Мобілізували єдиного опікуна прикутого до ліжка інваліда. Інцидент із ТЦК на Львівщині

Як оцінюють дії працівників Золочівського ТЦК люди? Нелюдяність, бюрократія чи несправедливість ‒ що спрацювало в ТЦК? Хто надалі опікуватиметься важкохворим літнім чоловіком? Це з'ясовувало Радіо Свобода.

18 вересня 44-річний Володимира Маліцького, який мав відстрочку від служби, бо доглядав за прикутим до ліжка батьком, мобілізовував Золочівський Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Через реорганізацію державної установи Володимир не встиг вчасно отримати відповідну довідку (про здійснення догляду за людиною з першою групою інвалідності), щоб повідомити про це, сам прийшов до ТЦК.

Додому він вже не повернувся, його мобілізували. Крики його зачиненого в хаті 82-річного батька почули сусіди. Йосифа Маліцького госпіталізували.

На подвір’ї Маліцьких бігають кури, качки, за хатою пасуться дві корови. Два бички довелось віддати заготівельникам, про що попередили мобілізованого господаря.

Сусіди мають ключі від будинку. Приходять погодувати худобу, є жінка, яка доглядає корів.

«Ми по черзі приходили протягом шести днів, коли дядько Йосиф залишився сам. Моя мама в основному була тут, щоб опікуватись ним. Давала ліки по певних годинах, натирала йому ноги.

Ще були старші жінки, які годували, мили, ми готували їжу по черзі. Поїли з трубочки. Бо він не може себе обслужити, не може стати, самостійно сісти. Просто лежав нерухомо. У перший день у нього просто був стрес, що нема сина Володі, не впізнавав сусідів», ‒ каже Ірина Гирило, односельчанка.

Люди прийшли на допомогу

18 вересня сусіди почули крики з будинку Маліцьких. Прийшли подивитись, почали шукати ключ від будинку. Прикутий до ліжка 82-річний чоловік сам був у хаті цілий день, без їжі, не переодягнений.

«Кричав. Голодний. Все тіло пекло, тому що людина в такому стані весь час лежить. Практично не чує. Вже на другий день людей почав упізнавати. Але він (Володмир) був впевнений на 100%, що повернеться в той самий день додому. Ми нічого не знали», ‒ каже Ірина Гирило.

Коли староста села Сасів Михайло Гетьманчик (село Бір ‒ поруч), дізнався, що Володимира Маліцького мобілізували і одразу поїхав в Золочівське ТЦК. Адже він знав, що в чоловіка чинна відстрочка від мобілізації, тому що він уже роками ‒ єдиний син і опікун батька з інвалідністю. Старості було відомо, що односелець поновлював кожні три місяці документи і особисто приносив їх в ТЦК у Золочів.

Але на цей раз Володимир не встиг отримати довідку про здійснення догляду за людиною з першою групою інвалідності через реорганізацію державної установи.

Із 1 липня Пенсійному фонду передали адміністрування соціальних виплат. Раніше це виконували структури Мінсоцполітики.

«18 вересня мені подзвонили люди, що, ймовірно, Володю забрали, тому що батько надзвичайно голосно кричить, корова кричить. І я одразу поїхав до ТЦК. Просився на зустріч з представниками ТЦК. Мене не впустили. Я хотів пояснити ситуацію. Він не мав довідки. Я попросив Пенсійний фонд видати і приїхав з нею в Золочівський ТЦК. Але сказали, що не пропустять. В результаті я через пошту переслав довідку в ТЦК.

Після цього повернувся в село, бо люди почали бунтувати. У селі чоловіків практично немає, жінки погрожували перекрити дорогу. Те, що Володя не подав вчасно ту довідку не його вина. Але в ТЦК не чують людей. Їм головне забрати людину. Володя не мав цієї довідки і прийшов про це сказати в ТЦК. Він пішов додому і вони йому поштою надіслали повістку. Прийшов до мене, взяв довідку, що доглядає за татом з інвалідністю. Прийшов у Пенсійний фонд, а там сказали прийти наступного дня, бо не працює програма. Прийшов в ТЦК про це повідомити, а вони його вже не відпустили.

