Радіо Свобода продовжує публікувати свідчення нащадків розкуркулених родів у рамках проєкту – «Розкуркулення: як сталінський режим знищив українське вільне селянство», який реалізовується спільно із Національним музеєм Голодомору-геноциду. Як виявилося, попри всі репресії сталінського режиму, сім'ї зберегли пам'ять про те, як їхніх рідних позбавили усього, а часом і самого життя. Є свідчення про репресії більшовиків проти українського селянства і в розсекречених архівах.
Із статті Станіслава Косіора, першого секретаря ЦК КП(б)У – «У похiд на куркуля» в газеті «Комунiст» від 28 січня 1930 року (мовою оригіналу):
«В зв’язку з загостреною клясовою боротьбою на селi, шаленим опором куркульства, ми не тiльки не повиннi стримувати широкий масовий рух бiдноти, середнякiв та наймитiв, надто в районах суцiльної колективiзацiї, за розкуркулювання, але самi повиннi органiзувати цей рух, допомогти йому заподiяти справжнiй нищiвний удар полiтичному впливовi, а головне економiчнiй спроможностi куркульського шару села.
Пiд час переходу на суцiльну колективiзацiю, за постановою бiдняцько-середняцьких мас села, вiд куркулiв треба негайно вiдiбрати засоби виробництва, землю та все майно, що становлять основу економiчного впливу куркульства.
Бiднота та середняцька маса села мають цiлковите право за теперiшнiх умов, вiдiбрати вiд куркулiв i передати до колгоспiв усе добро, що його нажили визискувачi, перевести куркулiв на таке становище, щоб позбавити їх будь-якої змоги боротися з колгоспним рухом, з радянською владою.
Але воднораз колгоспи повиннi цiлком забезпечити засiв куркульської землi, повиннi гарантувати, принаймнi, той самий рiвень товаровости, що його давало куркульське господарство.
Треба карати особливо жорстоко, не спиняючись перед крайнiми заходамиКосіор
У нещаднiй боротьбi з куркулем ми повиннi пам’ятати, що це представники та призвiдники непримиренно ворожої кляси, що провадить з нами найзавзятiшу, не на життя, а на смерть, боротьбу, вiд кiнця якої залежить успiшний перебiг соцiялiстичного будiвництва.
Найактивнiших куркулiв, що чинять найбiльш упертий опiр, треба карати особливо жорстоко, не спиняючись перед крайнiми заходами».
Статтю Косіора проаналізували історики Національного Музею Голодомору-геноциду:
– Ця стаття С Косіора, опублікована в газеті «Комунiст» від 28 січня 1930 року, слугувала сигналом до негайного виконання «політики ліквідації куркульства як класу» в Україні.
У статті представлені аргументи, які використовував російсько-комуністичний окупаційний режим із пропагандистською метою, обґрунтовуючи необхідність проведення репресій щодо українців:
- Застосування репресій видавалося як вимушений захід, відповіддю окупаційного керівництва на акти «куркульського терору»: «В зв’язку з загостреною клясовою боротьбою на селi, шаленим опором куркульства».
- Окупанти намагалися переконати суспільство, що в Україні відбувається громадянський конфлікт, а «розкуркулення» ініційоване самим українським селянством: «Ми не тiльки не повиннi стримувати широкий масовий рух бiдноти, середнякiв та наймитiв, надто в районах суцiльної колективiзацiї, за розкуркулювання».
- Окупаційна влада виправдовувала конфіскацію землі, сільськогосподарського реманенту, тяглової сили, іншого майна українських селян як необхідну умову «пiд час переходу на суцiльну колективiзацiю», окрім того, ці неправомірні дії прикривали «постановою бiдняцько-середняцьких мас села».
- Поширювалися пропагандистські установки, які мали переконати українців, що для створення матеріально-технічної бази колгоспів «бiднота та середняцька маса села мають цiлковите право за теперiшнiх умов, вiдiбрати вiд куркулiв i передати до колгоспiв усе добро, що його нажили визискувачi».
- Прикриваючись гаслами знищення «найчисленнішого експлуататорського класу», «останнього оплоту реставрації капіталізму всередині країни», окупаційний режим нищив українця-власника, селян як питому частину української нації: «Це представники та призвiдники непримиренно ворожої кляси, що провадить з нами найзавзятiшу, не на життя, а на смерть, боротьбу, вiд кiнця якої залежить успiшний перебiг соцiялiстичного будiвництва».
- Оскільки окупанти визнавали необхідність застосування репресивних заходів проти українців й після закінчення суцільної колективізації, то це свідчить про ототожнення в українських реаліях національного та класового питання, а також про прямий умисел комуністичного тоталітарного режиму знищити українську націю: «політика ліквідації куркульства як класу ще не означає, що куркуль зникне вмить, протягом кількох місяців, як дехто гадає. Нам доведеться ще вперто працювати, щоб до краю винищити капіталістичний елемент на селі та в місті, щоб подолати підкуркульників та куркульський вплив у колгоспах. Залишки, відламки куркульні та їхні прихвосні й надалі чинитимуть опір, аж поки їх остаточно не ліквідуємо...».
Цитати з документу: Косіор С. У похід на куркулів / Станіслав Косіор // Комуніст. – 1930. – 28 січня.
Документ з книги: Васильєв В. Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 – березень 1930 рр.) / В. Васильєв, Л. Віола. – Вінниця: ЛОГОС, 1997. – С. 144–146.
