Друга постать української дипломатії – перший заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця – здійснив рідкісний візит до Китаю як для чільного українського посадовця. За увесь час великої війни лідери двох країн мали лише одну телефонну розмову, а ексглава МЗС Дмитро Кулеба здійснив один візит до Китаю – і то його навіть в 2024 році не прийняли в Пекіні.

В Україні, між тим, лунають заклики до «відвернення від Китаю», який допомагає Росії у війні і компонентами для зброї, і купуючи російську нафту. Китай заперечує допомогу РФ, але запевняв, що зверне увагу на експорт до Росії товарів подвійного призначення.

Але експерти все ж закликають до побудови тісніших взаємин з Пекіном, хоча і розділені в питанні, чи треба Китай серйозно допускати до повоєнної відбудови України.

Другий за рангом дипломат України Сергій Кислиця здійснив візит до Пекіну – що нечасто буває в дипломатичному календарі України.

У Пекіні він провів політичні консультації в МЗС КНР із заступником міністра закордонних справ Лю Бінем, який щойно повернувся із консультацій у Москві.

«Обговорили двосторонній порядок денний, окреслили подальші плани, шляхи посилення торговельно-економічної співпраці та проблематику взаємодії в рамках міжнародних організацій. Підтвердили, що взаємна повага до суверенітету і територіальної цілісності є фундаментом українсько-китайських відносин. Відбувся поглиблений обмін думками щодо поточної ситуації, пов’язаної з триваючою збройною агресією РФ проти України, а також міжнародних зусиль щодо досягнення сталого і тривалого миру», – написав Кислиця у фейсбуці.

У Пекіні Кислиця зустрівся з послами США та Польщі в Китаї. Китайці люблять читати між рядків, і в таких зустрічах Україна може теж надсилати певний сигнал: ми і далі будемо прозахідною країною, яка цінує взаємини зі США як гарантом безпеки, але водночас ми хочемо бути у відносинах з Китаєм такою собі Польщею – тобто членом західного клубу, але прагматично співпрацюючи з Китаєм насамперед в економічній галузі, пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода керівник аналітичного центру «Ділова столиця» Вадим Денисенко, співавтор недавно оприлюдненої доповіді «Україна та китайський інтерес 2025-2035»:

«Ніхто ж не заважає Китаю прекрасно влаштовувати ті чи інші відносини і з Польщею, яка є куди більш прозахідною країною, аніж Україна. В принципі, у нас є просто от дуже таке, скажемо так, спрощене уявлення про Китай, який ніби розділив світ: ти за мене чи ти проти мене? Ні, Китай живе в набагато складніших парадигмах, в основі яких лежить економіка з однієї сторони, а з іншої сторони, звичайно, розуміння того, що ніж спину ніхто тобі не вставить.

І хоч Польща є членом НАТО і ЄС, а Україна нині торує шлях у ЄС, але поки немає консенсусу щодо прийняття її в НАТО, однак Польща має тісні економічні взаємини з Китаєм. Наприклад, нещодавно китайський міністр закордонних справ Ван Ї відвідав Польщу, коли та закрила кордон з Білоруссю – фактично поставивши шлагбаум на шляху руху китайських товарів до Європи залізницею в рамках китайської ініціативи «Один пояс – один шлях».

Україну ж Ван Ї не відвідав за майже чотири роки війни.

(Не) візити

За увесь час повномасштабної агресії Росії проти України кількість контактів на високому рівні можна легко перерахувати.

Президент Володимир Зеленський провів одну телефонну розмову з китайським лідером Сі Цзіньпінем – було це у квітні 2023 року. Тоді Зеленський під час годинної розмови навіть запросив Сі з візитом до Україну. Сі не приїхав і більше телефоном керівники держав не розмовляли.

Якраз напередодні тієї розмови Україна нарешті призначила довго відсутнього посла в Пекіні (Павла Рябікіна), а Пекін направив після цього спецпредставника з питань Євразії Лі Хуея.