Найбільше мене обурило те, що протягом трьох з половиною років ми з розумінням завжди ставилися, передавали повістки, інформували, тому що ми розуміємо, що ворог біля наших дверей. І коли ситуація така сталась, то така зневага до місцевого самоврядування. ТЦК робить те, що вважає, там живуть просто по вовчих законах», ‒ розповідає староста Михайло Гетьманчик.

25 вересня староста села завірену нотаріусом довідку з Пенсійного фонду надіслав на полігон, де Володимир Маліцький проходить навчання.

Тим часом його батька перевезли у Золочівську районну лікарню. Тут йому надають медичну допомогу, чоловіка помили.

Марта Менько, медичний директор Золочівської Центральної районної лікарні наголошує, що 82-річний Йосиф Маліцький потребує постійного догляду.

«Він не ходячий, сам собі не може надати допомогу, не може поїсти. Не може навіть ті ліки, які постійно приймає, взяти. У лікарню його привезла швидка допомога, оскільки його односельці поскаржились, що забрали сина у військову частину, а хворий залишився сам. За домовленістю був доставлений у лікарню. Він хворіє протягом 11 років. Пацієнт переніс два гострих порушення мозкового кровообігу, два інсульти. Ми його обстежили, тепер лікуємо в неврологічному відділенні. Стан, звичайно, покращений, але завжди говорить за свою господарку, за свого сина згадує. Тут у нього кращий догляд, але така психосоматика теж впливає на стан пацієнта. Так, для нього це бу стрес, що раптом не прийшов син», ‒ каже Марта Менько.

У неврологічному відділенні стежить за пацієнтом лікар, який довгі роки лікував Йосифа Маліцького, приїздив на виклики до нього додому. Тому добре знає історію його хвороби. Медики і сусіди розповіли, що син доглядав раніше одночасно хворих маму і тата. Мама померла.

«Наше село маленьке. Нема кому так ходити. Поблизу Маліцьких живуть пенсіонери», ‒ говорить Зоряна Банайтус, сусідка Маліцьких. Вона приходить налити худобі води.

Оцінка дій ТЦК

Адвокат Олег Мицик цей випадок називає вершиною непорядної поведінки з боку працівників Золочівського ТЦК та СП. Він пояснює, що формально працівники ТЦК нічого не порушили, оскільки чоловік не надав усіх належних документів. Але треба розуміти, що такі випадки іноді трапляються, коли не можна отримати документ через об'єктивні причини. Так і було з Володимиром Маліцьким.

«ТЦК повинні розуміти, адже у їхній відповідальності прописано ‒ соціальна робота. Вони мають за це відповідати і у них є прямий зв'язок із територіальними громадами і старостами, є інформація. І вони повинні розуміти, що особа багато разів продовжує відстрочку, маючи на те всі належні документи. Вони повинні розуміти, що в такому випадку, цій людині треба надати можливість донести цей документ. Я вже мовчу про те, щоб підказати, що він може скористатися буквально іншим пунктом і подати цей документ.

Так, суди вказують, що ТЦК не зобов'язаний самостійно за людину дбати про документи і шукати правові підстави. Але ж ми розуміємо, що мова йде не про якогось мажора, а про чоловіка, який відповідає за іншу людину. Йде мова про трагічний випадок, бо людину нема куди подіти. І ТЦК повинен був поступити по-людськи, відійти від абсолютної бюрократії, підказати пункт 13 і подати ті ж самі документи, без тої обов'язкової довідки, яку не можна було отримати. Ця особа мала право на відстрочку з трьох причин. Просто він, ідучи по одній, тримаючи за одну підставу, не скористався, йому не підказали, не навчили, не звернувся, не користувався послугами правників.

Хоча, фактично, всі три підстави ґрунтуються на праві доглядати за батьком, який самостійно не може себе забезпечувати. В даному випадку є всі правові підстави для звільнення військовослужбовця зі Збройних Сил. Для цього Золочівське ТЦК, виходячи з їхніх керівних документів, за зверненням військовослужбовця, повинно вже скласти відповідні акти, в яких встановити відсутність родичів першого, другого кола і що він є єдиною особою. І це є підставою для процедури звільнення.

