Рік Коломойського: як змінився вплив олігарха після того, як Зеленський переміг на виборах (Частина 2)

Рік тому на виборах президента України переміг комік Володимир Зеленський, якого опоненти називали креатурою олігарха Ігоря Коломойського. Частина експертів прогнозувала, що після виборів Коломойський отримає максимальний вплив в Україні та поверне собі націоналізований «Приватбанк». Про спроби повернути його, а також про те, як змінився вплив Коломойського на українську владу та на медіа за останній рік, Радіо Свобода розповіло в першій частині цього матеріалу. В другій частині ми аналізуємо такі сфери інтересів олігарха, як енергетика, важка промисловість, нафтогазовий сектор та авіатранспорт.

Найбільшим активом олігарха Ігоря Коломойського та підконтрольної йому неформальної бізнес-групи «Приват» до грудня 2016 року був «Приватбанк» – тоді найбільший комерційний банк України. Нині, націоналізований та підтриманий рекордним державним рефінансуванням, цей банк є прибутковим, а колишні власники та нинішній (держава) ведуть щодо нього сотні судових процесів.

Після націоналізації «Приватбанку» Ігор Коломойський продовжує володіти іншими активами. Щоправда, кожен з них є значно меншим за його колишній банк: це декілька медіа, а також підприємства у нафтогазовому секторі, у видобувній галузі, в металургії, в харчовій промисловості й у транспортному секторі. Низка експертів та політиків також визнають вплив Коломойського на деякі енергетичні та нафтогазові активи через їхній менеджмент.

Олігарх прямо чи опосередковано контролює частки в підприємствах:

• Нікопольський та Запорізький феросплавні заводи – серед найбільших промислових споживачів електроенергії в Україні. Їх вважають одними з найбільших у світі виробників феросплавів: так, Нікопольський завод забезпечує понад 11% світового виробництва.
• Марганецький, Покровський та Полтавський гірничозбагачувальні комбінати – ця група підприємств видобуває залізну руду, збагачує та постачає металургам в Україні та в ЄС.
• ПАТ «Укрнафта» – є фактичним монополістом в Україні: виробляє 86% нафти в державі. Понад половину акцій належить державі, 42 – структурам Ігоря Коломойського.
• ПАТ «Укртатнафта» – їй належить єдиний діючий великий нафтопереробний завод, фактичний монополіст – Кременчуцький НПЗ.
• «НПК-Галичина» та ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» – через ці підприємства, за версією слідства, було виведено частину з тих коштів, які втратив «Приватбанк» напередодні націоналізації.
• «ДніпроАзот» –​ український виробник добрив, один з перших кінцевих покупців електроенергії з Росії (за двосторонніми угодами) у 2019 році, після відповідних змін до законодавства.
• ТОВ «Буковель» – компанія, що володіє найбільшим в Україні гірськолижним курортом.
• Львівський, Харківський та Запорізький оліяжиркомбінати і ТМ «Щедро» –​ є одними з найбільших виробників майонезів, соусів та маргарину в Україні.

  

Окрім того, експерти та частина українських медіа говорять про вплив Ігоря Коломойського на кілька компаній через їхній менеджмент або домовленості з іншими власниками. Серед них:

• Державна «Центренерго» – її керівництво пов'язують з Коломойським, який особисто позитивно відгукувався про нього.
• Криворізький залізорудний комбінат – ним володіє кіпрська компанія Starmill Limited, кінцевим власником якої українські реєстри вказують Ріната Ахметова. Однак профільні медіа говорять про спільний контроль за активом олігархів Ахметова та Коломойського.
• «Укрнафтобуріння» – приватна видобувна компанія, яку очолюють вихідці з частково підконтрольної Коломойському «Укрнафти».
• ТОВ «Юнайтед Енерджі» – компанія-трейдер, яка стала відомою своєю купівлею електроенергії з Росії.
• ТОВ «Укртрансліт» – компанія-трейдер, яка стала відомою після того, як її власник пожертвував рекордну суму на виборчу кампанію Зеленського, а сама компанія пізніше зі знижками купувала електроенергію в «Центренерго».

