Доступність посилання

ТОП новини

«Не можна діяти згідно із законом проти тих, хто чинить беззаконня» – Леонід Кравчук про те, як спинити Лукашенка


Перший президент України Леонід Кравчук
Перший президент України Леонід Кравчук

Перший президент незалежної України Леонід Кравчук в інтерв’ю Білоруській службі Радіо Свобода називає ситуацію у Білорусі людською та політичною трагедією.

Підписант Біловезьких угод вважає, що зараз немає сенсу закликати Лукашенка зупинити насильство, і що міжнародна спільнота повинна допомогти у вирішенні політичної та гуманітарної кризи в Білорусі. Публікуємо скорочену версію інтерв’ю.

«Він вірить, що Росія завжди допоможе йому особисто, а не Білорусі»

– Пане президенте, яка ваша оцінка того, що відбувається в сусідній країні – як людини, і як першого президента України?

– Мені шкода, що в Білорусі відбувається така трагедія – людська та політична. Я думаю, що Лукашенко за 26 років при владі перетворився у саму владу. Людського в ньому фактично не залишилося. Він увесь зітканий із влади. Тому він не може усвідомити себе без влади. Він втрачає усе людське, а сприймає лише адміністративно-владне. Тому для нього люди – це матеріал для керування, а не громадяни, яких треба поважати, які є джерелом влади.

Але тут також є і вплив Росії. Він вірив і вірить, що Росія завжди допоможе йому особисто, а не Білорусі, і цим він скористається у критичних ситуаціях, що, власне, ми і бачимо сьогодні. Ось ці два моменти і зробили з нього керівника, який втратив людські якості гуманності, добра та поваги, співчуття до людей.

«Зараз немає сенсу закликати Лукашенка до чогось»

– Чи бачите ви зараз сенс у закликах до Олександра Лукашенка і його силовиків спинити насилля? Які міжнародні механізми можна задіяти у такій ситуації? Що може зробити Україна, люди та влада?

– Я думаю, що зараз немає сенсу закликати Лукашенка до чогось. В ньому, окрім адміністративно-диктаторського, з’явився ще страх і бажання покарати тих, хто посмів виступити проти нього. Покарати їх за це. Тому вже нема підстав думати, що його ще можна у чомусь переконати. Я думаю, тут може спрацювати лише одне (на що не варто сподіватися) – щоб Росія офіційно заявила і відмовилась від будь-якої допомоги Лукашенку. Але, на мій погляд, цього не станеться, і Путін буде його підтримувати.

Тільки спільні зусилля світової спільноти, європейських держав, у тому числі України, на що він у тому числі негативно реагує і хворобливо навіть, часто дозволяє собі випади й оцінки проти України, хоча в нас до білорусів і до Білорусі дуже поважне ставлення.

Тільки спільні зусилля. Я маю на увазі, повинен бути тиск на Росію паралельно із тиском на Білорусь. Тиск на Росію може допомогти і Україні зупинити війну на Донбасі і будувати мирне життя в усіх регіонах України. Світова спільнота повинна діяти рішуче, тому що ці антидемократичні спалахи, спалахи конфліктів, які створює Росія, вельми небезпечні не лише для України та Білорусі, але і для Європи, для світу, для всіх нас.

«Це треба вирішувати не через м’який, а жорсткий підхід»

– Багато українських аналітиків проводять паралель із Майданом і кажуть, що якби в Україні стільки людей вийшли на вулиці, як у Білорусі наприкінці серпня, то від такого умовного Окрестіно нічого не лишилося б. Але білоруси обрали інший і дуже довгий шлях – мирної революції. Як ви оцінюєте цей вибір?

– Якби у Білорусі при владі була людина демократичного складу, від якого білоруси просто по-людськи стомилися, то такий шлях був би слушним. Мені було приємно бачити, коли жінки вийшли з квітками. Але проти кого ці квіти? Кому ці квіти? Ті, хто йшов від влади, йшли з автоматами проти цих квітів.

На мій погляд, тут потрібна жорстка постановка питання. І ті політики Білорусі, і ті кандидати в президенти, всі, хто балотувався, повинні звернутися до світової спільноти і поставити питання інакше: це потрібно вирішувати не через м’який, а жорсткий підхід.

