Кремль не підтверджує відставки помічника Володимира Путіна Владислава Суркова, але й не засвідчує, що той продовжує працювати. Водночас приступив до роботи заступник голови адміністрації президента Росії Дмитро Козак – партнер по переговорах помічника президента України Володимира Зеленського. Можлива заміна «куратора» українського напряму Кремля Суркова на Козака може дати певний шанс Україні в урегулюванні конфлікту на Донбасі на її умовах, не виключають деякі спостерігачі. Натомість інші експерти не вбачають оптимізму для України після такої заміни. На їхню думку, справжнім «куратором» українського напряму є сам Путін, який не збирається відпускати Україну.
Кілька днів поспіль однією із головних тем обговорення у коментарях політиків і експертів України та Росії, суперечок у соцмережах є наразі непідтверджена Кремлем відставка Владислава Суркова – помічника президента Росії Володимира Путіна. Політолог Олексій Чеснаков повідомив у своєму тeлеграм-каналі, що Сурков покинув державну службу нібито «через зміну курсу на українському напрямі». Також Чеснаков зауважив, що «рішення Сурковим ухвалено і не зміниться». Політолог підкреслив, що це йому відомо від самого Суркова. Чеснаков протягом щонайменше семи останніх років неодноразово озвучував позицію помічника Путіна.
«Урегулювання» на Донбасі з «героями» Захарченком і «Гіві»
Сурков, учасник переговорів у рамках «нормандського формату», представник Росії на переговорах з урегулювання на Донбасі зі спецпредставником Держдепартаменту США Куртом Волкером, також 2017 року в Ростові-на-Дону відкривав пам'ятник «героям Донбасу». Компанію помічнику Путіна склали тодішній ватажок «ДНР» Олександр Захарченко і колишній «прем’єр-міністр» «ДНР» Олександр Бородай. Потім, після смерті Захарченка від вибуху в Донецьку, Сурков називав загиблого «справжнім героєм».
А ім’ям іншого загиблого бойовика «ДНР» – «Гіві» (Михайла Толстих) – Сурков пропонував назвати нове російське озброєння.
Про кураторство Суркова над угрупованнями «ЛНР» і «ДНР» заявляли і деякі бойовики – зокрема російський диверсант Ігор Гіркін (Стрєлков), колишній «міністр оборони» «ДНР». Восени 2014 року Гіркін стверджував: «…Люди, які зараз займаються питаннями «Новоросії» на території Росії, які уповноважені це робити, зокрема горезвісний Владислав Юрійович Сурков, це люди, націлені тільки на руйнування, які ніякої реальної та дієвої допомоги не нададуть. Саме В.Ю. блискуче проявив себе в цьому відношенні в Південній Осетії, в інших регіонах, всюди, де він перебував, ми мали справу з «розпилами» і пограбуванням замість реальної допомоги».
Загалом Путін доручив Суркову курувати кілька напрямів – повністю його посада називається «помічник президента Росії з питань соціально-економічного співробітництва з державами СНД, Абхазією і Південною Осетією». До речі, два тижні тому Сурков відвідував сепаратистський регіон Грузії – Абхазію, де спалахнула політична криза і зрештою «президент» Рауль Хаджимба змушений був піти у відставку внаслідок протестів.
Путін проміняє Суркова на Козака?
Після повідомлення Чеснакова, що Сурков покинув держслужбу «через зміну курсу на українському напрямі», коментарів з боку самого помічника Путіна не було. Як зауважував Чеснаков, причини свого рішення й подальші плани Сурков оголосить через місяць. А речник Путіна Дмитро Пєсков у відповідь на запитання журналістів, чи продовжує Сурков ходити на роботу, сказав, що не може точно це сказати. Він додав, що українським напрямом у Кремлі зараз займаються де-юре Сурков і в міру необхідності Юрій Ушаков (ще один помічник Путіна).
«Причини свого рішення й подальші плани Сурков оголосить через місяць»
Також Пєсков наголосив: «Ніяких указів щодо відставки Суркова немає, такою інформацією я не володію. Що стосується нібито зміни політики щодо ситуації в Україні, це не відповідає дійсності й відображає лише особисту точку зору того, хто про це говорить».
А ексдепутат Держдуми Росії Ілля Пономарьов в інтерв’ю Радіо Свобода відзначав послаблення позицій Суркова минулого місяця, після переговорів «нормандської четвірки» у Парижі (за участю Володимира Зеленського, Володимира Путіна, Ангели Меркель і Емманюеля Макрона). Сурков був тоді членом російської делегації. Як людина, давно знайома з помічником Путіна, Пономарьов констатував: результати переговорів – непоступливість Зеленського – стали «колосальною «підставою» Суркова перед Путіним». Адже президент Росії прибув до Парижа заради власної «великої перемоги». Однак зрештою «протистояння досвідченого КДБшника і харизматичного актора завершилося внічию», підсумував Пономарьов.
Політичне майбутнє Суркова обговорюють на тлі переходу колишнього віце-прем’єра уряду Росії Дмитра Козака на посаду заступника голови адміністрації президента.
Цей чиновник почав працювати з Путіним ще в мерії Санкт-Петербурга, коли її очолював Анатолій Собчак. Міністр, віцепрем’єр, теперішня друга каденція заступника керівника АП – Путін довіряє своєму давньому знайомому вагомі посади вже понад 20 років. Реформа місцевого самоврядування, відповідальний за підготовку до Олімпіади в Сочі, куратор анексованого Криму – деякі з напрямів, якими займався Козак.
