Росія наступає, Україна бореться, війна стає важчою для Києва

Майк Екел

03 січня 2025, 07:00

Дитина грається перед зруйнованими обстрілами житловими будинками в Костянтинівці на Донеччині, 22 червня 2024 року

Оточені, виснажені, знекровлені українські сили намагаються стримати російську армію, яка має чисельну перевагу і більшу вогневу міць. Армія РФ демонструє загальну наступальну перевагу на сході України серед замерзлих полів і окопів у багнюці.

Попри зростаючий тиск щодо переговорів між Києвом і Москвою, Кремль і очільник Росії Володимир Путін не демонструє інтересу до компромісів або обговорення умов припинення вогню, які могли б влаштувати Україну та її західних партнерів.

«Війна змінила напрямок на користь Росії, яка невпинно використовує свою перевагу в озброєнні та людській силі», – заявив Макс Бергманн, директор програми з питань Європи, Росії та Євразії Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні минулого місяця. «Наразі немає причин для Росії йти на переговори, адже [Путін], ймовірно, вірить у можливість перемоги, яка, на його думку, означає підкорення України».

Ось, як виглядає ситуація на полі бою на початку нового року.

Покровськ, місто з довоєнним населенням 60 тисяч осіб, є найважливішою точкою, де українська оборона ризикує зазнати краху під тиском невпинного російського наступу. Однак це далеко не єдине таке місце.

Покровськ

У мирні часи це місто на заході Донеччини було відоме своїми вугільними шахтами, коксохімічними та металургійними заводами, а також місцем розташування ключового залізничного вузла та перехрестям кількох основних доріг. (Покровськ також відомий як місто, де Микола Леонтович на початку 20 століття написав різдвяну колядку, відому українською як «Щедрик», а в усьому світі як Carol of the Bells).

Після захоплення Авдіївки російські війська розпочали рух на захід і північний захід, щоб перерізати українські логістичні шляхи.

Шосе E50, що йде на захід, з’єднує Покровськ із великим міським центром Дніпром, четвертим за величиною містом України. Автошлях Т 0504, що тягнеться на схід і північний схід, з’єднує Покровськ із Костянтинівкою, ще одним великим залізничним вузлом, який прагне захопити Росія.

«Покровський напрямок...залишається одним із найбільш напружених і суперечливих напрямків у театрі бойових дій», – йдеться у звіті Frontelligence Insight, аналітичної організації, якою керує колишній український офіцер запасу. «Після неспроможності росіян безпосередньо захопити місто... російські сили звернулися до знайомої тактики: флангових маневрів».

«Противник зараз не розраховує на бої в Покровську, а намагається обійти місто і розірвати ланцюги постачання», – заявив 2 січня в ефірі телемарафону речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Віктор Трегубов.

Ліам Коллінз, полковник у відставці армії США, говорить, що російські війська можуть спробувати обійти Покровськ, поспішаючи захопити більше території до будь-яких мирних переговорів: саме Покровськ знаходиться приблизно за 18 кілометрів від адміністративного кордону між Донецькою та Дніпропетровською областями.

Більш імовірно, сказав він, що вони хочуть уникнути жорстокої міської війни; наприклад, те, що відбулося в багатомісячній боротьбі за захоплення міста Бахмут.

«Росіяни, як майже будь-яка армія, воліли б обійти місто, перекрити лінії постачання бійцям усередині, перечекати їх і змусити їх здатися без особливого бою», – сказав Коллінз, який є автором книги «Розуміння війни в містах».

Покровськ: страх і надія за декілька кілометрів від фронту (фоторепортаж)

