У рамках BookForum у Львові в музеї історії релігії відкрили виставку «(Не)забутий Іван Тиктор: до 125-річчя від дня народження видавця». Тут, згідно з фотографією, відтворили робоче місце Івана Тиктора у видавництві щоденної української газети «Новий час» у Львові, презентували світлини різних років із зображенням Івана Тиктора, представили зразки реклами, яку він творив, видавничі проєкти.
Саме у редакції «Нового часу» з’явився перший телефон, а також був автомобіль, яким розвозили пресу.
«Це перша виставка в Україні, присвячена видатному видавцеві Івану Тикторові. Ми показали львівський період – найуспішніший період його діяльності, який припав на 1923-1939 роки. Коли у 1939 році в Галичину увійшли радянські війська, Іван Тиктор одразу виїхав, бо розумів, що в нього не буде ніякого, навіть короткого, майбутнього. Він страшенно бідкався, що не зміг вивезти папір, який лишався у Львові і який використали радянські «визволителі», – розповідає Надія Зелінська, професор Української академії друкарства, одна з авторів виставки.
За її словами, феномен Тиктора, який був одним із найбагатших людей довоєнної Галичини, об’єднував багато різних іпостасей.
«Це унікальний талант, при чому дуже різнобічний. У нього було чуття нового, оригінального, читацької потреби. Журнал «Дзвіночок» спершу був призначений для сільських дітей, а потім його передплачували в містах, а ще у США, Канаді і навіть Китаї. Він був геніальний український підприємець», – каже Надія Зелінська.
Іван Тиктор народився неподалік Львова, у містечку Красне, 6 липня 1896 року. Вивчав правничі і торговельні науки. У 1923 році вийшло перше періодичне україномовне видання Івана Тиктора «Новий час», на сторінках якого пропагувалася українська ідея у час польської влади.
Потім він заснував газету для селян «Народна справа», дитячий часопис «Дзвіночок», сатирично-гумористичну газету «Комар». У 1934 році в концерні Тиктора «Українська преса» працювали понад сто осіб. Він видавав «Історичну бібліотеку», а це такі книги, як «Історія українського війська», «Історія української культури».
Коли у 1939 році у Львів прийшла радянська влада, Івана Тиктор виїхав у Краків, де продовжував займатися видавничою діяльністю. Радянські «визволителі» конфіскували «Українську пресу».
У час німецької окупації Іван Тиктор повернувся в Україну, в Рівне, де разом із Уласом Самчуком працював у видавництві «Волинь». Однак у 1943 році німці арештували обох видавців, Івана Тиктора невдовзі звільнили. Коли вдруге прийшла радянська влада, Тиктор виїхав із родиною спершу в Австрію, потім в Канаду, де помер 26 серпня 1982 року. Український діяч, видавець не залишив своїх спогадів. У Вінніпезі він організував видавництво «Клюб приятелів української книжки», де перевидавав довоєнні видання.
Виставка, присвячена Іванові Тиктору, триватиме у Львівському музеї історії релігії до 29 вересня.
