Жінки в політиці, армії, місцевому самоврядуванні. Останніми роками їхнє представництво у цих сферах збільшилося. Роль жінки змінилася з початком повномасштабного вторгнення, – вказує соціологія. Тисячі взяли зброю і пішли в армію захищати свою домівку. Інші займаються допомогою війську, волонтерством, адвокацією України на міжнародних майданчиках. До того ж, за статистикою, більшість бізнесів відкритих цьогоріч – саме жінками. Велика їхня роль і в повоєнній відбудові.

«Ми разом точно пишемо нову роль жінок», і нинішнє жіноче лідерство українок «здобуте сльозами і кров'ю», – сказала перша леді Олена Зеленська на відкритті 7-го Українського жіночого конгресу у Києві.

То яке ж воно, українське жіноче лідерство під час широкомасштабної війни:

Радіо Свобода порахувало скільки жінок нині на найвищому рівні керують державою.

• Скільки жінок в Україні нині на найвищому рівні керують державою?
• Скільки українок служить в Збройних Силах? І як проявляють себе там гендерні стереотипи?
• Чи є гендерний розрив в Україні? І як його обраховують міжнародні дослідники?
• Чому жінки все ще отримують меншу заробітну плату?
• Чи планує виправити це уряд?

Жінки у політиці

«Якщо порівнювати 20 років тому, то ситуація сьогодні набагато краща стосовно залученості жінок і в політичні процеси, і в державні процеси, і в управлінські процеси, тощо», – вважає Олена Шуляк, народна депутатка, голова президентської партії «Слуга Народу».

Про представництво жінок у владі Радіо Свобода говорило із нею у кулуарах Сьомого Українського Жіночого Конгресу, який 22-23 листопада відбувся у Києві. На його полях учасниці обговорили, зокрема, політичну участь, економічні можливості для жінок та їхню залученість у процесах безпеки.

Зростання кількості жінок у владі бачить і співголова парламентської фракції «Європейська Солідарність» Ірина Геращенко.

«Як старожил української політики, чи у владі, чи в опозиції, я відстоювала дуже серйозно принцип гендерної рівності. І для нас це дійсно дуже важливо, бо коли в далекому 2007-му році я прийшла в парламент, там було 7% жінок. У першій п'ятірці була обов'язково хтось із представниць шоу-бізнесу або щось таке, і до цього серйозно не ставилися. Ми змінили, зламали цю ситуацію», – стверджує Геращенко.

Про збільшення представництва жінок свідчать і цифри.

За даними Центральної виборчої комісії, які на Жіночому Конгресі озвучив її голова Олег Діденко, в чинному ІХ скликанні парламенту – 21% жінок. І це значно більше ніж у VI скликанні, обраному у 2007-му. Тоді жінок серед нардепів було близько 8%. І з кожним скликанням ситуація покращувалася.

«У 2012-му – близько 10%, у 2014-му – більше 11%. У 2019 році в нас вже стався певний прогрес – 21%. Мабуть, це наслідок того, що питанням гендеру почала приділятися більша увага, і це добре, але цього недостатньо», – констатує голова ЦВК Олег Діденко.

Бо новий виборчий кодекс, проголосований у 2019-му, передбачає гендерну квоту 40%. І до цієї цілі треба прагнути, – наголошує Пітер Ербен, директор Міжнародної фундації виборчих систем в Україні.

«Гендерна квота надзвичайно важлива, особливо для парламенту. З минулого скликання кількість жінок зросла від 12% до 21%, але цього не достатньо. Європейська мета – 40% (жінок – ред.) в керівних органах по всій Європі. Якщо ми подивимося по вертикалі на керівні органи в Україні, то побачимо поступове збільшення жінок аж до сільрад, де жінки вже досягають цілі 40%. Так має бути в парламенті, в обласних радах, в міськрадах і так далі», – пояснює Пітер Ербен.

Хоча місцеві вибори у 2020-му році відбулися за новим виборчим законодавством, але 40% квота не всюди була дотримана.

Як пояснює Олена Шуляк, партії хоч і подавали жінок у список, але ті, зрештою, відмовлялися від свого прохідного місця.

«63% таких знімань серед жінок – це якраз технічні історії з технічним кандидатством. Для нас на сьогодні величезне завдання ухвалити відповідні зміни до законодавства, щоб не було жодної шпаринки: якщо прописано 40% жіноча квота, то вже потім на це місце не може претендувати чоловік», – каже Олена Шуляк.

Якщо придивитися до парламенту уважніше, то перша жінка, а точніше одразу дві, у президії Верховної Ради з'явилися у 2014-му, в VIII скликанні.

