Третій місяць Білорусь залишається на «голодному нафтовому пайку», потужні російські нафтові кампанії не постачають до білоруських НПЗ свою сировину. Мінськ почав шукати альтернативні джерела і знайшов їх у тому місці, де не чекав, – США готові забезпечити Білорусь нафтою на 100 відсотків за прийнятними цінами. Про це двічі заявив державний секретар США Майкл Помпео.
Білоруський концерн «Бєлнафтахім» ще кілька років тому був під економічними санкціями США, усім громадянам та кампаніям Сполучених Штатів заборонялося мати з ним справу через фінансову підтримку концерном репресивної політики президента Олександра Лукашенка.
Після початку агресії Росії проти України Білорусь почала налагоджувати відносини із Заходом, стала миротворцем, і санкції ЄС та США з Лукашенка, його оточення та наближених компаній було знято. Наразі концерн «Бєлнафтахім» готує свою делегацію для переговорів у Вашингтоні.
Постачання до Білорусі американської нафти наразі «опрацьовується», робота в цьому напрямку ведеться, про це 16 березня 2020 року заявив речник концерну «Бєлнафтахім» Олександр Тищенко:
«Формат опрацьовується. Мова на даному етапі поки йде про формування переговорних позицій – створюється робоча група, яка змогла б це питання опрацювати повністю», – сказав він.
З ініціативою від Сполучених Штатів забезпечити Білорусь необхідною нафтою на 100% і за прийнятними цінами виступив під час візиту до Мінська 1 лютого 2020 року Держсекретар США Майкл Помпео.
У березні Помпео подзвонив міністру закордонних справ Білорусі Володимиру Макею, знову висловив підтримку США суверенітету Білорусі та повторив нафтову пропозицію.
Помпео підтвердив готовність американських компаній негайно почати продаж нафти в Білорусь за конкурентними ринковими цінами. Сторони також обговорили можливості розширення двосторонніх ділових зв'язків, в тому числі плани торгової делегації США високого рівня, яка відвідає Мінськ в кінці цього року.
Раніше в США також заявляли, що готові вкласти 1 млрд. доларів в інфраструктуру, яка дозволить знизити залежність країн регіону Східної та Центральної Європи від російської нафти.
І така інфраструктура у Білорусі є – можливо реверсне використання нафтопроводу Полоцьк-Вентспілс, який наразі перебуває в поганому стані і потребує ремонту. Його відновлення дало б можливість постачати сировину нафтопроводом з латвійського порту Вентспілс на НПЗ в Новополоцьку.
Білоруський економіст Сергій Чалий не виключає, що розмови офіційного Мінська щодо американської нафти для Білорусі є політичними, щоб змусити Москву піти на поступки у нафтовій суперечці.
«Складно уявити, де американці в умовах, коли нафта коштує 30 доларів, будуть знаходити вигоду в цих постачаннях, можливо, сланцева нафта з негативною рентабельністю буде видобуватися в США. Але в США є ExxonMobil, Chevron, які видобувають нафту в усьому світі, в тому числі в Азербайджані, може, мова йде про них», – вважає Чалий.
Білорусько-російська «нафтова війна»
З 1 січня 2020 року російська нафта в Білорусь постачається дуже обмежено. Потужним російським нафтовим компаніям російською владою було фактично заборонено працювати з Білоруссю, якщо вона не піде на поступки щодо «щільної інтеграції», під якою Москва приховує плани фактичного «аншлюсу».
Російські нафтові бізнесмени неофіційно визнавали, що вони не можуть постачати в Білорусь сировину, поки там не підпишуть «дорожні карти» щодо інтеграції:
«Це не питання чистої комерції, хоча ми теж повинні заробляти на таких поставках. Підпишуть «дорожню карту» – будемо постачати нафту», – повідомило джерело в одній з російських нафтових компаній.
Нафту до Білорусі наразі поставляє тільки компанія Михаїла Гуцерієва «Сафмар» і кілька інших невеликих російських компаній – це близько півмільйона тон нафти в місяць. Білоруські НПЗ в минулі роки переробляли 18 млн. тон нафти на рік. Обсягів нафти білоруського видобутку та того, що постачають з Росії, вистачає тільки на те, щоб забезпечити внутрішній попит на нафтопродукти та критичний експорт.
Економіка Білорусі від цього зазнає серйозних збитків. Білоруська нафтопереробка генерує до 8,5% ВВП не тільки у власному виробництві, а й в транспорті, логістиці, оптовій торгівлі, підрахував незалежний мінський економіст Дмитро Крук.
7 березня Лукашенко на зустрічі з головою концерну «Бєлнафтахім» Андрієм Рибаковим заявив, що йому надійшла пропозиція про покупку 6 млн. тон нафти. Що це за нафта, Лукашенко не уточнив, але згодом заявив, що раніше Білорусь «невиправдано зациклилася на декількох постачальників і не має довгострокових альтернативних джерел сировини».
Білоруський уряд тепер спішно шукає альтернативу російський нафті на світовому ринку.
Щоб покрити дефіцит сировини, Білорусь почала купувати нафту з альтернативних джерел. 21 сiчня «Білоруська нафтова компанія» закупила в Норвегії 80 тисяч тон нафти, постачання якої було здійснено залізничним транспортом через литовський порт Клайпеда. Через місяць Білорусь закупила ще два танкери по 85 тисяч тон. Але ця нафта виявилася російською, купленої без «премії» у незалежних нафтотрейдерів.
Білорусі знадобився і нафтопровід «Одеса –Броди»
Перспективним виглядає напрямок поставок нафти до Білорусі на Мозирський НПЗ через український порт Південний нафтопроводом «Одеса-Броди». 12 березня на морському нафтовому терміналі «Укртранснафти» стартував прийом першого танкера у обсязі 90 тисяч тон азербайджанської нафти для її транспортування нафтопроводом «Одеса-Броди» і однією з ниток нафтопроводу «Дружба» в напрямку Білорусі.
Наразі ця нафта вже поступила до білоруського міста Мозиря, де почали її переробку.
Надання послуг з транспортування нафти до Білорусі здійснюється в рамках договору між «Укртранснафтою» та БНК Limited (Великобританія), яка є дочірньою компанією ЗАТ «Білоруська нафтова компанія». Договір чинний до кінця 2020 року.
Раніше українські офіційні особи заявляли, що використання білоруською стороною «Одеса-Броди» можливо тільки в разі гарантії завантаження, яка забезпечить рентабельну роботу нафтопроводу. Якщо контракт укладено, можна зробити висновок, що білоруська сторона до кінця року гарантувала перекачування обсягів нафти, законтрактованих їх в Азербайджані чи в Саудівський Аравії. Цим шляхом можна також транспортувати до Білорусі і нафту від американських компаній.
На думку спостерігачів у Мінську, цього разу Білорусь піде на реальну диверсифікацію імпорту нафти. І глобальне падіння цін на цю сировину, пов’язане з коронавірусом, дає цьому непогане підґрунтя.