Із редакційної пошти
Надійшов лист про розкуркулення та репресії щодо заможних та середняцьких селянських сімей у селі Ружична тогочасного Проскурівського району (тепер мікрорайон Хмельницького) Кам'янець-Подільської (тепер Хмельницької) області. У листі від краєзнавця Миколи Трачука розповідь про рід Молотаїв і дані про репресованих селян – католиків за віросповіданням.
Михайло Миколайович Молотай 1895 року народження одружився на місцевій дівчині з польської родини – Емілії Міщан. На виділеній землі у 0,40 га побудував хату, хліви для корів і волів, стайні для коней. Родина утримувала пасіку і виробляла соняшникову олію.
У листопаді 1920 року більшовики зайняли Ружичну і вже в грудні був створений Комнезем – Комітет незаможних селян, керував яким місцевий осередок ВКПб (Всесоюзної комуністичної партії більшовиків).
У Молотая забрали до колгоспу велику рогату худобу, коней, вози, плуги, борони, зерно, пасіку та цех із виробництва олії.
Втративши все, під загрозою арешту, Михайло змушений був вступити до колгоспу і працювати там за трудодні на власній пасіці і олійні.
Однак і це не врятувало його від репресій.
Михайла, як багатьох католиків на Поділлі, звинуватили у належності до «Польської військової контрреволюційної організації», «шпигунсько-терористичного угруповання Польська військова організація», «диверсійно шпигунської мережі польської розвідки в СРСР, яка існувала у вигляді так званої «Польської організації військової» (ПОВ).
Дружина Михайла – Ємілія Іванівна після розкуркулення і арешту чоловіка,
залишилося без засобів існування із трьома дітьми: Ганою, Миколою та Настею. Молодша донька померла. А Микола і Ганна жили та працювали в селі Ружична до 90 років ХХ століття.
Самого Михайла Молотая, його рідних та родичів Емілії Міщан – розстріляли.
Дані з архівів:
У селі Ружична протягом лютого по липень 1938 року були арештовані і засуджені, більшість розстріляні:
1.Молотай Михайло Миколайович, 1895 р.н, місто Хмельницький, поляк, малописьменний, колгоспник. Заарештований 22.03.1938року. Звинувачення: член контрреволюційної організації (ПОВ). Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської обл. 25.09.1938р. засуджений до розстрілу. Вирок виконаний у Кам’янці-Подільському 03.10.1938р. Похований у братській могилі на території консервного заводу. Реабілітований президією Хмельницького облсуду 20.04.57. (П-4797, ДАХмО).
2. Молотай Павло Іванович, 1884 р.н., м. Хмельницький, поляк, малописьменний, селянин-одноосібник. Заарештований 14.02.1938р. Звинувачення: член контрреволюційної організації. Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської обл. 01.10.1938р. засуджений до розстрілу. Вирок виконаний. Реабілітований президією Хмельницького облсуду 02.08.1958р. (П-6582, ДАХмО).
3.Молотай Микола Войткович, 1883 р.н., м. Хмельницький, поляк, неписьменний, колгоспник. Заарештований 08.03.1938р.. Звинувачення: член націоналістичної групи. Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської обл. 02.10.1938р. засуджений до розстрілу. Вирок виконаний. Реабілітований президією Хмельницького облсуду 06.06.1959р. (П- 7909, ДАХмО).
4.Молотай Михайло Іванович, 1878 р.н., м. Хмельницький, поляк, малописьменний, селянин-одноосібник. Заарештований 22.03.1938р. Звинувачення: член контрреволюційної групи. Помер під час слідства в проскурівській тюрмі 27.03.1938р.. Реабілітований прокуратурою Хмельницької обл. 25.09.1998р. (П-615, ДАХмО);
5.Міщан Йосип Іванович, 1877 р.н., м. Хмельницький, поляк, неписьменний, колгоспник. Заарештований 17.07.1938р.. Звинувачення: член контрреволюційної організації (ПОВ). Трійкою УНКВС Кам’янець-Подільської обл. 27.09.1938року засуджений до розстрілу. Вирок виконаний. Реабілітований військтрибуналом Прикарпатського ВО 13.03.1959р. (П-7227, ДАХмО).
6.Молотай Антон Іванович, 1881 р.н., м. Хмельницький, поляк, малописьменний, пасічник колгоспу. Заарештований 23.07.1938р.. Звинувачення: член контрреволюційної організації (ПОВ). Трійкою УНКВС Кам’янець- Подільської обл. 27.09.1938 засуджений до розстрілу. Вирок виконаний. Реабілітований військовим трибуналом Прикарпатського ВО 13.03.59. (П-7227, ДАХмО).
Якщо ваш рід розкуркулили – напишіть нам про це.
Ми просимо повідомити прізвище та ім'я ваших рідних, їхній вік, кількість членів родини і роки народження дітей, де вони жили (село район, область), що мали (земля, худоба, реманент, приміщення), як працювали (самі чи залучали працю найманих робітників), що виробляли, і переповісти історію їхнього «розкуркулення». Важливі і факти, і емоції, які переживали люди. Якщо ви маєте фотографії чи документи, просимо їх також нам надіслати. Деталі можуть допомогти людям знайти рідних.
Пишіть на адресу: Radiosvoboda@rferl.org
