Італійський оглядач: російська «допомога» – це операція пропаганди

Рим – Тяжкі часи пандемічної ситуації у світі окремі держави, як Росія, не гребують використати у своїх геополітичних цілях. Кремль активно використовує нові наративи дезінформації і під гаслами «щедрості й солідарності» проводить операцію пропаганди, зокрема в Італії. Про це у розмові з Радіо Свобода говорить Массіміліано Ді Паскуале, італійський незалежний журналіст-аналітик, автор низки книжок про Україну. Днями римський Інститут соціальних і стратегічних досліджень Gino Germani опублікував його доповідь про російську дезінформаційну стратегію часів коронавірусу. На думку оглядача, Росія вкотре працює на дискредитацію Євросоюзу.

– Серед головних цілей російської пропаганди часів коронавірусу є намагання знову дискредитувати ЄС, щоб довести, ніби Європа неспроможна боротися з пандемією. Є мета наголосити водночас, що Росія діє ефективно у подоланні цієї проблеми. Також пропаганда з Москви піднімає на поверхню внутрішні конфлікти в окремих європейських країнах. Це те, що я помітив, аналізуючи контент провідних російських медіаресурсів італійською мовою, Sputnik Italia передусім.

Очевидно, що російська кампанія «фейків» різниться в кожній країні ЄС. Зокрема, у пострадянських країнах поширюють наратив сильніший, більш апокаліптичний, якому б, певно, не повірили в Італії. Наприклад, російські ЗМІ друкують «фейк», нібито цей вірус був створений у китайській лабораторії, яку фінансували Білл Ґейтс і Джордж Сорос. Інші публікації спрямовані проти американців, проти євреїв. В Італії ж намагаються запровадити стратегію дезінформації менш апокаліптичну, бо, якщо вже бовкнеш щось неймовірне, мало хто повірить. Тому тут поширюють більш витончений наратив, і, на мою думку, небезпечніший. Sputnik Italia прагне достукатися до ширшої аудиторії у більш підступний спосіб.

– Росія цього разу пішла значно далі: надіслала гуманітарну допомогу Італії на «вияв солідарності». Російське телебачення схвально висвітлює допомогу Кремля Італії як збільшення міжнародної ролі Росії і нині вихваляє наміри відправити партію медикаментів до США. Але деякі італійські лікарі вважають гуманітарку росіян непотрібною і такою, що має на меті лише привернути увагу. Окремі оглядачі вбачають у діях Москви піар-хід для просування своїх інтересів у країні ЄС і НАТО. Яке враження склалося у вас?

– Слід з’ясувати, чи справді йдеться про допомогу, як про це зауважило видання La Stampa. Росіяни прислали не медиків, а військових. Вони провели дезінфекцію в одному шпиталі у Берґамо і відразу роздули цей факт у пресі. Дезінфекція вулиць, на думку італійських фахівців, зовсім не потрібна. Я спілкувався з італійським військовим, який супроводжує росіян, і він розповідає, що ті зовсім не знають, що робити. Тож не йдеться про команду великих спеціалістів, як нам намагаються представити. Ніхто не говорить, чому Італія дозволила це втручання без згоди парламенту і не пояснила мету приїзду росіян. Це дуже схоже на операцію російської пропаганди. Росіяни у своїх медіа поширюють цю пропаганду як для внутрішнього вжитку, так і для зовнішнього. В Росії хочуть заспокоїти населення, що їхня країна модернізована й допомагає іншим, мінімізують присутність коронавірусу в Росії. За кордоном меседж такий: Росія допомагає Італії, тоді як Європа – ні.

– Як на Апеннінах сприйняли цей крок росіян?

– Назагал більшість громадян позитивно поставилася до цього. Щодо уваги медіа, лише деякі відгукнулися критично. Більшість преси, особливо телебачення, дуже вихваляли «допомогу» Росії м критикували недієвість ЄС, НАТО і США.

– До Італії також надходить допомога зі США, Франції й інших країн через координацію НАТО, але галасу більше роблять військові росіяни на «камазах», ніж американці, які розбивають польові шпиталі, або німці, які взяли на лікування хворих італійців. Ідеться про сплановану медійну кампанію?

– Гадаю, США мали б рекламувати більше свій внесок. Треба було пояснювати італійцям, що роблять американці для Італії у складний період, бо так люди думають, що допомогли росіяни, допомога яких насправді сумнівна, більшість їхнього матеріалу – непотріб. Щодо реклами, не дивно, що державне телебачення, та й приватні канали наголошують на допомозі Росії і побіжно говорять про підтримку ЄС і США. Серед медійних керівників є чимало ставлеників популістичних проросійських партій «Рух 5 зірок» чи «Північна ліга», годі говорити про телемережу Сільвіо Берлусконі.

– Але складається враження, що в країні не стільки переймаються «солідарністю» росіян чи китайців, скільки дійсно стурбовані недостатньою солідарністю Європи. Про це говорить навіть перший європеїст Італії президент Серджо Маттарелла, що «слід відкинути старі схеми, і Європа має прокинутися, поки не пізно». Яка ваша думка?