Грудневий ранок, разом із колегою їдемо з Краматорська в Покровськ. У 2022-2023 роках під час відряджень на схід ми жили у Покровську, мікрорайон «Шахтарський». І ти памʼятаєш це місто, яке було глибоким тилом, тут працювали кавʼярні, ресторани, торговельні центри, а тепер спостерігаєш, як воно повільно помирає. Із 2022 року на сході ти бачив  багато міст, в які прийшла війна, і як кожне з них помирало. Одні міста помирають швидко, зникаючи зі стрічок новин, інші помирають довго, чіпляючись за життя до останнього…Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Соледар, Бахмут, Часів Яр, Вугледар, Селидове, Курахове …і села, назви яких говорять лише  військовим і воєнним журналістам. Тепер у цьому списку й Покровськ — 1/25 Грудневий ранок, разом із колегою їдемо з Краматорська в Покровськ. У 2022-2023 роках під час відряджень на схід ми жили у Покровську, мікрорайон «Шахтарський». І ти памʼятаєш це місто, яке було глибоким тилом, тут працювали кавʼярні, ресторани, торговельні центри, а тепер спостерігаєш, як воно повільно помирає. Із 2022 року на сході ти бачив багато міст, в які прийшла війна, і як кожне з них помирало. Одні міста помирають швидко, зникаючи зі стрічок новин, інші помирають довго, чіпляючись за життя до останнього…Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Соледар, Бахмут, Часів Яр, Вугледар, Селидове, Курахове …і села, назви яких говорять лише військовим і воєнним журналістам. Тепер у цьому списку й Покровськ

Комендантська година в місті триває з 15:00 до 11:00 наступного дня. На годиннику близько 11-ї. Ми залишаємо авто біля Соборного скверу, беремо з собою аптечки і йдемо містом. На вулиці – поодинокі перехожі. На тлі чути артканонаду за містом з боку Мирнограда і села Шевченко, з цих напрямів наступає російська армія. Шанси загинути в місті від КАБу чи FPV-дрона немалі, десь між ними –<strong> </strong>звичайний артилерійський обстріл — 2/25 Комендантська година в місті триває з 15:00 до 11:00 наступного дня. На годиннику близько 11-ї. Ми залишаємо авто біля Соборного скверу, беремо з собою аптечки і йдемо містом. На вулиці – поодинокі перехожі. На тлі чути артканонаду за містом з боку Мирнограда і села Шевченко, з цих напрямів наступає російська армія. Шанси загинути в місті від КАБу чи FPV-дрона немалі, десь між ними – звичайний артилерійський обстріл

3/25 У соборі починає бити дзвін, закликаючи вірян на службу, він на якийсь час заглушує звуки вибухів. Лякаючи стаю голубів, яка здіймається на хвилину в повітря і знову сідає на стару «хрущовку», вікна якої забиті листами з ДСП від попередніх прильотів

4/25 Йдемо до ряду магазинчиків з надією випити кави, вже 11-та година. Частина магазинчиків зачинена, здається, назавжди, інші відкриваються. В одному із них працює Світлана Ярославівна. Це невеличка крамниця, де можна купити цукерки, молоко, ковбасу. Жінка готує нам каву, ми розмовляємо про життя на війні. «Це мій бізнес, я тут працюю. Коли тихо, дуже нервую. Бо ніби здають нас. А хочеться, щоб не здавали. Не знаю, тут настрої різні ходять. Тому що дуже швидко Новогродівку здали, дуже швидко Селидове здали. Хоча там і укріплення були. Я – звичайно, не військова, але хотілося б, щоб не здавали. Ще постачальники їздять щодня, субота й неділя вихідний. Ще й тортики возять, і цукерочки возять, і ковбаску, і молочко. Хліб, все є. Деякі водії бояться їхати в місто, за мостом їх зустрічаємо. Перевантажуємо продукти й самі веземо. Якщо фронт ще ближче підійде, зачиню магазинчик і втечу. Заберу собак, котів, за якими тут доглядаю, з ру**ею я точно не буду. А поки що можу, поки буду&raq

5/25 У місті працюють аптеки, маленькі продуктові магазинчики, декілька маленьких кавʼярень, книжковий кіоск і трохи дивно було зустріти, що працює магазинчик Apple-техніки, хоча зараз, можливо, й зачинився вже

6/25 Місто потрохи оживає, з'являються люди, які на «кравчучках», велосипедах чи в руках везуть й несуть воду, продуктові набори. Неподалік працює стихійний ринок, звичайний ранок звичайного провінційного містечка, яких безліч в Україні, лише близькі звуки вибухів говорять про зворотне