Олігарх контролює також інші компанії: менші фірми, пов'язані з основними активами, компанії-посередники тощо. Окрім того, в Нацбанку України називають пов'язаними з Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим компанії, які були основними позичальниками «Приватбанку» в час націоналізації та через позики яким (досі неповернені) виводилися кошти банку, за версією НБУ. Програма «Схеми» з'ясувала, що ці фірми мають ознаки фіктивності.

Втім, цей перелік не є вичерпним. Адже, на відміну від інших українських олігархів, Ігор Коломойський не об'єднав свої активи у складі єдиного холдингу, пояснює Радіо Свобода економічний редактор «НВ» Іван Верстюк. З одного боку, це найбільш невибагливий бізнес, але інша сторона медалі – більшість його компаній не є високотехнологічними та інноваційними; як наслідок, активи Коломойського поступово втрачають цінність та зсуваються на маргінес економічного життя, такий висновок робить економічний редаткор «НВ».

«Я здивуюся, якщо бізнес Ігоря Коломойського в Україні дотягує хоча би до 1% ВВП. Для порівняння, холдинг СКМ Ріната Ахметова у кращі часи мав 4%. Тепер же, після втрати «Приватбанку», я очікую, що рівень бізнесової активності Коломойського в Україні – на рівні менше 0,5% ВВП. Багато в чому до цього спричинився розвиток креативної економіки та технологічної галузі, які залишають олігархів «старої хвилі» поза мейнстрімом українського економічного поступу. Зверніть увагу, що, на відміну від Ахметова, Коломойський навіть не спромігся об'єднати свої активи у єдиний холдинг. Певно, розраховував, що так буде важче щось відсудити в нього», – помічає Іван Верстюк.

Він перераховує ключові, на його думку, проблеми у бізнесі олігарха:

«Це вельми невибагливий бізнес, де буквально працює схема: «видобув – продав» . Якогось сучасного, технологічного бізнесу з вагомою часткою доданої вартості Коломойський створити не зміг. Жоден поважний топ-менеджер не хотів співпрацювати з опальним українським олігархом, тож йому доводилося використовувати старі виробничі кадри, що не слідкують за новинами на Bloomberg чи Financial Times. «Укрнафтою», як би Коломойському не хотілося, керує «Нафтогаз», а тому тут він має лише фінансовий дохід (як власник 42% акцій). Світ стрімко розвивається. І Україна не є аж таким великим гравцем на сировинному ринку, щоб цей ринок міняв себе під бізнесові потреби українських сировинних компаній. Тому феросплавні заводи хоч і можуть забезпечити стабільний грошовий потік для Коломойського – вони не здатні суттєво примножити його капітал». А це, на думку оглядача, означає, що кращі часи Коломойського залишилися в минулому.

Фінансово-промислову групу «Приват» не можна вважати типовою для України, оскільки вона не оформлена як структура зі своїми активами, пакетами акцій та вертикаллю управління, в ній значно більшу роль відіграють відносини впливу і контролю, пояснює Радіо Свобода енергетичний експерт Геннадій Рябцев.

«Групи «Приват», як такої, формально не існує. Існують інші групи: їх очолюють люди, яких в Україні звуть олігархами. Вони формуються за рахунок купівлі великих пакетів акцій у великих підприємствах та в інших суб'єктах господарювання. На відміну від них, «Приват» формується не шляхом купівлі акцій, а через встановлення відносин контролю іншими способами. Тому, щоб говорити про посилення чи послаблення Коломойського – вимушено використовують суб'єктивні оцінки. І ця ситуація не є нормальною. Якщо говорити суб'єктивно – Коломойський має великий вплив, але його важко порахувати», – визнає експерт.

Ситуація з кожним активом Коломойського може бути темою окремої публікації. Тож Радіо Свобода наводить тут найважливіші зміни і тенденції.

