Минув тиждень відтоді, як українська делегація у Тристоронній контактній групі представила свій «План спільних кроків» із пропозиціями щодо припинення війни на Донбасі. І, наче вичекавши цей проміжок часу, повноважний представник Росії у ТКГ Борис Гризлов виступає із засудженням українського плану: називає його ревізією Мінських угод. На їхньому виконанні – у своєму баченні – наполягає російська сторона. Що ж в українському плані не сподобалось Гризлову і які це матиме наслідки?
Повного тексту представленої українською стороною дорожньої карти широкому загалу так і не показали, але його тези активно коментували як голова української делегації у ТКГ Леонід Кравчук, так і віцепрем’єр, міністр із питань тимчасово окупованих територій Олексій Резніков.
Війна «дорожніх карт»
Про план дій, чи то «дорожню карту», що її мала представити українська сторона, говорилося неодноразово протягом 2020 року. Але особливо активно цю тему почали обговорювати після засідання контактної групи 14 жовтня, а ще більше – після того, як 28 жовтня представник Росії Борис Гризлов заявив, що українська сторона гарантувала представити його протягом тижня. Несподівано ввечері того самого дня у виданні «Страна.UA» з’являється дорожня карта, начебто представлена Росією. Одразу ж після цього на лінії розмежування внаслідок обстрілу гинуть двоє військовослужбовців ЗСУ, натомість у ТКГ – узгоджують нові ділянки розведення військ.
5 жовтня Леонід Кравчук заявив, що Україна підготувала «План спільних кроків» для Тристоронньої контактної групи. Сторінки контактної групи тоді опублікували його ключові тези.
Природно, що пропозиції української сторони суттєво відрізняються від тих, які начебто подали підконтрольні Росії угруповання.
Ось ключові пропозиції двох сторін конфлікту.
Україна (за заявами Кравчука і сторінки ТКГ):
- Спочатку відбувається повна демілітаризація окупованих українських територій: виведення іноземних військ, незаконних збройних формувань та найманців із території України на початку 2021 року;
- Взяття державного кордону під контроль;
- До середини листопада – повний і безумовний доступ міжнародних організацій, включно з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, до всіх утримуваних осіб, а до 15 грудня – остаточне взаємне звільнення утримуваних осіб за принципом «усіх на всіх»;
- Скасування владою Росії низки рішень і документів, які є прямим втручанням в життя ОРДЛО, наприклад, про спрощений порядок надання жителям цих територій російського громадянства;
- Збільшення чисельності місії СММ ОБСЄ в чотири рази (на 1500 осіб);
- Після всього – підготовка та проведення виборів (крайній строк 31 березня 2021 року) на території ОРДЛО за окремим законом і за допомогою ОБСЄ.
- Вільна економічна зона повинна діяти десь орієнтовно до 2050 року.
Росія (за імовірним документом, опублікованим виданням «Страна»)
- Жодних вимог до Росії;
- Вимагається затвердження плану у Верховній Раді;
- Після цього йде узгодження списків на обмін і сам обмін (протягом 15 діб);
- Паралельно починається розведення сил і засобів у 4 нових точках: Слов’яносербськ, Петрівка, Нижньотепле, Григорівка (узгодження цих ділянок уже підтверджене українською стороною);
- Паралельно президентом вноситься проєкт змін до Конституції України щодо створення у складі України Окремих районів, термін дії – до 2050 року;
- Разом із Конституцією ухвалюється новий Закон про особливий статус: він передбачає розміщення ЗСУ на території ОРДЛО лише за рішенням їхніх районних рад, заборону жителям інших регіонів збиратися в ОРДЛО на акції чисельністю понад 100 осіб, а також додаткові повноваження районних рад ОРДЛО порівняно з тими, що має решта адміністративних одиниць за законодавством України.
Позитивні очікування
Українська сторона активно просувала свої тези у ЗМІ, сторінки української делегації у ТКГ роз’яснювали кожен пункт плану. Позицію України і тези Кравчука цитували навіть російські ЗМІ.
Окрім того, були узгоджені вже згадані точки розведення сторін, продовжене так зване «всеосяжне перемир’я» на лінії розмежування, Україна встигла до 10 листопада підготувати нові КПВВ у Щасті й Золотому, активізувалися переговори щодо звільнення утримуваних осіб. Президент Володимир Зеленський провів телефонні розмови з Емманюелем Макроном і Анґелою Меркель (із останньою вже будучи хворим на COVID-19), лідери Франції та Німеччини привітали продовження перемир’я і погодилися з необхідністю якнайшвидшого проведення зустрічі у «нормандському» форматі.
