Фарангіс Наджибулла
Фіруза Азізі
Сахар Левал
Морсал та її троє неповнолітніх дітей живуть у напівзруйнованій прибудові до будинку її родичів на сході Афганістану.
В умовах, коли фактичні правителі країни, таліби, перекрили жінкам майже весь доступ до роботи, а в країні не існує системи соціального забезпечення для підтримки сімей, які її потребують, 40-річна вдова та її діти, в тому числі син з інвалідністю, не мають достатнього захисту та підтримки.
Був час, коли Морсал (ім’я змінене з метою захисту її особистості) могла звернутися до одного з кількох жіночих притулків в Афганістані.
Але відколи таліби захопили владу в серпні 2021 року після двох десятиліть відносного порядку під наглядом міжнародних миротворчих сил, майже всі 26 жіночих притулків, які працювали за попереднього уряду країни, що підтримувався Заходом, були закриті, що наражає таких жінок, як Морсал, на небезпеку жорстокого поводження.
Мій дівер ображає мене і застосовує до мене насильство. Я пішла до сестри, але її чоловік не захотів, щоб я жила з ними, тому мені довелося повернутися до родичів чоловікаМорсал
«Мій покійний чоловік був убитий під час служби в армії [попереднього уряду], і у нього не було власного будинку», – сказала Морсал в інтерв'ю Радіо Свобода, додавши, що їй нікуди було звернутися, окрім як до родичів чоловіка, місце, яке вона описує як «будинок насильства».
«Мій дівер ображає мене і застосовує до мене насильство. Я пішла до сестри, але її чоловік не захотів, щоб я жила з ними, тому мені довелося повернутися до родичів чоловіка».
Під час блискавичного захоплення талібами афганських міст влітку 2021 року багато жіночих притулків почали зачиняти свої двері, побоюючись відплати. У багатьох випадках працівники притулків спалювали конфіденційні документи і тікали разом із жінками, яких вони переховували.
Ще до того, як таліби повернулися до влади в Афганістані, жіночі притулки зазнавали жорстокої критики в глибоко консервативній і патріархальній країні.
Домашнє насильство тут – буденність. Примусові шлюби є нормою, а рівень самогубств серед жінок в Афганістані залишається одним із найвищих у світі.
Співробітники притулків, деякі з яких працювали повністю в офлайн-режимі, щоб не потрапляти на очі громадськості, розповіли, що вони постали перед болісним вибором: залишатися відкритими і наражати співробітників і клієнток на можливі репресії з боку талібів або закритися і відправити жінок назад у сім'ї, де вони зазнають насильства.
Морсал і кілька інших жінок, які говорили із Радіо Свобода з різних куточків Афганістану, розповіли, що притулки надають безпечне місце, а також консультації та юридичну підтримку, серед інших послуг для жінок, які намагаються втекти від жорстокого поводження з боку чоловіків і родичів або від примусових шлюбів.
Без притулків вони кажуть, що не мають іншого вибору, окрім як залишатися зі своїми кривдниками, тому що «для них просто немає життя на волі» в ультраконсервативному суспільстві, яке уникає розлучень і очікує, що жінки залишатимуться зі своїми чоловіками, попри насильство.
Організація Об'єднаних Націй заявляє, що «жорстка дискримінація» талібів щодо жінок «може бути прирівняна до гендерного переслідування – злочину проти людяності – і може бути охарактеризована як гендерний апартеїд».
Навіть гірше, у звіті від 3 липня ООН заявила, що мільйони афганських біженців, які повертаються додому з країн, куди вони втекли, рятуючись від «Талібану», створюють додатковий тиск на систему.
З вересня 2023 року з Ірану та Пакистану повернулися понад 2,43 мільйона недокументованих афганських мігрантів. З них понад третина – це жінки і дівчата.
«Зростаючі темпи повернення створюють навантаження на перевантажену гуманітарну систему Афганістану, причому жінки і дівчата несуть на собі основний тягар наслідків», – заявили в ООН.