Віцеспікерками тоді стали Ірина Геращенко та Оксана Сироїд.

У нинішньому ІХ скликанні з трьох членів президії одна жінка – заступниця голови Верховної Ради Олена Кондратюк.

Щодо парламентських фракцій, то 2 із 8 очолюють жінки: Юлія Тимошенко – «Батьківщину», Олександра Устінова «Голос». Ще одна жінка Ірина Геращенко – у статусі співголови «Європейської Солідарності».

Якщо звернути увагу на парламентські комітети, то з 23-ьох існуючих, жінки очолюють лише 5.

Схожа ситуація і в уряді. Кабмін, який очолює прем'єр-міністр Денис Шмигаль, складається із 21 міністра. З них 5-ро жінок, тобто менше 25%.

Натомість, саме жінки мають перевагу серед віцепрем'єрів, там їх троє із п'яти.

До порівняння: хоча жінок у нинішньому уряді трохи менше чверті, на початку 2000-х Кабмін був повністю чоловічим, як от перший уряд Віктора Януковича, який діяв у 2002-2005 роках.

Не краща ситуація в уряді Арсенія Яценюка, сформованому після Революції гідності, у 2014-му. У ньому була всього одна жінка – Людмила Денісова на посаді міністерки праці та соцполітики

А як щодо чинних заступників міністрів? З інформації у відкритому доступі вдалося з'ясувати, що чоловіки переважають більш ніж у два рази.

Жінки мають іншу візію

Ситуація із гендерною квотою проблемна не тільки в уряді, вважають народні обраниці.

«Жінки недостатньо захищені щоб мати рівний доступ і до політики, і до державних посад, і взагалі до процесів, які зараз важливі в Україні, які пов'язані з відновленням, з відбудовою, з процесами євроінтеграції», – каже Олена Шуляк.

«Давайте візьмемо ЦВК, Кабінет Міністрів, будь-які органи влади. Ну немає там жінок. Там і приблизно навіть немає витримки не те, що 40%, а навіть 20% немає. І відповідно жінка розуміє, що в неї немає рольової моделі, вона не може дійти до тої вершини, до якої б вона хотіла», – свою думку пояснює Юлія Клименко, заступниця голови фракції «Голос».

До того ж, політикині наголошують, гендерні квоти мають бути не просто цифрами – жінки мають безпосередньо впливати на процеси.

«30% жінок в партії іноді можуть нічого не означати. Жінка має впливати на прийняття рішень. Ось з цим в нинішньому парламенті проблеми. Тому що жінки є, вони навіть очолюють комітети, але вони не впливають на прийняття рішень. Всі рішення передані сьогодні Банковій, там приймаються рішення, а на Банковій жінок немає», – вважає співголова «Європейської Солідарності» Ірина Геращенко.

Щодо Банкової, то до Ставки Верховного головнокомандувача входять лише чоловіки. Якщо оцінювати керівництво Офісу Президента, то серед 10 заступників Андрія Єрмака лише одна жінка.

«І я в цьому бачу насправді проблему іноді транспарентності нашого суспільства, тому що і за столом, де вирішуються військові справи, мають бути жінки. Тому що це тоді інклюзивний погляд, в тому числі на питання війни, в тому числі на питання, можливо, забезпечення військових, можливо, певних речей, на які жінка дає іншу візію», – наголошує Геращенко.

«Ми ще з точки зору сприйняття і ментальності далекі від гендерної рівності, рівності в державному секторі, в політиці», – таку думку під час Жіночого Конгресу висловила Ольга Стефанішина, віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Серед урядовців саме вона відповідальна за питання гендерної політики в Україні. Каже, працюватимуть, аби забезпечувати присутність жінок як в парламенті, так і в уряді. За словами Стефанішиної, «це інший формат ухвалення рішень, інший підхід і більш інклюзивне бачення деяких політик».

Гендерна рівність на шляху до ЄС

Питань гендерної рівності чи прав жінок не було у списку 7 рекомендацій Європейської комісії, – наголошує Ольга Стефанішина. А це, за словами віцепрем'єр-міністерки, «визнання того, що ми рухаємося на рівні з країнами Європейського Союзу».

«Цей блок не підсвічувався як проблемний, як такий, в якому Україна відстає від загального демократичного розвитку держав. Хоча, наприклад, і Молдова, і Грузія, і деякі інші країни мають це (питання гендерної рівності, прав жінок – ред.) в переліку основоположних трансформацій, які мають бути здійснені», - пояснює віцепрем'єрка.

Справа в тому, що Україна послідовно імплементує гендерну політику в законодавство. Окрім запровадження гендерних квот у виборчих списках партій на рівні 40%, держава посилила відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознаками статі. А ще ратифікувала Стамбульську конвенцію.