Паралельно з тим «провокативні обстріли» на лінії розмежування так і не припинилися. Повідомлення про них від штабу ООС надходять, як і раніше, чи не щоночі. А станом на ранок 12 листопада навіть був поранений зі стрілецької зброї військовослужбовець ЗСУ.
Президент Росії Володимир Путін видав указ, згідно з яким органи влади Росії мають визнавати незаконні паспортні псевдодокументи і реєстраційні знаки транспортних засобів, які видають угруповання «ДНР» і «ЛНР», у ще більш спрощеному порядку, ніж досі. Нагадаємо, що, навпаки, саме скасування спрощення видачі російських документів на території ОРДЛО було однією з озвучених умов в українській «дорожній карті».
А відкриття КПВВ (як нових, так і тих, що були раніше) українською стороною теж спіткала невдача. Угруповання «ЛДНР» зі свого боку прохід і проїзд ними не відкрили. Як і зазвичай, вони оголосили жителям ОРДЛО, що винна Україна (не відкрила автомобільний проїзд на КПВВ «Щастя»).
В угрупованні «ДНР» заявили, що не будуть відновлювати роботу всіх КПВВ, а пропуск продовжиться лише через підконтрольний їм КПВВ «Оленівка» (з українського боку «Новотроїцьке») в режимі «гуманітарного коридору».
Із трьох КПВВ на Луганщині в обидва напрямки працює лише контрольний пункт у Станиці Луганській.
Окрім того, українська делегація у контактній групі продовжує наполягати на проведення обміну утримуваними особами. Так, на засіданні 11 листопада Кравчук закликав провести його до Різдва і Нового року. Реакції протилежної сторони поки немає.
Україна зробила купу кроків назустріч. А що не сподобалося Гризлову?
Повернімося до негативної оцінки українського «Плану спільних кроків» представником Росії. Із заяви Бориса Гризлова випливає, що ці «пропозиції повністю суперечать Мінським угодами і «нормандським» обіцянкам України».
Ймовірно, мова йде про наполягання української сторони на перегляді порядку виконання «Мінська». В українських пропозиціях чітко вказано, що вибори в ОРДЛО можуть бути проведені за українським законодавством лише ПІСЛЯ роззброєння і виведення звідти незаконних збройних формувань і отримання Україною контролю над кордоном. Також Гризлов заявляє, що «представлений проєкт плану – це чергова імітація переговорного процесу з єдиною чітко висловленою метою: скликання чергового саміту в «нормандському» форматі».
Дійсно, обговорення подальших кроків і узгодження обробленого ОБСЄ плану у «нормандському» форматі є однією з озвучених вимог України. Їхня логіка досить проста: ймовірно, саме так українська сторона намагається не потрапити до пастки, у яку її постійно затягує Росія. Суть пастки у тому, щоб привести Київ до визнання нібито внутрішнього конфлікту і ролі Росії як посередника між Києвом і угрупованнями «ЛДНР». «Нормандський» же формат надає перемовам вигляду «розмови» у форматі Україна – Росія за посередництва Франції і Німеччини. Із заяв Гризлова випливає, що російська сторона уникає такого бачення. Ба більше, критикує Україну за нього.
Тут деталі українського плану:
«Водять за ніс»
Отже, український «План» не знайшов розуміння у російської сторони (тим більше його не сприймуть ватажки підконтрольних Росії угруповань, адже там зазначена безумовна ліквідація цих утворень). Тож є велика ймовірність, що на цьому етапі мінські домовленості можуть вкотре «забуксувати». Це з і без того невиправданими позитивними очікуваннями від ходу переговорів.
Наразі складно передбачити наступні кроки української сторони. Але ще кілька днів тому, невдовзі після презентації української «дорожньої карти», Леонід Кравчук в інтерв’ю російським ЗМІ зазначив, що Україна розглядає варіант пошуку нового переговорного майданчика.
«Ми пропонуємо конкретні кроки, а якщо нас будуть водити за ніс із того боку, будуть шукати тільки передумови ці кроки зупинити, тоді треба закривати мінський процес і шукати інші форми впливу. Я заявляю, що докладу всіх зусиль, щоб переконати своїх, щоб шукати нові формати в міжнародному співтоваристві, і ми будемо їх шукати, тому що для нас мир – головне», – сказав він в інтерв’ю російській агенції «ТАСС».
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ ТУТ.
Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безплатно). Ваше ім’я не буде розкрите.
