Багато хто з волонтерів не розрахував свої сили, почалось вигоряння – волонтер

5 грудня у світі відзначають Міжнародний день волонтера. В Україні ж це – не просто чергове свято, а вшанування сотень тисяч людей, серед яких є і ті, які живуть поза межами країни, які у найскладніший для держави час «прикрили тил» учасникам Революції гідності, а по тому – оборонцям України від російської агресії. Про повагу більшості українців до волонтерів свідчить, серед іншого, високий рівень довіри до них: відповідно до опитувань, найбільший рівень довіри суспільство має до волонтерів (69 %) та ветеранів (67%). Радіо Свобода з’ясовує, чим живе нині волонтерський рух, які завдання має та з якими проблемами стикається.

5 грудня президент України Володимир Зеленський призначив Наталію Пушкарьову уповноваженою президента з питань волонтерської діяльності (поза штатом).

За даними представництва ООН в Україні, починаючи з 2014 року кожен п’ятий українець мав волонтерський досвід або ж жертвував кошти на волонтерські проєкти. Ці сотні тисяч людей з різних соціальних прошарків, різного віку, представники різних національних та релігійних спільнот спершу носили медикаменти, теплі речі та продукти харчування на Майдан, надавали медичну та психологічну допомогу тощо.

А з початком агресії Росії проти України деякі волонтери пішли добровольцями боронити державу, частина підтримувала підрозділи Збройних сил, Національної гвардії, добровольчі батальйони України – адже, як каже волонтерка Майдану, яка у перші місяці війни працювала у медичній службі 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», Анна Кузьмінчук, у те, щоб Україна не була готова до війни, «вкладались потужні ресурси».

Нині більшість потреб сектору оборони покриває держава за бюджетні кошти, хоча волонтери продовжують забезпечувати армію специфічним обладнанням, таким як квадрокоптери, прилади нічного бачення тощо. А ще волонтери збирають та передають на передову різноманітні смаколики, дитячі листи та малюнки – як каже фастівський волонтер Едуард Копилов, «не було такого випадку, щоб бійці – чи то добровольці, чи армійці – відмовились від солодощів, чаю, кави та дитячих малюнків». За словами Копилова, головне для бійців – «це те, що вони відчувають увагу з боку суспільства».

За майже шість років російсько-української війни волонтери, крім підтримки оборонців України, розширили сферу діяльності: надають підтримку «мирним» – жителям Донбасу, які проживають «на лінії вогню», опікуються дітьми, школами, інтернатами, будинками для інвалідів та людей літнього віку.

На прохання Радіо Свобода міністр у справах ветеранів Оксана Коляда (яка має волонтерський досвід) про нинішні завдання волонтерського руху каже: волонтерський рух змінюється разом зі змінами, що відбуваються у країні, перед ним постають нові завдання.

«Стала важливою діяльність волонтерів у протидії пропаганді Кремля, в інформаційній війні та боротьбі з фейками. Не менш важливі й потрібні є розроблені та здійснювані волонтерами проєкти з перекваліфікації та навчання демобілізованих військових, з медичної та психологічної реабілітації ветеранів. Важливі й ініціативи волонтерів та ветеранів із вшанування пам’яті загиблих і допомога їхнім рідним», – розповідає Коляда кореспондентові Радіо Свобода.

За її словами, волонтерство – «це поклик душі», тож «визначальна допомога волонтерського руху полягає у тому, що боєць в окопі відчуває опіку й турботу».

Волонтерський рух-2019: серед проблем – здоров’я та роз’єднаність

В останні роки самі волонтери нарікають на проблеми, з якими вони стикаються та на які раніше не звертали уваги – бо ж часу не було, треба було добровольцям, армійцям передати прилади нічного бачення, теплі речі, медикаменти… І як результат – волонтери зітнулися з проблемами, пов’язаними із здоров’ям, розповідає Радіо Свобода волонтерка, засновниця інформаційної платформи Veterano Service на підтримку ветеранського бізнесу Лариса Микитьон.

«У 2014 році ми не думали, що війна триватиме роками і що наш волонтерський «марафон» затягнеться надовго. Багато хто з волонтерів просто не розрахував свої сили – та й програм реабілітації для волонтерів наразі немає. Люди купували, збирали, випрошували й пересилали на передову потрібні речі, наразі їм вже забракло сил та натхнення, тим більше, що нова влада особливої уваги на воїнів, ветеранів та волонтерів не звертає, хтось «втомився від війни» – от людина і зневіряється, у неї починається перевтома, чи то вигоряння», – каже волонтерка.

Леся Хомко, волонтерка з Чернівців, серед серйозних проблем сучасного волонтерського руху бачить його роз’єднаність, ба більше, каже, окремі волонтерські організації конкурують одна з одною, що шкодить їхній діяльності та результатові.