Уже майже 15 років не вщухають пристрасті навколо садиби Івана Терещенка у Києві. І зараз доля історичної пам'ятки – будинку із красивою архітектурою – під питанням. Через суд пам'ятку намагаються повернути у власність міста, щоб зберегти її автентичний вигляд. У чому ж проблема?
Теперішній власник садиби Терещенків (за адресою бульвар Шевченка, 34)–ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» вирішив не реставрувати, а реконструювати історичну пам'ятку, що передбачає добудову і перебудову об'єкта. Правнук історичного власника садиби Івана Терещенка – Мішель Терещенко разом із дружиною Оленою виступають проти зміни автентичного вигляду садиби і добиваються повернення її у комунальну власність столиці.
Як стверджує Олена Терещенко (Єскіна), Департамент охорони культурної спадщини КМДА погодив у 2020 році цей проєкт, попри те, що він, зокрема, передбачає надбудову та перебудову садиби під офісний центр.
Проте, у травні 2021 року Київська міська прокуратура подала позов до суду в інтересах держави (в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності) до ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» з вимогою розірвати Інвестиційний договір від 22.03.2007 № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34 через невиконання зобов'язань договору та повернути їх територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Суд прийняв позовну заяву і зажадав більше доказів.
Відповідний позов до суду подала і Київська прокуратура. 5 липня відбулося перше підготовче судове засідання у цій справі, наступне призначили на 26 липня.
І у Київраді, і у Верховній раді України присутнє потужне лобі забудовників, а громадськість не має достатніх можливостей та інструментів контролювати процеси виділення землі та погодження проєктів, вважає Олена Терещенко, яка була депутаткою VII скликання Київради.
«Чиновники, у яких піднялася рука погодити всупереч вимогам чинного законодавства про охорону культурної спадщини ганебний проєкт знищення Садиби Терещенків гірші за більшовиків. Останні відібрали все майно та примусили рятувати життя у вигнанні. А ці хочуть знищити історичну пам'ять про родину та про всі її добрі справи, зруйнувавши єдиний будинок, який повністю вцілів й вберіг всі свої елементи після численних війн та революцій!», – написала Олена у фейсбуці.
«Нашою метою є порятунок садиби Терещенків, який ми бачимо виключно у її поверненні до комунальної власності з подальшим здійсненням реставраційних робіт та розміщенням в ній Музею доброчинства родини Терещенків. Зараз нашим завданням є залучитися до розгляду справи у Господарському суді м. Києва в якості третіх осіб на боці позивача - Київської міської прокуратури. Оскільки «Фундацією спадщини Терещенків» разом з об’єднанням громадських організацій «Київське Віче» та небайдужими громадянами проведено велику багаторічну роботу з захисту садиби від протиправного знищення, руйнування, позбавлення охоронного статусу, результати якої можуть стати в нагоді при розгляді справи. Дуже сподіваємося, що Київська міська рада виступить з Київською міською прокуратурою єдиним фронтом», – повідомила Олена Терещенко у коментарі Радіо Свобода.
Натомість, у ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» неодноразово стверджували, що робили щось для порятунку будівлі своїми силами, нічого не порушували, але мали проблеми із інвестиціями для реалізації проєкту реставрації садиби Терещенків.
Історія особняка
- Особняк був зведений на замовлення дружини чиновника юстиції, колезького асесора Модзелевського – Феліції Адамівни.
- На проєкті будинку, який зберігся в архіві, є підпис «Краусс». Деякі дослідники зробили висновок, що будинок спроєктував архітектор Андрій-Фердинанд Краусс. Інші ж стверджують, що на той час Краусс був ще юним і не міг спроєктувати будинок.
- На будівництво пішло два роки: 1874-1875. Нагляд за зведенням будинку офіційно вів архітектор Якунін.
- Будинок зведений у стилі неоготики. Він кутовий, найвищою є зубчаста вежа. Кожна частина будинку має свої особливості, що додає споруді оригінальності.
- Після смерті чоловіка (у 1879 році) Феліція Мондзелевська продала будинок цукропромисловцю Івану Терещенку.