«Це був крок назустріч Європі, європейським цінностям, на зустріч трансформації самого мислення. І в цілому те, що в уряді, окрема посадова особа, я, відповідальна за гендерну політику, це означає зобов'язання забезпечувати гендерний мейнстрім у всіх програмах, проектах, у всьому, що стосується формування державної політики», – про свою роботу розповідає Ольга Стефанішина.

Як впливає війна на жінок у владі

«У нас є багато депутаток, які склали мандати або готові скласти мандат місцевих депутатів», – розповідає депутатка від «Голосу» Юлія Клименко.

Причина – заборона Кабміну виїжджати закордон, зокрема, депутаткам місцевих органів влади. Вони, не маючи змоги поїхати до дітей, яких через війну вивезли в безпечні країни, складають мандати. І це проблема, – кажуть нардепи.

«Скажіть, будь ласка, що вибере жінка? Це очевидно, що жінка вибере своїх дітей», – пояснює Клименко.

Проблеми з участю жінок можуть виникнути і на повоєнних виборах. Жінки, які понад 90 днів перебувають закордоном у вимушеній еміграції через російсько-українську війну, не зможуть балотуватися, пояснює голова ЦВК Олег Діденко.

«Згідно із законом, якщо його застосовувати буквально, 90 днів перебування за кордоном уже переривають ці п'ять, десять безперервних років проживання в Україні, які є умовою для балотування (на виборах – ред.)», – тлумачить законодавчі тонкощі Діденко.

Законодавчі зміни, які можуть вирішити цей повоєнний виклик і зняти з жінок обмеження, ЦВК ще у вересні 2022-го направляла до комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, каже його очільниця Олена Шуляк.

«У нас зараз з вами майже 20% населення знаходиться за кордоном, і це здебільшого жінки, то вони потім не зможуть обиратися на загальнодержавному рівні. Наше завдання – зробити відповідні зміни до законодавства, щоб ті жінки, які з безпекових причин виїхали за кордон і будуть повертатися сюди, в Україну, щоб в них також була змога обов'язково балотуватися і приймати участь у політичному житті», – розповіла Олена Шуляк у коментарі Радіо Свобода.

«Ми повинні зробити все можливе, щоб вимоги щодо проживання були змінені. Щоб жінки, які повернуться до України, могли балотуватися. Ми не повинні робити відкат у наших досягненнях», – переконаний Пітер Ербен, директор Міжнародної фундації виборчих систем в Україні.

Які проблеми з гендерною рівністю?

Щороку Всесвітній економічний форум проводить дослідження гендерного розриву у світі. У останньому звіті Global Gender Gap, опублікованому в червні 2023-го, Україна посідає 66 місце серед 146 країн світу.

Результат покращився з 2022-го. Тоді Україна була на 81-му місці. Рейтинг формується на основі даних у 4 категоріях. Це економічна участь та можливості, реалізація в освіті, здоров’я та життєзабезпечення, розширення прав та можливостей у політиці.

У останній, за даними звіту, Україна відстає найбільше з усіх категорій, посідаючи 87 місце у списку 146 країн.

У звіті дають оцінку і гендерному розриву в оплаті праці. Втім, даних про Україну немає, оскільки в фокусі дослідження лише країни, які входять до Організація економічного співробітництва та розвитку.

Цифри є у Мінекономіки. За даними міністерства, нині гендерний розрив у заробітній платі в Україні становить 18,6%.

Це означає, що за одну і ту ж роботу чоловік, наприклад, отримує 100 гривень, а жінка 81 гривню 40 копійок.

«Якщо перевести в роки, це говорить про те, що жінка 6,5 років працює безкоштовно», – пояснює ситуацію віцепрем'єрка та міністерка економіки Юлія Свириденко.

На думку Олени Зеленської, подолання гендерного розриву в оплаті праці це «дійсно стратегічне питання».

«Бо якщо в сім'ї мають обирати, кому лишитися вдома і доглядати за дітьми, наприклад, то начебто логічно лишатися тому, в кого менший дохід. А це часто жінка. І виходить замкнуте коло», – вважає перша леді.

Скоротити нерівність на 5% до 13,6% уряд має на меті до 2030 року. Для цього затвердили Національну стратегію подолання гендерного розриву в оплаті праці.

Чому існує різниця в оплаті праці? У Мінекономіки називають кілька факторів і розповідають як планують їх змінювати.