Вплив цього олігарха зберігається майже в усіх секторах. Але станом на весну 2020 року вплив Коломойського співрозмовники Радіо Свобода оцінюють так:

• На ринку нафтопродуктів – він зберігся (Геннадій Рябцев), а то й зріс (Антон Швець).
• На ринку нафти – зменшився (Геннадій Рябцев, Іван Верстюк), зростав, але потім зменшився через падіння цін (Антон Швець).
• На ринку електроенергії – зменшився (Геннадій Рябцев), зріс (Антон Швець, Сергій Дяченко, Віталій Кулик), то зростав, то зменшувався упродовж року (Гліб Вишлінський).
• У промисловості вплив Коломойського – зберігається (Гліб Вишлінський, Віталій Кулик), а то й має тенденцію до зменшення (Іван Верстюк).
• У авіаційній галузі він є великим, але помітно зменшився унаслідок карантину (Андрій Гук, Іван Верстюк, Гліб Вишлінський).

Енергетика та промисловість: «Вранці мегавати, ввечері – феросплави»

Промислові активи Коломойського та його енергетичні інтереси – щільно переплетені між собою. Окрім того, виразною є боротьба між двома впливовими українськими олігархами, інтереси яких тут є протилежними, пояснює виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський:

«В енергетиці – неоднозначна ситуація. Спершу в Україні ухвалюються рішення, вигідніші для Ігоря Коломойського (це насамперед – дешевша електроенергія). Але невдовзі бачимо рішення, вигідніші для Ріната Ахметова (а це – дорожча електроенергія)».

Вишлінський пояснює це тим, що підприємства першого, передовсім Запорізький та Нікопольський феросплавні заводи і меншою мірою видобувні підприємства, є споживачами значних обсягів електроенергії, зниження ціни якої відчутно збільшує їхню рентабельність. Тоді як Рінат Ахметов, додає експерт, володіє більшістю українських вугільних електростанцій і частиною вітрових та сонячних, для нього питання рентабельності – вищі тарифи.

Чи наростили промислові активи Коломойського свої прибутки за останній рік? На сьогодні свіжих фінансових звітів обох феросплавних заводів немає. Однак можна бачити режим сприяння, який створюють для них регуляторні органи, а незрідка й суди, ділиться своїми спостереженнями політолог Віталій Кулик:

«Ми не бачимо звітів по прибутках феросплавних заводів Коломойського. Але бачимо, як для них владою створена «тепла ванна», діє вигідна їм система підзаконних актів та інші способи сприяння тощо. Ну і тарифи – теж вигідні для цих заводів».

Феросплавні заводи: кілька фактів:

• 5 червня 2019 року Конституційний суд України 5 червня ухвалив рішення, яке позбавляє Національне антикорупційне бюро України права через суд визнавати недійсними угоди за корупційним провадженнями. Таким чином суд став на сторону скаржника – заводу олігарха Ігоря Коломойського «Запорізький завод феросплавів». В НАБУ заявили, що таким чином суд «узаконив корупцію», зокрема і в інтересах цього заводу. Як повідомили «Схеми: корупція в деталях» (спільний проєкт Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший»), це рішення може коштувати державі щонайменше 7 мільярдів гривень.
• 1 липня – в Україні починає діяти новий ринок електроенергії, який значною мірою відповідає вимогам західних донорів. Втім, тодішнє керівництво «Укренерго» наголошує, що цей запуск непідготовлений, і через низку труднощів варто очікувати зростання вартості електроенергії, передовсім для комерційних споживачів.
• 31 липня, через місяць від початку роботи ринку, під стінами «Укренерго» розпочинаються тривалі протести робітників Нікопольського феросплавного заводу та інших підприємств з орбіти Ігоря Коломойського. Час від часу вони приводили до блокування входів до офісу енергетичного регулятора. «Укренерго» почало з ними переговори щодо тарифів.
  «Під «Укренерго» пікет робітників Нікопольського феросплавного заводу, Дніпроспецсталі, Покровського ГЗК, Запорізького феросплавного заводу та інших промислових споживачів електроенергії. Що вимагають від Укренерго: переглянути структуру тарифів на передачу та скасувати рішення НКРЕКП, якими вони встановлені», – так пояснювали події в пресслужбі «Укренерго».
• Влітку 2019 року відбулася низка судів, які то скасовували, то відновлювали чинні тарифи на транспортування електроенергії та диспетчерське управління (це частина тарифу на електроенергію, яка забезпечує роботу не електростанцій, а регулятора і мереж – ред).