– На сьогодні я бачу слабкість сильного лідера Маттарелли. На мою думку, у цій складній кризовій ситуації президент проявив певну слабкість. Навіть офіційні звернення до нації він часто делегував прем’єр-міністрові. Думаю, за нинішніх подій президент мав би проявити більшу ініціативу. Єдиний рішучий його крок – це критика заяви глави ЄЦБ Крістін Лагард (через яку зросла дохідність італійських державних облігацій і збільшилися витрати на обслуговування державного боргу країни – ред.). Ця критика була справедливою, але не у такий спосіб. Якщо робиш різні звернення, тоді можеш десь критикувати і Лагард, а коли вперше під час кризи звертаєшся до італійців і критикуєш Лагард, тоді підігруєш антиєвропеїстам. Вона помилилася, але потім ЄЦБ виправився. Також вважаю скандальним, що ні президент Маттарелла, ні прем’єр Конте не відповіли партії «Італійські радикали», члени якої цікавилися, що стоїть за «допомогою» Росії. Зараз усі критикують прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана за отримання широких повноважень для боротьби з вірусом. Звісно, його поведінка неприйнятна. Але я запитую: в Італії, де демократія мала б бути міцнішою, на відміну від Угорщини, не є обурливим, що керівники країни не відповідають на легітимне прохання радикалів? Ми всі закриті по домівках, тоді як російська техніка і військові можуть вільно швендяти в країні НАТО. Це потребує пояснення від влади, що насправді відбувається?

– На офіційному рівні міністр закордонних справ Луїджі Ді Майо усіляко вихваляв гуманітарний вантаж із Росії. А міністр оборони Лоренцо Ґуеріні, окрім слів подяки, зауважив, що основними союзниками Рима залишаються НАТО і ЄС. Можна сподіватися, що міжнародні зобов’язання Італії, зокрема щодо збереження антиросійських санкцій, залишаться незмінними?

– Думка Ґуеріні важлива. Це інша позиція, він представник Демократичної партії, має євроатлантичну позицію, вона може бути відмінною від точки зору міністра закордонних справ Ді Майо («Рух 5 зірок») або того ж прем’єра Джузеппе Конте. Важко прогнозувати сценарії, наявна надзвичайна ситуація, якої не траплялося останні 70 років, важко передбачити, що буде. Бо, можливо, зміниться геополітика на світовому рівні, йдеться не лише про місце Італії у НАТО або її відносини з Росією. Важливо побачити, у якому стані буде ЄС після цієї кризи. Якщо ЄС розпадеться, а, сподіваємося, цього не станеться, тоді геополітика точно зміниться. Головними гравцями на міжнародній шахівниці будуть Росія і Китай.

– Після майже двох років, як в Італії керують урядові коаліції популістів, довіра громадян до ЄС уже була невеликою. За нинішніх часів європеїстів у країні ще поменшає?

– Такий ризик дійсно є. Спочатку антиєвропейська кампанія у проросійських ЗМІ, потім кампанія з гуманітарною «допомогою», потім виступи уточнення російського посла в італійських виданнях. Займаючись професійно дезінформацією і цими днями аналізуючи багато сторінок у фейсбуці, я помітив, що на багатьох з’явилися листівки Italexit, щоб Італія наслідувала приклад Великої Британії щодо виходу з ЄС. Це сторінки простих людей, які, ймовірно, несвідомо підігрують Росії. Дійсно, ситуація викликає неабияке занепокоєння.

– У своїй доповіді «Російська стратегія дезінформації часів коронавірусу»ви підсумовуєте, що після подолання епідемії настане випробування для італійської демократії. Які можливі ризики передбачаєте для Італії й західних демократій у цілому?

– Ці ризики можуть бути різними, залежно від того, якою буде країна після епідемічної кризи. Якщо Італія опиниться знесиленою з великими людськими втратами й розваленою економікою, сценарій окреслиться більш небезпечний. Взагалі, те захоплення, яке викликає серед італійців «допомога» авторитарних режимів Росії і Китаю, симпатії до цих країн, – як на мене, це дуже небезпечно. Незрозумілою є мета цих кроків, точніше, люди не розуміють, що ж криється за цією «допомогою». Це говорить про прагнення до встановлення авторитарного режиму, мовляв, ок, ЄС не функціонує, тоді як для розв’язання цих проблем більш дієвими є автократії на зразок Росії чи Китаю. Що може статися? Порівняймо ситуацію після Другої світової війни. Італію підтримали США через план Маршалла (в рамках «Програми відновлення Європи» – ред.), але нині можна думати про план Маршалла, який буде вже не від США, а від Китаю чи Росії, яким Італія мала б бути вдячна за цю «допомогу». Це страшний сценарій, який би відхилив Італію від європейського ліберального напрямку і кинув би її у тенета недемократичних країн. Якщо говорити, яка країна більш небезпечна, – ймовірно, Китай. Росія має велику деструктивну силу, але економічно неспроможна буде купити італійські компанії. Китай із цієї точки зору значно сильніший. Пекін зміг би купити збанкрутілі італійські підприємства і стати власником. Але з точки зору сприйняття і симпатій бачу, що Італія більш прихильна до Росії, ніж до Китаю. Такі ймовірні сценарії.

– Ви також стежите за перебігом подій в Україні, і як ви оцінюєте дії влади у боротьбі з коронавірусом?

– Я бачив надзвичайні скупчення людей на кордоні з Польщею, які, ймовірно, занесуть нові зараження. Також той факт, що Володимир Зеленський знову через місяць поміняв міністра охорони здоров’я, свідчить, що президент у складній ситуації. Невідомо, чи вірус пошириться Україною, як в Італії, сподіваймося, ні, бо я не знаю, як санітарна система України зможе тоді впоратися. Можливо, українці, особливо літні люди, ще мають радянські звички і, якщо наказали сидіти в хаті, так і робитимуть, не знаю, не певен. Але певно, що Італія й Україна мають не дуже компетентних урядовців. Коли слід долати тяжку проблему з мало авторитетним урядом, тоді очевидно, що будуть помилки. Якби в Україні міністром охорони здоров’я була Уляна Супрун, я би був спокійнішим.