Понад пів мільйона переглядів за добу набрало інтерв'ю Дмитра Гордона, засновника одноіменного проєкту «Гордон» на його приватному каналі в YouTube із Наталією Поклонською. СБУ України оголосила Поклонську у розшук за «дії, скоєні з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади». Поклонська була «прокурором» анексованого Росією Криму, у період із 25 березня 2014 року по жовтень 2016-го, а тепер є «депутатом» Держдуми Росії за підсумками незаконних виборів, проведених Москвою на півострові. Радіо Свобода зібрало думки медіаекспертів щодо цього інтерв'ю.
Радіо Свобода опитало понад два десятки медіаекспертів та правників. Більшість сказали, що не дивилися інтерв'ю Дмитра Гордона і не хочуть дивитися, бо не вважають Наталію Поклонську такою персоною, на яку варто витрачати час.
Ті ж, хто подивився, кажуть, що Поклонська не сказала нічого принципово нового, але на повну використала надану їй можливість для просування тез російської пропаганди. Так, зокрема, вона вкотре повторила, що «Майдан – це державний переворот», що «Янукович, якби не втік, то його б убили», що «не бачила ніяких «зелених чоловічків», які окуповували Крим», що «Сенцов, Чубаров, Джемілєв – злочинці», і при цьому наголосила, що дуже «любить українські пісні» і що «в Криму, в Росії до всіх національностей ставляться добре». А Дмитро Гордон натомість, на думку деяких експертів, не ставив необхідних уточнюючих запитань, що допомогли б перевірити сказане Поклонською.
Роман Головенко, керівник правових проєктів ГО «Інститут масової інформації»:
– Я подивився годину інтерв’ю. Журналіст має опонувати тому, в кого бере інтерв’ю, бо це в інтересах телеглядачів. Інакше інтерв’юйований говоритиме, що йому заманеться і розмова перетвориться на чистий піар. Не скажу, що в цьому випадку – це був чистий піар для Поклонської, але Дмитро Гордон явно мляво реагує на те, що вона говорить. Він майже не ставить уточнюючі запитання. Наприклад, Дмитро Гордон не запитав:
- про розкішне життя колишнього генпрокурора Пшонки, якого Поклонська «дуже поважає»;
- не поставив запитання про побиття студентів на Майдані у відповідь на тезу Поклонської, що «Майдан асоціюється з кров’ю»;
- не запитав про проблеми для української мови в анексованому Криму і на непідконтрольній частині території Донбасу, коли Поклонська казала, що «любить українську мову» і навіть співала на доказ цьому «Черемшину».
Вийшло явно незбалансованоРоман Головенко
«Депутат» Поклонська є публічною особою, після окупації стала «прокурором» Криму, а тепер є «депутатом» Держдуми Росії, тому у розмові з нею мало просто ставити запитання й отримати якусь там відповідь. Це не опитування журналістом думок перехожих на вулиці...
А в цьому випадку виходить, що Гордон ставить запитання й отримує якусь відповідь, яка насправді може не витримувати критики, наприклад, тому, що не підкріплена фактами, але глядач цього не побачить і не зрозуміє, бо уточнюючих запитань від телеведучого майже немає. Вийшло явно незбалансовано.
Світлана Остапа, заступник шеф-редактора «Детектор медіа», член Комісії із журналістської етики:
– Я передивилася вчергове 19 статей Кодексу етики українського журналіста і порушень не бачу.
Порушень не бачу. Гордон виконував роботу журналістаСвітлана Остапа
Дмитро Гордон у цьому випадку виконував роботу журналіста. А журналісти беруть інтерв'ю і у воєнних злочинців.
Гордон балансував тези Поклонської, він говорив про Революцію гідності, наголошував на незаконності анексії Криму.
Думаю, те, що вона наговорила, стане у нагоді українським слідчим, які будуть розслідувати провадження, що порушені проти неї.
Я дивилася інтерв'ю і бачила, що Гордон ставив гострі запитання, хоча й поводився часто панібратськи: називав її – «Наташа», а вона його – «Діма».
Марія Томак, координаторка у Медійній ініціативі за права людини:
– Відразу скажу, що не вважаю, що сам факт інтерв'ю є чимось таким, що варто засуджувати. Але важливим є те, які саме запитання поставлені і в якій атмосфері відбувається розмова.