«Ті, хто повертається, стикаються зі зростаючою загрозою гендерного насильства, ранніх і примусових шлюбів, торгівлі людьми та вимушеного сексу задля виживання, що посилюється нестачею базових ресурсів».
Тим часом Міжнародний кримінальний суд 8 липня видав ордери на арешт високопоставлених лідерів «Талібану» в Афганістані заявивши, що є «достатні підстави» підозрювати верховного лідера Хайбатуллу Ахундзаду і призначеного талібами голову Верховного суду Абдулу Хакіма Хаккані у скоєнні «злочину проти людяності, що полягає у переслідуванні... за гендерною ознакою».
Закриття міністерства у справах жінок
У північній провінції Кундуз 26-річна домогосподарка розповіла Радіо Свобода на умовах анонімності, що насильство, від якого вона потерпає вдома, у поєднанні з бідністю та відсутністю можливостей, призвело до того, що вона опинилася у замкненому колі.
Мати двох дітей живе в одному будинку з чоловіком, його батьками, братами і сестрами. Нещодавно її чоловік, з яким вона прожила сім років, одружився з другою дружиною.
«Ця сім’я дуже сувора, жорстока, їй бракує співчуття. Їхнє жорстоке поводження, знущання призвели до постійних головних болів і депресії, але я не можу поскаржитися на це владі», – розповіла жінка.
«На додачу до всього, я живу в крайній бідності, у мене навіть немає нормальної ковдри і подушок, немає роботи, немає можливостей», – зі сльозами на очах розповідає вона.
Жінка не пояснила, чому вона вважає, що не може поскаржитися владі, але таліби закрили міністерство у справах жінок колишнього уряду і замінили його міністерством пороку і чеснот, яке забезпечує дотримання суворого кодексу «моралі» цього угруповання.
Наразі в Афганістані немає жодного агентства чи інституції, куди жінки, які постраждали від насильства, могли б звернутисяРоя Дадрас
«Наразі в Афганістані немає жодного агентства чи інституції, куди жінки, які постраждали від насильства, могли б звернутися, щоб розповісти про проблеми, з якими вони стикаються, і попросити захисту», – каже Роя Дадрас, яка була речницею колишнього міністерства у справах жінок.
«Тому примусові та ранні шлюби, домашнє насильство та жіночі самогубства досягли свого піку», – сказала Дадрас в інтерв'ю Радіо Свобода, але не надала статистичних даних.
Радіо Свобода звернулося до офіційних представників «Талібану» в Кабулі за коментарем, але відповіді не отримало.
Міністерство пороку і чеснот оголосило, що за останні дні «врятувало» 17 жінок від домашнього насильства. Подробиць воно не надало.
У червні міністерство заявило, що за останні три місяці мало справу із 85 випадками спадкових спорів жінок, 101 випадком «жорстокого поводження» і 68 випадками примусових шлюбів.
Влада не надала подробиць.
Останні притулки, що залишилися
Активістка Мері Акрамі відкрила перший в Афганістані притулок для жінок, Центр розвитку навичок афганських жінок, у 2003 році.
Акрамі розповіла Радіо Свобода, що центр був домівкою для близько 80 постраждалих від домашнього насильства в столиці Кабулі, надаючи їм консультації та юридичні поради, а також проводячи уроки грамотності для своїх мешканців, більшість з яких ніколи не ходили до школи. Центр також пропонував навчання базовим навичкам, як-от шиття одягу та кулінарія.
Отримавши погрози через свою роботу, Акрамі покинула Афганістан.
Центр є одним з небагатьох жіночих притулків, які залишаються відкритими, але Акрамі сказала, що таліби змінили режим роботи притулку. Вона не змогла надати більше деталей.
Радіо Свобода зв'язалося з нинішньою керівницею центру – відомою активісткою у сфері захисту прав жінок Махбубою Серай, але відповіді не отримало.
Форум