Як наслідок, ці тарифи залишилися на рівні 2018 року. Їх не вистачало на покриття всіх витрат і функцій «Укренерго», і воно заявило про мільярдні збитки.

• 26 лютого 2020 року очільник «Укренерго» Всеволод Ковальчук йде у відставку. За його словами, він з колегами тривалий час працював в умовах тиску, але він звільняється через те, що не поділяє «поточну політику у галузі, а особливо політизацію суто економічних процесів на ринку електроенергетики».

«Я завжди був і залишаюся прихильником ліберальних економічних законів, сильної держави та верховенства права. Блокування діяльності стратегічних підприємств, порушення букви та духу міжнародних зобов’язань, бездіяльність, популізм і адміністративний тиск я зневажаю та вважаю для себе неприйнятним працювати в подібних умовах», – наголосив Ковальчук.

• Раніше Ковальчук в розмові з Радіо Свобода заявляв, що підприємству загрожує банкрутство через неплатежі групи «Приват». Ігор Коломойський цю заяву спростовував.

Після звільнення посадовець відмовився прокоментувати Радіо Свобода імовірну причетність Коломойського до своєї відставки.

Геннадій Рябцев не вважає ані протести феросплавників, ані звільнення керівника «Укренерго» наслідком впливу Коломойського. Ковальчук загалом діяв у галузі як фахівець, тоді як адміністрація деяких підприємств переконувала робітників-протестувальників, що у їхніх проблемах винне «Укренерго», пояснює Рябцев.

Натомість політолог Віталій Кулик не виключає, що кадрові зміни в «Укренерго» тією чи іншою мірою інспіровані Ігорем Коломойським. Але наголошує, що клубок проблем в енергетиці – значно більший: ідеться не лише про тарифи для феросплавних заводів.

«Я впевнений, що так воно і було: ця кадрова зміна однозначно в інтересах Коломойського. Зокрема, ідеться про фінансові потоки, які він контролює навколо державної енергогенеруюючої компанії «Центренерго», – зауважив Кулик.

Державну компанію «Центренерго», приватизацію якої українська влада анонсує вже багато років, відносить до інтересів Коломойського низка експертів, розслідування про це і конкретні докази оприлюднюють українські медіа.

Це підприємство володіє всіма трьома державними теплоелектростанціями України: Трипільською, Зміївською та Вуглегірською.

Останній рік події навколо «Центренерго» стрімко розвивалися, час від часу переростаючи у скандали.

«Центренерго» і Коломойський: кілька фактів:

• Жовтень 2018 року: прибутки підприємства за 9 місяців року склали 489,5 мільйонів гривень.
• В червні 2019 року, після перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського, на посаду виконувача обов'язків генерального директора ПАТ «Центренерго» призначають Володимира Потапенка, колишнього заступника директора Вуглегірської ТЕС. Коломойський в одному зі своїх коментарів назвав Потапенка «зрозумілою йому людиною». Також Коломойський визнав, що його компанії є великими споживачами енергії на «Центренерго».
• За результатами першого півріччя 2019-го компанія показує збиток 1,2 мільярда гривень і має проблеми з коштами для купівлі вугілля. Відтоді вона залишається збитковою.
• За даними розслідування «Цензор.нет», компанія купує вугілля майже порівну з трьох джерел: в державних шахт, в компанії ТОВ «Д.Трейдинг» (пов'язана з олігархом Рінатом Ахметовим через своє керівництво) та ТОВ «Нафта Форс» (пов'язана через своє керівництво з Ігорем Коломойським). Частина вугілля, потрібного «Центренерго» – це антрацит, який в Україні є лише на окупованих територіях. Відтак «Нафта Форс» купує його в Росії та продає на «Центренерго», констатують розслідувачі.
• Тим часом основними покупцями електроенергії в цієї компанії є великі підприємства Коломойського: зокрема, обидва феросплавні заводи, Нікопольський та Покровський гірничозбагачувальні комбінати, «ДніпроАзот» та компанії-трейдери, пов'язані з групою «Приват». Частина цих компаній фігурують у справах про виведення коштів з «Приватбанку», повідомляють «Наші гроші».

