6 грудня в Україні відзначають День Збройних сил. Пересічні українці, волонтери, а також самі військовослужбовці цього дня діляться своїми роздумами про те, що таке українська армія. Радіо Свобода зібрало частину таких думок.
«Наше військо виросло у нас на очах», – пише журналіст і письменник Руслан Горовий. Він зазначає, що українську армію, яка була колись та яка є зараз, навіть не варто порівнювати.
«Змінилася країна, змінилася армія, змінився і я. Зі святом. В тому числі і пацанів з добробатів, бо шо б там не було, офіційно чи як, а в тому, що ми маємо зараз, величезна їхня заслуга», – наголошує він.
«Не смійте навіть порівнювати радянську армію і ЗСУ, – підтримує його волонтер Володимир Дейнека. – Окупант і визволитель не піддаються ніяким порівнянням».
Він пригадує свою службу в армії СРСР та відзначає, що саме сором за ті роки спонукав його розпочати допомогу для українських вояків, які боронять нині Україну на Донбасі, де бойові дії тривають п'ятий рік.
«Збройні сили України – це чи не найдостойніша сторінка нашого літопису» – констатує він.
Журналіст Юрій Луканов цього дня згадує тих українських воїнів, які загинули, захищаючи рідну землю.
«Ти сфотографував їх. Написав щось про кожного у репортажах з війни. А потім відкриваєш новини або ФБ і бачиш, що вбили героїв твоїх репортажів. І боляче так стає. Краще б з ними ніколи не зустрічався. Краще б жили вони мирним життям у своїх Полтавах, Івано-Франкіськах, Черкасах і займалися мирними справами... Вони за нас заплатили», – пише він, бажаючи всім українським воякам лише одного: повертатись додому живими.
Андрій Шадрін тим часом соромиться того, що недооцінював раніше українські ЗСУ, але водночас гордий з того, що тепер сам є частиною цієї «величезної, руйнівної і неспинної машини».
Пишається тим, що є «маленькою частинкою сталевої незламної сили на ім'я ЗСУ», і народний депутат Тетяна Ричкова.
«Збройні сили України – це стіна, що захищає кожного з нас. Між нами та ворогом – лише українська армія. Майже щодня вона сплачує життями своїх мужніх воїнів криваву данину за мирне існування нашої країни. Це неймовірно високий «прайс», – наголошує вона.
Про те, що таке українські Збройні сили на власному досвіді пояснює і Олександр Терещенко:
Військова Вікторія Толопа, тим часом, зазначає, що цього дня важливо пам’ятати не лише про воїнів-чоловіків.
«Нам також буває важко, ми на рівні виконуємо бойові завдання. І сказати по секрету: «Нам дуже приємно, коли нас також вітають». Разом до перемоги!», – пише вона.
Водночас ветеран війни на Донбасі Юрій Дмитренко констатує, що день ЗСУ більше не сприймається українцями як виключно «чоловіче свято».
«Українці, нарешті, зрозуміли, що потрібно годувати своє військо, щоб не прийшлось годувати чуже. Для мене за честь було і є служити з чоловіками та жінками в підрозділах ЗСУ. З добровольцями, що пішли захищати свою землю, з мобілізованими, з контрактниками, які ще до війни обрали собі професію військового чи які обрали її зараз.Захищати свою землю – то не професія, а поклик душі», – зазначає він.
«Ви змогли в одну мить перед загрозою ворога перетворилися із звичайних чоловіків у надзвичайних воїнів! Любимо, поважаємо, пишаємося та чекаємо додому з перемогою живими та здоровими! А загиблим героям вічна слава!», – пише Наталя Іванченко.
«Українська армія довела, що вона є і буде надійним фундаментом незалежності України, що вона готова адекватно, швидко та ефективно відповісти на будь-який виклик, відвести будь-яку загрозу», – привітав цього дня військовослужбовців і президент України Петро Порошенко.
Від кінця жовтня в Україні набув чинності закон, що урівнює права чоловіків і жінок на службі.
Окрім того навесні 2018-го Петро Порошенко наголошував на тому, що українська армія буде очищена від рудиментів радянсько-російської ідеології, які негативно впливають на бойовий дух українського війська.