Колишній голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, нині лідер відділення партії «Комуністи Росії» на підконтрольному Москві півострові Леонід Грач розповів Радіо Свобода, що знайомий з Дмитром Козаком понад 15 років.
«Козак – людина прямолінійна»
«Козак – людина прямолінійна. Йому сказали: «Йти туди!», він пішов туди. Йому сказали: «Роби те!», він робить те. Але, щоб вникнути в ситуацію, подивитися, що кримська ситуація є дуже важкою, розшматованою, це ні», – підсумував Леонід Грач підсумки кураторства підконтрольного Москві Криму Дмитром Козаком.
Молдова – провал і реванш через 16 років
Козак ще з початку нульових відомий також своїм залученням до спроби врегулювання (у розумінні Кремля) конфліктів на пострадянському просторі. Восени 2003 року ухвалення «меморандуму Козака» (плану врегулювання придністровського конфлікту через федералізацію Молдови) зірвалося за день до запланованого підписання. Лише в останній момент тодішній президент Молдови, комуніст Володимир Воронін відмовився від попередньо погодженого з ним і так званою «Придністровською Молдавською Республікою» документа. Погодження здійснював тоді саме Дмитро Козак. Того разу його зусилля завершилися провалом. Але через 16 років – торік – Козак «узяв реванш» у Молдові. Точніше це, на думку критиків Кремля, вдалося Путіну. Політична криза у цій державі завершилася зрештою тим, що «господар» Молдови, олігарх Влад Плахотнюк втік за кордон, а проросійськими є тепер не лише президент Ігор Додон, а й уряд, констатують експерти.
Але Дмитро Козак активно опікувався не лише Молдовою, а й Україною. По-перше, він курирував питання економічного характеру в «ЛДНР». Зокрема, опікувався комісією з надання «гуманітарної підтримки» для ОРДЛО.
По-друге, після обрання нового президента України Володимира Зеленського Козак став активним учасником переговорів щодо майбутнього Донбасу та обміну полоненими. Він очолював відповідну робочу групу від Росії. А від України таку групу очолював помічник президента Зеленського Андрій Єрмак.
Єрмак контактував і з Сурковим, але саме співпраця з Козаком стала результативнішою. Це виявилося, зокрема, в обміні утримуваними особами, здійсненому 7 вересня минулого року (в Україну повернулися 35 осіб, зокрема Олег Сенцов), а також передачі Росією Україні захоплених восени 2018 року в Керченській протоці військових кораблів.
Деякі оглядачі констатують, що Козак був торік для партнерів по переговорах від України таким собі «добрим слідчим», на відміну від «поганого слідчого» Суркова.
Інформацію про обов'язки Дмитра Козака уточнять пізніше, повідомив прессекретар російського лідера Дмитро Пєсков. На запитання журналістів, чи може Козак очолити український напрям, Пєсков сказав, що в адміністрації Путіна всі займаються тим, на що уповноважив їх глава держави. «Тому як президент вирішить, так і буде», – сказав речник.
«Ломом чи сокирою – це вже деталі»
Якщо відставка Суркова підтвердиться і справді «куратором» українського напряму стане у Путіна саме Дмитро Козак, це може дати Україні більше можливостей, зазначив у мережі «Фейсбук» Ілля Пономарьов. Не виключене і коригування Мінських угод на користь Києва. З іншого боку, слід пам’ятати про значення для Путіна святкування 75-ї річниці перемоги у Другій світовій війні, яке випадає на нинішній рік. Як зауважує Пономарьов, господар Кремля хотів би на 9 травня не лише військового параду, присутності якомога більшої кількості іноземних гостей, а й успіхів у врегулюванні ситуації на Донбасі. Адже Путін прагне зняття санкцій проти Росії.
Головний редактор інтернет-видання «Остров» Сергій Гармаш теж вважає, що заміна Суркова на Козака означатиме зміну курсу Кремля щодо України. Але не варто плекати зайвих ілюзій, додає Гармаш. Якщо Сурков, на думку експерта, взагалі намагався знищити Україну як державу, то Козак спонукатиме Київ узяти окупований Донбас зі збереженням вирішального впливу Росії. Як політичного, так і військового. Впливу не лише на цей регіон, а й на всю Україну. «Молдовський» досвід Козака є у цьому плані дуже цінним, додає він.
«Власне, у Молдові відбулося не примирення. Все одно «план Козака» передбачав фактично федералізацію Молдови і передбачав збереження російських військ, такого російського впливу. Тобто, зміна «української» політики Москви, швидше за все, відбудеться. Але в що вона виллється, це інше питання», – зазначив Сергій Гармаш у коментарі Радіо Свобода.
До речі, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров восени минулого року стверджував виданню «Комерсант»: відновлення контролю України над усім Донбасом можливе лише «при повазі особливого статусу» цього регіону. «Це дуже схоже на Придністров'я», – зауважив Лавров і згадав у цьому контексті про «меморандум Козака» для Молдови.
«Це дуже схоже на Придністров'я»
А журналіст, ведучий Євген Кисельов сказав у коментарі Радіо Свобода, що не варто робити прогнозів – яким «куратором» українського напряму може виявитися Дмитро Козак, адже справжнім куратором цього питання є Путін. А він, каже Кисельов, прогнозований лише в одному – не відпускати Україну.
«Єдине, чого точно не прагне Путін – успіху України. Успіху в євроатлантичному, демократичному напрямі. А чим він буде Україну надалі (вибачте за грубе слово) херачити – ломом чи сокирою – це вже деталі», – сказав Євген Кисельов.