Причому ТОВ «Укртрансліт», засновник якого, Костянтин Зубков, раніше робив великі пожертви кандидату Володимиру Зеленському на президентських виборах, тепер став найбільшим покупцем електроенергії в державної компанії.

• 29 серпня Верховна Рада призначає прем'єр-міністром Олексія Гончарука.
• У другій половині 2019 року «Центренерго» продавало електроенергію по двосторонніх угодах на 20% дешевше, ніж могло би продавати її на ринку на добу наперед (більш дорогому – ред.), відтак недоотримало 700 мільйонів гривень за 4 місяці, підрахував «Цензор.нет».
• 2 березня 2020 року прем'єр Олексій Гончарук робить заяву: він готовий змінити керівництво «Центренерго». Інформацію, що він може піти у відставку через тиск Ігоря Коломойського, Гончарук відкидає.
• 4 березня Верховна Рада відправляє прем'єра Олексія Гончарука у відставку. І призначає натомість Дениса Шмигаля. Тож керівництво «Центренерго» не змінюється.
• Тоді ж інвестиційний банкір Сергій Фурса в телеефірі заявляє, що причиною відставки уряду став кейс «Центренерго».

«Це ж очевидно. Коломойський та інші олігархи. Ви ж пам’ятаєте, як розпочалася ця відставка уряду. Все було тихо-мирно минулого тижня, аж раптом конфлікт навколо «Центренерго», де у президента Володимира Зеленського був історичний шанс насправді. Його всі називали «маріонеткою Коломойського». От він міг стати на бік уряду, який призначив нормальний менеджмент на «Центренерго». Бо «Центренерго» з початку виборів окупували люди Коломойського, і компанія з дуже прибуткової, на сотні мільйонів гривень, стала дуже збитковою – на сотні мільйонів гривень. Це класична схема Коломойського, я би сказав»,– обурився Фурса.

Водночас минуле нового прем'єра пов'язане скоріше з бізнесом Ріната Ахметова (який теж був постачальником вугілля на «Центренерго»), з'ясувало Радіо Свобода, збираючи досьє на новий уряд.

У фінансових потоках «Центренерго» не обійшлося без Коломойського, висловився в коментарі Радіо Свобода голова «Бюро комплексного аналізу та прогнозів» Сергій Дяченко.

«Один з гучних скандалів – це постачання вугілля на «Центренерго», яке здійснюють структури групи «Приват». Так, вони поставили вугілля дорожче за відому формулу «Роттердам плюс». (діяла в Україні до зміни влади – ред.). А в структурі тарифу на електроенергію паливо займає 80% вартості», – пояснює експерт.

Ще однією зміною на енергетичному ринку, вигідною Коломойському, Дяченко (а разом з ним Антон Швець та інші експерти) називає імпорт електроенергії з Росії, початок якого він пов'язує зі змінами до законодавства – так званою «поправкою Геруса».

«Це найгучніша історія – імпорт електроенергії з Росії. Перш за все вплив Коломойського в енергетиці пов'язують з іменем депутата Андрія Геруса. Який і пролобіював не одне рішення на користь структур Коломойського. Передовсім це можливість імпорту конкретно для феросплавних заводів». Таке постачання електроенергії, дешевшої, ніж українська, знижує тарифи, що вигідно Коломойському, натомість – невигідно виробникам електроенергії, серед яких інший олігарх, Рінат Ахметов», – пояснює Дяченко.

Про ризики імпорту з Росії говорить і енергетичний експерт Дмитро Марунич.

Водночас Гліб Вишлінський, а також співзасновник партії «Демократична Сокира» і традиційний критик Коломойського Антон Швець погоджуються, що цей олігарх – головний бенефіціар імпорту.

Тим часом один з імпортерів, який почав купувати російську енергію і перепродувати її на «ДніпроАзот» – вже згаданий трейдер «Юнайтед енерджі», близький до Коломойського.

