В ніч з 3 на 4 грудня 2020 року на кордоні з Росією від куль ФСБ загинув громадянин України Євген Голубєв. Його тіло пів року не віддають родині. Версія подій від ФСБ РФ містить нестиковки, які можуть вказувати на те, щовказують: спецслужба прагне приховати правду. Наприклад те, що ця операція погоджувалася у Москві.
Версія, яку оприлюднили росіяни, остаточного вигляду набула лише у лютому – в телесюжеті на каналі «Росія 24» і низці інших пропагандистських ресурсів.
Колишнього бойовика угруповання «ДНР» Дениса Харитонова нібито викрали під Астраханню, щоб нелегально переправити до України. Його начебто у несвідомому стані залишили біля кордону, щоб «група диверсантів» прийшла з території України і забрала бойовика. Цю групу з трьох людей (включно із загиблим Євгеном Голубєвим) ніби випадково помітив наряд прикордонників ФСБ, і ті почали стріляти.
Один з «порушників» був убитий, а двоє буцімто втекли на українську територію. Джерело Радіо Свобода у правоохоронних органах України припускає, що стрілянину навмисне списують на цей наряд прикордонної служби, щоб приховати сліди підготовки провокації спецпризначенцями ФСБ.
На те, що рішення про провокацію ухвалювалося в Москві, може вказувати подібність цієї операції до подій кількарічної давнини, внаслідок яких також загинув українець. І ще – активне використання інциденту кремлівською пропагандою.
Україна – «терорист», ГУР – «гестапо»
Використання певного сюжету пропагандою часто вказує на штучну природу подій. Стрілянина початку грудня 2020-го на кордоні між Сумською областю України та Бєлгородською РФ залишила широкий інформаційний слід.
У першій хвилі одразу після загибелі українця повідомлення російських медіа суперечили одне одному в деталях (були «диверсанти» заслані СБУ чи від Головного управління розвідки?), та сходилися в головному: «українські спецслужби заслали агентуру на територію РФ».
Друга хвиля набігла в середині лютого. Тоді ФСБ (прикордонна служба РФ входить до складу цього відомства) виробила єдину версію. У «Вєстях» на телеканалі «Россія 24» показали сюжет аж на 10 хвилин. В ньому проникнення «диверсантів» трактується як «тероризм» офіційного Києва.
Доволі несподіваною виявилася третя хвиля повідомлень. Аж на початку червня один за одним вийшли сюжети про грудневі події на пропагандистському телеканалі окупаційної адміністрації в Луганську. Перший з них називався «СБУ и ГУР – аналог гитлеровского гестапо», другий – «СБУ и ГУР курируют банды неонацистов». В обох розповідається приблизно те й саме: «диверсанти» перетнули кордон РФ, щоб вивезти в Україну викраденого екс-бойовика.
Засоби масової пропаганди, як писалося неодноразово, повністю контролюються з Москви: від «порядку денного» до меседжів і конкретних спікерів. Тож цей вкид був не випадковим. І це змушує знов придивитися уважніше до обставин загибелі українця на кордоні.
«Ніколи не було – і от знов»
Євгена Голубєва, жителя селища Славгород Сумської області росіяни вбили на кордоні з Бєлгородською областю. За три роки до того смертельне поранення від військових ФСБ отримав житель тієї ж Сумщини Юрій Сторожок. Його обстріляли на кордоні з Курською областю.
У цих двох трагедій багато спільного. Обидва чоловіка не вижили внаслідок вогню з боку прикордонників ФСБ. Обидва були цивільними громадянами. Деталі обох інцидентів не дали вивчити українським правоохоронцям і прикордонникам. В обох випадках спробам порушення кордону українськими громадянами російська пропаганда надала великого розголосу.
«Під час затримання чоловік розпочав перестрілку», – повідомляли про справу Юрія Сторожка «Вєсті» на каналі ВГТРК з посиланням на ФСБ. Це повідомлення масово розійшлося по провідних ЗМІ Росії. Хоча у обвинувальному висновку, який є в розпорядженні Радіо Свобода, про стрільбу з його боку не йдеться.
Ще одна важлива риса, яка споріднює два інциденти, – російські прикордонники ФСБ точно знали, де і коли слід очікувати порушників з українського боку кордону.