Це може відбутися швидко, якщо будуть видані документи. ТЦК має добу для створення комісії і огляду. Мені на сьогодні повідомив староста, що ТЦК відмовляє в цьому. Кажуть, що це не їхня функція, звертайтеся до командира. Цей механізм може тривати по дуже великому і довгому колу», ‒ говорить Олег Мицик.

Процедура звільнення потриває

Звільнити з ЗСУ Володимира Маліцького можуть через тиждень, місяць, два або ж через пів року. Але хто стільки часу доглядатиме його хворого тата? У лікарні зможуть потримати хвору людину певний час, а якщо це буде пів року? Але 82-річний Йосиф Маліцький потребує паліативної допомоги. Перебувати самостійно вдома чоловік з інвалідністю не може.

З адвокатського досвіду Олега Мицика, процес звільнення з ЗСУ одного чоловіка, чиї рідні звернулись по правову допомогу, тривав пів року. Він взагалі не мав бути мобілізований через фізичну ваду, а саме відсутність частини черепа. Але потрапив на військовий полігон. Проходив навчання і став клопотом для командира. Адже при такій ваді міг загину при будь-якому потраплянні у голову каменю чи іншого предмету. І хто б тоді поніс відповідальність?

Таких випадків неадекватності, нелюдяності працівників ТЦК адвокат називає десятки.

У Верховній Раді довший час перебував на розгляді законопроєкт, який так і не ухвалили депутати. А саме про встановлення кримінальної відповідальності за незаконні дії працівників ТЦК і військово-лікарських комісій при призові. На сьогодні, практично, не існує відповідальності за такі рішення і дії, як для прикладу працівників Золочівського ТЦК. Вони діяли просто бюрократично. А які мало це наслідки ‒ не їхній клопіт.

«У даному випадку чоловік, який був мобілізований, на нього підуть державні витрати на навчання, перебування, утримання в цей період часу. Як мінімум він отримає одну або дві заробітні плати.

Є випадки, коли завідома хвору і непридатну на службу людину мобілізовують, а її звільнення після численних ВЛК і госпіталізації в Збройних Силах наступає іноді через шість місяців. І за цей час відбуваються просто шалені витрати. І за це ніхто не несе відповідальності. То для чого ж здійснювати мобілізацію? Нести витрати? Окрім як формальної галочки і відведення уваги від того, що не здійснюється комплектація в інший законний спосіб?», ‒ наголошує адвокат Олег Мицик.

Селяни обурені нелюдяним ставленням працівників Золочівського ТЦК. Коли дізнались, що їхній сусід був мобілізований навіть хотіли перекрити дорогу.

Цей випадок набув громадського розголосу і лише породжує у суспільстві негативне ставлення до мобілізації, працівників ТЦК, посилює відчуття того, що в державі відсутня справедливість. Трагічність цієї історії в тому, що життя хворої і немічної людини було під загрозою, якщо б інші люди не прийшли на допомогу і не виявили своєї людяності і турботи.

В інтерв’ю Радіо Свобода командир 3-го армійського корпусу Андрій Білецький говорив, що в Україні мобілізація несправедлива і наразі стосується переважно небагатих людей.

«Те, що в армії є якийсь відсоток людей середнього класу, високого достатку, це ж залишки 2022 року. Коли величезна кількість людей середнього класу, з бізнесу, айтішники, інженери пішли служити. Але вони пішли служити добровільно. Вони продовжують служити. Кого зараз в першу чергу гребуть? Села, невеликі населені пункти. Навіть в містах ніхто ж не цікавиться великими мережами спортзалів. Усі цікавляться автовокзалами, електричками і так далі. Місцями, де люди із сіл, із області приїжджають на роботу в обласні центри», – зазначив Андрій Білецький.

Така нерівність, на його думку, впливає на бажання людей іти до армії.

Які будуть висновки з цієї історії?

Як у самому Золочівському ТЦК оцінюють ситуацію, яка викликала негативну оцінку в громаді?

Радіо Свобода подало інформаційний запит у Львівський обласний ТЦК та СП, щоб там пояснили дії працівників у Золочеві і підстави для мобілізації єдиного опікуна інваліда першої групи. На момент публікації матеріалу відповідь на запит ще не надійшла. Редакція опублікує її, як тільки відповідь надійде.