Після п’яти років анексії стало очевидно, що для Росії, України, кримчан і міжнародної спільноти півострів став тим, що влучно називається «валізою без ручки» ‒ занадто важливим, щоб перестати його носити, і водночас дуже важким для перенесення. Цю думку в інтерв’ю Крим.Реалії висловив експерт із питань Євразії і колишній аналітик ЦРУ і Державного департаменту США Пол Ґобл.
Росіяни не можуть відмовитися від нього через символічну цінність Криму в їхніх очах, але їм усе важче утримувати його
«Росіяни не можуть відмовитися від нього через символічну цінність Криму в їхніх очах, але їм усе важче утримувати його, бо це коштує їм відносин із Заходом і їхнього власного майбутнього. Живучи в окупації, кримчани не можуть повалити окупантів, але їм усе важче жити під їхнім важким репресивним режимом. Українці хочуть повернути Крим, але не мають сил змусити Росію його повернути. Захід не може визнати російську анексію законною, бо не може пожертвувати фундаментальними основами міжнародного права, але при цьому не може змусити Росію піти без ризику, спровокувати міжнародну пожежу», ‒ розмірковує Ґобл.
Таким чином, робить висновок експерт, анексія півострова – не тільки відкрита рана, але й загроза, що зростає, не відступає, для самої Росії, її сусідів, Криму і Заходу.
«Авторів, які проводять аналогії з діями Гітлера в 1930-х роках, не можна назвати панікерами. В будь-якому разі, вони не применшують проблему того, що Росія настільки кричуще сміється з міжнародних правил і робить це з упевненістю, що її дії неможливо оскаржити. Гітлер знав, що врешті-решт навіть англійці і французи воюватимуть із ним; Путін же передбачає, що в ядерному світі такий результат неможливий і, звичайно, ніхто не хоче такого результату. Але якщо ми дозволимо путінській агресії тривати, вона зростатиме, й тоді шанс на мирне життя і збереження міжнародного ладу майже повністю зникне», ‒ застерігає американський аналітик.
Говорячи про наслідки російської анексії для самого Криму, Пол Ґобл зазначає, що вона принесла кримчанам тільки репресії й бідність.
Кримські татари фактично зазнають сповільненої депортації
«Кримські татари фактично зазнають сповільненої депортації, а дії Москви для знищення їхньої громади, так само як і етнічних українців у Криму, в поєднанні із заміною їх сотнями тисяч росіян із Росії, піднімають проблему до рівня геноциду ‒ насправді найбільшого геноциду з часів дій Пол Пота в Камбоджі», ‒ підкреслює він.
Пол Ґобл зазначає, що для материкової України, у свою чергу, російська окупація Криму стала раною, яку жоден українець ніколи не зможе забути.
«З одного боку, вона об’єднала українців у захисті своєї країни набагато сильніше, ніж будь-які події в минулому. Їхній успіх у запобіганні подальшому просуванню путінської агресії ‒ один із найбільших прикладів людської мужності нашого часу. Але, з іншого боку, окупація зруйнувала давні відносини з Росією та росіянами, створивши проблеми всередині України й для України, особливо з огляду на те, що Захід не бажав зробити щось істотніше, ніж висловити стурбованість і запровадити відносно м’які санкції, більше спрямовані на підтвердження позиції Заходу в його власних очах, аніж на завдання реальних збитків Путіну й його режимові. Насправді санкції засновані на фундаментальній омані, що Путіну не байдуже, що буде з його народом, і тому він виконає вимоги тих, хто запроваджує санкції. Але він не збирається робити нічого такого, і майже напевно не стане робити цього в найближчому майбутньому», – вважає Ґобл.
У глибині душі росіяни досі можуть радіти приєднанню Криму, але розумом вони вже не впевнені, що це того варте
«Для Росії анексія Криму спочатку стала приводом для національного свята. Крим давно розглядається росіянами як трофей, що належить їм по праву, здобутий у минулих війнах, і регіон, який був незаконно відірваний у них Микитою Хрущовим. Але дуже швидко, до того ж не стільки через санкції, скільки через політику Кремля, росіяни побачили, що уряд з легкістю спрямовує їхні податки до Криму замість того, щоб витратити їх на вирішення проблем у російських регіонах. Із плином часу і з кожною новою хвилею санкцій і економічного спаду заяви проти такої політики робилися все голосніше й чіткіше, а їх кількість все зростала. У глибині душі росіяни досі можуть радіти приєднанню Криму, але розумом вони вже не впевнені, що це того варте», ‒ розмірковує американський експерт.
Також Пол Ґобл виділяє важливі наслідки анексії Криму для іншої частини пострадянського простору.
«Для цих країн дії Путіна ознаменували остаточне завершення будь-яких проектів відновлення СРСР. Усі країни регіону зараз дивляться на Москву з підозрою і ворожістю. Навіть Вірменія і Білорусь, стосовно яких ніхто не міг передбачити, що вони коли-небудь повернуться проти Росії, зараз фактично роблять це, все частіше говорячи про зв’язки із Заходом. Ніхто не збирається приєднуватися до будь-яких неорадянських проектів добровільно, а ті, що вже залучені в них раніше, тепер намагаються триматися якомога далі від Москви. Будь-яке нове застосування сили в регіоні з боку Кремля не лише зазнає невдачі, а й призведе до вибуху, здатного зруйнувати не тільки перспективи хоч якоїсь єдності, а й збереження Росії як єдиної території. Якби Захід був більш згуртований і діяв завбачливіше й активніше, розпад Московської імперії почався б досить скоро», ‒ припускає Пол Ґобл.
Тим часом, за словами аналітика, анексія Криму зруйнувала надії тих людей на Заході, хто вважав, що Росія покінчила з практикою радянської агресії і репресій.
«Окупація дала зрозуміти, що режим Путіна є ревізіоністською і реваншистською державою, заснованою на руйнуванні міжнародного порядку. Як це зазвичай відбувається в демократичному світі, західні країни поступово повертаються до тієї позиції, яку вони займали проти Радянського Союзу: стримування й початок гонки озброєнь і суперництва в тих галузях, у яких ізольована Росія не зможе сподіватися на перемогу. Дійсно, Крим став валізою без ручки, від якої ніхто не зможе відмовитися й ніхто не здатний забрати», ‒ підсумував Пол Ґобл.