Перш за все, це відсутність більш гнучких форм праці. Юлія Свириденко вважає, потрібно «дати гнучкість жінкам для того, щоб була можливість працювати і з дому, і дистанційно працювати». Для цього найближчим часом збираються розробити та ухвалити оновлене трудове законодавство, яке б, серед іншого, передбачало рівну оплату праці.

Друге – проблема із зручним поєднанням сімейних та професійних обов'язків. Аби поєднувати материнство та кар'єрні можливості було комфортніше, необхідно створювати достатню кількість дитячих садків та шкіл, кажуть в уряді.

Третій фактор – гендерні стереотипи. Чоловіки очікують вищу оплату праці, аніж жінки. Такі результати дослідження одного з українських сайтів працевлаштування. Про це заявляють і в Мінекономіки.

Аби подолати цей стереотип серед українок, міністерство спільно з першою леді запланували комунікаційну кампанію «Звісно, зможеш». Нею хочуть переконати жінок, що вони можуть отримувати більшу оплату за свою працю.

«Наша задача підтримати жінок в їх бажанні займатися бізнесом, в їх бажанні здобувати нові знання, навички, для того, щоб вони були конкурентними на ринку праці, для того, щоб, звичайно, цей розрив зменшувався. І разом з цим, працюємо над розвитком програм підтримки для жінок», – розповіла Радіо Свобода Юлія Свириденко.

Що пропонує уряд?

«56% новостворених бізнесів за цей рік – це жіночі бізнеси, що більше, ніж будь-коли», – повідомила Олена Зеленська під час Сьомого Українського Жіночого Конгресу.

Щоби підтримати жіночі підприємницькі ініціативи, уряд має кілька програм.

1. «Власна справа». Це грантова програма, за якою можна отримати до 250 тисяч гривень на власний бізнес. Умовою є створення одного-двох робочих місць. 54% переможців програми саме жінки.

Що цікаво, розповідає Юлія Свириденко, жінки-переможниці грантових програм «зазвичай просять меншу суму в бізнес-плані, аніж чоловіки. Це така дуже яскрава тенденція, яку ми спостерігаємо».

2. Розвиток для ветеранського подружжя. Коли один із членів сім’ї воює, подружжя має можливість отримати від 250 тисяч до мільйона гривень на розширення або створення власного бізнесу. Ця грантова програма доступна також для ветеранів та ветеранок.

3. Ваучер на навчання від Державної служби зайнятості. Проблемою воєнного ринку праці стала невідповідність фаху людей, які шукають роботу, потребам та запитам роботодавців, які в пошуку співробітників.

Аби опанувати нові знання та навички, уряд пропонує ваучери на навчання від Державної служби зайнятості. Держава дає вибір із 124 спеціальностей та 27 тисяч гривень, якими можна повністю або частково оплатити навчання.

71% тих, хто скористався ваучером, саме жінки. Найбільше запитів було на навчання медпрацівників, соцпрацівників та психологів. Водночас, жінки обирали вчитися на охоронниць, трактористок, водійок, електрогазозварювальниць.

«Це говорить про те, що ми вже долаємо стереотипи і більш частіше хочемо здобувати так звані не жіночі професії», – каже Юлія Свириденко.

Список понад 450 заборонених для жінок професій було скасовано урядом у грудні 2017-го.

Жінки в армії

З початком повномасштабного вторгнення, кількість жінок, які зі зброєю пішли захищати Україну, зросла на 40%. Нині у складі ЗСУ 43 тисячі військовослужбовиць і це майже втричі більше ніж у 2014-му, каже Олена Зеленська.

«Наші жінки – захисниці. Уже не метафорично, а фізично. Українська берегиня, цей архаїчний образ, він дуже змінився. Вона вже не сидить коло домашнього вогнища, бо його зруйнували нападники. Але на місці втраченого вона будує новий дім. І сама фізично боронить його від знищення», – вважає перша леді.

Поштовхом для зростання кількості жінок в армії стала війна на сході України, яка почалася 2014-го, а також законодавчі зміни. У 2018-му парламент ухвалив Закон про рівні права і можливості для чоловіків і жінок при проходженні військової служби. Це дало можливість жінкам обирати посади, на яких вони хочуть служити та здобувати бойові спеціальності на рівні з чоловіками.

Нині для жінок скасовано будь-які обмеження щодо військових спеціальностей.

А у травні 2019-го Кабмін дозволив дівчатам вступати до військових ліцеїв. Серед них Дар’я Лапчинська. Вона ліцеїстка Військово-морського ліцею імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного. Військову службу обрала за прикладом брата і батька, які нині служать в ЗСУ.

«Я з 7 класу мріяла вступити до військового ліцею. Брала приклад з брата і з батька. Брат вступив до військового ліцею і я теж захотіла. Мрію вступити до Інституту військово-морських сил на штурмана, водити кораблі», – про плани розповідає дівчина у коментарі Радіо Свобода.

