Допомогти мирним жителям, які пережили психологічну травму під час бойових дій на Донбасі, покликаний проєкт «Зцілення розділених громад на сході Україні», розповідають ініціатори. Протягом 9 місяців у містах та селищах Луганщини волонтери проводили зустрічі, які відвідали сотні людей.
Події на сході України – це рана, що кровоточить, для держави. Про бойові дії, де гинуть і отримують поранення військові, щодня повідомляє преса. Та є багато людей і цілих громад, про психологічні травми яких майже не говорять.
Існує велика проблема, яка полягає у розділеності спільнотОльга Дацко
«Спілкуючись із людьми, ми бачили, що існує велика проблема, яка полягає у розділеності спільнот. Для початку роботи з нею ми власними силами провели польові дослідження. Метою ставили окреслити симптоми розриву зв’язків між людьми, дослідити рівень травматизації й стратегій її подолання», – розповідає психолог і фасилітаторка діалогів Ольга Дацко.
Рік тому відбулося перше навчання модераторів діалогів, яке проводив співініціатор проєкту швейцарець Симон Гройтер. І згодом учасники тренінгу почали працювати зі своїми громадами за методикою інтегративної терапії спільнот.
«Почути одне одного»
Дослідження проводилося шляхом особистого опитування у Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Щасті та ще кількох населених пунктах Донбасу, а також онлайн в інших містах, де живуть зараз переселенці. Розбіжності, як свідчать результати дослідження, виявилися передусім у погляді на Євромайдан та подальші події на сході України. Однак у деяких питаннях думки більшості респондентів збігалися.
Так, переважна більшість каже, що страждає від наслідків війни. Близько 20% опитаних зазнали матеріального збитку, біля 5% були жертвами фізичного насильства, більше від половини відповіли, що переживали душевний біль. Причинами його були, зокрема, пережиті страх, тривога, напруження в цілому; пережиті артилерійські обстріли; психологічний тиск і погрози; спостерігання смертей; вимушене переміщення із зони бойових дій.
Ми ставили питання, чи готові респонденти зустрічатися й розмовляти з тими, хто має іншу точку зору на події 2014 рокуОльга Дацко
«Як психолог я знаю, що людям після травмуючих подій треба про це поговорити. В опитуванні ми ставили питання, чи готові респонденти зустрічатися й розмовляти з тими, хто має іншу точку зору на події 2014 року (більшість сказала «так»). Водночас ми виявили, що базові цінності й потреби однакові – мир, родина, турбота про дітей і внуків. Ідея полягала в тому, щоб допомогти людям побачити й почути одне одного», – каже Ольга Дацко.
Тобто ціллю було запустити процес, протилежний тому, який впроваджує пропаганда, – зупинити дегуманізацію, позбавлення людських рис ідейних супротивників і перетворення їх на знеособлені об’єкти.
За бразильською системою
«В ході опитування багато постраждалих від конфлікту казали, що їм допомагає впоратися із наслідками травми спілкування. Зустрічі у групах проводилися в середньому раз на тиждень. Люди дізнавалися про них хто через знайомих особисто, хто через інтернет. Сьогодні я можу сказати, що робота команди не була марною», – каже Симон Гройтер, який днями приїздив на Луганщину для зустрічей із підготованими ним модераторами.
Раніше він працював у посольстві Швейцарії в Україні, брав участь у низці проектів, спрямованих на розвиток суспільного діалогу в країні. Тоді з ним і познайомилася психолог і фасилітаторка Ольга Дацко, яка до 2014 року мешкала в Луганську, а тепер живе у Черкасах.
Вони обговорювали можливість використання методики інтегративної (об’єднувальної) терапії спільнот, розробленої в Бразилії. Після завершення роботи в посольстві пан Гройтер вирішив не полишати співробітництва з українцями. Так і народився проект «Зцілення розділених громад на сході Україні». Симон Гройтер взявся за пошук донорів у Швейцарії.
Більшість модераторів груп – це люди, яких Ольга Дацко знала раніше як спеціалістів. Переважно – психологи, але не лише. Наприклад, одну з груп модерувала лисичанська бібліотекарка Тетяна Фролова.
Групи працювали у містах Сєверодонецьк, Лисичанськ, Кремінна, Щастя, Новопсков, Новодеркул, у селах Новопсковського, Марківського, Білокуракінського, Біловодського районів. Участь у зустрічах взяли до 400 людей.
Досвід на «після повернення ОРДЛО»
Учасників найчастіше знаходили через «сарафанне радіо». Хоча дехто приходив і через вивішені модераторами оголошення.
«Ми не робили акцент на політичних поглядах людей, навпаки теми обирали такі, що хвилюють усіх. Обирали теми разом з учасниками. Частіше це були розмови на особисті теми – наприклад, як дати раду некерованій дитині. З дітьми говорили на теми «Я не можу знайти спільної мови з мамою», «Мене зрадила близька подруга». Однак інколи зачіпали й війну, як-от на розмові «Озлобленість людей: наслідки виховання або збройного конфлікту?». Працювати було цікаво», – каже Тетяна Фролова, модераторка, яка працює бібліотекаркою в Лисичанську.
Складнощі, каже вона, були пов’язані передусім з пошуком підходу до деяких людей. Адже не усі готові були розкритися на зустрічах. Був випадок, коли це не вдавалося, – жінка прийшла, послухала і мовчки пішла. Тим не менш, частіше досвід такого спілкування люди сприймали позитивно й навіть наступного разу приводили з собою знайомих.
Напрацьований нами досвід може стати у нагоді й після повернення неконтрольованих нині урядом територій під український прапорОльга Дацко
Досвід Луганської області побачили в інших регіонах, і метод інтегративної терапії спільнот вже взяли на озброєння такі відомі організації, як міжнародний благодійний фонд «Карітас». Зокрема, подібний до луганського проект започаткований в Одеській області, одній із лідерів за кількістю вимушених переселенців з Донбасу.
Після візиту на Луганщину співініціатор проекту Симон Гройтер провів у Святогірську навчання фасилітаторів для Донецької області.
«Потенційно напрацьований нами досвід може стати у нагоді й після повернення неконтрольованих нині урядом територій під український прапор. Подібної роботи потребуватимуть тамтешні громади», – вважає Ольга Дацко.
