16 березня 2022 року Міжнародний Суд Організації Об’єднаних Націй (МС ООН) ухвалив рішення (наказ) щодо тимчасових заходів по справі Україна проти Російської Федерації «Щодо звинувачень у вчиненні геноциду відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього».
Спір був ініційований Україною у відповідь на Орвелівські, вигадані та необґрунтовані обвинувачення з боку Росії у геноциді. Як сказав письменник: «Коли є розрив між вашими справжніми цілями та висловленими, ви інстинктивно вдаєтеся до довгих слів і пошарпаних ідіом».
Правовою основою спору стала Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухвалена ще у 1948 році.
Україна та РФ є сторонами Конвенції. А, відповідно до ст. ІХ Конвенції, всі спори щодо тлумачення, застосування або виконання цієї Конвенції передаються на розгляд Міжнародного Суду ООН на вимогу будь-якої сторони у спорі. Тобто, юрисдикція Суду з цих питань майже незаперечна.
Саме цією можливістю скористалася Україна, щоб розвінчати перекручене та спотворене Російською Федерацією обвинувачення у геноциді та перейти в юридичний наступ у притягненні Росії до міжнародно-правової відповідальності за порушення імперативних норм міжнародного права.
Важливим є те, що саме ці фейкові, фальшиві обвинувачення України Росія використала в якості casus belli для продовження агресивної війни проти України, яку розв’язала в 2014-му та яка набула масштабної ескалації в 2022-му році.
Ракетний удар по Києву: руйнування у Подільському районі столиці (фотогалерея)
Зробити юридичний шах і мат
РФ спотворила реальність та порушила при цьому усі фундаментальні правила міжнародного правопорядку.
Тому дуже важливо перетворити ці фейки в реальні аргументовані обвинувачення вже самої РФ у перекрученні, зловживанні та порушенні Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Тієї Конвенції, яка є важливим моральним камертоном людства після жахів Голокосту. Важливо не просто розвінчати державницькі фейки РФ, а юридично їх спростувати та фактично обвинуватити РФ в неспровокованій агресії проти України в МС ООН. Тобто, зробити юридичний шах і мат в найвищому міжнародному судовому органі.
Такий юридичний хід щодо спростування обвинувачень у порушенні норм міжнародного права не є звичайним для міжнародної судової практики. Цей підхід підкреслює креативність юридичної позиції України, яка загнала Росію в юридичний цугцванг, використавши можливості, закладені в Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року.
Важливо також, що цей хід Україна зробила оперативно – після початку нової хвилі агресії РФ 24 лютого 2022 року.
26 лютого Україна звернулася з позовом та заявою до МС ООН з проханням про застосування тимчасових заходів. Засідання Суду відбулося 7 березня, а вже 16 березня Суд виніс наказ щодо застосування тимчасових заходів. Наказ повністю відповідає вимогам України, й в чомусь навіть перебільшує очікування. Суд наказав Росії виконати такі тимчасові заходи:
- негайно зупинити військові операції, розпочаті 24 лютого 2022 року на території України;
- забезпечити, щоб будь-які військові чи будь-які інші організації чи особи, які перебувають під російським контролем, не продовжували військові операції (13 суддів «за», 2, російський та китайський судді, – «проти»).
Це є юридичним закріпленням в наказі Міжнародного Суду ООН факту вторгнення РФ в Україну, його протиправності та безпідставності. Оскільки Суд не має прямої юрисдикції кваліфікувати агресію, рішення опосередковано свідчить про її наявність та міжнародну протиправність дій РФ.
У рішенні констатовано, що «збройний напад не може прикриватися звинуваченнями жертви агресії у геноциді». Тобто, фактично Судом вказано на наявність агресії РФ та неприпустимість обґрунтовувати саме агресію обвинуваченнями у геноциді.
Ще один важливий момент, зазначений в рішенні – необґрунтованість обвинувачень з боку Росії: «Суд не має жодних доказів на підтвердження тверджень Росії про геноцид на території України». Це повністю нівелює будь-які обвинувачення РФ, свідчить про їхню брехливість та зводить їх у ранг російської державної політики та пропаганди.
Знаковим є те, що основні рішення прийнято більшістю суддів МС ООН – 13 проти 2 (голосували «проти» тільки судді з РФ та Китаю). Це додатковий аргумент щодо якості юридичної позиції України та порушенні РФ не тільки безпосередньо Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, а по суті інших фундаментальних принципів та норм міжнародного права.
Що це дає?
Також це рішення має важливий політико-правовий аспект. Адже наказ стане вагомим юридичним підґрунтям, що базується на авторитеті МС ООН, для інших юридичних та політичних кваліфікацій й оцінок агресії РФ проти України в рамках інших міжнародних судів, міжнародних організацій, держав та міжнародної спільноти в цілому, рішень щодо посилення санкцій проти РФ та її керівництва.
Обґрунтовуючи терміновість питання, що є обов’язковим процедурним елементом рішення, Суд вказує на те, що питання є негайним і подальші військові операції можуть завдати непоправних трагічних наслідків для цивільного населення, оскільки так звана «спеціальна військова операція» Росії принесла вже величезну кількість жертв серед цивільного населення та руйнувань цивільних об'єктів, посилаючись на резолюцію Генеральної Асамблеї ООН із засудженням російської агресії в Україні.
Саме це посилання вказує на взаємозв’язок усіх зусиль України в доведенні протиправності дій РФ, важливість застосовувати усі міжнародні інституції та механізми для припинення агресії РФ та понесення відповідальності за скоєне. Резолюції, заяви усіх держав та міжнародних організацій – це важливий внесок в обґрунтування та захисту позиції України, її суверенітету та захисту територіальної цілісності.
У наказі щодо застосування тимчасових заходів є ще один важливий процедурний сенс.
Першим пунктом наказу Суд визнає наявність у нього юрисдикції prima facie, юрисдикції на перший погляд, що свідчить про високу ймовірність визнання Судом юрисдикції по спору в цілому. Те саме також можна сказати про ймовірність перемоги України в цій справі по суті заявлених вимог – текст та аргументація наказу, а також кількість суддів, які його підтримали, свідчать про те, що шанси України є високими.
Крім двох конкретних зобов’язань Російської Федерації, Суд також одноголосно наказав обом сторонам утриматися від дій, що погіршують ситуацію. Це традиційна для рішень Суду щодо застосування тимчасових заходів формула, спрямована на недопущення погіршення ситуації, що спричинена порушенням міжнародного права, в даному випадку агресією РФ проти України.
Що просить Україна?
На порядку денному розгляд справи по суті. Це тривалий процес, на відміну від процедури прийняття наказу про застосування тимчасових заходів. Щодо суті спору, Україна просить Суд встановити, що:
● жодного злочину «геноциду» не було вчинено Україною на територіях Донецької та Луганської областей;
● Росія не має права вчиняти жодних військових дій проти України з метою запобігання та покарання за цей вигаданий «геноцид»;
● визнання Росією так званих «ДНР» та «ЛНР» здійснено на підставі вигаданого геноциду і не може ґрунтуватися на положеннях Конвенції.
Україна також просить Суд зобов’язати Росію надати гарантії неповторення незаконних дій, у тому числі незаконного застосування сили; виплатити репарації за вчинену внаслідок порушення шкоду.
Цей наказ МС ООН щодо застосування тимчасових заходів, як і майбутнє рішення спору по суті, – важливі кроки притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності за агресію та інші грубі порушення міжнародного права щодо України
Антон Кориневич – Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим
Тимур Короткий – віце-президент Української асоціації міжнародного права
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
