«Лагідна українізація». Експерти про концепцію розвитку української мови

Уряд схвалив концепцію державної програми розвитку та функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на період до 2030 року. Про що у ній йдеться? Наскільки ця програма на часі, і чи зможе влада реалізувати її? Радіо Свобода зібрало думки експертів.

Програма розвитку і функціонування державної мови розрахована на 9 років, із 2022 по 2030 роки, повідомив у своєму телеграм-каналі міністр культури Олександр Ткаченко. Мета – забезпечити вживання української мови в усіх сферах суспільного життя. За словами Олександра Ткаченка, необхідно змінити ставлення іншомовних людей до державної мови, причому робити це, керуючись принципами «лагідної українізації».

Програма розвитку державної мови, зокрема, містить:

– обов’язкове використання державної мови працівниками органів влади та місцевого самоврядування під час виконання своїх службових обов’язків, недопущення її дискримінації;

– запуск курсів з вивчення української (в тому числі в онлайн-форматі);

– покращення якості викладання державної мови в закладах освіти;

– підтримку та популяризацію української мови за кордоном, зокрема створення системи викладання української мови як іноземної;

– сприяння проведенню наукових досліджень у сфері українського мовознавства та соціолінгвістики, а також української жестової мови;

– підтримку інновацій та розвитку сучасних культурних індустрій, покращення якості україномовного культурного продукту на телебаченні, радіо, у кіно- та відеомережі;

– стимулювання дублювання українською мовою творів класики світового кінематографу;

– подальшу підтримку книговидавничої справи в Україні. Зокрема, видання книг українською мовою, у тому числі перекладної літератури, підвищення конкурентоспроможності української книжкової продукції як на вітчизняному книжковому ринку, так і за межами України.

Радіо Свобода звернулось до експертів із проханням прокоментувати, наскільки на часі ця програма, чи нові заявлені в ній цілі, і як її будуть реалізовувати?

Що нового в концепції?

Тарас Кремінь, мовний омбудсман:

Нарешті з’явилась хоча б концепція розвитку мови. Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» не може бути імплементований вибірково. Все має відбуватися за планом, який викладений в основному тексті цього документа. Була б програма рік тому, сьогодні б ми мали безкоштовні мовні курси.

Це дає нові можливості для інших сфер, обовֹ'язок яких застосовувати українську мову. Це стосується закладів культури, бібліотек, видавничої справи, книгарень, які повинні мати на своїх розкладках не менше ніж 50% україномовної продукції. Це також екскурсійна діяльність, туризм. Я підтримав цю концепцію. Давно мала бути програма, сподіваюсь, що до нового року вона буде.

Лариса Масенко, мовознавець:

За роки незалежності було ухвалено кілька подібних програм. Найперша була затверджена ще у 1991 році (йшлося про розвиток української мови та інших національних мов), вона була розрахована до 2000 року.

У 1997 році були ухвалені комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови. Ще одна програма була розроблена на період з 2004 по 2010 роки. Жоден із цих документів не був виконаний. Сподіваюсь, що ця концепція, і в подальшому програма, не лишиться на папері.

Віталій Капранов, видавець:

Бачимо нові обіцянки влади. Вже два роки у нас новий президент. Якщо подивитися, що було обіцяно, і що зроблено, то виконано, м’яко кажучи, мало. З одного боку, добре, що вони обіцяють щось робити в мовній і культурній сфері, а з іншого – з того, що вони обіцяли раніше, нічого не виконано!

Наш багаторічний тиск на органи влади, щоб вони почали звертати увагу на захист мови і культури, отримав результат, влада нас вшанувала і намагається відповідати нам новими обіцянками!

Оксана Забужко, письменниця:

Сам текст концепції відгонить «совком». Принаймні, таку стилістику я чула ще з тих часів. Це схоже на вимахування руками, замість того, щоб ухвалювати дуже конкретні рішення.

