Через продовження свого безпідставного вторгнення в Україну Росія зіштовхнулася з все більшою міжнародною ізоляцією, включно з розширенням списку санкцій.
Росія ще не до кінця стала нацією-парією, тобто міжнародним ізгоєм, тож може розраховувати на кількох союзників, оскільки деякі країни, як Китай, монархії Перської затоки та Туреччина, фактично залишилися нейтральними.
Уряд президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана засудив Росію за її агресію, але до глобальних санкцій не приєднався.
Натомість Туреччина спробувала піти іншим шляхом, запропонувавши себе в ролі потенційного миротворця, посередника у переговорах між Росією та Україною. Разом з тим Анкара розкритикувала членів НАТО, західного військового альянсу, до якого належить Туреччина, за те, що, на думку уряду країни, НАТО робить замало для деескалації напруженості.
Таке повідомлення нещодавно озвучив міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу. «Задля послаблення Росії деякі країни НАТО не хочуть миру, а Україна не дуже й переймається через них. Наведу один з запропонованих нами виходів для України: поступове виведення російських військ має відбуватися паралельно з пом’якшенням санкцій», – сказав Чавушоглу.
Економічні інтереси Анкари
«Анкара зайняла позицію максимальної вигоди, намагаючись використати конфлікт для власного блага настільки, наскільки це вдасться», – сказав Російській службі Радіо Свобода російський політолог Іван Преображенський.
«Попередні зв’язки між Росією та Україною значно обмежували Туреччину як великого політичного гравця у цій частині Євразії, яким вона завжди прагнула бути. У минулому Туреччина мала вплив на весь південь України. Турки добре пам’ятають це, ба більше, за правління Ердогана вони все активніше усвідомлюють свою минулу міць, адже влада у своїй внутрішній політиці ідеологічно просуває досить цікаву суміш пантюркізму та ісламізму».
Ділові інтереси, звісно, є частиною розрахунків. Російські туристи роблять ключовий внесок в державну скарбницю Туреччини. Росія також забезпечує величезний ринок збуту турецьких овочів і фруктів. Нещодавно обидві країни уклали між собою кілька торговельних угод.
З огляду на ці економічні міркування, напевно, не є дивним те, що Анкара вирішила не надсилати Україні зброю радянських часів, незважаючи на заклики з боку НАТО, а також на зростання популярності України як турецького торговельного партнера.
Торік Туреччина інвестувала в Україну близько 4,5 мільярдів доларів й стала найбільшим іноземним інвестором країни. За кілька тижнів до початку вторгнення Росії, 3 лютого, Ердоган і президент України Володимир Зеленський підписали в Києві угоду, спрямовану на збільшення річного товарообігу до 10 мільярдів доларів. Хоча Анкара й відмовилась надавати Україні зброю радянських часів, вона вже давно постачає Києву інше озброєння, зокрема свої загальновідомі безпілотники Bayraktar. Ердоган і Зеленський також досягли домовленості про майбутні поставки кораблів, авіаційних двигунів та інших деталей.
Проте, попри повідомлення НАТО, Туреччина відмовилася поставити Україні будь-які російські системи протиповітряної оборони зі своїх складів. «Анкара також має російські системи протиповітряної оборони С-400, придбання яких кілька років тому похитнуло відносини з партнерами НАТО, головним чином зі США», – сказав Преображенський.
«Через це Туреччина втратила шанс частково виробляти сучасні американські винищувачі на своїй території. Переважно через це й погіршилися відносини з Вашингтоном. Тому приблизно через два тижні після вторгнення Росії в Україну НАТО закликало Ердогана надіслати Російські С-400 до Києва в обмін на американські системи протиповітряної оборони типу Patriot, як це зробила Словаччина. Але Ердоган цього не зробив, тому що він, на мою думку, не повністю довіряє своїм партнерам з НАТО».
Преображенський вважає, що, попри можливі заклики з боку Туреччини до деескалації війни Росії проти України, Туреччина все ж може використати війну з метою підняти свій статус в регіоні.
«Загалом Туреччина стає справжнім регіональним лідером і намагається у своїх відносинах як з Росією, так і з Україною відстоювати давній принцип «розділяй і володарюй». Чим більше конфліктів на всьому пострадянському просторі, тим більше турецького впливу. Це стосується не лише Росії та України, а й усього Південного та Північного Кавказу та всієї Центральної Азії», – пояснив російський аналітик.
Хоч Анкара відмовляється постачати Україні певні системи, уряд Туреччини все ж нарощує оборонне співробітництво з Києвом. Міністр оборони України Олексій Резніков 3 лютого заявив, що Туреччина та Україна домовилися про спільне виробництво безпілотників Bayraktar на виробничому майданчику в Україні.
