Доступність посилання

ТОП новини

«Ворогів народу» тут розстрілювали і тут же заривали» – 88-річний Анатолій Пушкарський


Хрест поблизу Запорізького шосе, присвячений пам’яті жертв політичних репресій, Дніпро, 21 серпня 2019 року
Хрест поблизу Запорізького шосе, присвячений пам’яті жертв політичних репресій, Дніпро, 21 серпня 2019 року

Дніпро – 88-річний дніпрянин Анатолій Пушкарський близько 20 років доглядає за місцем, де, як вважає, був розстріляний і похований його батько, політрепресований у 1930-і роки вчитель. «Клинчик» в районі Запорізького шосе, майже на виїзді з міста, каже чоловік, був місцем масових розстрілів у ті часи. Там могли бути страчені й поховані – та просто прикидані землею, припускає він, тисячі людей. Свого часу громадськість встановила на цьому місці хрест. Вандали руйнували цей знак кілька разів – щоразу чоловік відновлював його самотужки. Радіо Свобода розпитало сина політрепресованого про його батька та місцину, якою він опікується.

Анатолій Пушкарський, Дніпро, 21 серпня 2019 року
Анатолій Пушкарський, Дніпро, 21 серпня 2019 року

Квіти, кущі та дерева, дерев’яні лавки, імпровізовані алеї з табличками. Анатолій Пушкарський доглядає за «клинчиком», який вважає місцем загибелі свого батька, як може. До чоловіка тягнеться все живе: з рук він годує тутешніх голубів та білок. Посеред квітів – кущик, на якому достигають помідори. «Може, хто зірве, а значить, я недарма живу на світі», – каже він.

Аби потрапити сюди, щоранку літній чоловік прокидається о шостій і їде близько години. Потім – робота. Пересадити, полити, упорядкувати, прибрати сміття, полагодити те, що зламали.

Хрест поблизу Запорізького шосе, присвячений пам’яті жертв політичних репресій, Дніпро, 21 серпня 2019 року
Хрест поблизу Запорізького шосе, присвячений пам’яті жертв політичних репресій, Дніпро, 21 серпня 2019 року

Розповідає: встановлений два десятиліття тому на цьому місці пам’ятний хрест руйнували сім разів. Щоразу він його відновлював. Нинішній пам’ятний знак чоловік виготовив зі старих шпал.

«Я оце такий дурний, як і батько. Саджаю, доглядаю. Весь час займаюсь квітами, насадив бузок, троянди, поливаю. Я думаю, ці алеї треба хоча б пісочком посипати. Сподіваюсь, на цьому місці не буде ніякої забудови», – каже Анатолій Пушкарський.

«Прийшли за ним 29 жовтня 37-го року, а 5 листопада вже розстріляли»

Як забирали його батька, літній чоловік запам’ятав на все життя, хоча йому тоді не виповнилось і 5 років. Наприкінці жовтня 1937 року за плечима в його 35-річного Івана Пушкарського, вихідця із Західної Україні, було навчання в педучилищі й університеті, роки вчителювання та викладацької роботи. Він принципово викладав українською мовою, добре знав німецьку й навіть писав нею книгу, згадує син. Це, припускає, і стало підставою для арешту.

Там не потрібен був особисто він. Там потрібна була цифра. І в цю цифру потрапляли ті, хто вмів думати. Області змагались між собою, хто більше розстріляє
Анатолій Пушкарський

«Мати мене розбудила вранці. Перед сходом сонця. Радіо починає грати – заходять поняті, папірець дають, все. Прийшли за ним 29 жовтня 37-го року. А 5 листопада, як ми потім дізнались, уже розстріляли. Там не потрібен був особисто він. Там потрібна була цифра. І в цю цифру потрапляли ті, хто вмів думати. Області змагались між собою, хто більше розстріляє... У нас на вікні був стос аркушів, більше метра заввишки – рукописів, щоденників батька. Це була книга, яку він писав німецькою. Потім, вже 47-го року – їсти нічого, опалювати нічим – вони пішли в піч… Забрали батька, а через тиждень забрали матір. Я був у бабусі. Щоправда, на весну матір відпустили», – розповів чоловік.

Місце, яким опікується син політрепресованого, Дніпро, 21 серпня 2019 року
Місце, яким опікується син політрепресованого, Дніпро, 21 серпня 2019 року
Імпровізована «Алея плачу», Дніпро, 21 серпня 2019 року
Імпровізована «Алея плачу», Дніпро, 21 серпня 2019 року

«Був добрий, чесний»

Про батька в сина збереглись найсвітліші спогади. Він прищепив чоловікові любов до спорту й праці: Анатолій Пушкарський у минулому – геодезист, майстер спорту з плавання, у юності мав амбіційні плани брати участь в Олімпіаді.