- Іван Терещенко народився у Глухові, закінчив Київський університет, і разом із братом Олександром продовжував справу батька – Миколи (Ніколи) Терещенка.
Цукрові заводи Терещенків були фактично у всіх регіонах України, а також у Курській та Тульській губерніях Росії. Іван Терещенко, як і його батько, колекціонував твори мистецтва і мріяв зробити для Києва те, що Третьяков зробив для Москви.
- У 1917-18 роках Іван Терещенко віддав частину помешкань садиби під розміщення генерального секретарства шляхів сполучення Української Центральної ради та Міністерство шляхів сполучення УНР.
- У стінах цього будинку Директорія ухвалила у ніч із 13 на 14 листопада 1918 року рішення про початок війни із більшовицькою Росією.
- Після поразки УНР більшовики націоналізували будинок, частину майна розікрали чи знищили. Терещенки, на щастя, на той момент були за кордоном.
За інформацією, зібраною дослідниками Дмитром Малаковим та Ольгою Друг, уся колекція та домашні речі Терещенків були знесені до двох кімнат та на горище.
Відомий опис тих подій мистецтвознавця Федора Ернста, який улітку 1918 року написав: «Хто не відвідав Терещенківський будинок у дні панування у Києві радянської влади, той, звичайно, не може собі скласти й приблизного поняття про вчинений тут погром. Особливо тяжке враження справляли залишки чудових полотен першокласних художників, розірвані на шматки або бездумно посічені ударами шабель. Ряд картин було просто вирізано з рам за допомогою ножа або шаблі, як вирізана була шкіра із сидінь стільців і крісел. Украденими виявились 40 картин різних майстрів російської школи, 188 етюдів і ескізів Верещагіна, одна гравюра Крамського, 3 бронзові статуї і 44 художні альбоми. Серед картин особливо звертають на себе увагу Врубеля «Одаліска», дві картини Рєпіна («Монахиня», «Петрушка»), три – Маковського, і далі імена Бодаревського («Водостояння»), Кузнецова, Мурашка («Спокуса Атонія»), Ріццоні, Шадріна, Свідомського, Волкова, Світославського (8 полотен), Верещагіна («Кремль», «Індійський палац») та інші. Серед художніх альбомів цікаві теки з гравюрами, дорогоцінні видання Ровінського (серед них «Рисунки Рембрандта»), гравюри і офорти Шишкіна, видання «Древности Российского государства» та інші. Те, що вдалося врятувати від погрому, зберігається тепер частково в академії Мистецтв на Підвальній, частково у міському музеї».
- Після того садибу Терещенків використовували для розміщення різних державних установ.
- Аж у 1986 році КМДА визнало садибу Терещенків пам'яткою архітектури. Об'єкту присвоєний охоронний номер – 110.
- У 2007 році – на умовах того, що будівля буде повністю реставрована – об'єкт передали на баланс ПАТ «Центрелеватормлинбуд». Підприємство, як стверджує його керівництво, замінило діряві труби у підвалі і чекало грошей інвестора для початку реставрації. Та роботи так і не розпочалися, будинок продовжував руйнуватися.
- У 2016 році столичне управління охорони культурної спадщини змусило власників садиби підписати спеціальний документ – охоронний договір, тобто зобов’язання привеcти історичний будинок до ладу. У додатку до охоронного договору є висновок фахівців про те, що пам'ятка у незадовільному стані.
- Навесні 2017 року поруч із історичною пам’яткою Києва – між нею і готелем Hilton – почали будівництво нового офісно-готельного комплексу Leonis із підземним паркінгом. Активісти збереження історичних пам'яток Києва заявили, що це вже може катастрофічно позначитися на стані історичної будівлі.
- Програма «Схеми», спільний проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший», тоді з’ясувала, хто ж розпочав це будівництво. Розслідування привело до тогочасного народного депутата, колишнього «регіонала» Володимира Зубика.
- У 2020 році Департамент охорони культурної спадщини КМДА погодив проєкт реконструкції пам'ятки архітектури, який, зокрема, за словами Олени Терещенко, передбачає надбудову та перебудову садиби під офісний центр.
- Проти цього виступають активісти збереження пам'яток старого Києва.