В історії з загибеллю Юрія Сторожка про це стало відомо з обвинувального висновку. Підполковник Гаврілін, в.о. начальника оперативного відділу Прикордонного управління ФСБ Росії по Курській області «дізнався з оперативних джерел», що хлопець нестиме за 10 днів зброю, набої тощо. І для затримання одного порушника отримав підкріплення з 10 спецпризначенців з іншого регіону.
У грудні 2020, як вже розповідало Радіо Свобода, за офіційною версією, старшим прикордонного наряду, що вбив Євгена Голубєва, був підполковник Дмітрій Пєшехонов, заступник начальника місцевої прикордонної комендатури. Чергування в нарядах посадовців з такими зірками на погонах не є типовим, і може вказувати на очікування чогось надзвичайного в цей день.
«Водночас наш співрозмовник у правоохоронних органах припускає, що стрілянину навмисне списують на цей наряд, щоб приховати сліди підготовки провокації спецпризначенцями ФСБ. Оскільки напередодні інциденту спецпідрозділ вертольотом перекинули в Грайворон, де і розташований штаб місцевих прикордонників», – йшлося у нашій попередній статті.
Що приховує ФСБ?
Якщо групу з трьох порушників, включно із застреленим Євгеном Голубєвим, ФСБ дійсно чекала, то в засідці точно не міг бути лише один наряд із трьох прикордонників. Згадаймо: в 2017-му на затримання одного Юрія Сторожка був присланий спецназ. На прикладі того давнього обвинувального висновку можна зрозуміти, як саме мали діяти прикордонники ФСБ, готуючись зустріти озброєну групу порушників.
Передусім, затримання Юрія Сторожка у 2017-му проходило як оперативно-бойовий захід (ОБЗ). До участі в таких силових діях допускаються лише співробітники, що входять до складу підрозділів спеціального призначення і на це потрібно отримати дозвіл, уклавши і затвердивши у командування письмове завдання.
Тоді для виконання ОБЗ до Курської області був перекинутий підрозділ Регіональної служби спеціального призначення ПУ ФСБ РФ по Карачаєво-Черекській республіці у складі 10 військовослужбовців. Подібне рішення не могло бути прийняте на регіональному рівні – лише в центральному апараті ФСБ у Москві.
Тобто проведенню ОБЗ передує серйозна організаційна робота. Аналогічна підготовка, поза сумнівом, була проведена і перед оперативно-бойовим заходом у грудні 2020, коли ФСБ вбила Євгена Голубєва. Тобто доставка спецназу вертольотом, про яку повідомило джерело у правоохоронних органах, укладається в логіку операції.
Камуфлювання цієї ситуації під повсякденну прикордонну службу, уникнення російською стороною від надання можливості ознайомитися з матеріалами оперативної розробки та слідства, небажання передати тіло загиблого родині – все це може свідчити про певні приховані цілі ФСБ.
«Диверсії стали частиною державної політики України»
У новинах 2017 року про затримання Юрія Сторожка – жодної згадки про участь спецназу. І про неї ніхто б не дізнався, якби поранений хлопець під час суду не віддав примірник обвинувального висновку своєму батькові, а той після смерті сина не надав би документ редакції.
Так само немає офіційних відомостей про використання спецназу під час вбивства Євгена Голубєва у грудні 2020. Редакція Радіо Свобода надіслала до Федеральної служби безпеки РФ офіційний запит майже два тижні тому, та за цей час відповіді не надійшло. Питання ж були принципові для розуміння ситуації:
- Коли відомству стало відомо, що на початку грудня 2020 буде здійснена спроба порушення кордону РФ з боку України? Чи було відомо, що ця група громадян буде озброєна?
- Які підрозділи спеціального призначення були задіяні для затримання групи порушників 4.12.2020 року?
- Хто керував оперативно-бойовим заходом? Чиїм наказом був призначений керівник?
Який сенс ФСБ приховувати участь свого спецназу в цих двох затриманнях українців з летальними наслідками у 2017-му та в 2020-му? Здавалося б, навпаки: «дали відсіч злочинцям», «знали заздалегідь про плани порушити кордон, підготувалися». Та можливо, саме згадки про «знали заздалегідь» і намагається уникнути ФСБ.
Адже таке «знання» означає прийняття рішень про застосування спецназу на рівні Москви. І водночас ставить питання, чи не були порушення кордону з боку України нібито озброєними людьми інспіровані власне співробітниками ФСБ? Тим більше, що подібні історії вже викривала Служба безпеки України.
