Російські військовослужбовці прибувають у Вірменію для подальшої миротворчої місії у Нагірному Карабасі. Коротко пояснюємо, що потрібно про це знати.
Скільки буде російських миротворців?
Москва має перекинути близько 2000 військових і 470 одиниць техніки у Карабах. За останню добу у Вірменії приземлилися 20 літаків Іл-76, на яких з Ульяновська прилетіли 400 військовослужбовців 15-ї миротворчої бригади.
Що саме вони робитимуть?
«Росіяни, найімовірніше, виконуватимуть функцію роз’єднання сторін. Вони заходять на лінію зіткнення для того, щоб забезпечити виконання режиму припинення вогню, – каже в коментарі Радіо Свобода експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Росія буде тут гарантом виконання домовленостей, і, відповідно, того, що не буде подальших територіальних змін, пояснює він.
Де саме вони будуть?
Росіяни виставлять спостережні пости уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі і вздовж Лачинського коридору, що з’єднує цю територію з Вірменією.
Командування миротворчою операцією буде розташоване в районі Степанакерта, повідомило російське агентство «ТАСС».
Як довго?
Термін перебування миротворців складе 5 років із автоматичним продовженням, якщо сторони не заявлять наперед про незгоду з подальшим перебуванням цих сил.
Які у Росії стратегічні завдання?
- Зберегти свій статус посередника;
- Проштовхнути ідею миротворців для посилення свого впливу на Південному Кавказі на обидві сторони;
- Розширити свою військово-політичну інфраструктуру і при цьому не влізати у новий конфлікт на Кавказі, вважає Куса.
- Довгостроковим наслідком є збереження російської присутності у регіоні, каже в коментарі Радіо Свобода керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Правда, що будуть і турецькі миротворці?
Імовірно, ні. Президент Азербайджану Ільгам Алієв у розмові з російським президентом Володимиром Путіним перед підписанням спільної заяви президентів Росії та Азербайджану і прем’єр-міністра Вірменії про припинення бойових дій у Нагірному Карабасі 9 листопада заявив, що «одним із пунктів сьогоднішньої заяви є спільна миротворча місія Росії і Туреччини».
Але зрештою в опублікованому на сайті Кремля документі згадок про турецьких миротворців немає. Той самий текст, без турецьких миротворців, оприлюднений і на сайті президента Азербайджану.
«Росія, ймовірно, не хоче допускати додаткову турецьку присутність біля свого союзника в Організації Договору про колективну безпеку – Вірменії. І ще не відомо, чи дуже сильно це потрібно туркам. Бо Туреччина, судячи з заяв, підтримує те, що там будуть миротворці російські… Домовлялися, найімовірніше, насправді Путін та Ердоган», – вважає Мусієнко.
Речник Кремля Дмитро Пєсков сказав, що перебування турецьких солдатів у Карабасі не було погоджено, і попередньо «йшлося про створення на азербайджанській території центру моніторингу умов припинення вогню».
І Туреччина, схоже, візьме участь саме в роботі такого центру, замість повномасштабної миротворчої операції.
Принаймні, про це йшлося в розмові Алієва з президентом Туреччини Реджепом Тайїпом Ердоганом. За повідомленням Баку, співрозмовники «високо оцінили створення турецько-російського миротворчого центру для контролю за припиненням вогню».
А потім уже й Ердоган заявив, що підписав із Росією меморандум про порозуміння про створення спільного турецько-російського центру моніторингу за дотриманням карабаської мирної угоди. За його словами, турецькі військові будуть діяти в Карабасі з метою спостереження і моніторингу за виконанням домовленостей на тих же підставах, що й російські. Але про участь турецьких військ у самій миротворчій операції, як видно, не йдеться.
Навіщо тоді Алієв говорив про миротворців?
«Вочевидь, йому б дійсно хотілося, щоб були присутні і турецькі миротворці», – каже Мусієнко. Але зрештою, припускає експерт, найімовірніше, Росія досягла домовленостей із Туреччиною, а Алієва просто поставили до відома.
Але внутрішньополітично, ймовірно, йому нічого не загрожує, на відміну від прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна, який стикається з протестами.
А що Туреччині з цього?
Підсумки конфлікту посилюють позиції на Південному Кавказі Туреччини і її вплив на Азербайджан, підсумовують у британській медіакомпанії «Бі-бі-сі».
Однією з головних переваг для Анкари називають пряме наземне транспортне сполучення з основною частиною Азербайджану майбутнім коридором через Нахічевань і Вірменію.
Миротворці – це чия ідея?
«Це ідея, яку Росія представила ще на початку жовтня, коли йшли бої у Карабаху. Лавров перший її озвучив, – згадує Куса. – І, до речі, він у цілому озвучив весь план, який вони зараз підписали – теж ішла мова про те, що Вірменія може передати Азербайджанові азербайджанські райони рівнинного Карабаху, які були захоплені вірменами у першій карабаській війні як буферна зона навколо Карабаху, і плюс введення російських миротворців. А зараз – це втілення в життя російського плану, як вони його і представляли».
9 листопада президенти Росії, Азербайджану і прем’єр-міністр Вірменії підписали спільну заяву про повне припинення воєнних дій у Нагірному Карабасі. Азербайджанська і вірменська сторони зупиняються на зайнятих позиціях, а наступними днями вірменські сили повертають Азербайджанові повний контроль над захопленими ними територіями поза межами колишньої Нагірно-Карабаської автономної області, натомість так званий Лачинський коридор – автомобільна дорога, що поєднує центр Нагірного Карабаху з Вірменією – залишиться незаблокованим. Цей коридор і лінію контакту сторін мають контролювати миротворчі сили.
Угода про припинення вогню спричинила святкування в Баку, столиці Азербайджану, де люди виходили на вулиці, сигналили автомобільними клаксонами і їздили містом, розмахуючи азербайджанськими прапорами.
У Вірменії ж почалися заворушення. зі звинуваченнями влади країни у «зраді».
Нагірний Карабах – міжнародно визнана частина Азербайджану, контроль над якою (а також над частиною інших територій країни) Баку втратив був після війни 1991–1994 років і називав її своєю окупованою територією. Наприкінці вересня Азербайджан почав воєнну кампанію за відновлення контролю над усією своєю територією і завдяки технологічній перевазі свого війська досяг значних успіхів. Але внаслідок бойових дій загинули тисячі людей, серед того й цивільних.
Росія, яка є воєнним союзником Єревану, дотепер не втручалася в конфлікт, заявляючи, що він відбувається не на території Вірменії. Туреччина, зі свого боку, постачала своїм етнічним родичам-азербайджанцям високотехнологічні озброєння, які, за словами оглядачів, і вирішили головним чином результат нинішнього протистояння.