7/25 Зʼявляються люди, які вигулюють собак. Тварини, здається, вже звикли до тла вибухів і не лякаються. Який рік працюєш на війні, але постійно дивуєшся поєднанню цих двох різних моментів, війни, смерті і надії на життя. Дехто звик, каже, до війни, мозок адаптувався до постійного стресу, і це, мабуть найстрашніше

8/25 «Живемо, надіємось. У мене пенсія 2700 гривень. От куди я поїду? А мої стіни мене гріють, це моя домівка», – говорить літня пані Валентина Василівна і йде по своїх справах повз зруйновані будинки

9/25 Заходимо ще в одну крамничку, яка працює. «Ще працюємо», – каже продавчиня. Вона живе у Покровську. Її рідне село зараз – в сірій зоні, вона вже туди не може поїхати забрати речі. З дня на день вона поїде до доньки в Дніпропетровську область

10/25 Залізничний вокзал Покровська, порожні перони, лише безхатько намагається зігрітися у спальнику і як-не-як поспати

11/25 У різних районах ще є електроенергія і газ. Опалення централізоване відсутнє і люди обігріваються в багатоквартирних будинках обігрівачами чи газовими конфорками. Що люди будуть робити, коли зникнуть ці блага цивілізації, вони намагаються не думати

Російська армія постійно обстрілює місто і ремонтним бригадам, кажуть вони, все тяжче повертати електроенергію і газ в місто. Коли я писав текст до цих фото, в <a href="https://t.me/donetskoblgaz/1410">АТ «Донецькоблгаз»</a> повідомили, що в Покровську з 12 грудня призупиняється розподіл природного газу через загострення безпекової ситуації й неможливість усувати наслідки обстрілів. <br />
«Впродовж останніх місяців фахівці АТ «Донецькоблгаз», незважаючи на обстріли, робили все можливе, щоб жителі Покровська отримували природний газ та могли користуватися його благами. Нині через значні пошкодження газопроводів та постійні ворожі атаки ліквідація наслідків бойових дій на системі газорозподілу та відновлення газопостачання абонентам неможливі», – повідомляють в облгазі — 12/25 Російська армія постійно обстрілює місто і ремонтним бригадам, кажуть вони, все тяжче повертати електроенергію і газ в місто. Коли я писав текст до цих фото, в АТ «Донецькоблгаз» повідомили, що в Покровську з 12 грудня призупиняється розподіл природного газу через загострення безпекової ситуації й неможливість усувати наслідки обстрілів.
«Впродовж останніх місяців фахівці АТ «Донецькоблгаз», незважаючи на обстріли, робили все можливе, щоб жителі Покровська отримували природний газ та могли користуватися його благами. Нині через значні пошкодження газопроводів та постійні ворожі атаки ліквідація наслідків бойових дій на системі газорозподілу та відновлення газопостачання абонентам неможливі», – повідомляють в облгазі

Порожні вулиці Покровська.<br />
Зустрічаємо пана Василя, йому 81 рік. «Поки що є електроенергія, вмикаємо обігрівачі, є 11 градусів. Це що, тепло? Це ще морозів не було. А якщо будуть морози, то вся система у підвалах перемерзне. Ні води, ні тепла. У мене знайомі поїхали до Дніпропетровської області. Мучаться бідні скрізь. Нікому непотрібний народ. Йде боротьба за територію, а не за людей. Мені 81 рік. І я так думаю, якщо наведуть порядок (росіяни), приведуть, ось це тепло, газ і таке інше, мабуть, багатьом буде, – я сильно відвертий, – але, напевно, багатьом буде один хрін. Аби прожити» — 13/25 Порожні вулиці Покровська.
Зустрічаємо пана Василя, йому 81 рік. «Поки що є електроенергія, вмикаємо обігрівачі, є 11 градусів. Це що, тепло? Це ще морозів не було. А якщо будуть морози, то вся система у підвалах перемерзне. Ні води, ні тепла. У мене знайомі поїхали до Дніпропетровської області. Мучаться бідні скрізь. Нікому непотрібний народ. Йде боротьба за територію, а не за людей. Мені 81 рік. І я так думаю, якщо наведуть порядок (росіяни), приведуть, ось це тепло, газ і таке інше, мабуть, багатьом буде, – я сильно відвертий, – але, напевно, багатьом буде один хрін. Аби прожити»