«Діти любили батька і він любив дітей. Я пам’ятаю: ми жили біля пам’ятника Слави. Прийде з роботи і ми з ним босі, в самих плавках ідемо на Мандриківку купатись. Холодно – не холодно, щодня ходили. І з нами натовп дітей, навіть малят з ним відпускали. Був добрий, чесний. Друкувався в газеті, писав статті», – розказує про свого батька чоловік.

Два документи: помер від хвороби і був розстріляний

Родина, каже син репресованого, має два документи про смерть батька: в одному сказано, що він був розстріляний, а в другому – що помер від хвороби. Мама, хоч і бачила папери, багато років сподівалась на повернення чоловіка.

«У мене вдома є два папірця. 1947 року дали матері однин папірець – що він нібито помер від менінгіту 42-го року. Є другий папір, він також лежить в обласному архіві, в його справі: розстріляний 1937 року, 5.11.1937. А в іншому папері – 5.11.1942. Та сама дата тільки різниця в 5 років», – розповів Анатолій Пушкарський.

Анатолій Пушкарський, Дніпро, 21 серпня 2019 року
Анатолій Пушкарський, Дніпро, 21 серпня 2019 року

«Їх тут розстрілювали і тут же заривали. Як собак»

Місцину, за якою зараз доглядає Анатолій Пушкарський, ще в дитинстві йому показала мати.

«Якось ми з мамою пішки йшли з Дніпра в Солоне, мама була з Солоного. Йдемо тут. З того боку цвіли абрикоси, а тут – були поля. І мама каже мені: «Отут розстріляний батько твій лежить». Їх тут розстрілювали і тут же заривали, усіх тих, кого брали за 59-ю статтею – «вороги народу». Як собак. Прикидали землею, щоб ноги не виглядали», – зазначає чоловік.

Місце, яким опікується син політрепресованого, Дніпро, 21 серпня 2019 року
Місце, яким опікується син політрепресованого, Дніпро, 21 серпня 2019 року

«Сподіваюсь на те, що тут буде встановлений меморіал»

Чоловік щиро вболіває за долю «клинчика» й закликає місцеву владу поставити тут гідний меморіал.

Я сподіваюсь на те, що тут буде встановлений меморіал. Невже ці всі репресовані не заслужили цього?
Анатолій Пушкарський

«Ще 20 років тому громадськість, інтелігенція поставила тут цей хрест. А потім кинули. У Києві ж є Бабин Яр, а у нас – це місце. Цей хрест спалювали сім разів, зникла і бронзова табличка, встановлена на початку. Тому я написав трафаретку від руки. Також тут була іконка – студенти принесли, та вона вицвіла. Рушник також принесли небайдужі люди. Перед Паскою було кілька дівчаток і хлопців, вигорнули шість мішків сміття, поспівали українських пісень. Але я сподіваюсь на те, що тут буде встановлений меморіал. Я так уявляю, що це щось масштабне. Невже ці всі репресовані не заслужили цього?» – каже Анатолій Пушкарський.

Місце, яким опікується син політрепресованого, Дніпро, 21 серпня 2019 року
Місце, яким опікується син політрепресованого, Дніпро, 21 серпня 2019 року

Треба перевіряти в архіві» – Інститут нацпам’яті

В Інституті національної пам’яті, куди Радіо Свобода звернулось за коментарями, говорять: те, що «клинчик» біля Запорізького шосе є місцем масових страт у часи сталінських репресій, треба документально підтвердити.

Цілком можливо, що його батька саме там розстріляли. Але чи пов’язане це місце з масовими репресіями – треба шукати відповідь на це питання
Ігор Кочергін

«Я чув про цього чоловіка і про це місце на Запорізькому шосе, але достеменно невідомо. Треба взяти у нього свідчення, які стануть поштовхом до подальших пошуків. Треба перевіряти в архіві і, якщо це буде підтверджуватись, ідентифікувати це як місце репресій. Цілком можливо, що його батька саме там розстріляли. Але чи пов’язане це місце з масовими репресіями – треба шукати відповідь на це питання. Це – одне із завдань інституту», – сказав начальник Південно-Східного міжрегіонального відділу Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах Українського інституту національної пам’яті Ігор Кочергін.

  • Зображення 16x9

    Юлія Рацибарська

    Журналістка-фрілансерка. Працюю кореспонденткою Радіо Свобода в Дніпрі з 2006 року. Народилась на Дніпропетровщині. Закінчила факультет систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету – магістр журналістики. Писала для місцевих та загальноукраїнських газет і журналів, працювала новинкаркою та дикторкою на радіо, кореспонденткою та редакторкою сайту в інформагенції. Пишу, фотографую, надихаюсь історіями людей.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG