Потяг «Маріуполь-Львів» різко гальмує. Його колеса ковзають рельсами, роздаючи навсебіч гарячі іскри. Зі старенького вагону, який мав би більше доби їхати з Донбасу до Західної України, поспіхом виходять двоє жінок: одна схлипує від перейм, інша – допомагає породіллі йти уперед. Це – мама та дружина 32-річного жителя Макіївки Андрія Гаррюса, який з грудня 2018 року перебуває в полоні угруповання «ДНР». Через два дні після того, як його після катувань силоміць вивезли з дому і звинуватили у нібито підготовці диверсій, Андрій вдруге став батьком. Його дружина Вікторія втікала з ОРДЛО, і почала народжувати прямо у потязі.
Коли 29 грудня 2019-го між Україною та російськими гібридними силами відбувся обмін полоненими, з камери номер 711 СІЗО №5 у Донецьку мали би вивезти і Андрія Гаррюса. Проте чоловік, на жаль, так і не потрапив у список на обмін.
Радіо Донбас.Реалії у циклі #Незабуті продовжує розповідати історії українців, які й досі перебувають у полоні угрупувань «ДНР»/«ЛНР». За даними СБУ, на момент грудня минулого року в тюрмах, СІЗО і підвалах контрольованих Росією бойовиків незаконно утримували щонайменше 250 осіб.
Загрожує смертна кара
«Коли Андрія привезли додому на «обшук» – його не впізнала навіть рідна мати. Страшенно був побитий та виснажений, ледь говорив. У наш будинок у селищі міського типу Кринична, що входить у склад Макіївки, приїхали кількадесят так званих військових «ДНР» – прямо ціла штурмова група. Вагітну невістку та маленького онука закрили на другому поверсі. Далі весь будинок перевернули догори дригом: все цінне вкрали, а сина, врешті, повезли у невідомому напрямку», – розповідає про події грудня 2018-го батько Андрія Сергій Гаррюс.
Вдома на Донбасі Сергій працював у тоді ще міліції. Вслід за батьком правоохоронцем став і його син. Коли почалася неоголошена війна, Андрій був міліціонером-водієм у Донецьку. З початком бойових дій він виїхав у Дніпропетровську область: там одружився і намагався знайти роботу. Але це вдавалося вкрай важко. За декілька років поневірянь і життя в тісній однокімнатній квартирі, чоловік вирішив повертатися назад у Криничну. Мовляв, там є чималий будинок, триматимемо господарство – треба ж годувати родину.
«Тим часом ми із дружиною, – продовжує Сергій Гаррюс, – виїхали, як вимушені переселенці, у Хмельницьку область. Тут, спочатку, жили у кімнаті пожежної частини, а потім нам дозволили жити у будиночку в одному з місцевих сіл. Не працюємо, пенсіонери. Ремонтуємо будинок і, як можемо, підтримуємо невістку».
Від моменту незаконного затримання і аж до тепер ані батьки, ані дружина, не отримували від Андрія листів. Так само не було телефонних дзвінків. У Донецьку живуть друзі родини Гаррюс – всі новини про сина батьки полоненого дізнаються виключно від них.
«Та й цю інформацію, – каже батько незаконно затриманого, – неможливо перевірити. Ми звернулися в СБУ, електронною поштою надіслали також листа тій стороні. У так званій «ДНР» підтвердили, що Андрій у них. Вдалося встановити, що він у донецькому СІЗО №5: утримується разом з іще приблизно 15 заручниками в камері номер 711. Раз на три місяці наші друзі можуть передавати сину передачі. Надсилаємо продукти, в основному. Чай, цукор, цигарки. Все це спочатку потрапляє до рук наглядачів у СІЗО. На запитання про те, як Андрій і чи можна його побачити, у Донецьку відповідають: «У него все хорошо».
Андрія Гаррюса та ще двох місцевих жителів, Юрія Іванова і Станіслава Суровцева, бойовики угрупування «ДНР» звинувачують у нібито підготовці диверсій. Якщо так звані «суди» визнають чоловіків винними – їм, згідно з «законами» російських гібридних сил на окупованій частині Донеччини, загрожує навіть смертна кара.
Батьки Андрія, так само як і його дружина Вікторія, яка самотужки виховує двох маленьких дітей, сподівалися, що чоловіка звільнять наприкінці минулого року. Втім, Андрія Гаррюса так і не внесли у список на обмін. Коли це станеться і за яких умов – точно невідомо. В СБУ родині відповідають, що пам’ятають про Андрія і роблять усе можливе, аби повернути його додому.
29 грудня 2019 року відбувся обмін утримуваними між Україною і російськими гібридними силами. З території ОРДЛО був звільнений 81 українець: 76 із них повернулися на підконтрольну українському уряду територію, ще п’ятеро вирішили залишитися на території, що контролюється російськими гібридними силами. Із 76 звільнених: 12 – тепер уже ексвійськовополонені, 64 – цивільні. Звільнених обміняли на 124 особи.
