Новим прем’єр-міністром Великої Британії став 55-річний Борис Джонсон. Його стратегічним завданням є вихід держави з Європейського союзу – крок, який новий очільник британського уряду хоче здійснити 31 жовтня цього року. Джонсон відомий палкою прихильністю до України за час своєї дворічної каденції як міністр закордонних справ, а ще раніше – як мер Лондона. Що нині Україні від «Брекзиту», який незабаром може стати реальністю, і від того, що Борис Джонсон став новим главою уряду Великої Британії?
Після приходу Бориса Джонсона на Давнінг стріт, 10 (офіційна резиденція прем’єр-міністра) вже немає сумнівів, що «Брекзит» таки відбудеться. Ті альтернативні сценарії, які малювали політики і преса, – повторний референдум щодо членства в ЄС чи взагалі відмова від «Брекзиту» – зараз уже нереальні.
Отже, «Брекзит» буде і буде він, вочевидь, тоді, коли цього бажає і обіцяє новий британський лідер – 31 жовтня 2019 року.
Також, значно зростає ймовірність «Брекзиту» без угоди з ЄС – так званого «Hard Brexit». Джонсону не подобається угода, якої досягнула з Брюсселем його попередниця Тереза Мей, а на нову угоду – яку пропонує Джонсон – не погоджується ЄС.
Що Україні від «Брекзиту»?
З прем’єрством Бориса Джонсона варто готуватися до ЄС без Великої Британії і до Великої Британії без Євросоюзу.
А ЄС без Британії, на що вказували аналітики, означатиме менш глобально мислячий ЄС, більш німецько-центричний ЄС, в якому, проте, дуже важливу роль відіграватиме вісь Париж-Берлін.
ЄС без Великої Британії є менш розширювальним Євросоюзом. І Україні треба буде доводити Німеччині, Франції та Брюсселю, що від членства в ЄС виграє не лише Україна, але це також є і в інтересах самого Євросоюзу.
Для Великої Британії, яка мислить більш стратегічно, геополітична важливість України та її прозахідний вибір – це вже цінність сама по собі, і тут не треба довго думати. Саме Велика Британія була одним із найпалкіших прихильників кількох хвиль розширення ЄС, що мали місце за останні два десятиліття.
Тому для Києва важливо збудувати особливі відносини з Великою Британією після «Брекзиту». Зокрема, це стосується Угоди про вільну торгівлю чи теми віз.
Але також важливо залишатись стратегічним партнером Великої Британії, вплив якої у світі – як це не парадоксально – після «Брекзиту» може значно зрости – не одразу, а в стратегічній перспективі коли «вляжеться пил».
Як казав колись Борис Джонсон, перебуваючи в Києві: ««Брекзит» чи ні, ми лишаємося вагомим гравцем».
Джонсон і Україна
Борис Джонсон виявляв інтерес до України ще коли був мером Лондона. Він, зокрема, приймав мера Києва Віталія Кличка, а також зустрічався з українськими мерами, які збиралися проводити «Євро-2012» у своїх містах.
Коли Джонсон був міністром закордонних справ Великої Британії, ставши біля дипломатичного керма після референдуму про «Брекзит» 2016 року, він за два міністерські роки двічі побував із візитами в Києві (вересень 2016 та березень 2017 року).
Він також провів міжнародну конференцію щодо підтримки українських реформ у Лондоні в липні 2017 року.
В українських питаннях Борис Джонсон:
- Підтримує суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України («Суверенна, вільна, демократична і незалежна, яка постала перед агресією»);
- Вважає, що Крим був незаконно відібраний Росією в України і що міжнародно визнані кордони України були порушені («Ми непохитні у ствердженні того, що анексія Криму була незаконною, і закликаємо Росію повернути півострів»);
- Неодноразово закликав побороти корупцію в Україні («Корупцію треба викорінити»);
- Активно підтримував реформи в Україні («Я думаю, що всі погодяться, що треба більше зробити для втілення ідеалів тих, хто не побоявся куль снайперів під час Революції Майдану»);
- Підтримував надання військової допомоги Україні і, зокрема, лобіював виділення коштів Україні на розмінування на Донбасі;
- Виступав проти реалізації проєкту газогону «Північний потік-2», вважаючи, що це збільшить залежність Європи від російського газу і привнесе розділення всередині ЄС;
- Підтримує продовження західних санкцій проти Росії, накладених через Україну.
Тому твердження однієї газети про те, що на чолі британського уряду став «друг України» навряд чи є перебільшенням.