Що думає про такі заяви щодо імпорту з Росії та своєї ролі в ньому сам Андрій Герус? Радіо Свобода звернулося до нього за коментарем.

«Імпорт електроенергії був відкритий законом ще від 2017 року – на ринок на добу наперед (це найбільш ліквідний сегмент ринку). У жовтні 2019 року був доданий сегмент двосторонніх договорів, оскільки в Україні був стрибок цін та штучно створений дефіцит на ринку, енергетична монополія шантажувала країну. Коли до зими були готові, то у грудні двосторонні договори знову закрили. По двосторонніх договорах імпорт був лише у листопаді. Все решта – ринок на добу наперед, імпортувало 5-6 різних трейдерів, а дозволено це законом від 2017 року», – пояснює Герус.

Причому, за його словами, спершу струм з Росії імпортували (на добу наперед) трейдери, пов'язані з бізнесменом Сергієм Тігіпком, однак «в інтересах Коломойського – це смачніша версія, її розганяв «ДТЕК».

Нафта і нафтопереробка: «Кому труба?»

Транспортування і продаж нафти, а також виробництво нафтопродуктів – є однією з найцікавіших тем для групи «Приват» Ігоря Коломойського, зважаючи на структури його власності та впливу. Про це говорять Сергій Дяченко, Антон Швець та інші експерти, про це вже багато років пишуть профільні медіа.

Але за останній рік чи не найпомітніша зміна власності у цьому секторі – третій співвласник, який з'явився у двох нафтопереробних активів Коломойського.

У січні 2020 року олігархи Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, які володіють ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ПАТ «НПК-Галичина», отримали третього співвласника. Це син народного депутата з умовної «групи Коломойського» Ігоря Палиці – Захар Палиця, повідомляють «Економічна правда» та «Центр протидії корупції». На додачу до цього, «НПК-Галичина» фігурує в одному з кримінальних проваджень про виведення коштів з «Приватбанку».

Після зміни влади в Україні почалися проблеми у групи Wexler, що належить бізнесмену Петру Белзу. Wexler закуповує пальне у компанії Proton Energy ізраїльського бізнесмена Нісана Мойсеєва, якого пов'язують з Віктором Медведчуком. Свого часу програма «Схеми» зафіксувала, як вони прибули до України одним літаком.

Ідеться про постачання «трубопровідного» дизеля, який йде в Україну нафтопродуктопроводом «ПрикарпатЗахідтранс», яку неофіційно називають «трубою Медведчука».

Мита, запроваджені для дизпалива у розмірі 3,75% Кабміном у серпні 2019 року, стосувалися дизпалива з Росії, однак лише за умови, що воно надходить трубопроводами.

Одночасно заявив про перешкоди в його роботі міжнародний трейдер MADDOX, який через українські порти постачав нафтопродукти з Євросоюзу, Єгипту, Індії та інших країн.

Це були лише деякі кроки, якими група «Приват», маючи акції нафтопереробних компаній та вплив на портову інфраструктуру, упродовж останнього року намагалася витіснити з ринку конкурентів, ділиться спостереженнями Антон Швець. Водночас, за його словами, наміри Коломойського отримати з цього надприбутки в останній момент знівелювало рекордне падіння на світових нафтових ринках.

«Коломойський використав всі засоби, щоб повернути втрачені за час правління Порошенка позиції на ринку нафтопродуктів. Спершу за допомогою ввізного мита на дизпаливо він «вбив» його імпорт. Тоді наростив власну перевалку нафтопродуктів у портах, атакувавши перевалку конкурентів різними способами. А тоді почав отримувати угоди на постачання по лінії Міноборони, «Укрзалізниці» та «Центренерго», – наголошує Швець. За його словами, «Приват» фактично витіснив з тендерів компанію «Трейд Комодіті», пов'язану з ексдепутатом від «БПП» Олександром Грановським.

Це «портове протистояння» детально висвітлювали українські ЗМІ.