У 2019 році Baykar Makina, приватний турецький виробник безпілотників, виграв контракт на продаж Україні шести безпілотних літальних апаратів Bayraktar TB2 (БПЛА). Контракт на 69 мільйонів доларів також передбачав продаж боєприпасів для озброєної версії літака. У вересні 2021 року український уряд оголосив, що планує закупити ще 24 турецькі бойові БПЛА в найближчі місяці.
Москву роздратувало, що українські сили використовують безпілотники TB2 проти підтримуваних Росією бойовиків на сході України. Крім України, турецькі безпілотники також відіграли ключову роль для Азербайджану в його короткому конфлікті 2020 року з Вірменією через Нагірний Карабах.
На думку Ердогана, спроба зіграти роль миротворця між Києвом і Москвою також може допомогти налагодити відносини із Заходом. Це те, у чому Олександр Лукашенко мав певний успіх до того, як криваво розігнав своїх демократичних опонентів після його «переобрання» в серпні 2020 року – ці вибори більша частина світу вважає сфальсифікованими. «Президент Туреччини, ймовірно, хоче допомогти припинити цю війну, щоб отримати значні геополітичні та дипломатичні бонуси», – сказав Преображенський.
Сильний удар по економіці
Чим довше триватиме російське вторгнення в Україну, тим сильніше воно вдарить по світовій економіці, у тому числі й по Туреччині. Багато ісламських держав вже висловили стурбованість тим, що російсько-українська війна може призвести до масових заворушень і соціальних потрясінь, оскільки ціни на продукти харчування зростають після низки повстань, що завершилися «Арабською весною» в регіоні.
За останні роки Туреччина стала сильно залежною від сільськогосподарської продукції як з Росії, так і з України. У 2021 році Туреччина отримала 65 відсотків усієї імпортованої пшениці з Росії та понад 13 відсотків з України. Нещодавнє різке зростання цін на пшеницю, значною мірою через вторгнення Росії в Україну, змусило Анкару скоротити закупівлі за кордоном приблизно на 30 відсотків.
Не менш важливими для турецької економіки є російські енергоносії. До початку штурму Росія постачала Туреччині понад 50% імпортованого газу, 17% нафти і близько 40% бензину.
За останні роки Москва та Анкара підписали низку торговельно-економічних угод. Найважливішою з них є угода про будівництво турецької АЕС «Аккую», яке здійснюється за допомогою російської державної енергетичної компанії «Росатом», яка має покрити 10 відсотків потреб Туреччини в енергії. Ердоган неодноразово заявляв, що прагне будь-якою ціною завершити цей проєкт, який оцінюють в 20 мільярдів доларів.
Росія також є великим ринком збуту турецької городини та садовини. Торік Туреччина експортувала до Росії рекордні майже 1,5 мільйона тонн свіжих овочів та фруктів.
Туреччина також є популярним напрямом для російських туристів. У 2021 році Туреччину відвідало близько 4,5 мільйонів росіян. Минулого тижня турецький уряд і низка приватних компаній навіть створили нову спеціальну авіакомпанію Southwind, яка буде перевозити тільки росіян на турецькі пляжні курорти. Новий авіаперевізник буде базуватися в Анталії, а перші рейси заплановані на кінець травня.
Турецькі банки також розширюють мережу російської платіжної системи «Мир», щоб допомогти залучити туристів до країни. Про це заявив 27 квітня міністр фінансів Нуреддін Небаті, передбачивши, що країна цього року поб'є рекорд за доходами від туризму.
Ці гроші вкрай необхідні Туреччині, оскільки турецька економіка, яка вже сильно постраждала від пандемії COVID-19, переживає ще складніші часи на тлі російського вторгнення. На думку Ердогана, його уряд перебуває в хиткому становищі на тлі наростання соціально-політичного напруження по всій країні.
Річна інфляція в Туреччині на початку 2022 року наблизилася до 20-річного максимуму, а рівень безробіття досяг 15-20 відсотків. Ціни на основні товари та послуги зросли на 30-50 відсотків, оскільки вартість турецької ліри знизилась удвічі.
У 2023 році в Туреччині заплановано парламентські вибори. З огляду на невтішні економічні новини, перспективи правлячої Партії справедливості та розвитку Ердогана є незначними, враховуючи падіння його рейтингу.
Зважаючи на проблеми всередині країни, Ердогану стали б в нагоді хороші новини. Тож, як стверджував аналітик Преображенський, Україна могла б з цим допомогти, посиливши його роль потенційного посередника.
Автор Тоні Весоловські за матеріалами Грузинської та Російської служб Радіо Свобода