Наприклад, коли ми готували матеріал для Радіо Свобода про викрадення та вбивство Решата Аметова, то зверталися за коментарем до Михайла Шеремета, який керував так званою «Кримською самообороною», що була, судячи з усього, причетна до викрадення кримськотатарського активіста, а потім став «депутатом» Держдуми РФ.
Наші запитання стосувалися саме причетності до цього злочину осіб, якими Шеремет керував. Відповіді ми так і не отримали, хоча мені вдалося дізнатися телефон його прессекретарів і я намагалася також і через них отримати відповіді. Можливо, якби ми запропонували йому заспівати «Черемшину» і подякували за його сміливість, він би більш радо пішов на контакт.
Я бачила тільки невеликі фрагменти розмови Поклонської та Гордона в соцмережах, тому навряд чи можу собі дозволити виступати з аналізом. Просто нагадаю, що Наталя Поклонська є фігуранткою усіх можливих санкційних списків серйозних міжнародних гравців у зв'язку із окупацією Криму. Вона також була «прокуроркою» Криму в найскладніший момент окупаційної історії – відразу після захоплення півострова. Це означає, що їй мають бути адресовані запитання передусім, які стосуються:
- вбивства згаданого Решата Аметова,
- насильницьких зникнень,
- політичних переслідувань,
- катувань у Криму щонайменше у період її «прокурорства» – з травня 2014-го до жовтня 2016-го.
- Вона безпосередньо виступала в ролі «державного обвинувача» у справі Олега Сенцова, Ахтема Чийгоза.
- Можливо, найбільш виразним є те, що саме вона порушила кримінальну справу проти Миколи Семени, який є журналістом.
Важливим є те, хто і які запитання ставитьМарія Томак
З тими, хто вважає, що з нею «немає про що говорити», я б відразу не погодилася, тому що відео за її участі може бути долучене до матеріалів справ в українських правоохоронних органах, у ЄСПЛ, попереду (сподіваюся, вже скоро) на нас чекає судовий процес, де всі ці факти буде належно оцінено, тому зайві покази потенційної підсудної Наталі Поклонської були б доречними.
Але тут важливим є те, хто і які запитання ставить. Інакше це не журналістика, а щось інше.
Вікторія Сюмар, народний депутат від «Європейської солідарності», ексголова парламентського комітету свободи слова:
– Мені дивний цей інтерес до посереднього персонажу Поклонської.
Це проба – «як зайде»Вікторія Сюмар
Ми в принципі останнім часом бачимо багато спецоперацій ФСБ, спрямованих на легалізацію окремих тез, персонажів й ідеологем так званого «примирення».
Це проба – «як зайде». Перед цим був фільм з Усиком і Ломанченком.
Це спроба перекреслити велику частину сучасної української історії з окупацією Криму і поплічниками окупантів, це втрата пам’яті про те, як Поклонська садила українських політв’язнів – Сенцова, Чийгоза...
Зоя Казанжи, медіаекспертка:
– Інтерв’ю Гордона з Поклонською – це наочний і красномовний приклад того, як ніколи не має вчиняти журналіст. Низько і підло брати компліментарні інтерв’ю у злочинців.
Таким чином теж легітимізують в інформаційному полі колаборантів і зрадниківЗоя Казанжи
Низько і підло надавати трибуну для реабілітації, донесення меседжів, відбілювання репутації тих, хто усвідомлено став на знищення української державності. І це точно не про відповідальну журналістику, яка має на меті пошук правди.
Чи мають право на існування інтерв’ю з такими персонами? Так, мають. Але все залежить від питань, які ставлять журналісти. І від мети, яку переслідують журналісти. Поклонську треба запитувати про те, ким ухвалювалися рішення на всіх рівнях під час анексії Криму, і про те, хто ініціював процеси проти кримських татар.
А тут яка мета? З’ясувати внутрішній світ Поклонської? Навряд чи нас це цікавить так, як це цікавить Гордона.
Гордон – майстер хайпу. Він завжди використовує будь-який привід, щоб отримати свою порцію уваги. І він її таки отримав. Разом з переглядами.
Таким чином теж легітимізують в інформаційному полі колаборантів і зрадників.
Ми вже мали подібні прецеденти. Коли, наприклад, питання від журналіста ZIKу високопосадовцю СБУ Семочку, відбілювали репутацію фігуранта кримінальної справи (Семочко тоді заперечив незаконне збагачення – ред.). Або коли Наташа Влащенко з того ж таки ZIKу створювала позитивне пабліситі Портнову (Влащенко тоді говорила, що «в демократичній країні політичні опоненти можуть мати слово, якщо вони не злочинці і не засуджені» – ред.).