Парк Ювілейний, дитячий парк розваг, тут артканонаду чути ще ближче.<br />
За повідомленням Покровської ВЦА, у місті зараз залишилося близько 11,5 тисячі жителів, із них – 27 дітей. Нещодавно під час обстрілу одного з районів міста поранення отримав 3-місячний хлопчик — 14/25 Парк Ювілейний, дитячий парк розваг, тут артканонаду чути ще ближче.
За повідомленням Покровської ВЦА, у місті зараз залишилося близько 11,5 тисячі жителів, із них – 27 дітей. Нещодавно під час обстрілу одного з районів міста поранення отримав 3-місячний хлопчик

15/25 Чоловік везе на тачці дрова для опалення взимку. За ним дорога, яка веде на село Шевченко, за яке зараз йдуть бої. Звідси до лінії фронту менше ніж 5 км. Дехто з цивільних у розмові з нами розповідає про знайомих, які повертаються у Покровськ, причини різні: закінчились кошти на оренду житла, не знайшли роботу, не змогли звикнути до місця. Багато хто говорить, що держава не допомагає, а вся допомога – це виплата при офіційній евакуації – близько 11 тисяч гривень, якщо люди виїжджають самі, вони не можуть розраховувати навіть на ці кошти

16/25 У цьому районі міста розставили так звані «зуби дракона», зустрічаємо кота і насипаємо йому сухого корму. У місті ще відносно багато людей і безпритульних котів й собак люди підгодовують

17/25 Мікрорайон «Шахтарський», в якому ми прожили 1,5 року під час відрядження на схід. Ринок зачинений, але біля нього працює невеликий стихійний ринок, де можна купити свіже мʼясо, якісь овочі та інші продукти, працюють маленькі крамнички, можна навіть випити кави, якісь звичайні дрібнички в таких місцях дуже цінуєш

18/25 Мікрорайон «Шахтарський» виглядає порожнім, бачимо тільки поодиноких літніх людей. Ближче до комендантської години люди потрохи зникають з вулиць міста, артканонада стає ще гучнішою

19/25 Однією з найбільших проблем в місті є водопостачання. Ще в серпні 2022 року, кажуть місцеві, російські військові розбили водонасосні станції за містом, з того часу в місті завжди були проблеми з водопостачанням. З наближенням фронту ця проблема для цивільних стала, мабуть, однією із головних

20/25 Зараз по місту збудовані свердловини, воду привозять цистернами як місцева ВЦА, так і міжнародні організації. Ми йдемо до місця, звідки їдуть і йдуть люди з пластиковими пляшками з водою. Це одне з місць, де можна набрати воду. Хоч і працює воно лише з 11-ї до 15-ї, але сьогодні вода закінчується раніше, і люди, які прийшли, повертаються з порожніми пляшками…

21/25 Тут зустрічаємо шахтаря Антона, який у свій вихідний приїхав набрати води. Він вивіз родину, а сам залишився у місті на ще працюючій шахті. «Гадаю, всі думають про те, щоб виїхати. Не думають, мабуть, щоб виїхати, тільки ті, хто чекає (на Росію). Зробили інкубатор із цієї Росії, кількістю тут давлять, головне, щоб наших менше загинуло. Я надіюсь, їх відженуть, і жити тут далі»

22/25 Приватний сектор Покровська. Декілька днів тому сюди прилетіли КАБи (керовані авіаційні бомби). Хоч пожежу на зруйнованому приватному будинку й загасили, але через кілька днів з уламків знову йде дим

23/25 Страх і надія, кажуть місцеві, за декілька кілометрів від фронту

24/25 Ситуація на підступах до міста критична, до передмістя Покровська залишилось декілька полів і одна посадка, менше ніж 3 км до вуличних боїв (скрін Deep State). Лінію оборони міста почали активно будувати лише у вересні, коли російські війська підійшли до міста на відстані 7-8 км

