В Одесі 8 серпня відбувся марш білорусів до річниці протестів після оголошення попередніх результатів виборів в Білорусі – рік тому центральна виборча комісія попередньо присудила перемогу Олександру Лукашенко, але тисячі громадян обурилися фальсифікаціям.
Перші акції протесту відбулися в Мінську та інших містах республіки в ніч з 9 на 10 серпня 2020 року. В Одесі 8 серпня 2021 року зібралось кілька десятків білорусів та місцеві активісти, щоб ще раз нагадати про вимоги протестувальників – чесні вибори, припинення насилля з боку влади і відставка Лукашенка.
«Люди вийшли, щоб відстояти свої голоси, які фальсифікували, але вони були жорстоко побиті, деякі загинули, деякі були покалічені. Люди продовжують їхати з Білорусі, їх продовжують арештовувати, багато хто отримав тюремні терміни, рік-два або 12-14 років», – заявила одна з учасниць акції на ім’я Вікторія. Вона приїхала до України ще в серпні 2020 року – через три дні після початку репресій.
Акції проходять в багатьох містах України та в інших країнах, де живуть білоруси, говорить організаторка акції Алеся (ім’я змінено з міркувань безпеки). В деяких містах події відбуваються 8 серпня, в деяких – заплановані на 9-те.
«Люди вийшли ввечері 9 серпня 2020 року на мирний протест. Але всі правоохоронні структури вийшли, щоб зупинити протести. Хоча люди просто йшли, просто хлопали та скандували, що хочуть чесного голосування. Сьогодні в Одесі зібрались ті, кому довелось бігти. Я бачу тут зокрема людей, які були членами виборчих комісій на виборах», – говорить Алеся.
Після смерті Віталія Шишова, якого знайшли повішеним 3 серпня в Києві, навіть в Україні активісти не можуть почуватися повністю у безпеки. Поліція розслідує його смерть як можливе вбивство, інсценоване під самогубство.
Втім, люди продовжують їхати до України, говорить Радіо Свобода ще один учасник акції в Одесі на ім’я Дмитро. За даними діаспори за останній рік з Білорусі виїхало більше 160 тисяч людей. Дмитра двічі затримували – у вересні 2020-го і в лютому 2021 року. До України він приїхав у березні.
Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, Дмитро уточнює – досі тривають дискусії, чи потрібно було активістам силою «дотискати» правоохоронців. Каже, що це було неможливо в тих умовах.
«Всі 26 років система готувалася до таких протестів і спротиву. Перед виборами відібрали всю зброю – зокрема у мисливців відібрали рушниці і арбалети, а у колекціонерів – старовинну зброю. Із голими руками проти БТРів і гранат? Міліції було дуже багато. Можливо, якщо б активних людей було більше, може результат був би інший», – говорить активіст. Він, втім, наголошує – через протести почала відроджуватись білоруська нація, почалося відродження мови й культури.
В Одесі білоруська діаспора пройшлась маршем по центру міста та запалила фаєри біля Воронцовської колонади. Організатори зачитали список загиблих внаслідок політичних репресій білорусів – Олександр Тарайковський, Геннадій Шутов, Роман Бондаренко, Вітольд Ашурок, Дмитро Стаховський і Віталій Шишов.
Протести у Білорусі: коротко про головне
Президентські вибори у Білорусі відбулися 9 серпня 2020 року, на той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною.
Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.
9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.
У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.
Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.
ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;
За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.
Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.
У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.
Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,
Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;
Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.
8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.
Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.
Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих.
