Львів – До Другої світової війни у Львові діяли 40 великих і 160 малих cинагог, за даними єврейської громади «Турей Загав». На сьогодні з них працює синагога «Цорі Гільод», збереглись ще кілька молитовних будинків. А ще волонтери самостійно відновлюють синагогу XIX століття на вулиці Вугільній, яка до Голокосту була частиною і окрасою єврейського кварталу. Тут планують створити культурно-просвітницький центр.
Порятунок синагоги «Якуб Глянцер Шул» у Львові триває протягом останніх кількох років. Усе робиться на волонтерських засадах. Ця будівля з цікавою і водночас трагічною історією об’єднала багатьох людей із України та світу, які приїжджають у Львів допомогти у її відновленні. Максимально зберегти те, що залишилося – головне завдання, розповідає керівник волонтерського центру фонду «Хесед Ар’є» Олександр Назар.
Фасад добре зберігсяОлександр Назар
«Ми відновили жіночий вхід, металеві двері, архітектурні фрагменти. Стараємося все, що є, зберегти. Технічно будівля у доброму стані. У радянський час у синагозі розібрали жіночі галереї, хочемо їх відновити. Почали знімати і реставрувати вікна у великій залі. А ще фасад слід відремонтувати, він, на щастя, добре зберігся, цілий. Нам допомагають волонтери з Франції, які проживають у Львові, до пандемії приїжджав німець», – каже Олександр Назар.
Історія синагоги
Необарокова синагога «Якуб Глянцер Шул» належала до єврейського кварталу, який до Другої світової війни називали з гумором по-єврейськи «Кракідали» або ж «Парижем», що розташована у Краківському передмісті. Єврейська дільниця займала територію від нинішнього ринку «Добробут» до площі святого Теодора, на якій з 1842-го до 1844 року будували синагогу за сприяння мецената, львівського купця Якуба Глянцера. Власне, на його честь її назвали. А довкола синагоги з кінця ХІХ століття були майстерні, крамнички. Тут панувала особлива атмосфера, торгівля, гамір, переплітались на торгових площах «Кракідалів» їдиш, польська, українська мови.
У 1941 році в Галичину прийшла окупаційна німецька влада. На той час у Львові проживали, як пише у книзі «Шоа у Львові» історик Євген Наконечний, 170 тисяч поляків, 120 тисяч євреїв, близько 50 тисяч солдатів німецького гарнізону і військового запілля та 40 тисяч українців. Вже навесні 1942 року чимало львівських євреїв розуміли, що смерть може їх застати біля розстрільної ями. Але, що це буде таке жахливе і масове винищення цілого народу, про таке ніхто не міг подумати.
Нацисти зачинили синагоги. На вулиці Вугільній вона вціліла, на відміну від інших, бо її використовували як склад. У повоєнний час, за радянської влади, євреї, які вижили у Голокост, користувалися синагогою, і тут щотижня збиралось дуже багато людей. У 1962 році радянська влада ліквідувала єврейську громаду, знайшовши десятки причин, синагогу зачинила, а речі, які у ній зберігались, поповнили фонди львівських музеїв. У релігійній будівлі розташувався спортивний зал поліграфічного інституту.
Радянська влада використовувала як будматеріалиОлександр Назар
«Цій синагозі пощастило, тому що раніше перекупщики з Краківського базару ховали у ній продукти. Вдалося її зберегти. Решту синагог німці підірвали, те, що лишалося, радянська влада використовувала як будматеріали. «Золоту Розу» можна було б відновити після війни, вона була без даху, але стіни були. Її повністю розібрали і цеглу використали», – говорить Олександр Назар.
Ідея – зробити відомим місцем
За задумом волонтерів, синагога мала б бути відкрита для громадськості, працювати як культурний центр. У великій залі планують створити постійну експозицію «Зал синагог», презентувавши макети знищених синагог Краківського передмістя, світлини, інформацію про життя «Кракідалів» у довоєнний час.
Дільницю хотіли б зробити привабливим простором для жителів і туристів, які цікавляться історією Голокосту.
«Ми б хотіли більше говорити про цей район, зробити музейний простір. Розповідати через призму 12-14 синагог про цей квартал», – наголосив Олександр Назар.
Втім, колишній єврейський квартал у центрі Львова хаотично забудовується останніми роками. Поміж старими будинками виростають новобуди. І минула атмосфера дільниці, знищена в роки війни, сьогодні цілковито втрачається.
Хочемо відновити і синагогу «Золота Роза»Мейлах Шейхет
«Єврейська спадщина є частиною української. Синагога на вулиці Вугільній – одна з найновіших синагог з ХІХ століття. До неї увага прикута численних громад на Заході, тому що тут жили велетні філософської думки, видатні рабини, було бурхливе, цікаве, різноманітне життя. Тут були унікальні постаті. Ми хочемо відновити і синагогу «Золота Роза», тому що це була перлина середньовічної ренесансної архітектури. Вона є ознакою гармонії відносин, що тут жили євреї у добросусідстві з корінним населенням. Тут молився рабин, твори якого вивчають в усьому світі. Можна буде показати традиційне життя юдеїв», – зауважив Мейлах Шейхет, директор Центру дослідження юдаїки.
Щоби привернути увагу до синагоги «Якуб Глянцер Шул», у ній до пандемії організовували екскурсії і виставки, тут працював «Театр на Вугільній». Синагога мала б бути місцем культурного діалогу між різними народами, які поруч жили у довоєнному Львові.
У задумах єврейської релігійної громади «Турей Загав» – відновити синагогу «Золота Роза» («Турей Загав») XVI століття, яка розташовується у самому центрі Львова на вулиці Федорова. У серпні 1941 року цю єврейську святиню пограбували, а невдовзі нацисти її підірвали. Збереглись руїни, які нагадують про трагічні роки Голокосту.
У 2011 році міська влада дозволила приватному забудовнику на місці будинку, де була міква (басейн для обмивання перед молитвою), збудувати готель, але єврейська релігійна громада подала позов до суду. На сьогодні будинок, навпроти синагоги «Золота Роза», зруйнований, територія обгороджена, а у цій справі так і немає остаточного рішення.
