Істерику щодо евакуйованих з Китаю роздували в Україні політики – Верещук

Хто несе відповідальність за панічні настрої в Україні щодо евакуйованих з Китаю, де вирує коронавірус? Чи тільки пересічні люди, як у Нових Санжарах, коли дехто вдався до агресії? Яка відповідальність влади? Чи можлива невдовзі відставка уряду і прем’єра Олексія Гончарука? Яким є олігархічний вплив, зокрема Ігоря Коломойського на президентську фракцію «Слуга народу» у Раді? Про що в принципі, без втрати національних інтересів України, може домовитися Володимир Зеленський із Володимиром Путіним? Свою думку з приводу цього висловила в інтерв’ю Радіо Свобода депутат, один із найактивніших спікерів «Слуги народу» Ірина Верещук.

Олександр Лащенко: Нові Санжари, Полтавщина, обсервація, як це називають... Ваш коментар, пані Верещук? Чого тут більше (називаючи речі своїми іменами, як пан Зеленський висловився): «середньовічного» дикунства чи тут більше проблема в комунікації? Що відбулося у четвер з цією евакуацією з Китаю?

– Я цю проблему розклала би на декілька складових, тому що так важко сказати чого більше. Тут і політична складова, тут і адміністративна, тобто менеджерування, так би мовити, цієї проблематики, і морально-етична.

Щодо «Середньовіччя»? Ні, інстинкти... Скільки є людина, стільки є й інстинкти. Страх, паніка – це все те, що ми, на жаль, ще не можемо побороти. І якою не була би влада, якою вона не була би авторитарною чи автократичною – це те, чим можна, так би мовити, користуватися, як інструментами. І дуже шкода, що політики, які сьогодні є на політичній мапі України, почасти використовують такі інстинкти людської психіки, людського організму і заграють з ними.

– Ви згодні, що і в даному випадку з цією евакуацією політики теж долучилися?

– Звичайно. Левова частка тих людей, які прочитали у соцмережах, наприклад, на Львівщині чи на Тернопільщині про те, що до них їдуть, везуть, евакуйовують, як їх не називали б, ледь не «прокажених» (так як там писали, це я зараз цитую), левова частка відповідальності лежить на політиках.

– Пані Верещук, ви так вважаєте, що було підбурювання з боку певних політиків, то, може й варто втілити те, що сказав пан Зеленський?

– Ні, не варто. Я думаю, що це було, швидше, емоційно сказано. Тому що справді, напевне, та інформація, яка поступала президенту Зеленському, була настільки невтішною, він розумів, що відбувається достеменно. І сама така реакція є. І тут варто це зазначити. Тим не менше, я вважаю, ми не можемо один одного лякати своїми ж громадянами, так наче хтось заражений, а хтось – ні. Ми всі – українці, ми всі – громадяни України.

– Тим більше, Нові Санжари...

– Вони зовсім не заражені. І це абсолютно.

Тут важливо все-таки зауважити. Бо я починаю вже для себе аналізувати як управлінець, яка мала у підпорядкуванні, напевне, таке ж містечко, як Нові Санжари. І я дивлюся очима міського голови маленького містечка, я дивлюся очима державного управлінця, позаяк закінчила академію державного управління, як приймаються управлінські рішення і де потім ті помилки стають фатальними.

– Якби, наприклад, у час вашого мерства (у 2010-2015 роках) і в Рава-Руську... Як би ви вчинили? Адже є звернення Нових Санжар (це селище міського типу), які виступили проти. Правда, вони мотивували не тим, що вони не хочуть приймати, а тому, що не готовий цей центр приймати людей, на їхню думку.

– Щиро? Проти. Та комунікація, яка не відбулася між центральною владою і місцевою... А зараз я чула пряму мову міського голови, яка сказала, що я лише вранці дізналася, що до нас мають привезти людей, і ці люди, можливо, є з Китаю, з Ухані. Тобто жодної інформації не було. Я як міський голова робила би так само. Якщо я не мала б інформації, якщо б я не була заангажована в процесі і не мала би впливу на цей процес, якщо б я точно не знала, куди саме, яку кількість, щоб я могла прокомунікувати зі своєю громадою, бо мене вибрала громада саме для цього, щоб я комунікувала.

А, отже, у п’ятницю прем’єр-міністр з парламентської трибуни, розповідаючи про цю ситуацію, зокрема, сказав, що це і було рішення, власне, цього оперативного штабу приховати чи сховати, тому що це потрібно було заради безпеки.

– Тобто куди везуть, ви маєте на увазі?

– Так. Це треба було зробити заради безпеки. І тут, я вважаю, була помилка. Це помилка, яку не врахували, як ризик. Бо якщо ми не знаємо, ми собі додумуємо. А добрі політики, опоненти допоможуть додумати. І так сталося. І так, на жаль, сталося.

Бо, наприклад, якби я вирішувала таке питання, я ніколи не погодилася б везти людей туди, де місцева влада не знає, що їх привезуть. Я би точно комунікувала з місцевою владою. Тому що розумію, наскільки це важливо. А ще краще – ухвалення рішення щодо місця, де це мало би відбутися. Якщо ви не комунікуєте з місцевою владою (а це теж важливо, бо дійсно безпекові питання передовсім) і дійсно не хотіли тих інформаційних хвиль, щоб не розхитати, так би мовити, ситуацію, то тоді не треба було ухвалювати рішення щодо перебування або привезення туди, де є адміністративно-територіальна одиниця. Тобто поза межами міста, поза межами населеного пункту. Є різні санаторні типи, де і під парканом, і військового призначення... Ну, ви знаєте. Ну що я буду пояснювати?

– Пані Верещук, відразу маю уточнити. Ви не раз у нашому ефірі до цього повертаєтеся. А які це політики спекулювали, якщо називати речі своїми іменами, на цій ситуації? Ви можете назвати, з яких політичних таборів?

– Так. З «Європейської солідарності». Наприклад, Олег Синютка, який у своєму фейсбук-дописі написав, що, напевне, це покарання влади, чому везуть на західну Україну, за те, що ми не голосували за Зеленського.

– Колишній голова Львівської ОДА, а нині – народний депутат?

– Це губернатор (колишній-ред.). Тобто це людина, яка точно мала в управлінні регіон. Він був багато років заступником, першим заступником міського голови Львова. Я не знаю, чим було продиктовано. Я не вірю, що він хотів зробити це зумисне, але маємо те, що маємо. Ми бачили, яка була істерика у моїх земляків у Львові.

– Так. На Львівщині, Винники.

– Винники. Ви пам’ятаєте це все.

Так не можна! Це безвідповідально. Це безвідповідальність політиків, чиновників теж. Це теж є ті промахи, ті помилки, які треба найперше проаналізувати. Тому що ми ухвалюємо державницьке рішення чи те рішення, яке матиме вплив на подальші процеси. І, напевне, не можемо знати на 100%, що буде саме ефективним, а що – ні. Але зменшити, мінімізувати ризики – це наш святий обов’язок. Зробити так, щоб воно було продумане, прораховане, а помилки виправлені. А якщо ми будемо множити такі рішення, то, звичайно, нічого доброго це не буде.

– Пані Верещук, у цьому зв’язку чимало (не буду принципово називати їхні прізвища, щоб не робити їм реклами) блогерів та й деяких політиків саме у зв’язку з тим, що на Західній Україні особливо були протести, хоча Нові Санжари – це не Західна Україна, це Полтавщина, і вони робили висновки: «о, це от Західна Україна показала себе «у всій красі!» Ви як уродженка цього регіону що скажете таким «критикам»? Що, мовляв, на західній Україні люди не толерантні?

– Ні, це неправда. Всі ми однакові. Але коли є певна ситуація, коли є певне нагнітання ситуації, кожен, кожен... Ніхто не знає, як повів би себе у цій ситуації. Можливо, якби у мене було менше інформації, можливо, якби я менше знала про коронавірус, можливо, якби я менше розуміла ті процеси, які проходять, можливо, я себе так само поводила б. Тому я не можу звинувачувати.

Звичайно, було багато закидів. До речі, я підписала листа щодо звернення до керівництва СБУ, щоб вони дали фахову оцінку спробам особливо політиків, не людей. Зрозуміло, що люди стали по неволі жертвами того, що називається «інформаційна хвиля». Тобто все, воно просто заполонило.

– Знову ж таки пан Гончарук...

– Куди ж без нього?

– Ви були, до речі, представником уряду в парламенті. Пішли ви з цієї посади, наскільки можна зрозуміти, через особистий конфлікт з Гончаруком. Правильно так сказати?

