Нещодавно «зірками» пропаганди угруповання «ЛНР» стали члени делегації із Франції. Інтернет-ресурси й телеефір рясніли повідомленнями про зустрічі гостей із представниками адміністрації «республіки». Радіо Свобода з’ясовувало, що це за французи та як вони потрапили до ОРЛО.

Спочатку численні повідомлення про зустрічі французів у Луганську й малих містах тимчасово неконтрольованої урядом території, потім – розповідь про цей візит ще й у «Вєстях нєделі» на телеканалі «ГТРК ЛНР».

«Знайте, що ми будемо вашими послами, які пояснюватимуть у Франції, як справи тут у вас. Одна справа, коли ти читаєш журнал, газету, дивишся передачу...Для нас важливіше, що ми побачили на власні очі. Ми дуже раді, що змогли це зробити», – наводить пропагандистський ресурс «ЛІЦ» слова Дідьє Рішара, представленого як заступника мера міста Рош-ла-Мольєр.

Згадки про це місто зустрічалися на ресурсах угруповання «ЛНР» і раніше. Наприклад, у квітні цього року делегація Рош-ла-Мольєра передала гуманітарну допомогу шахтарям-інвалідам з міста Брянка в ОРЛО. А раніше, на весні 2017 року, делегація з цього французького міста відвідала «ЛНР» для «відновлення культурних зв’язків». Але посадовців рівня заступника мера в ОРЛО ще не було.

VIP-гість: 4-й заступник мера 10-тисячного міста

Як приклад «визнання народної республіки» Європою подають пропагандисти «ЛНР» візит французьких гостей до окупованого Луганська.

Окрім заступника мера міста, у повідомленнях фігурують керівник муніципального музичного центру Рош-ла-Мольєра – Ерве Фреснон, голова Асоціації друзів Луганська Серж Фернандез (звідти ж) та представник «французького міста Шано-Кюрсон» Серж Блаш.

Дідьє Рішар дійсно є четвертим заступником мера. Про Ерве Фреснона також є згадки у місцевій пресі регіону Рона-Альпи як про керівника муніципального музичного центру.

Рош-ла-Мольєр – це містечко з населенням близько 10 тисяч у передмісті Сент-Етьєна, з яким Луганськ має побратимські стосунки від 1959 року. Довгі роки через «залізну завісу» зв’язки не підтримувалися, але на початку 1990-х їх почали поновлювати, переважно – у вигляді обмінів делегаціями.

«Угоди були підписані, але відчутного результату нема. Розвитку економічних контактів я не бачу. Наприклад, французи пропонували побудувати в Луганську сміттєпереробний завод – місто з якихось причин відмовило. Так само інтенсивних культурних контактів не спостерігається», – розповідав напередодні війни, у березні 2014 року голова луганського Французького альянсу Сергій Єрьомін.

Чи не єдиним успішним напрямком зв’язків із містом-побратимом була співпраця Луганської державної академії культури та мистецтв із муніципальним музичним центром передмістя Сент-Етьєна – Рош-ла-Мольєра.

Зі справжньою Академією стосунків не підтримують

Використали старі зв'язки

З довоєнних часів до цього французького містечка їздили студенти та викладачі, перші – на стажування, другі – давати майстер-класи. От ці зв’язки і використали в «Луганской государственной академии культуры и искусств ЛНР».

«Сержа Фернандеза я знаю, він організовував зустрічі делегацій з Луганська з давніх часів. Чому він зараз їздить до неконтрольованої урядом території? Можливо, це пояснюється його політичними поглядами – наскільки я пам’ятаю, він був прихильником комуністичних поглядів», – каже Сергій Єрьомін.

Ймовірно, через цих «друзів Луганська» вийшли й на Сержа Блаша з «міста Шано-Кюрсон». Це «місто» налічувало в 2016 році 1075 жителів. Блаш був там очільником комуни (найнижчий рівень адміністративного поділу – аналог, мабуть селищної громади) понад 30 років – з 1983 до 2014 (обирався від Соціалістичної партії). Тепер він очолює місцеву раду з культури.

«Академія культури та мистецтв», яка лишилася в Луганську, не має державної акредитації як український виш. Це установа угруповання «ЛНР».

Чи знають про це французи? З цим питанням звертаємося до Луганської державної академії культури та мистецтв, яка після початку війни на сході України була переміщена до Києва.

«Ми знаємо про ці візити. Це не перший. Справа у тому, що люди, які опікувалися міжнародними контактами Академії, лишилися в Луганську. Побачивши перші повідомлення про «відновлення співпраці» у 2017 році, ми писали листи до французів. Повідомляли, що справжній виш, з яким в них підписаний договір, розташований тепер у Києві. Але жодної відповіді не отримали», – розповідає Ольга Россошанська, проректорка переміщеної ЛДАКМ.

Офіційних коментарів французької сторони отримати не вдалося

Яким чином вдалося заохотити французів приїхати на тимчасово неконтрольовану територію, лишається здогадуватися. Але не викликає сумніву, що муніципалітет хай і маленького європейського містечка має стосунки із установами угруповання «ЛНР».

За адресою, вказаною на сайті Рош-ла-Мольєра ми надіслали листа с проханням до мера пояснити дії його заступника та позицію мерії:

• Чи є поїздка на неконтрольовану урядом територію України офіційним візитом або це приватна ініціатива пана Дідьє Рішара?
• Чи відомо панові меру, що муніципальний музичній центр підписав договір із закладом «ЛНР», який не має жодного офіційного статусу?
• Чи означає це, що мерія міста визнає легальними установи угруповання «ЛНР»? У відповідь понад тиждень – тиша.

Також ми звернулися до посольства Франції в Україні з проханням прокоментувати поїздку офіційних осіб до неконтрольованої урядом території Луганської області.

У відповіді пресслужба посольства нагадує, що Франція співпрацює з Німеччиною в рамках «нормандського формату» з метою віднайти мирне та стале політичне вирішення кризи на Донбасі. А також підкреслює, що цей візит – особиста ініціатива представників місцевого самоврядування:

«Мова йде про особисту ініціативу обранців, за яку французька влада не може нести відповідальність. Ми дуже шкодуємо з приводу цієї ініціативи. Наша позиція незмінна: Франція підтримує територіальну цілісність України у міжнародно визнаних кордонах та повне відновлення її суверенітету; вона не визнає сепаратистські утворення в окремих районах Донецької та Луганської областей, з якими ми не маємо стосунків», – йдеться у відповіді пресслужби посольства Франції в Україні.