Правозахисники звернуться до Міжнародного кримінального суду щодо злочинів на Донбасі

Українські правозахисники готують подання до Міжнародного кримінального суду (МКС) щодо скоєння насильницьких злочинів під час воєнного конфлікту на сході України у 2014–2018 роках. Для цього Харківська правозахисна група опрацювала власну інформацію та дані у базах громадської організації «Мирний берег». Мова йде про злочини, що спричинили смерті та каліцтва цивільних та військовополонених, катування та жорстоке поводження з військовополоненими та заручниками, незаконне позбавлення свободи, незаконне утримання під вартою, руйнування житла та об’єктів інфраструктури.

Громадська організація «Мирний берег» із травня 2014 року збирає інформацію про зниклих безвісти, заручників, військовополонених. У базі даних організації міститься інформація про понад тисячу осіб, які перебувають у полоні або зникли на території проведення операції Об’єднаних сил.

Харківський правозахисний центр створив додаткову базу з інформацією про цивільні жертви, яка містить понад 26 тисяч епізодів.

Правозахисники задокументували і дослідили 108 випадків убивств, у тому числі 50 цивільних та 68 військовослужбовців (не під час воєнних дій), 90 вбивств на окупованій, 18 на підконтрольній урядові території.

Із них 78 випадків – позасудові страти, 6 – поодинокі вбивства (снайпери, на блокпостах тощо), 24 закатовані до смерті (13 військовослужбовців та 11 цивільних осіб).

Усі зібрані дослідження стануть основою для подання до Міжнародного кримінального суду.

Чим займається Міжнародний кримінальний суд

До компетенції Міжнародного кримінального суду входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності.

Міжнародний кримінальний суд розташований у місті Гаага в Нідерландах, але не варто його плутати з Міжнародним судом – судовим органом ООН, який також засідає в Гаазі, але має іншу компетенцію.

Міжнародний кримінальний суд розглядає злочини в Африці (Демократичній Республіці Конго, Уганді, Центральноафриканській Республіці), у суданському регіоні Дарфур, Кенії, Лівії, Кот-д'Івуарі, Малі.

У 2011 році Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт лівійського лідера Муаммара Каддафі, його сина Сейф-аль-Іслама і голови лівійської розвідки Абдалли ас-Сенуссі.

Україна не є учасником Римського статуту, але визнає юрисдикцію МКС стосовно злочинів, скоєних у час подій Майдану, а потім і гібридної агресії Росії.

Україна вже зверталася до суду стосовно злочинів режиму Віктора Януковича під час Революції гідності, а потім і щодо злочинів, скоєних російськими посадовцями і ватажками угруповань «ДНР» і «ЛНР». Розгляд справи триває.

МКС розглядає такі справи в тому випадку, коли у поданні доведено, що держава не має можливості чи бажання розслідувати такі злочини самостійно.

Суд розглядає широкомасштабні (понад 1000 жертв) та систематичні злочини.

Щодо яких злочинів Україна звертається до Міжнародного кримінального суду?

У поданні до Міжнародного кримінального суду Харківська правозахисна група обґрунтовує можливість кваліфікації порушень прав людини як злочинів проти людяності та/або воєнних злочинів за статтями 7 та 8 Римського статуту МКС.

Йдеться про такі злочини:

• Вбивства (позасудові страти, катування, що призвели до смерті, убивства цивільних осіб у ході нападів – із стрілецької зброї, на блокпостах тощо);
• Напади на незахищені цивільні об’єкти, що не є воєнними цілями;
• Заподіяння смерті та каліцтва цивільному населенню внаслідок атак на цивільні об’єкти;
• Застосування методів ведення війни, які є невибірковими за своєю суттю (обстріли, вибухи, міни, розтяжки та інші);
• Використання присутності цивільних осіб або інших охоронюваних осіб як «живих щитів»;
• Катування та жорстоке поводження;
• Ув’язнення або інше жорстоке позбавлення фізичної свободи;
• Сексуально та гендерно обумовлене насильство;
• Посягання на людську гідність.

«У поданні показано, що присутність військових у межах населених пунктів, розміщення зброї в житлових масивах та ведення вогню фактично означає використання цивільних осіб як «живого щита», що і є однією з причин загибелі та поранень людей і знищення та пошкодження їхнього майна. Це стосується й незаконних збройних формувань в ОРДЛО, і Збройних сил України», – пояснюють у Харківській правозахисній групі.

В Україні немає обліку постраждалих цивільних осіб

Моніторинг правозахисників свідчить, що від 2014 року загинуло щонайменше 3 500 та було поранено 7 000 цивільних осіб, постраждало близько 40 тисяч житлових будинків та 10 тисяч об’єктів інфраструктури.

Постраждали 160 медичних установ, 130 з них частково або повністю припинили роботу.

Під час дослідження правозахисники опрацьовували кожен район уздовж лінії розмежування.

Євген Захаров, голова Харківської правозахисної групи, розповідає також про те, що на початок січня 2015 року в Донецькій області постраждало 62 православні храми, в Луганській – 10, ще 10 храмів знищені дощенту. Пошкоджень зазнали також греко-католицький і протестантські храми, а також одна мусульманська мечеть.

Правозахисники дослідили 246 особистих історій людей, які перебували у полоні, та зафіксували 146 незаконних місць несвободи, 139 із яких створені на окупованій частині Донбасу за підтримки Росії.

Захаров також каже про низку випадків сексуально та гендерно обумовленого насильства і на окупованій, і на підконтрольній урядові території.

«Поширене вздовж лінії розмежування примушення жінок до сексу в обмін на продукти харчування має ознаки сексуального насильства. Зокрема, з цим може бути пов’язаний такий феномен, як зростання народжуваності у 2016 році майже вдвічі порівняно з 2015 роком в окремих місцевостях вздовж лінії розмежування, коли народили майже всі жінки, які стояли на обліку через безпліддя, навіть ті, яким уже за 40», – каже правозахисник.

Захаров наголошує, що в Україні немає державного обліку цивільних осіб, які постраждали під час збройного конфлікту, а цивільні жертви збройного конфлікту не отримують компенсації.