– Ні. Через екзистенційний.

– Якщо все ж таки абстрагуватися. Особистісне – це важлива річ. Я так розумію, що ви критично оцінюєте ту доповідь, яка прозвучала у п’ятницю?

– Ми хотіли би почути відповідь на ті дражливі, болючі питання, на які чекає суспільство. А саме, зарплати і нарахування на них, преміальні, коли ми говоримо про державні підприємства, що буде з самими держпідприємствами. Це ті короткі питання. І минулого тижня на моє у тому ж числі питання пан прем’єр пообіцяв зробити за цей тиждень все, аби нормативно-правові акти були оприлюдненні, як ми скоротимо зарплати можновладцям, а і високопосадовцям, як ми скоротимо преміальні. Цього ніхто не побачив. А я цього не забуваю. Я добре пам’ятаю, що ми давали цю обіцянку... І президент від нього вимагав: зроби щось з зарплатами. Чому не сталося – не розумію.

– Ви не тільки у нашому ефірі критично оцінюєте діяльність уряду на чолі з паном Гончаруком. В одному із ваших інтерв’ю раніше ви навіть не виключали, що наприкінці зими (наближається завершення цієї зими, кліматично цього не видно, але ж скоро буде березень місяць) можлива повна зміна складу уряду і прем’єра теж. Ви зараз так теж вважаєте? Можливо таке?

– Я не знаю, чи наприкінці зими, але завжди це трапляється. Я думаю, так.

– Ви вважаєте правильно вчинив президент Зеленський після того скандалу з плівками так званого Гончарука? Він все ж таки залишив пана Гончарука прем’єром.

– Правильно. Я пам’ятаю його цитату. Він сказав: це той автомобіль, який ще наїздив відповідної кількості кілометрів.

– Не маючи на увазі, що Зеленський не мав увазі, що він Гончарука за річ тримає?

– У хорошому розумінні. Звичайно, що ні! Це абсолютно було порівняння. Я вважаю, що абсолютно доречне. І я дійсно вважаю, що пан Гончарук, який перебуває у тому числі у перемовному процесі з МВФ, у тому числі і в різних інших міжнародних процесах, абсолютно повинен працювати.

А те, що я чи такі, наприклад, як я, чи мої колеги з фракції критикуємо його роботу, то це, навпаки, має показувати і слабкі місця, а назавтра він має ставати сильнішим. Я, наприклад, не хочу збивати, якимось чином намагатися вплинути на ситуацію. Я хочу, щоб він працював. Але працював, а не імітував бурхливу діяльність. Це різні речі.

– Пані Верещук, у цьому зв’язку Світлана Заліщук, яка зараз є штатним радником прем’єра Гончарука, депутатка попереднього скликання Верховної Ради, відомий політик, написала у фейсбук: «Цей уряд має одну принципову відмінність від попередніх. І це не вік. Хоча він і наймолодший в історії України. Цей уряд формувався не за квотним принципом від монополістів. Поки це ще не результат звільнення країни від тотального впливу монополістів, але це передумова, яка дає Україні шанс.».

Чому я цитую пані Заліщук? Це абсолютно протилежна вашій думці оцінка дій уряду. При всіх його недоліках. Ідеальних урядів немає. Ви самі визнали, що у фракції «Слуга народу» є депутати, які активно проти того, щоб Гончарук залишався на посаді прем’єра, взагалі за те, щоб змінити уряд. Ви знаєте критиків «Слуги народу», що є так звана «орбіта» відомого підприємця, олігарха Ігоря Коломойського, і нібито Коломойський лобіює свою кандидатуру, будучи незадоволений Гончаруком на посаді прем’єра...

– А яку кандидатуру? Щоб я відразу за нього не проголосувала.

– Офіційно ніхто нічого не називає. Деякі оглядачі називають Арсена Авакова. Вони, Аваков і Коломойський, це не підтверджують.

– До слова сказати, правоохоронці спрацювали. Я повертаюся до Нових Санжар. Я відзначаю роботу Авакова як міністра. Я про це вже сказала і буду повторювати, я бачила, як правоохоронці діють, і бачили колись. Пам’ятаєте таких правоохоронців, які били, абсолютно не розраховуючи сили, застосовували...

– Так, події Майдану. Якраз 6 років минає, як Янукович втік, 22 числа.

– Це інші правоохоронці. Вони діяли, відповідно до протоколів. Але тим не менше.

Повернемося до Кабміну. По-перше, оцінка Заліщук не є оцінкою. Вона лише констатувала факт, що сьогоднішній склад уряду не є призначенці від монополістів.

– Від олігархів. Згодні?

– Але це зовсім не додає їм ефективності. І що? Яким чином це аналізує їхню діяльність? Я аналізую предметно. Є проблема, і, як я розумію, керівник має про неї говорити. Бо добрі діла за нього говорять самі. Те, що є зроблено, це і так люди бачать. Повірте, вони це відчувають, вони це знають. І це мають робити інші за прем’єра. Прем’єр має говорити про конкретні проблеми і говорити чому. Ми проаналізували. Наприклад, впало промислове виробництво на 5% – ми побачили, тому, тому і тому. І для цього є об’єктивні і суб’єктивні чинники. І так, є ті чинники, які не впливають від діяльності прем’єра. Є загальносвітові ціни, є рецесія, є, зрештою, коронавірус.

– Так. І невідомо як економічно вдасться взнаки.

– Це треба говорити і пояснювати. Бо люди добре дуже швидко забувають, а про погане дуже добре пам’ятають і дуже довго, бо вони не відчувають змін. І коли ми не можемо цих змін зробити, або, навпаки, ми маємо скорочувати людей, ми маємо людям пояснювати, чому вони будуть скорочені, чому неможливо так, як це було до цього часу. А коли приїжджають в тубдиспансери або ще хтось і говорять, щоб нас завтра скоротять, не буде куди туберкульозних хворих привезти, то це вже питання, на які треба відповідати. А говорити, що ми є круті і ми є крута команда – це добре. Але не діє.

– Пані Верещук, ви погодьтеся, що ви, будучи і мером, і раніше, стежили активно за політичним життям, ще не будучи депутатом. У нас було багато прем’єрів в історії України, я вже збився з рахунку. Президентів у нас... Володимир Зеленський – шостий. Теж чимало. На пострадянському просторі один з рекордів, ознака демократії.

– Абсолютно. А порівняно з Росією ми взагалі!

– Прем’єрів взагалі вдосталь! Але з презентацією деяких прем’єрів не все гаразд. Виступали так, що аплодували – аж до стелі лунали ці оплески. А ставленики тих же олігархів. Монопольну ситуацію вони зберігали, тобто клани. Все це тривало.

– Тут варто визнати: прем’єр, я вважаю, точно не корумпований.

– Згодні?

– Згодна! І Кабмін. Я теж переконана, що коли він каже, що ми подолали в Кабміні корупцію, я йому вірю, але тепер це ще залишилося зробити на низовому рівні. Отже, це комплекс проблем. І я розумію об’єктивно, хто не був би на місці прем’єра, це однозначно буде людина, яка буде збирати негатив. Це однозначно буде людина чи персона, чи особа...

Тому я й кажу, що не важливе прізвище, а важлива функція, яку ця людина може донести, як вона може взяти на себе відповідальність і керувати виконавчою гілкою влади. Це дуже важливо. Це економіка. І наскільки його авторитет буде поширюватися, щоб інвестор, дивлячись на нього, слухаючи про «інвестняню» вірив, що дійсно ця «інвестняня» йому допоможе попри те, що судова система не реформована, що правоохоронна система, яка є... І якщо він зможе переконати і в його очах буде та репутація, той авторитет, а за його спиною буде стояти український народ, який скаже: так, ми тобі віримо... А сьогоднішня соціологія – ви бачили. Центр Разумкова ...

– Так. Я процитую, до речі: за півроку кількість українців, які вважають, що держава рухається у неправильному напрямку зросла до 53% порівняно з 17% у вересні 2019 року. Це, правда, не персональний рейтинг президента Зеленського, але це красномовні цифри.

– Абсолютно. Попри все я хочу зазначити, що є і позитивна динаміка. Наприклад, конкретний приклад – застосунок «Дія». Але ж діє. Можна ж було зробити?

– Федоров, міністр.

– Так. Федоров, віцепрем’єр з питань цифризації. Чи Дубілет. Так, є критика, але...

– Ви це відзначаєте?

– Відзначаю. І працюють. Можуть, коли хочуть.

