Другий тиждень на Донбасі йдуть дощі. Погіршення погоди ускладнює роботу українських безпілотників, тож російські війська активніше використовують бронетехніку під час штурмів. Механізовані атаки мінімум тричі фіксували на околицях Костянтинівки та на кордоні Донецької і Дніпропетровської областей.
Одночасно ворог намагається тиснути зі сторони Лиману та Сіверська в напрямку Слов’янська, переважно малими піхотними групами – часто по одному-двом солдатам замість трьох-четверо, як раніше.
Попри це, станом на жовтень РФ не змогла захопити жодне велике місто Донбасу, хоча тиск по всьому фронту залишається високим.
Донбас Реалїі (проєкт Радіо Свобода) поговорив зі старшим лейтенантом Миколою Мельником, ветераном російсько-української війни, експертом аналітичної групи «Левіафан», щоб з'ясувати:
- Як погодні умови впливатимуть на бої найближчі місяці?
- Чи змінить свою тактику противник?
- Чи готова Україна до війни на виснаження?
– Наскільки важлива для агресора ціль із захоплення Слов'янська? Чи справді тиск, який ми спостерігаємо зі сторони Лиману та Сіверська говорить про те, що армія РФ посилює наступ на цьому напрямку?
– Противник буде нарощувати сили для того, щоб показати до кінця року хоча б якісь досягнення, яких зараз, за великим рахунком, немає.
Ми пам'ятаємо, як пафосно з початку 2025-го пропагандисти РФ стверджували, що питання захоплення Донбасу вже вирішене, і вони підуть далі швидше і веселіше. Але якихось важливих досягнень у них немає.
Вони мають певні успіхи, тому що, з одного боку, їхня мобілізаційна і рекрутингова машина перегріта, але, з іншого боку, в Україні вона поламана в принципі.
Кожний підрозділ, кожен комбриг вам зараз розповість, які у нього проблеми з особовим складом. Звісно, це нас підштовхує в сторону роботизації, але поки що більшість інновацій в армії – це не державна, а приватна ініціатива.
Противник буде нарощувати зусилля на Покровськ, Слов'янськ, буде намагатися обійти наші позиції біля Клебан-Бика (південний фланг Костянтинівки – ред.), в напрямку Дніпропетровської області. Причому там доволі складна ситуація.
Якщо просто подивитися на мапу і відштовхуватися від інформації, що є на DeepState, то вже кілька місяців ми не можемо стабілізувати там ситуацію і продовжуємо відступати.
В цьому немає нічого поганого. Якщо є вибір – зберегти особовий склад і боєздатність підрозділу, або покласти його в посадці – то це навіть не вибір. Але те, що противник нарощує зусилля і буде це робити й далі – це факт.
буде певне гальмування у наступі, але тільки для того, щоб дочекатися, коли закінчиться сезон дощів
Я допускаю, що буде певне гальмування у наступі, але тільки для того, щоб дочекатися, коли закінчиться сезон дощів, аби ґрунт знову покрився заморозками.
Це сильно полегшить просування техніки. Хоча противник її зараз використовує не так часто, але для логістики це важливо. Як у 2023-му і у 2024-му, так і у 25-му у нас буде спекотний грудень.
– Цього тижня агресор кілька разів використовував техніку під час штурмів. Була спроба прориву біля Новооленівки з південно-західного флангу Костянтинівки, на Новопавлівському напрямку біля Олексіївки , а також біля Володимирівки у підніжжя Добропільського виступу. Це, звісно, не така велика кількість техніки, яку ми бачили поблизу Вугледару у 2023-му році. Водночас, схоже, що противник у такий спосіб намагається скористатись поганими погодними умовами, зокрема туманом, коли українським безпілотниками складніше бачити техніку. Як зараз погодні умови впливатимуть на фронт?
– Так само як і завжди впливали.
Той, хто воював на Донбасі, прекрасно знає, на що перетворюється ця земля у листопаді, коли йдуть дощі й починається божевільна калабаня (багнюка – ред.), по якій піхота не може йти.
Цей період противник використає, щоб наростити свої ресурси. Вони зараз прориваються на Констянтинівку, намагаються обійти Клебан-Бик і його висоти – як зі сходу, так і із заходу.
Це не окраїни міста, але вони вже доволі близько.