Про ті курси української мови – холєра ясна! – я писала ще в якомусь «волохатому» 2006 році, коли вела блог на «Українській правді».

Не минуло й 20 років, як вони будуть відкривати ті курси. Це типовий радянський демагогічний дискурс, це спроба обійти смертельно гострі кути, тоді коли треба говорити правду в очі!

Наскільки вона актуальна?

Лариса Масенко:

Безперечно, вона актуальна. Пропонуються цілком слушні пропозиції, зокрема, такі, як запровадження курсів з вивчення української мови. Безперечно, йдеться переважно про російськомовні регіони, які за 30 років так і не змогли вивчити державну мову. Добре, що запущена популяризація української мови за кордоном, зокрема, створення системи викладання української мови як іноземної.

В наших вузах навчається багато студентів, які мають бажання вчити українську і згодом викладати її в своїх рідних країнах. Вперше звернули увагу на соціолінгвістику (наукова дисципліна, яка включає в себе мовознавство, соціологію, соціальну психологію і етнологію – ред.), що для мене важливо, оскільки я багато років займаюсь цією галуззю.

Оксана Забужко:

Культура нині потребує підтримки не лише в Україні, але й в цілому світі. Візьмемо, наприклад, книговидання. Пандемічна ситуація на корню обвалила книжковий ринок в усьому світі, а в Україні і поготів. Усі без винятку уряди «книжковопритомних» країн мали передбачену конкретну програму, яку ухвалили, до речі, ще торік. Ця програма передбачала підтримку національного книговидання на дуже солідні суми.

Держава завжди слугує дахом, парасолькою і захищає свою культуру. Україна як ніколи потребує цієї підтримки, оскільки її буквально зжирає пропагандистський ринок російської книги. Один зі знаних московських лібералів якось відповів на питання, чому він публічно не підтримує Україну. Відповідь була дуже пряма і чесна: «Ми не можемо дозволити собі втратити 40-мільйонний ринок»! Тобто російська книга буде лізти і далі сюди. Російських книжок ввозиться більше, ніж видається в Україні.

Держава терміново має розробити конкретні закони, які захищали б україномовну книгу, надати пільги, забезпечити там, де треба, дотації. Це вже давно мало б бути зроблено.

Як будуть реалізовувати?

Віталій Капранов:

Все залежить від політичної волі, яку ми поки що не помічаємо. Будь-який документ передбачає подальші кроки, які називаються бюджетне фінансування. За кожним рядком стоїть певне міністерство, організація, які будуть це виконувати. Все це давно треба було зробити, тим більше, що це не потребує аж таких коштів. Наскільки я знаю, то безкоштовні курси української мови раніше вже існували, і вони добре працювали на громадських засадах, багато хто вивчив там українську мову.

Тарас Кремінь:

Треба, щоб кожен громадянин мав доступ до мовної освіти, мав можливість реалізувати свої мовні права у суспільних сферах. Маємо невисокий рівень викладання української на Півдні, на Сході, незадовільне володіння державною мовою чиновниками.

Але загалом, за результатами багатьох соціологічних досліджень, рівень знань української по всій країні значно вищий. Подивимося, як чиновники будуть працювати на покращення цього результату. Я зі свого боку готовий допомогти і підтримувати їх у цьому напрямку.

Лариса Масенко:

Я оптимістично налаштована. Маю надію, що саме зараз ця програма отримала шанс реалізуватися, оскільки нарешті вдалося ухвалити закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Маємо мовного омбудсмена, комісію зі стандартів української мови.

Дещо вже зроблено. Закон про вживання української мови у сфері обслуговування, він сприяє поширенню української мови. У магазинах я бачу, що продавці користуються українською. Програма буде виконуватися, тому що у нас утворилось сильне громадянське суспільство, яке відстежує і контролює виконання подібних речей.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Українізації Харкова не сприятимуть дискусії з представниками «п’ятої колони»

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Іспит на знання державної мови складається з письмової та усної частин – рішення уряду