– Ви самі визнаєте, що боротьба з корупцією, всі ці проблеми, які в України залишаються, десятиліттями вони. І, на жаль... Так, він несе відповідальність. Суперечки не може бути...

– Ми усі несемо відповідальність.

– А президент України за це теж несе відповідальність? Так, він не має права втручатися у роботу правоохоронних органів, але від нього теж багато залежить. Ви визнаєте?

– Несе. І він її відчуває. І, повірте, вона його дуже болить. Він постійно питає, коли ми зможемо змінити ситуацію, які ще закони треба ухвалити, у нам монобільшість. Я готова, всі готові, що треба зробити, щоб змінилася ситуація...

– Ви особисто як народний депутат за відставку Ситника, глави НАБУ? Ви знаєте, чому я питаю.

– Тут у мене така позиція. Я не маю до нього претензій як юрист. Я не маю мати претензій до нього, тому що я не бачила аудиту на його посаді. Але як політик – моє політичне рішення: він (Ситник – ред.) мав би написати заяву, скласти повноваження, виграти суд, бо я вважаю, що він має на це право. І він каже, що те рішення суду, яке було ухвалене, є...

– По адмінпорушенню.

– Так, по адмінпорушенню. І повернутися. Бо на сьогодні він де-юре має корупційний протокол про корупцію, і він є корупціонером в реєстрі корупціонерів. І це не оскаржено. Він не може, перебуваючи на посаді, далі працюючи і борючись з корупцією...

– Корупція... Я не применшую. Звісно, будь-яке правопорушення має бути... Але це не мільярди доларів!

– Ось, власне, що це порівняно з тим, що і яка корупція у нас є, люди про це все знають, це ні про що. Це дрібничка.

– Він мав би написати заяву, ви вважаєте?

– Він мав би скласти...

– Якщо він не напише, без аудиту, можна простою більшістю голосів Верховної Ради відставити...?

– Ні. Це буде політичне рішення. Це буде лише політичне рішення.

– І якщо до цього дійде, то це буде незаконне рішення?

– Закон визначає аудит.

– Вже така справжня активізація заборонених «Мінськом» озброєнь і так далі, і так далі. Загинув український воїн зокрема. Як ви це прокоментуєте вже дійсно як член парламентського комітету з питань нацбезпеки та оборони?

– Власне, у п’ятницю відбулося ще одне слухання, коли ми запросили представників Генштабу, аби вони нам пояснили, що насправді відбулося, на закритому засіданні. Ми почули від генерала Наєва про те, як насправді відбувалася ситуація. Те, що я можу сказати, я зараз коротко скажу.

– Давид Арахамія, глава фракції, говорить публічно, що, мовляв, ще не до кінця з’ясовано, хто перший почав 18 лютого атаку (я не дослівно цитую Давида). Що скажете?

– Ні. Ви неправильно зрозуміли слова Давида. А він мав на увазі саме повідомлення СБУ на сайті, коли сказали, що є відкрите кримінальне провадження і проводиться досудове слідство з питання посягання на територіальну цілісність. Йшлося про...

– Тобто по українських воїнах удар був? Вони захищалися?

– Звичайно! І є відкрите кримінальне провадження. І зараз слідство встановить, хто, що і як. І саме це мав Давид на увазі.

Але повернімося до зустрічі. Власне, генерал сказав... Це було для мене важливо, бо я запитувала, чи той звіт СММ ОБСЄ, який через нього, як ви пам’ятаєте, стали і заяви і в Радбезі ООН, і в ЄС, і так далі, чи він відповідав дійсності? Бо ми знаємо і часто-густо критикуємо ОБСЄ, що вони, мовляв, не відображають у звітах те, що відбулося. От в даному випадку він сказав: так, це відповідає дійсності. Те, що написано у звіті. А, отже, і ОБСЄ була залучена, і той «режим тиші», який був встановлений, то це теж було за участю. Ми маємо цю ситуацію. Ми маємо її достеменно вивчити. Абсолютним і беззаперечним є факт, що це були збройні формування Російської Федерації. Це говорять усі заяви...

– Пішли в атаку?

– Так, вони пішли в атаку, вони спробували там зробити, здійснити (чи як це правильно сказати?) прорив. Їм це не вдалося.

– Тобто це вони вчинили провокацію, про яку казав пан Зеленський? Можна так казати?

– Так, вони вчинили провокацію.