Ситуація у цьому секторі зумовлена специфікою групи «Приват» і небажанням влади обмежити олігархів, розмірковує Геннадій Рябцев:

«Група «Приват здійснює управління через наглядачів – «смотрящих». Не конкретні менеджери Коломойського виконують ті чи інші завдання на посадах. Тиснуть на менеджмент, який є. Аж до того, що люди йдуть з посад. Насправді ніхто в керівництві держави не хоче боротися з олігархічним капіталізмом. Можливо, бояться потягти за ниточку, щоб не виявилося, що вони самі прив'язані до неї».

Водночас, визнає Рябцев, іноді деякі медіа або політики навмисно звинувачують когось із посадовців у зв'язках з Ахметовим чи Коломойським, щоб дискредитувати їх.

Авіатранспорт: політ, обірваний COVID

Компанія «МАУ», співвласником якої є Ігор Коломойський, майже весь останній рік зберігала позицію найпотужнішого гравця на ринку пасажирських авіаперевезень України. Проте коронавірус вніс свої безжальні корективи, паралізувавши авіасполучення та завдавши цій компанії критичних збитків, визнають експерти. У самій авіакомпанії теж прогнозують значні втрати унаслідок пандемії та карантину.

Але зрештою, чи вдалося Коломойському за останній рік використовувати свою авіакомпанію для нарощування капіталу і впливу?

Вплив компанії «МАУ» був і залишається суттєвим в авіаційній галузі, зокрема і через те, що цей перевізник є основним для найбільших повітряних воріт країни – аеропорту «Бориспіль», пояснює експерт з авіаційного права Андрій Гук. Водночас він наголошує: не можна розглядати цього авіаційного гіганта як стовідсотковий актив і важіль впливу Коломойського. Співвласником «МАУ» і головою його наглядової ради є ізраїльський та український бізнесмен і дипломат Арон Майберг, і його вплив на галузь є принаймні не меншим, ніж в Ігоря Коломойського, наголошує правник.

«Аеропорт «Бориспіль» – залежний від «МАУ» та від того, якого пасажира він перевозить і скільки. Мається на увазі передовсім транзитний пасажир, який не полишає території аеропорту, а відтак витрачає в ньому більше коштів. Аеропорт «Бориспіль», обравши хабову модель і свого основного перевізника («МАУ»), сам себе зробив об'єктивно залежним. По-друге, «МАУ» на 100% володіє хендлінговою компанією «Інтеравіа» (хендлінг – наземне обслуговування авіарейсів – ред.). Вона обслуговує літаки інших перевізників, наразі – не лише в Борисполі, я й в інших аеропортах. Отже, «МАУ» впливає на інших перевізників через хендлінгові послуги в українських аеропортах», – пояснює експерт вплив компанії Коломойського та Майберга та її бізнес-модель.

Завдяки такій структурі, визнає експерт, авіаційні активи Коломойського-Майберга є найвпливовішими в Україні в цій галузі: вони отримують кошти і від пасажирів, і від інших перевізників. Водночас «МАУ» є компанією, яка мала б чи не найбільше платити державі за авіаційні послуги та збори. Однак із цим – проблема, яка виникла задовго до пандемії СOVID-19, пояснює Андрій Гук.

Ідеться про:

• Авіаційний збір – два долари з кожного пасажира та платежі з багажу. З авіаційного збору фактично фінансується Державіаслужба. «МАУ» заборгувало понад 300 мільйонів гривень, тривають суди.
• Плату за аеронавігаційні послуги державному підприємству «Украерорух». «МАУ» заборгувало понад 1,2 мільярда гривень, тривають суди.

Очільниця юридичної служби «Украероруху» Олена Карнаух-Голодняк пояснила Радіо Свобода ситуацію з боргом, який має «МАУ» перед державною компанією.

«1,2 мільярда гривень – це борг, накопичений з серпня 2018 року і донині. Це аеронавігаційний збір. Наразі стало навіть гірше, ніж було. Спершу вони платили мінімально – кидали якісь платежі, до 30% від необхідної суми, потім платежі припинилися. Вони починають реагувати лише тоді, коли припече. Коли Верховний суд скасував ухвалу, яка забороняла нам зупиняти їхні польоти, вони самі сказали: давайте ми будемо потрошку платити. Ми отримували від них 1-5 мільйонів гривень на тиждень. Але невдовзі вони отримали нову ухвалу, і платежі знову припинилися», – пояснює представниця «Украероруху».

