Уроки боїв у Нагірному Карабасі. Чи готова Україна до сучасної війни?

Бої в Нагірному Карабасі – наочний приклад того, що незавершений конфлікт може вибухнути у будь-який момент. Він же показав, як значно змінилася війна. Бої на землі йдуть разом із точковими ударами і застосуванням безпілотників. Чи готова Україна до такого перебігу бойових дій? Чи має українська армія необхідне озброєння і що з елементів сучасної війни вже діє на Донбасі?

Раптовий новий спалах збройного протистояння в Нагірному Карабасі між Азербайджаном і Вірменією медійно максимально вивірений – кожна зі сторін показує успіхи. Втім, навіть ця обмежена інформація дозволяє зрозуміти, якою може бути сучасна війна.

«На мій погляд – це перший конфлікт, коли майже однакові по силі сторони зустрічаються на такому складному ТВД (театрі воєнних дій – ред.) і одна з них отримує перевагу саме за рахунок використання безпілотної авіації, високоточного озброєння і поєднання цих компонентів. Тому що дуже важливо мінімізувати час між виявленням цілі і її знищенням. Якщо ти маєш дуже гарний безпілотник, який бачить за 30 кілометрів, але інформація від нього до тієї ж артилерії надходить через 2 години, – цінність цих даних майже нульова», – зазначає Олег Катков, експерт-оглядач інформаційного агентства Defense Express.

Війна за Нагірний Карабах – перший конфлікт на пострадянській території. Бойові дії закінчилися перемир’ям у 1994 році, яке зафіксувало фактичне існування самопроголошеної 1991 року і ніким не визнаної республіки, яку і без заявленого визнання підтримує Єреван. Азербайджан, утім, вважає цю територію своєю – як і переважна більшість міжнародної спільноти, яка визнає територіальну цілісність Азербайджану. На фактичній лінії фронту час від часу відбувалися збройні сутички. І ось тепер, майже через 30 років по тому, збройний конфлікт запалав із новою силою.

Передова під наглядом

У перші дні азербайджанська армія наразилася на сильний спротив – її бронетехніку не лише нищили під час пересування, але й усе це записували на відео і коригували вогонь завдяки камерам. Тримати лінію фронту під наглядом – це те, що на Донбасі почали робити після закінчення активних бойових дій і переходу до окопної війни. Волонтерській ініціативі не один рік, каже менеджер із роботи з військовими благодійного фонду «Повернись живим» Андрій Римарук.

«Найперша камера була встановлена в районі Авдіївської промзони в 2016 році, і вона давала неймовірну перевагу над ворогом, тому що правильно вибрана позиція, правильно розміщена камера дає можливість бачити його, спостерігати, відстежувати графік переміщення, підвезення боєприпасів або готовності до ведення вогню. Зараз, якщо мені пам’ять не зраджує, їх (камер відеоспостереження – ред.) вздовж лінії розмежування понад 50 штук», – розповідає Андрій Римарук.

Держава теж закуповує камери – є окрема військова частина, яка займається встановленням такої техніки, – але проєкт усе ще волонтерський. Наявність камер на передовій не переоцінити – вони захищають від снайперів, а відеокоригування економить боєприпаси.

«Ми можемо відбити тріангуляцію між камерами і отримати чіткий кут ведення вогню з боку противника – це дуже важливий параметр для артилеристів. Коли проходить ротація підрозділів на сході – ти заходиш у програмне забезпечення, клікаєш на ворожу позицію, нанесену на карті, і ти можеш побачити на карті фотоаерозйомку, яку робили попередні підрозділи за допомогою квадрокоптерів або безпілотних апаратів, і ти можеш відстежувати історію зміни позиції – де стояла техніка, де вона може стояти. Можеш прогнозувати і аналізувати», – пояснює Андрій Римарук.

Бойові безпілотники і «дрони-камікадзе»

Азербайджанська армія хоч і повільно, але просувається. Зокрема, завдяки використанню закуплених безпілотників. До того ж БПЛА знищують радянські системи протиповітряної оборони. Ударів високоточними боєприпасами завдає, зокрема, турецький Bayraktar TB2. В України таких наразі шість. Поки їх використовували лише на полігонах.

