(Рубрика «Точка зору»)
Ярослав Антонюк
Критикуючи позицію міністра закордонних справ Томаша Петршичека щодо визнання Києвом вояків ОУН та УПА борцями за незалежність, лідер Комуністичної партії Чехії Войтех Філіп заявив: «Нещодавно я був дуже ображений на його (Петршичека) заяву, що закон про бандерівців в Україні наших громадян не стосується. Думаю, він повинен серйозно подумати, чи може він приїхати в Оломоуцький край і відвідати Чеський Малин. Це село, яке ми побудували після війни. Ті, хто пережив рейд бандерівців, оселилися там».
Чеське видання denikN.cz. пише, що голова комуністів помилився із назвою. Насправді це Новий Малин (Nový Malín) Оломоуцького краю Чехії. Свою назву він отримав 1947 року. Волинські чехи-переселенці вирішили таким чином вшанувати пам'ять про спалене німцями село на Рівненщині. Крім того Войтех Філіп ввів в оману твердженням «ми побудували село». До перейменування Новий Малин мав німецьку назву Франкстат (Frankštát) та згадувався в документах ще 1350 року. Дав маху Войтех Філіп і з кількістю жертв. Назвавши лише 374 загиблих чехів. Насправді це не єдині «помилки» лідера комуністів Чехії щодо Малинської трагедії.
У звіті УПА з Луцької округи від липня 1943 року повстанці повідомляють: «Жертвою німецьких акцій, що відбулися в днях 13 і 14.VII в Острожецькому й Луцькому районах впали: с. Малин – вбитих 624 чехів і 115 українців, разом 740 осіб, село знищено…». Повстанські дані виявилися доволі точними.
Нині встановлено, що того трагічного 13 липня 1943 року німецьким каральним підрозділом було живцем спалено 874 малинців. У чеській частині села знищено 674 особи та спалено 378 будівель, а в українській – 200 осіб і 194 будівлі. Отож, не розібравшись у матеріалі, Войтех Філіп вдвічі зменшив число жертв трагедії.
Утім, це не головна «помилка» лідера Комуністичної партії Чехії. Єдиною силою, яка стала на обороні Малина, була Українська повстанська армія. Показово, що свідчення про це зафіксували самі співробітники органів НКВС.
У протоколах допиту учасника чоти УПА «Чумака» – Соловея Василя Олександровича від 15 квітня 1944 року зазначається: «...після того, як німці почали палити село Малин, наш підрозділ пішов проганяти німців з села, там нас розбили німці, хто лишився живим, втік додому».
Рівненський історик Олександр Денищук зазначав в одній зі своїх праць, що Малин намагалася захистити місцева кущова боївка самооборони УПА на чолі з Андрієм Гаврилюком. Проте у нерівному бою з німцями усі 16 повстанців загинуло. Лише одному з них вдалося врятуватися.
Хто ж насправді винний у знищенні Малина?
У статті Ольги Жарчинської «Малин воскреслий з попелу», яка вийшла 15 липня 2013 року (до Революції гідності) у волинській газеті «Вісник» публікувалися свідчення безпосередніх свідків трагедії, яким дивом вдалося вижити. Зокрема, Лідія Войтюк пригадувала: «В Малині лежало збоже – німці зобрали ставку. Хтось вивіз за нич те зерно геть. Казали, партизанка совєцька. Так малинці і чехи й згоріли через те зерно. То ше щастя, шо Бог дав дощу. Ляв такий, шо не могли доїхати на мотоциклах, біля Борбенщини позагрузали. А хотіли вдосвіта приїхати і село окружити. Були б усіх людей попалили».
Згадані свідчення підтверджуються нотатками у щоденнику комісара Семена Руднєва: «В колонії Малин чехи зібрали 250 пар білизни. У цій колонії нами забрано 50 центнерів білої муки, 10 центнерів сиру…». Вочевидь доброзичливість чехів до червоних партизан, зрештою, обернулася трагедією Малина. Коли німці вирушили палити село, радянські «захисники», традиційно, не поспішали з допомогою. Натомість за порятунок чехів Малина віддали своє життя кільканадцять «бандерівців».
За свідченнями очевидців, поруч із німцями Малин палили «власівці» та поляки. Йозеф Мартіновський згадував: «Між ними були солдати, які добре розмовляли по-польськи. Дехто розмовляв російською. Були поляки в цивільному одязі, але зі зброєю… Виносили майно та грабували і польські шуцмани з Олики».
Як же ставилось підпілля ОУН та УПА до чехів?
Чехія завжди сприймалася українськими націоналістами як природній союзник. Саме в Празі 30 липня 1920 року Євген Коновалець заснував Українську військову організацію (УВО). Згодом вона стала основою для створення Організації українських націоналістів (ОУН).
Під час короткого існування «Карпатської України» (яка перебувала під впливом ОУН), вона опиралася на підтримку Праги. Лише коли опинилася сам на сам з агресією угорців та поляків, зважилася на формування власних збройних сил – «Карпатської Січі».
З часу створення на Волині перших осередків ОУН, вони відразу налагодили співпрацю з місцевими чехами. Відомо, що при підрозділах УПА на півдні Рівненщини діяла Чеська повстанська армія на чолі з Антоніном Нехутним.
Впродовж серпня – грудня 1943 року УПА було налагоджено співпрацю з чеською підпільною організацією «Бланік». У численних повстанських документах зазначалося, що чехи є дружнім до українського визвольного руху народом. Суворо заборонялося застосовувати будь-які репресії щодо них. Більше того, щодо чехів, які пішли на службу до радянської влади, ставилися більш лояльно, ніж до таких українців.
На доказ цьому знову у нагоді стають протоколи допитів радянських органів держбезпеки. 5 лютого 1947 року Теремнівський райвідділ УМВС допитав голову Копчинської сільської ради – чеха Вацлава Ребеля, домівку якого вночі відвідала боївка ОУН. Описуючи події того вечора, він заявив, що «бандерівці» цікавилися «до яких пір буде ганяти людей». На це Вацлав відповів, що лише виконує свою роботу. Наприкінці розмови оунівці сказали: «Добре, що ти чех, був би ти українцем, ми б з тобою говорили по-іншому».
Отож, історія показує, що все було дзеркально інакше, ніж стверджує чеський лідер Компартії. Повстанці не палили село, а навпаки стали єдиною силою, яка намагалась його оборонити. Усі захисники, крім одного, загинули. Добре, що у випадку трагічної історії села Малин відкриті архіви дають можливість провести перевірку фактів та встановити перебіг подій.
Ярослав Антонюк – історик
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