Ексглава МЗС України Дмитро Кулеба був з візитом в Китаї в липні 2024 року. До поїздки Кулеби останній раз глава української дипломатії був у Китаї аж в 2012 році. Але Кулебу прийняли в місті Гуанджоу, щоправда, він також відвідав тоді і Гонконг.

«Кулебу приймали в Гуанчжоу, а не в Пекіні. Це все одно, щоб китайського міністра під час візиту в Україну приймали у Вінниці, а не в Києві – при всій повазі до чудового українського міста Вінниця», – каже Радіо Свобода китаєзнавець Юрій Пойта.

Можливо, дипломатична крига скресне після візиту Сергій Кислиці до Пекіну.

Але, як кажуть співрозмовники Радіо Свобода, Китай хоч і підтримує незалежність України, але йому легше було мати відносини з Україною за правління проросійського президента Віктора Януковича, який втік до Росії після Революції гідності в 2014 році.

«З китайської точки зору, можливо, було б вигідне перетворення України на таку Білорусь із (Олександром) Лукашенком умовно, яка мала б обмежений суверенітет, але Китай гарантуватиме таке фактичне існування цієї країни, як ми зараз бачимо, наприклад, з Білоруссю», – каже в інтерв’ю Антон Ганоцький, експерт з Тихо-Океанського регіону аналітичного центру ADASTRA.

«Сі Цзіньпін не поїде в Україну. А Зеленському, ну, вкрай не можна відвідувати Пекін, тому що це буде дипломатична, як на мене, поразка. Тому що їхати в країну, яка підтримує там Росію, яка завдяки їхнім технологіям китайським бомбить наші міста, то це буде дипломатична, я б сказав, поразка. І наші західні партнери, та й американці не зрозуміють такого кроку», – додає Ганоцький.

Китай і війна

В Україні на Китай існує образа через його позицію в час війни проти Росії. Китай в кількох «мирних планах» ні разу не сказав про агресію Росії і хто є нападником, а хто жертвою, говорячи лише про «українську кризу». По-друге, Китай в офіційних заявах говорить про підтримку територіальною цілісності «усіх країн», не називаючи при цьому конкретно Україну.

Також Китай купує дешеву російську нафту, підтримуючи «петродоларами» російський бюджет, а відтак і її «воєнну машину». Китай ніби трохи зменшив імпорт російської нафти, імовірно, побоюючись «вторинних санкцій» з боку США.

Але близько 60% усіх критичних компонентів та засобів виробництва для потреб ВПК Росія отримує з Китаю. Також РФ налагодила постачання необхідних компонентів до ракет через треті країни. Про це в листопаді 2025 року заявив уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк.

«Китай офіційно за перемир’я, але насправді посилює Росію передачею більш складніших систем і технологій Росії. В української розвідки накопичилось багато інформації щодо посилення Китаєм Росії», – каже в інтерв’ю Юрій Пойта.

Експерти, з якими спілкувалось Радіо Свобода, кажуть, що Китаю вигідна нинішня ситуація – затяжна війна, яка послаблює і Україну, і Росію.

«Китаю не потрібна поразка Росії, але Китаю не потрібна і перемога Російської Федерації. Китаю потрібна достатньо слабка Росія, центр якої орієнтується на Пекін. Тобто їм все одно, хто це буде – Путін чи хтось інший. Їм важливо, щоб це був слабкий центр, який орієнтується на Пекін. І, в принципі, Китай використовує Росію як великий сировинний додаток своєї економіки», – каже в інтерв’ю Вадим Денисенко.

В Україні прийнято вважати, що на Росію можуть натиснути два лідери, дві країни, аби Москва припинила війну і погодилась на мир. Один – це Дональд Трамп, президента США, а інший – лідер Китаю Сі Цзіньпін. Але, можливо, це і перебільшення – особливо щодо впливу китайського лідера на Кремль.