Чи має це стосунок до журналістики? Сумніваюсь.
Євгенія Закревська, адвокат родин Небесної сотні:
– Інтерв'ю завжди корисне, якщо воно фіксує злочини. Корисним, як на мене, є інтерв'ю із Стрєлковим.
Інша справа, яким чином ставить запитання журналіст.
Ірина Сєдова, медіакоординаторка, дослідниця у «Кримській правозахисній групі» / Крымская правозащитная группа / Crimean Human Rights Group:
– У мене думка радикальна з цього приводу. Я пішла з журналістики у правозахист у 2016 році саме тому, що в мене не було більше сил дотримуватися стандартів і говорити про війну і окупацію із різними спікерами.
Я вважаю, що з Поклонською та іншими зрадниками і окупантами розмовляти можна тільки в суді, коли вони будуть сидіти на лаві підсудних за свої злочини.
Те, що зробив Гордон, я вважаю піаром. Тепла ванна від пропагандиста ніколи не може стати професійним журналістським інтерв'юІрина Сєдова
Жорстко закатований Саша Костенко, якого вона особисто відправила до в'язниці як «прокурор» за повністю сфабрикованими звинуваченнями – це тільки один приклад її злочинної діяльності.
В мене досі перед очима описи жахливих тортур, про які розповідав Саша і на які вона заплющила очі, таким чином стаючи посібником цього злочину.
Ми не розмовляємо зі злочинцями, ми збираємо докази їхніх злочинів, щоб потім передати їх до міжнародних установ і чекати правосуддя. А те, що деякі російські пропагандисти і продажні піарники роблять на українських телеекранах під виглядом журналістики, для мене неприйнятно.
Якщо професійний журналіст записує розмову зі злочинцем, то він питає в нього про злочини. Питає жорстко. А те, що зробив Гордон, я вважаю піаром. Тепла ванна від пропагандиста ніколи не може стати професійним журналістським інтерв'ю.
Світлана Єременко, виконавчий директор Інституту демократії імені Пилипа Орлика:
– Майже ніхто в моєму оточенні не дивився інтерв'ю Гордона з Поклонською. Мовляв, «шкода витрачати час», «огидно, бо запросив злочинницю», «ми не дивимось Гордона».
Але біда в тому, що звичайні люди дивляться! І довіряють! І не розуміють різниці між журналістом і телеведучим-маніпулятором.
Менше ніж за добу інтерв'ю має більше ніж 550 тисяч переглядів! Нагадаю, МВС України оголосило Поклонську в розшук за статтею 109 ч. 1 КК – «дії, скоєні з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій».
Найперше питання, яке виникло в мене: з якою метою?Світлана Єременко
Тобто, фактично Гордон легітимізує, вводить в інформаційний простір постать зрадниці України, дозволяє їй інтерпретувати події, транслювати меседжі російської пропаганди (розцінює Майдан як «всеукраїнський обман і державний переворот») та маніпулювати свідомістю громадян України.
Найперше питання, яке виникло в мене: з якою метою?
Згадаймо інтерв'ю Влащенко з Портновим. Не встигли ми його обговорити, як Портнов вже був в Україні. Про його роль сьогодні – окрема тема. В якій ролі чи на якій посаді нам запропонують зрадницю Поклонську? Кого ще запросять в ефіри завтра? Ватажків ОРДЛО? Путіна? Адже якщо можна Поклонській висловлювати «свої думки», то чому ж не можна іншим ворогам, зрадникам і колабораціоністам? Переконана, цим фактом мають зайнятися і дати свою оцінку Нацрада, СБУ, РНБО, комітет Верховної Ради.
Сам Дмитро Гордон у фейсбуці написав щодо інтерв'ю з Поклонською: «Я – журналіст, і я слухаю всіх, хто становить для мене як для журналіста інтерес. Поклонська – дуже важливий свідок, який проливає світло на те, чому Росія анексувала український Крим. В цьому випадку мова йде про інтерв'ю з людиною, яка стала символом зради. І зрозуміти анатомію цієї людини і анатомію її вчинків вкрай цікаво. Я беру на себе цю функцію і допомагаю нашій державі дуже правильно складати відповідні документи для судів, в тому числі для Гааги».
Пізніше Дмитро Гордон прокоментував своє інтерв'ю із Наталією Поклонською журналістам Крим.Реалії:
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