В ліцеї, розповідає, відчуває рівність у правах між дівчатами та хлопцями. Втім, навчаючись у звичайній школі, каже, однокласники дивувалися та не вірили в військове майбутнє Дар’ї тільки тому, що вона дівчина.

Нині Даша ламає стереотипи і бачить майбутнє української жінки у розвитку гендерної політики.

«В наш час жінки мають великі можливості займати посади, які їм зараз подобаються, незважаючи на стереотипи. Так само і військова жінка має можливість доводити, що обороняти країну можуть не лише чоловіки. І взагалі, що українська жінка може все», – пояснює свою позицію ліцеїстка.

«Доводиться жінкам-військовослужбовицям більше напрягатися, доказувати, що вони все-таки на рівні можуть виконувати бойові завдання. Ось таке є, так», – про службу жінок в ЗСУ розповідає Аліна Терехова, раніше доброволиця «Айдару», а нині бойова медикиня.

Каже, прояви гендерної нерівності її не торкнулися, бо сама вже старшого віку, а от щодо молодших дівчат бувало. «Це більше стосується не самих навіть солдат, а вищого такого рангу, офіцерів», – каже Аліна.

«Я не відчуваю ніякої дискримінації. Можливо, тому що я вже далеко не юна дівчинка. Можливо, тому що мені повезло з підрозділом. Все залежить від підрозділу, від командирів», – ділиться з Радіо Свобода військовослужбовиця Ірина Голосна, яка служить в аеророзвідці.

«Як я себе в армії відчуваю? Прекрасно, чудово. До мене ставляться як до звичайного солдата, як до інших. Тобто мене не відділяють, в нас рівноправ'я. В нас є багато жінок», – розповідає жінка.

«Ми вже змінили законодавство і накази, де жінки можуть бути так само зі званнями і очолювати ті чи інші військові підрозділи. Те саме ми змінили, що стосується освіти. Але ще дуже багато треба змінювати і ментально. І, на жаль, те, що стосується сексуальних домагань і, в принципі, такого сексистського відношення, воно існує», – пояснює Марія Іонова, народна депутатка від «Європейської Солідарності».

Працювати слід і над просуванням жінок по службі. Бо попри велику кількість жінок-військовослужбовиць, керівних посад серед військового командування вони не займають.

Донедавна командувачем Медичних сил була Тетяна Остащенко. Втім, її звільнили, посаду обійняв очільник головного військового госпіталю в Києві Анатолій Казмірчук.

«Коли ти спілкуєшся з генералами, потім з полковниками, потім з майорами, і вже потім десь на рівні старших лейтенантів ти побачиш першу жінку, яка не гірше, а навіть краще може виконати завдання. Забезпечення жінок в лавах Збройних Сил, підтримка жінок, які сьогодні також є одним із найбільших в Україні, є одним із ключових стрижнів економічної стабільності нашої держави», – каже віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

«Ми маємо надати право, а жінка має доказувати своєю професійністю, своєю компетентністю, відповідальністю, чи відповідає вона займаній посаді чи ні. Можна сказати так і про чоловіків, але просто для жінок, наприклад, в секторі безпеки і оборони, мабуть, більші вимоги, хоча насправді мало би бути на рівних», – вважає Марія Іонова.

Роль жінки у повоєнній відбудові

Жіноче лідерство має важливе значення як для перемоги України, так і для відбудови повоєнного миру.

Так вважає амбасадорка США Бріджит Брінк. Про це вона заявила, виступаючи на Жіночому Конгресі.

«Ви сильні. Ви сміливі і вас не зупинити. Україні знадобиться ваша сила, щоб виграти цю війну. І їй знадобиться ваша рішучість, щоб забезпечити мир, який настане після неї», – запевнила Брінк.

Ключову роль українських жінок у повоєнній відбудові бачать також депутатки та урядовиці.

«Ми розуміємо, що під час війни переосмислюється роль жінки і, звичайно, саме жінки будуть ядром для відновлення країни», – впевнена Юлія Свириденко.

«Домогтися паритетної участі жінок і чоловіків у відбудові» ставить за мету Олена Кондратюк. «Наша мета – дати жінкам змогу впливати на процеси і рішення без дискримінацій і нових скляних стель».

І основу для таких можливостей держава намагається закладати вже сьогодні, шукаючи рівності як на політичному шляху в ЄС, так і на шляху до перемоги, фронтами і окопами сходу та півдня України, які нині ділять військовослужбовці та військовослужбовиці ЗСУ.