«Китайці можуть прискорити завершення війни, але змусити Путіна, наприклад, зупинити війну прямо зараз, в один день, вони не зможуть. Не настільки сильний, я б сказав, вплив зараз на політичні рішення Москви з боку Пекіна», – каже Ганоцький.

«Геть від Пекіну!» чи не все так просто?

І хоча нещодавно один український публіцист після чергових викриттів розслідувачами прихованої військово-технічної допомоги Китаєм Росії кинув у соцмережах гасло «Геть від Пекіну!», але експерти кажуть, що Україні треба радше проводити збалансовану – без особливих ілюзій, але прагматичну – політику щодо Китаю і все ж намагатися нормалізувати взаємини з другою у світі економічною потугою.

Тут важливі також цифри. А вони кажуть, що до війни Китай був торговельним партнером номер один для України, а зараз ним став Євросоюз. Але Китай все одно перевищує кожну окрему країну ЄС в обсягах товарообігу з Україною.

Що ускладнює нині навіть економічні взаємини?

По-перше, історія понад десятилітньої давнини з китайським кредитом Державній продовольчо-зерновій корпорації України (ДПЗКУ). У 2012 році вона отримала від Експортно-імпортного банку Китаю кредит на 1,5 мільярда доларів під державні гарантії для постачання зерна до Китаю.

Але через неповне виконання зобов'язань та низьку прибутковість виник борг, який потребував реструктуризації, що уряд України підтвердив у вересні 2025 року, дозволивши відстрочку погашення та капіталізацію відсотків, щоб зменшити ризики для бюджету. А Україна ж брала зобов’язання постачати щонайменше п’ять мільйонів тонн зерна Китаю на рік.

Друга: китайські інвестори, зокрема компанія Skyrizon, намагалися придбати контрольний пакет акцій українського заводу з виробництва авіадвигунів «Мотор Січ» у Запоріжжі для спільного з «Укроборонпромом» розвитку, але угоду заблокували через арешт акцій та спроби США перешкодити передачі військових технологій Китаю. Це призвело до масштабного міжнародного арбітражного спору, де китайські інвестори вимагають від України $4,6 млрд відшкодування за нібито порушені інвестиції, що досі триває.

А ось і свіже ускладнення – не економічне: Служба безпеки України заявила 9 липня 2025 року, що співробітники її контррозвідки «затримали в Києві двох громадян Китайської Народної Республіки, які намагалися нелегально вивезти до Китаю секретну документацію щодо українського ракетного комплексу РК-360МЦ «Нептун». Саме ракетами «Нептун» весною 2022 року був потоплений флагман російського Чорноморського флоту крейсер «Москва».

Питання зараз у тому, що після війни, як каже Вадим Денисенко, українську економіку тягтиме вгору вже не металургія, а дві інші галузі – аграрний сектор і військово-промисловий. І в плані аграрному Китай може бути ринком номер один. Ринки Азії важливі для України й тому, щоб не лякати своїм потужним аграрним потенціалом Європу в разі приєднання України до ЄС.

Але чи не станеться так, що Китай, який під час війни дистанціювався від України, тим не менш може взяти активну участь у повоєнній відбудові України?

«Гроші нам на відбудову потрібні будуть дуже сильно після війни. Але не треба китайців допускати до стратегічних об'єктів, до стратегічних сфер нашої економіки. Якщо вони там будуть будувати якісь дороги – окей, це ще можна якось говорити в малих масштабах, невеликих, – каже Антон Ганоцький. – Але китайські інвестиції створюють для тих країн, які приймають ці гроші, велику боргову яму і таке підґрунтя для «китаїзації», залежності. Тому китайські гроші нам, я б сказав, не дуже сильно варто приймати».

Вадим Денисенко має свій погляд: «Я вважаю, що якщо ми зможемо побудувати правильні стосунки, точно нічого поганого не буде в тому, що китайський капітал зайде в певні частини української інфраструктури з відбудовою».