За її словами, внаслідок неплатежів від найбільшого клієнта держпідприємство навіть вдалося до скорочення штату, а також не має змоги вкладатися в модернізацію.

«МАУ» не платить авіаційний збір зовсім, з 2015 року. Тривають судові процеси: Державіаслужба намагається стягнути ці кошти, «МАУ» – визнати незаконною відповідну нормативну базу. Донедавна позови авіакомпанії були успішні, але в лютому Верховний суд повернув ключову справу до суду першої інстанції з формулюваннями, які повністю розбивають правову позицію «МАУ». Ситуація «перевернулася», і для авіаперевізника це може стати серйозною проблемою: авіазбір за 5 років, по 2 долари з кожного пасажира – уявіть, якою буде сума! До того ж, спочатку «МАУ» брала цей збір з пасажира. Але державі не перераховувала, пояснює експерт з авіаційного права Андрій Гук. – Друге – це плата за аеронавігаційні послуги. «МАУ» не сплачує їх, наголошуючи їх завищеними і такими, які не використовуються за призначенням. Наразі перевізник оскаржує ті тарифи, які є. В судових процесах ще немає остаточних рішень, але є ухвала про забезпечення позову, яка забороняє «Украероруху» припиняти авіаційні послуги «МАУ». Наразі перевізник не сплачує збори у повному обсягі, а «Украерорух» не може з цим нічого зробити. Для «Украероруху» «МАУ» є одним з найбільших платників, тож неплатежі – це дуже болюче».

Відтак вплив «МАУ» та її співвласників на галузь зберігся, але може досить швидко і суттєво послабитися через коронавірус та/або рішення судів не на користь авіаперевізника (як-от рішення Верховного суду), пояснює експерт. В умовах карантину, з точки зору іміджу та частково продовження перельотів, «яскраво заявила про себе компанія SkyUp», уточнює Гук.

Цей конкурент «МАУ» зміцнює свої позиції, зокрема, за рахунок того, що саме він зголосився виконувати евакуаційні рейси для українців, які в час пандемії застрягли за кордоном.

«Навіть в авіаперевезеннях, де Коломойському належить найбільша в Україні компанія, він не зміг подавити той самий SkyUp. Навіть велику частину евакуаційних рейсів (вони так само є комерційними, на них можна придбати квитки – ред.) виконує саме цей перевізник, а не «МАУ», – визнає виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.

Що думає про це судове протистояння компанія «МАУ» та як пояснює свою позицію в судах? Радіо Свобода звернулося до неї за коментарем, але відповіді на час виходу публікації не отримало.

Авіаційний актив Коломойського зараз переживає кризовий період, із цим погоджується й економічний редактор «НВ» Іван Верстюк.

«МАУ» переживає сувору кризу через карантинні заходи та обмеження в повітряному просторі. Компанія дуже потребує кредитів для покращення своєї фінансової ситуації. Операційні процеси всередині «МАУ» також вибудувані не надто ефективно», – наголошує аналітик.

Раніше Радіо Свобода вже отримувало інформацію від фахівців «МАУ», які просили не називати їх поіменно заради їхньої безпеки. Вони повідомляли, що компанія відправила їх у фактично примусові неоплачувані відпустки на весь час карантину, та визнавали, що авіакомпанія не має достатніх фінансових запасів для поточних витрат та виплат зарплатні й відпусток пілотам та іншим фахівцям.

В першій та другій частині свого дослідження «Рік Коломойського...» Радіо Свобода так чи інакше згадало десятки активів, пов'язаних з олігархом, політиків, яких експерти віднесли до «групи впливу Коломойського» та численні рішення і кадрові зміни. Відтак Радіо Свобода залишає право висловитися з приводу викладених фактів та коментарів олігархам Ігорю Коломойському та Рінату Ахметову, президенту України Володимиру Зеленському, урядовцям нинішнього та минулого складів Кабміну, депутатам, топ-менеджменту згаданих у тексті компаній та іншим зацікавленим сторонам.