– Як ви вважаєте, яка мета цього всього? Зрив мирного процесу, як казав президент?

– Можливо, і так. Можливо, є сили, які хочуть зірвати мирний процес. А це точно сили не українські. Це сили Російської Федерації. Там теж у них різні, як кажуть, «башні», то хай вони між собою розбираються.

– На вашу думку, те, що Козак, Сурков ніби «в тінь» пішов?

– Можливо, я й маю на увазі саме це.

– Я не знаю, наскільки ви це можете озвучити в ефірі, тому що я так розумію, що було чимало конфіденційної інформації під час розмови з генералом Наєвим. В принципі якийсь масштабний удар з боку цих гібридних сил по українських воїнах на Донбасі готується чи ні?

– Наразі не очікується. Але люди завжди готуються, військові готуються. Ми, звичайно, не можемо передбачити все. Розвідка для цього є, розвіддані. Всі працюють.

– З такою людиною, яка постійно наголошує про «один народ», «ніяких змін Мінських угод» (я маю на увазі, звісно, Путіна), можна взагалі домовитися, на ваш погляд?

– Моя позиція є наступною. Президент Зеленський своїм основним пріоритетом вважає питання встановлення миру на Донбасі. І ті вербальні форми, те, як він обирає спілкуватися з Путіним або висловлюватися про нього у публічному просторі, я залишаю за його правом. Якщо він вважає, він як особа, як лідер держави, що саме така вербаліка, самі такі форми є прийнятними і адекватними до тієї ситуації, в якій ми сьогодні опинилися, то хай він так робить. Якщо це принесе мир на Донбас і поверне анексований Крим, хай він говорить так, як вважає за потрібне. Зрештою, він взяв на себе цю величезну відповідальність і перед світовою спільнотою, і перед українцями.

– Пані Верещук, а де межа компромісу?

– Межа компромісу?

– Хоча з боку Росії тільки на обмін погодилися полоненими. І все.

– Але ж ви розумієте, що не від вербальних форм президента Зеленського залежить межа компромісу. Абсолютно не від цього, що він говорить.

Що ми робимо? Ми обороняємося. Ми укріпляємося. У п’ятницю наприклад, пан Наєв чітко сказав, що ми забезпечені усім, чим необхідно, перша лінія оборони абсолютно забезпечена, не гірше ніж на рівень 2018-2019 року. А, отже, ми вклалися. Ми знову 28 мільярдів плюс до оборонного бюджету. Ми розуміємо, що сильна армія – це якраз і є межа компромісу. Чим більшою буде ціна для Путіна, тим буде...

– Не будь-якою ціною «перестать стрелять»?

– Звичайно. Звичайно ні.

– Пані Верещук, ось цей закон про медіа, відома ініціатива і Володимира Бородянського, міністра культури, голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександра Ткаченка. Коли може бути ухвалений цей закон? Чи важко сказати?

– Мені важко сказати, бо я не збираюся за нього голосувати. Тому і буду говорити всім своїм колегам, щоб вони цього не робили.

– Який перебіг розгляду?

– Наразі ми розглядаємо питання щодо 2178-10 так званого обігу ринку земель, тому поки що не зрозуміло. Ми лишень десь там 1 300 поправок пройшли.

– Щодо закону про землю. 1,5 тисячі правок. Попереду ще 2,5 тисяч на сьогодні. Ви ініціювали як народний депутат проєкт закону про обмеження кількості поправок до законопроєктів.

– Так.

– На якому етапі розгляд вашого цього документа? Коли може бути ухвалений щодо правок?

– Власне, він не внесений у залу. Ми спочатку його внесли. Потім отримали критику. Повернули.

– Критику з боку...?

– Усіх. І опозиційних, і всередині у фракції. Створили робочу групу, доопрацювали, забезпечили баланс інтересів. Бо дійсно є опозиція, і ми маємо забезпечити також їй право. І повертаємося. Але вже тільки після голосування за землю.

ПОВНІСТЮ РОЗМОВА З ІРИНОЮ ВЕРЕЩУК У ВІДЕОВАРІАНТІ ІНТЕРВ’​Ю

УСІ НАЗВАНІ В ЦЬОМУ ІНТЕРВ’​Ю ОСОБИ ТЕЖ МАЮТЬ ПРАВО ВИСЛОВИТИСЯ НА РАДІО СВОБОДА