Росіяни будуть намагатися залізти до листопада в житлові райони [Костянтинівки], щоб не сильно залежати від ґрунтів. Якщо в них це вийде, то Констянтинівка, як і Покровськ, стануть центрами протистояння. Росіяни будуть туди постійно закидувати живу силу.
Не знаю, як з технікою вийде.
Ви правильно відмітили, немає вже таких штурмів, які ми бачили під Вугледаром або Суджею. Зараз таку силу в одному місці можливо й можна сформувати, але питання її ефективності. Тому що наші сили безпілотних систем мають, нехай і без надлишку, але засоби, щоб нейтралізувати техніку противника.
– Президент Володимир Зеленський заявив , що російське керівництво поставило військам завдання швидко захопити Покровськ на фоні успішної контрнаступальної операції України на Добропільському напрямку, де РФ зазнала значних втрат. Він додав, що ці дії зірвали плани окупації більшої частини Донбасу до листопаду. Яким ще планам, на вашу думку, могла завадити ця операція? І чи доречно тут використовувати термін «контрнаступ» замість, наприклад, операції по стабілізації?
– Стабілізація ситуації відбувається шляхом контрнаступальних дій. Це ж одне речення в військовому мистецтві. Це в жодному разі не антоніми, але розширене поняття.
Жодного іншого варіанту, окрім контрнаступальної тактичної операції, не було
Наскільки це зірвало плани противника? Доволі сильно.
Якби у ворога вийшло зайти в Добропілля, нам би було складно стабілізувати ситуацію, адже саме на тому напрямку противник почав просуватися швидкими темпами по 2-3 до 5 кілометрів на добу.
Було видно, що наші позиції прорвали, і жодного іншого варіанту, окрім контрнаступальної тактичної операції, не було. Вона виявилася обмежено успішною.
А втім, те, що противник не зміг прорватися на Добропілля, і те, що вдалося стабілізувати лінію фронту, завадити агресору перерізати логістичні шляхи на Покровськ – так, вони їх тримають під вогневим контролем, але нам вдається організовувати стійкий захист – це все якраз успіх цієї контрнаступальної операції. Якби противник прорвався на Добропілля, захопив Родинське, то Покровськ би не встояв.
– Що треба, щоб закінчити цю операцію?
– Вона вже закінчена.
– А як тоді щодо червоних зон під Золотим Колодязем або поблизу Заповідного на Добропільському виступі, які все ще лишаються на мапі DeepState?
– Дуже часто на полі бою буває так, що позиції противника і твої власні розташовані у шаховому порядку.
Ми витиснули з цієї контрнаступальної операції усе, що могли, з огляду на сили та засоби, які мали.
Ми зробили максимум.
Ми зробили максимум
Зараз противник продовжує наповнювати ці позиції людьми, ми ж продовжуємо їх винищувати силами безпілотних систем, а також підрозділів БПЛА, які є в конкретних бригадах та батальйонах.
Агресор буде намагатися там триматися, адже розуміє, що навіть втративши одного-двох, десяток чи навіть сотню піхотинців, він все одно тим само сковує Сили оборони. А оскільки ми маємо доволі великі проблеми з комплектацією особового складу та із забезпеченням наших підрозділів, то вони будуть продовжувати це робити.
– Згідно зі статтею аналітика Роберта Ворта у виданні Atlantic Council , Україна має шанси перемоги у війні на виснаження. Головним фактором він називає те, що ЗСУ намагається мінімізувати свої втрати й більше воювати дистанційно. Яка ваша думка, що в українській армії потрібно, щоб витримати таку війну?
– По-перше, треба навести лад із мобілізацією.
По-друге, це навести порядок з воєнними закупівлями, тому що ми маємо доволі обмежені ресурси, які потрібно максимально ефективно використовувати.
І по-третє, це європейські гроші, зброя і готовність європейців підтримувати нас надалі. Якщо ми в кожний бюджетний рік будемо заходити з дірою, не розуміючи, як її закривати, то це ускладнить планування.
Коли нам кажуть, що ми можемо перемогти, ну, звісно, можемо. Але порахуймо, які сили та засоби нам потрібні, і давайте ви все ж частину цього візьмете на себе. А розповідати, на що ми здатні й водночас не сильно допомагати, або робити це в обмеженому режимі – це цікаво, але погано закінчується.