Я думаю, що білоруський народ впорається із цим. Наш шлях більш революційний, але він також не дав ідеального результату, призвів до конфлікту в багатьох районах, цим скористалась Росія, захопила Донбас, анексувала Крим. По-різному можна підходити, але так чи інакше результат буде позитивним, бо час інший, світ інший. Люди з амбіціями тоталітарщиків (я їх так називаю) – як білі ворони. Їх люди не сприймають. Бо люди інші, думають інакше.

«Навряд чи у нього буде нормальне життя, якщо він залишиться у Білорусі»

– В Україні живуть чотири колишніх президенти – ви, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко, і кожен відіграє важливу роль в українському суспільстві. Ще один колишній президент ховається в Росії. Як ви думаєте, чи є шанс в Олександра Лукашенка побувати на цій поважній позиції колишнього президента, чи залишився лише такий шлях, як у Віктора Януковича?

– Навряд чи у нього буде нормальне життя, якщо він залишиться у Білорусі. Можливо, десь у глибинці білоруського життя – у селах, районах, менше ворожості до Лукашенка. Я це розумію, бо суджу по Україні. Але та частина суспільства, активна, звичайно не зможе змиритися з тим, що ця людина, яка принесла стільки нещасть, залишиться. Його тримання за владу всупереч здоровому глузду та жертви, які стали можливі через це владне бажання, не думаю, що йому пробачать. Йому буде важко жити у такому середовищі, і він буде змушений покинути Білорусь.

«Не білоруси винні у цьому, винна влада»

– Ви очолюєте перемовну «мінську групу» з врегулювання ситуації на Донбасі, і вже заявляли про неможливість її перебування в Мінську, і що, можливо, вона переміститься у Відень. Яка ситуація зараз із цією групою?

– Боротьба за мир, за демократію, за свободу неможлива на майданчику в країні, хоча я і не ототожнюю Лукашенка і країну, але через ситуацію, що склалась, де відбуваються такі криваві драматичні події, антидемократичні і антилюдські. Я не думаю, що такий майданчик підходить для ухвалення рішень гуманітарного загальнолюдського характеру.

Тому Україна шукатиме інший шлях, щиро подякувавши Білорусі і білоруському народу за надану можливість. Але не білоруси винні. Винна в цьому влада. Ми не можемо ігнорувати вплив влади на ці процеси.

«Я розумію білоруських пенсіонерів»

– За кілька годин до нашого інтерв’ю закінчився марш пенсіонерів у Мінську, на якому також були затримання. Щоб ви могли сказати не тільки пенсіонерам, але й усім білорусам, які, не зважаючи на репресії та погрози, продовжують висловлювати свою громадянську позицію?

– Мені наступного року виповниться 87 років. Я пережив польську, німецьку та московську окупації. Зараз я переживаю доволі складну ситуацію, коли частина української території окупована Росією. У мене всередині визрів глибокий непримиренний протест проти насилля, нелюдського ворожого ставлення лідера і влади загалом до людини. І тому, звичайно, я розумію пенсіонерів. Саме тому я назвав свій вік.

Але я хочу звернутися до всіх білорусів. Не можна діяти згідно із законом проти тих, хто порушує закон і зробив ці порушення нормою. Закон і добро не застосовувати проти людини, яка творить беззаконня і зло. Зло необхідно зупинити обов’язково. Сьогодні влада у Білорусі на чолі із Лукашенком – це зло.

  • Зображення 16x9

    Ганна Совсь

    Народилася у Мінську. Закінчила факультет журналістики Білоруського державного університету. Працювала в незалежній газеті «Народна воля» (1997–2000), а з 2000 року співпрацюю з Білоруською редакцією Радіо Свобода. Лауреат премії імені Алеся Адамовича Білоруського ПЕН-центру за серію репортажів з урочища Куропати під час будівництва кільцевої дороги там (2002). Переможниця конкурсу Представництва ООН в Білорусі за публікації проти насильства над жінками (1999). Учасниця, дописувачка, редакторка книг «Бібліотека свободи» «Дорога через Куропати», «Один день політв’язня», «Один день політв’язня. 2009–2011», «Життя після раку». Автор телепроєкту «Росія та я» – серії інтерв'ю з 12 експрезидентами пострадянських країн. Ведуча тижневої програми «Тільки для жінок», редакторка однойменної спільноти у Facebook. У 2019 році була визнана білоруською правозахисною спільнотою журналістом року.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG