Вигнати російських військових з острова Зміїний – це перший крок для припинення домінування РФ щонайменше в північно-західній частині Чорного моря, вважає керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук. Про стратегічне значення острова, втрати Росії під час перебування її армії на Зміїному, та подальшу його долю військовий експерт розповів в інтервʼю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- 30 червня стало відомо, що російська армія покидає остров Зміїний, який вони захопили в Чорному морі. Це згодом підтвердив головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний. У Міноборони Росії назвали це «кроком доброї волі».
- У планах ЗСУ є встановлення безпосереднього фізичного контролю над островом Зміїний, наразі Україна його контролює за допомогою зброї, повідомив заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олексій Громов.
«Нічого несподіваного»
Військовий експерт вважає, що евакуація російської армії з острова було передбачуваним.
Фактично протягом останніх 10 днів ЗСУ проводили комбіновану операцію по руйнуванню, знищенню системи спостереження противника
– Ну власне говорити про те, що щось несподіване відбулось – нічого несподіваного. Фактично протягом останніх 10 днів ЗСУ проводили комбіновану операцію по руйнуванню, знищенню системи спостереження противника в північно-західній частині Чорного моря.
Ключовим елементом якого було – знищення об'єктів спостереження, розвідки, радіолокаційних засобів РФ на острові Зміїний. Наносились комбіновані різнопланові удари по цьому острову. Було знищено щонайменше 4 зенітно-артилерійські комплекси «Панцир С1», була знищена радіолокаційна станція, були знищені об'єкти розвідки.
Фактично ворога там лушпарили добре. Що казати про «акт доброї волі», то якщо чесно, у крейсера «Москва» «акт доброї волі» вийшов значно кращий, але так теж непогано.
«Добряча заявка»
Лакійчук пояснив, яке стратегічне значення цього острову і зазначив, що Росія планувала його захоплення з моменту анексії українського Криму у 2014 році.
– Він був дуже стратегічно важливим для росіян. Насправді цей острів на межі територіальних вод Румунії і України, нам був важливий тільки як для позначення української території, на ньому розташовувалась прикордонна застава, власне більше і нічого.
Коли росіяни захопили наш Крим, разом з півостровом вони віджали інфраструктуру «Чорноморнафтогазу» в північно-західній частині Чорного моря. Це такий ланцюжок об'єктів нафтогазової інфраструктури вздовж усієї частини нашої економічної зони, на цій інфраструктурі вони розташували військових своїх і не будь дурні, вони знали, що будуть продовжувати війну з Україною, розмістили там радіолокаційні станції, гідроакустичні станції, об'єкти, які здійснювали спостереження за надводною, підводною, повітряною обстановкою в цій частині акваторії Чорного моря.
І от Зміїний був в цьому ланцюжку крайньою такою точкою на заході, яка зрештою дозволяла контролювати гирло Дунаю, наш кордон територіальних вод між Румунією та Україною і не допустити там рух суден, не заважати йому. І треба було з цим щось робити.
Перший крок для припинення домінування РФ щонайменше в північно-західній частині Чорного моря
Власне кажучи, знищення системи спостереження це перший такий крок для того, щоб, грубо кажучи, «виколоти» ворогу очі, убезпечити, знекровити його військові сили, які без спостереження стають значно менш небезпечними.
Отже, це такий перший крок для припинення домінування РФ щонайменше в північно-західній частині Чорного моря. Це не остаточне вирішення питання Чорноморського флоту, але це така добряча заявка.
«Треба бути напоготові»
Попри цю перемогу України, експерт вважає, що це не убезпечує українські міста від обстрілів російськими крилатими ракетами.
– Окрім засобів спостереження росіяни розмістили на Зміїному досить потужне угруповання, цілу свору «Панцирів», це зенітно-артилерійські і ракетні засоби ППО ближнього радіуса дії.
Вони мали забезпечувати протиповітряну оборону того угруповання Чорноморського флоту Росії, яке шкодило нашому судноплавству в західній частині Чорного моря звідки вони здійснювали пуски ракет по нашім містам, залякували мореплавців.
Ця маленька наша перемога не убезпечує на жаль нас від подальших ракетних обстрілів з боку ворога, треба бути готовими до цього
– Фактично на Зміїному, знищивши цей зонтик, ми забезпечуємо не тільки повітряний рух, а і морський рух. Але треба не забувати, що, так, ми відігнали ворога під береги Криму, це, на перший погляд далеченько. Але в них є протиракетні корабельні калібри, вони мають дуже великий радіус дії, вони добивають значно далі і ця маленька наша перемога не убезпечує на жаль нас від подальших ракетних обстрілів з боку ворога, треба бути готовими до цього.
Лакійчук вважає маловірогідними шанси на повернення військових РФ на Зміїний.
– Хай спробують. Знаєте, в російських пабліках зараз там «бій на болотах» про те, що українці от розбили нас на Зміїному, вигнали нас з нього, зараз вони висадяться на острів Зміїний і ми їх там будем лушпарити ще краще ніж вони нас. Ну дурень думкою багатіє.
Майбутнє острова Зміїний
На думку експерта, майбутнє острову, після війни, не зміниться – там надалі будуть перебувати українські прикордонники.
– Не треба нічого з ним робити. Це наш острів, на ньому покоїться серце Ахілла. Вони (росіяни – ред.) ж не знали, що там не п'ята Ахілесова, а його серце. Краще було б їм одразу туди не лізти. Але хай він буде, нехай залишається.
Закінчиться війна, ми розмістимо там прикордонну заставу, яка буде символом наших державних кордонів на кордоні з дружньою державою Європейського союзу Румунією. Символ дружніх і мирних кордонів у вільному від Росії Чорному морі.
Міноборони Росії підтвердило, що російські сили покинули Зміїний, але подали це як «крок доброї волі».
«30 червня як крок доброї волі збройні сили Російської Федерації завершили виконання поставлених завдань на острові Зміїний і вивели гарнізон, що знаходився там. Тим самим світовій спільноті продемонстровано, що Росія не перешкоджає зусиллям ООН для організації гуманітарного коридору з вивезення сільськогосподарської продукції з території України», – заявили в міноборони РФ.
Росія наголосила, що, мовляв, цей крок не дозволить Україні «спекулювати на темі продовольчої кризи, що насувається, посилаючись на неможливість вивезення зерна через тотальний контроль Росією західної частини Чорного моря».
- Острів Зміїний у Чорному морі перебував під тимчасовою російською окупацією, починаючи з нападу РФ у перші дні повномасштабної війни. Звідти пішла крилата фраза про напрямок руху «русского военного корабля», якою відповів гарнізон українських прикордонників на пропозицію здатися.
Час від часу українська сторона повідомляла про враження російських сил на острові чи поруч із ним.
Зокрема 17 червня стало відомо, що в акваторії Чорного моря зазнав ураження російський буксир «Василий Бех». Це сталося під час транспортування ним на острів Зміїний боєприпасів, озброєння та особового складу чорноморського флоту Росії.
- 14 квітня у Чорному морі затонув флагман російського Чорноморського флоту – крейсер «Москва». Це сталося після того, як у нього влучили українські ракети – заявили влада України і Пентагон.
За версією російського Міноборони, пожежа сталася внаслідок детонації боєприпасу, після чого корабель намагалися буксирувати в порт, але нібито через шторм він затонув.
Згідно з попередньою оцінкою української сторони, Росія змогла врятувати 58 людей із 510 членів екіпажу затонулого російського крейсера «Москва».
Незалежного підтвердження даних про втрати Росії на крейсері «Москва» немає.
24 березня Генеральний штаб Збройних сил України повідомив, що у захопленому російськими військовими Бердянську було знищено великий десантний корабель Росії «Саратов», а великі десантні кораблі РФ «Цезарь Куников» та «Новочеркасск» зазнали пошкоджень.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