На місто спускаються грудневі вечірні сутінки. Де-не-де у забитих фанерою вікнах можна розгледіти світло. І ти не знаєш, чи світла просто немає, а чи люди покинули свою домівку. З важким серцем залишаємо Покровськ. Упевненості, що за декілька тижнів не прийдеться знімати вуличні бої в місті, немає. Лише згадуються слова Світлани Ярославівни з крамнички, які вона сказала нам на прощання: «Надія на Бога і ЗСУ, оце в мене і вся надія».<br />
Керівництво РФ заперечує, що її армія під час великої війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи <a href="https://www.radiosvoboda.org/a/news-oon-tsyvilni-zagybel/32588674.html" target="_blank">цивільне населення</a> і руйнуючи лікарні, школи, дитсадки, об’єкти енергетики та водозабезпечення. Влада України і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини РФ — 25/25 На місто спускаються грудневі вечірні сутінки. Де-не-де у забитих фанерою вікнах можна розгледіти світло. І ти не знаєш, чи світла просто немає, а чи люди покинули свою домівку. З важким серцем залишаємо Покровськ. Упевненості, що за декілька тижнів не прийдеться знімати вуличні бої в місті, немає. Лише згадуються слова Світлани Ярославівни з крамнички, які вона сказала нам на прощання: «Надія на Бога і ЗСУ, оце в мене і вся надія».
Керівництво РФ заперечує, що її армія під час великої війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитсадки, об’єкти енергетики та водозабезпечення. Влада України і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини РФ

Курахове

Приблизно за 30 кілометрів на південь від Покровська українські війська намагалися використати Курахівське водосховище, яке перекриває річку Вовча, і суміжні водні шляхи, щоб уповільнити просування росіян. Російські війська просунулися вздовж північної сторони водосховища наприкінці листопада та в грудні, і гребля на західному краю водосховища була частково зруйнована – незрозуміло, Україною чи Росією.

На південних берегах водосховища українські війська послабили контроль над містом Курахове перед російськими частинами, які наступають зі сходу, і лише промислові райони в західній частині міста залишаються під контролем України. З південного заходу російські війська також загрожували трасі Н15 Донецьк–Запоріжжя, головному шляху поставок, що йде на захід від Курахова.

Фронт. Курахове (Донецька область). 46 ОАеМБр

Конрад Музика, польський військовий аналітик, який регулярно відвідує Україну, сказав, що давні проблеми України з мобілізацією очевидні в обороні Курахового.

«Хоча рельєф у цьому регіоні сприяє оборонним операціям через наявність водних шляхів, нестача українського особового складу заважає повністю використати ці природні особливості, щоб зупинити просування Росії», – написав він в X. «Ця нестача живої сили також обмежує їхню здатність здійснювати контратаки, які інакше могли б порушити російський імпульс у цьому районі».

«Оборона Курахового фактично приречена», вважає київський військовий аналітик Михайло Жирохов. «І тепер вони підтримують його оборону лише з політичних міркувань». «Падіння міста було б дуже поганим подарунком для Офісу президента, це б дуже сильно знизило рейтинг довіри», – вважає він.

Курахове, село Острівське, Курахівський напрямок, наступ російських військ

Долина Мокрі Яли

Далі на захід від Курахового річка Мокрі Яли тече на південь і омиває кілька сіл, включаючи Велику Новосілку.

Під час контрнаступу 2023 року українські війська в кількох місцях наступали на південь, зокрема вздовж долини Мокрі Яли, просуваючись на південь від Великої Новосілки, на східному березі річки. Але, як і загальний контрнаступ, той наступ зазнав невдачі перед добре підготовленою російською обороною.

На початку грудня російські війська увійшли до східної околиці села. Далі вище за течією українські війська здійснили контратаку та відновили контроль над селом Новий Комар, через яке проходить важлива дорога O 0509 з півночі на південь і яка має переправу через річку на північ від Великої Новосілки.

Але, згідно з даними з відкритих джерел і українськими та російськими звітами, за село тривають бої, а дорога O 0509 обстрілюється російською артилерією та ударами безпілотників, що обмежує можливості України поповнювати запаси.

