ю: «Віктор Пінчук не є публічною людиною, чиновником чи державним діячем. Він бізнесмен і філантроп. І йому не цікаво давати інтерв’ю. В свою чергу в EastOne Group також не коментуватимуть питання політичного характеру. Наша компанія працює у сфері бізнесу і жодного стосунку до політики не має».
Філантроп Віктор Пінчук дійсно допомагає і підтримує громадських діячів та політиків, а бізнесмен Віктор Пінчук заробляє в Україні. Це можуть бути паралельні процеси, один від одного незалежні. А може статися і так, що фінансування різноманітних поїздок чи участі у заходах у майбутньому конвертується у лояльність до олігарха. Наприклад, коли ініціюватимуть чи голосуватимуть за закони, вигідні для зростання прибутків його бізнес-імперії.
