Бердянськ на узбережжі Азовського моря вже майже 3 місяці окупований російськими військовими. За цей час в місті відбувся «відкат» на кілька десятиліть назад, кажуть місцеві жителі. Окупанти позбавляють місто української символіки, можуть серед дня влаштувати перехожим перевірку документів і навіть роздягнути на вулиці, а бізнес примушують платити данину, розповіли проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» містяни, які з міркувань безпеки просять не розкривати їхні імена та прізвища.
«Богородиця» з радянським прапором
Все, що бачать патріотичне, знімають, зриваютьжителька Бердянська
«Поки нових забудов вони (окупанти – ред.) не влаштовують, але й не руйнують старе. Додають свої символи всюди, де вважають за потрібне – вішають на будинках типу поліції, білого дому, посольствах свої прапори, російський та той, що з серпом і молотом (прапор СРСР – ред.), замальовують зірками червоними військкомат, замалювали український герб на воротах у той же червоний прапор. Все, що бачать патріотичне, знімають, зривають», – розповіла одна з місцевих жительок.
За її словами, графіті бабусі з українського села з радянським прапором на місцевому спорткомплексі окупанти зробили «своєю Богородицею».
«Але місцеві зробили маленькі патріотичні записки і локально порозклеювали», – додала жінка.
Данина з бізнесу
Можуть зупиняти чоловіків, перевіряють на татуювання, документижитель Бердянська
Інший житель Бердянська зазначив, що прогулянки містом стають дедалі некомфортнішими, через раптові перевірки: «Окупанти перебувають у місцях, де більше людей. Ходять по три людини мінімум. Можуть зупиняти чоловіків, перевіряють на татуювання, документи».
До жінок, каже він, уваги менше, хоча пригадує, що бували випадки, коли дівчатам забороняли голосно сміятися.
За словами чоловіка, почастішали також перевірки нерухомості, зокрема перевіряють квартири в центрі міста та на Бердянській косі: «Якщо квартиру покинули люди, то вони заселятимуть туди своїх».
Поставили умови підприємцям, щоб ті працювали на них і сплачували данинужитель Бердянська
Бердянець зазначає, що багато магазинів закрилися, щоб не сплачувати податки окупаційній владі.
«Росіяни поставили умови підприємцям, щоб ті працювали на них і сплачували данину. Фіксованих цін немає, чим більше, тим ліпше. Деякі кажуть, що можна й по 20% сплачувати з прибутку», – стверджує чоловік.
Освітяни залишаються під тиском
Запустити освітній процес окупаційній владі так і не вдається, хоча «директори шкіл намагаються вигнати на роботу своїх працівників».
«З 2 травня мали б вже бути шкільні табори. Одного директора росіяни забирали на тиждень, він був їхнім супротивником, але, що там йому сказали, ніхто не знає, але він після повернення ще й сам почав заохочувати колег працювати із ними (окупантами – ред.)», – розповіла одна з вчительок.
Хоча є і такі, що погоджуються працювати, але частіше роблять це через безвихідь. Те саме відбувається в медичній сфері.
«Новий головний лікар не дуже хотів такого підвищення, але «в мене сімʼя, діти, що мені лишається?». І таких моментів дуже багато», – зізнаються в місті.
«Стіни стають картонними»
Місцеві чистять свої телефони перед виходом на вулицю, бо можуть зупиняти і перевірятижителька Бердянська
«Є у кожному домі «свої» люди, що контактують з окупантами. Відповідно в кожній квартирі стають стіни картонними. Місцеві чистять свої телефони перед виходом на вулицю, бо можуть зупиняти і перевіряти. Також багато не говорять. Повертаються кухонні розмови, як то було за радянщини», – розповіла місцева жителька.
Жінка каже, що зараз «сусіди дивляться одне на одного з підозрою».
«Сусіди знають, хто зі своїх сусідів може «стукати». Політичні теми ніби намагаються приховувати, але постійно люди тільки про це і розмовляють.
Більшість пручається окупації, у розмовах проскакує: «поразвешивали свои тряпки, скоро на них и повесятся» (рос.). Це кажуть і пенсіонери, і старші люди. В Бердянську молодь взагалі в більшості проукраїнська, бо вчилися в БДПУ(Бердянський державний педагогічний університет – ред.)», – розповіла жителька міста.
Один з місцевих, розповідаючи про життя окупованого Бердянська, каже, що «то відкат до 1990-х років, коли всіх шмонають, ходиш і постійно маєш озиратися».
«Як зелений коридор, так глушать мобільний звʼязок»
Виїздити з міста стає дедалі важче, діляться місцеві. У Бердянську постійні труднощі з мобільним та інтернет-звʼязком.
Відсутність звʼязку означає, що люди не можуть домовитися з перевізниками. На виїзд великі чергижителька Бердянська
«Звʼязок глушать найчастіше у періоди «зелених коридорів», коли люди масово намагаються виїхати. Відповідно, відсутність звʼязку означає, що люди не можуть домовитися з перевізниками. На виїзд великі черги», – поділилася дівчина, яка кілька тижнів намагалася допомогти подрузі виїхати до Запоріжжя.
За її словами, зараз з водіями доводиться домовлятися через диспетчера, який ставить людину в чергу. Ціна – від 1 до 3 тисяч гривень.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини півдня України редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
- Бердянськ перебуває в окупації з 27 лютого.
- Після окупації місто залишилося без газопостачання, є постійні перебої з мобільним зв’язком та інтернетом. Містяни скаржаться на високі ціни, довгі черги біля банкоматів.
- 21 березня українські правоохоронці отримали інформацію про те, що у інтернет-мережі опубліковане відео з особою, яка представляється як Сауленко Олександр Федорович. Чоловік повідомляв, що «бере на себе повноваження» з управління містом через начебто «повне самоусунення чинної влади і небажання співпрацювати з військово-цивільною адміністрацією». Самопроголошеному «меру» висунули підозру у колабораціонізмі, повідомили в Офісі генпрокурора України.
Бердянськ, Маріуполь, Енергодар, Василівка: евакуація з окупованих територій триває (фотогалерея)
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