Бої за Торецьк очима воєнкора Радіо Свобода (фоторепортаж)

1/14 «Кажуть, а де ж та артилерія? Ось ми, тут, прикриваємо піхоту», – так сказали артилеристи гармати L119 воєнному кореспондентові Радіо Свобода. Околиці Торецька, Донеччина, липень 2024 року

L119  – 105-міліметрова гаубиця, яку ЗСУ надали іноземні партнери — 2/14 L119 – 105-міліметрова гаубиця, яку ЗСУ надали іноземні партнери

3/14 Українські військові відпрацьовують по цілях за отриманими координатами, а потім ховають гармату, щоб російські дрони не засікли її

4/14 Торецьк під прицілом російської авіації та артилерії. Липень 2024 року

5/14 Штурмові групи окупаційних сил намагаються наближатися до міста, проте їх стримують бійці 95 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ

6/14 Ці українські військові під Торецьком працюють з американським гранатометом МК19 і регулярно прикривають передові позиції ЗСУ, намагаючись завадити російській армії просунутися вперед

7/14 Військовий 95 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ на позиціях під Торецьком в очікуванні наступної команди, липень 2024 року

8/14 Новий ранок: українські військові напоготові

9/14 Готовий до бою також автоматичний МК19 зі стрічковим живленням

10/14 Військовий 95 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ на позиціях під Торецьком спілкується по рації, липень 2024 року

Гільзи від гранат до гранатомету МК19 — 11/14 Гільзи від гранат до гранатомету МК19

12/14 Ситуація в Торецьку зараз: навколо свистять кулі, а в небі безперебійно літають невідомі дрони

13/14 Під канонаду артилерії, артобстрілу та на тлі спалених будинків піхотинці ЗСУ ведуть вогонь

Вулиця Торецька, липень 2024 року.<br />
<br />
Щодо міста, то пересуватися ним рекомендовано в темну пору доби, адже вдень будь-який рух засікають та ціль намагаються знищити дронами-камікадзе. Хоч такі ризики існують і вночі, проте вони менші, аніж вдень<br /> — 14/14 Вулиця Торецька, липень 2024 року.

Щодо міста, то пересуватися ним рекомендовано в темну пору доби, адже вдень будь-який рух засікають та ціль намагаються знищити дронами-камікадзе. Хоч такі ризики існують і вночі, проте вони менші, аніж вдень

Курщина

Українське командування в минулому заслужило похвалу за інноваційну тактику та імпровізації. Відсіч більших російських сил під час оборони Києва в перші дні повномасштабного вторгнення приголомшила багатьох, у тому числі Кремль.

Креативність України на Чорному морі допомогла мінімізувати там ефективність Росії.

Серпнева операція в російську Курську область відповідає цій моделі. Але вона не змогла досягти однієї головної мети: послабити тиск в інших місцях шляхом відведення російських підрозділів.

Тим часом Росія зробила власний сюрприз: ввела на поле бою тисячі північнокорейських військ, крок, який сам по собі допомагає послабити тиск вербування всередині Росії. Хоча американські офіційні особи минулого місяця заявили, що Північна Корея зазнала значні втрати, північнокорейці зіграли ключову роль у відкиданні української оборони в місті Суджа Курської області ближче до кордону.

Це загрожує українським поставкам, які йдуть з півдня через кордон.

Загалом, за оцінками, українські сили втратили більше половини території, яку вони спочатку захопили протягом літа 2024 року.

Зрештою це може перекреслити ще одну очевидну мету, яку український Генштаб сподівався отримати від операції: використання окупованої території Росії як елемент торгу на майбутніх переговорах.

На цю ж тему дивіться інтерв'ю з головнокомандувачем Збройних сил України у 2014−2019 роках, генералом Віктором Муженком:

ЗСУ відступають на Донбасі, але продовжують бої на Курщині, де ситуація на полі бою змінилася.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Майк Екел

Старший кореспондент Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода. Пишу, зокрема, про політичні та економічні події в Україні, Росії, а також про кіберзлочинність та шпигунство. Із перших вуст розповідав про війни в Чечні та Грузії, ситуацію з заручниками в Беслані 2004 року, а також про анексію Криму в 2014 році та початок війни на Донбасі.

Крим Реалії