На кількох відео, опублікованих Міноборони Азербайджану, бронетехніка на зображенні стрімко наближається, і відеосигнал зникає. Такий вигляд має застосування ізраїльських «дронів-камікадзе» IAI Harop, які самі по собі є боєприпасом. І якщо використання звичайних безпілотників не новина, то таке масове застосування ударних БПЛА під час бойових дій відбувається чи не вперше, каже Олег Катков.

«Він коштує дешевше, ніж високоточний снаряд. Може діяти на відстані декількох десятків кілометрів і має надвисоку точність. Більше того – оператор має можливість відстежувати ціль, і якщо зараз удар здійснити неможливо – наприклад, (присутні – ред.) цивільні особи, або ціль заїхала в укриття, – він може почекати, поки вона з’явиться, або перенавестися на іншу. Інша ситуація – коли оператор здійснює пуск у район цілі і там уже її знаходить», – пояснює експерт.

Азербайджан може використовувати одразу кілька різних видів «баражувальних боєприпасів» – це ще одна назва для дронів-камікадзе. Як правило, усі вони закуплені в Ізраїлю або зібрані за ліцензією цієї ж країни.

«Дрон-камікадзе» для ЗСУ

В Україні робота над таким озброєнням триває кілька років, але у військах цієї зброї наразі немає. Найвідоміший приклад – розробка комплексу «Сокіл», який показували ще секретареві РНБО Олександрові Турчинову. Але ЗСУ на озброєння українсько-польську розробку так і не взяли – були проблеми із влучанням у ціль вночі.

Інший комплекс, який розробляють уже два роки, – «Грім». Його розробники в процесі підписання спільного рішення з Міноборони – цей документ дозволить отримати технічне завдання із параметрами БПЛА і проводити випробування на полігонах із бойовою частиною, каже директор НВП «Атлон авіа» Артем В’юнник.

«Ми сподіваємося насправді провести заводські випробування навесні 2021 року. Я думаю, що це буде квітень-травень 2021 року, – зауважує він. – Якщо заводські випробування минуть успішно, то ми сподіваємося наступного ж року провести державні випробування. Але це буде сильно залежати від нашого підрядника з бойової частини, бо ми не розробляємо бойові частини. Ми робимо носій, систему наведення».

За словами В’юнника, безпілотник підніматимуть у небо коптером. Дрон після старту може пролетіти 30 кілометрів для знищення важливих об’єктів, складів і легкоброньованої техніки. У бойовій частині – 3,5 кілограми вибухівки, а атакувати ціль дрон має вертикально – під кутом 90 градусів.

«Є великий пласт завдань, які практично неможливо виконати стандартними засобами, які є в наявності Міністерства оборони. Важка артилерія – це не той засіб, яким можна знищити якусь радіолокаційну станцію, яка стоїть біля житлового будинку. Артилерійські засоби ураження розраховані на більш активну фазу дій», – ділиться причиною роботи над таким озброєнням розробник БПЛА.

Точне озброєння у ЗСУ

Станом на зараз ЗСУ мають значну кількість розвідувальних БПЛА, але ударних – лічені одиниці. Збільшення їхньої кількості – поки туманна перспектива, як і поява на озброєнні дронів-камікадзе.

Останніми роками в Україні багато зусиль вкладають у точне озброєння, як приклад – ракетні комплекси «Вільха» і «Нептун». Останній, до речі, усе ще не закупили, хоч і взяли на озброєння. Тому високоточна зброя для української армії поки більше перспектива, аніж реальність.

«Неможливо розглядати будь-яку армію як розділену на окремі компоненти – окремо повітряні сили чи безпілотний компонент. Окремо танки, окремо бронетранспортери – все це працює у комплексі, бо не безпілотники виграють війну. Виграє взаємодія між підрозділами. Скільки б ударів не було здійснеено по якомусь об’єкту, по якомусь укріпрайону, – його все одно визволяють люди», – каже експерт-оглядач інформаційного агентства Defense Express Олег Катков.

Останніми роками українська армія багато тренується переходити в атаку, зачищати міста, форсувати річки – це не означає, що наступ відбудеться в реальності, але армія має бути готова до дій. Наявність високоточної зброї не означає її застосування, але якщо її не буде зовсім, – це може значно вплинути на перебіг війни, наголошують експерти.