– Першим ви назвали навести порядок у питанні мобілізації. Як ви це уявляєте?
– Ми маємо ввести чіткі критерії стратегічності.
Я поважаю і стендап, і цирки, і наших спортсменів, але не розумію, чому, наприклад, ФК «Динамо», ФК «Чорноморець» чи інші футбольні клуби є стратегічно важливими. У чому їхня стратегічність для країни, яка воює?
Водночас ми бачимо, з якими проблемами стикаються металургійні підприємства або ті, що виробляють зброю.
Не зрозуміло, що є стратегічним. Це перше.
Друге – це навести лад з ВЛК (військово-лікарська комісія – ред.). Я не знаю, яким чином побороти корупцію, окрім як почати ефективно саджати. Цього не відбувається.
Ми бачимо, як хапають корупціонерів, які потім виходять з браслетом і пропадають. Відповідно, ніхто не боїться відповідальності.
Не може бути так, що якийсь друг народного депутата ніколи не буде мобілізований в той час, як в селі забирають останнього комбайнера
Третє – це все ж таки запровадити правила однакові для всіх. Не може бути так, що якийсь друг народного депутата ніколи не буде мобілізований в той час, як в селі забирають останнього комбайнера. Він якраз для свого села, для своєї громади й країни є більш стратегічним.
Тут треба наводити порядок військовими методами. Не знаю, чи в нас є на це політична воля, але мені б дуже хотілося.
– Нещодавно Сили оборони звільнили чотири села на Новопавлівському напрямку. Тепер у Генштабі він має нову назву – Олександрівський (від назви селище під Покровським Дніпропетровської області – ред). Майже щодня ми бачимо просування противника тут. Чому його не вдається затримати?
– Наші підрозділи виснажені, не вистачає живої сили.
Якщо ми подивимося на рельєф тієї місцевості, то там посадки, посадки й ще раз посадки.
У нас є старенький статут, згідно з яким, раніше передбачалося, що ти кілометр маєш тримати ротою. А тепер ми кілометр тримаємо трьома людьми, які сидять на СП (спостережний пункт – ред).
Раніше кілометр маєш тримати ротою, а тепер ми кілометр тримаємо трьома людьми
У противника живої сили, техніки та засобів БПЛА набагато більше. Вони можуть і прикривати свою піхоту, і атакувати.
Так вони це роблять малими групам по 3-4 людини, але вони атакують. І це у той час, як ми постійно зустрічаємося з проблемою сформувати групу, яка б пішла на СП.
– Ви кажете про штурмові групи по 3-4 людини. Ростислав Ящишин, начальника відділення комунікації 63-ї ОМБр, а також Кирило Беркаль , заступник командира 3-го армійського корпусу, говорять про зменшення кількості піхотинців у штурмових групах. Мова тепер йде про 1-2 солдатів. Чому так відбувається?
– Противника більше не може направити цілу роту в один штурм. Таких сил вже немає.
Якщо відправити роту, то її виявлять доволі швидко. З живих залишиться дві людини, які проскочать, а основне тіло підрозділу буде знищено.
Тому противник виходить з того, що двом проскочити на позиції набагато простіше. Це тактично правильне рішення, і воно з'явилося із тієї нерадісної ситуації, яку вони теж мають з піхотою.
Але є проблема. Вони йдуть вперед.
Ми змушені на цьому напрямку відступати, тому що немає можливості втриматися.
Я вважаю, що бригади, які там перебувають, демонструють героїзм і роблять все від них залежне
Я вважаю, що бригади, які там перебувають, демонструють героїзм і роблять все від них залежне, аби противник не прорвався на Покровське (селище в Дніпропетровській області, в сторону якого просувається армія РФ на Новопавлівському напрямку – ред.).
Іноді не все в наших силах, бо є реальність, де ти маєш відкотитися, щоб зберегти двох-трьох своїх солдатів, які зможуть надалі виконувати бойові дії.
Україна стоїть перед простим вибором. Нам потрібна або тотальна мобілізація для того, щоб наповнити підрозділи, або роботизація, яка потребує величезних коштів з боку держави.
Якщо ні того, ні іншого не буде, то ми будемо відступати. Іншого виходу просто немає.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505.
Форум