Обстріли України з території Росії: докази міжнародних організацій

Чотири роки минає з моменту кровопролитних боїв за Іловайськ і втрати українською армією контролю над частиною кордону з Росією. Однією з причин відступу ЗСУ дослідники називають регулярні артилерійські удари по українських військових з території Росії. Йдеться про вогневі нальоти в період з червня по вересень 2014 року. Про докази російської агресії і про те, яка зараз ситуація в окупованих населених пунктах на кордоні України і Росії – в матеріалі журналістів проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».

Село Петрівське – підконтрольна бойовикам частина Донецької області. До кордону з Росією – менше ніж 20 кілометрів. Тут добре пам’ятають літо 2014 року. Село розташоване біля підніжжя Савур-Могили – висоти, за яку чотири роки тому тривали запеклі бої.

Зараз на Савур-Могилі безлюдно. Від радянського меморіального комплексу, присвяченого Другій світовій, залишилися зруйновані вибухами нової війни бетонні конструкції.

«Так-так, це вони, отаких було п’ять чи шість – там написано: «Слава советской пехоте, советским танкистам», за нього можна було сховатись, бо, бачте, тут місцевість майже відкрита, і артилерія має чіткі координати», – розповідає герой України, генерал-майор ЗСУ Ігор Гордійчук.

Він командував українськими військовими під час оборони Савур-Могили. З висоти – кордон з Росією як на долоні. Одним з головних завдань бійців ЗСУ там – було коригувати вогонь власної артилерії, розповідає він.

«У чому була найбільша проблема і де я дуже злий був на наше керівництво, що там, де з російського боку, де за кордоном, вони забороняли туди коригувати. У мене було кілька осіб – артилерійські коректувальники, з апаратурою, все, вони давали точні координати, а мені зі штабу відповідали: то вже російська територія, ми не маємо права», – пригадує Ігор Гордійчук.

Докази артилерійських атак із Росії від Bellingcat

Карту обстрілів українських бійців і мирних жителів із території Росії склали розслідувачі Bellingcat: тут – артилерійські позиції і цілі, за якими російські військові відкривали вогонь. Всі дані – з відкритих джерел.

«Цей метод розробила армія США. Він дозволяє відслідковувати траєкторію, де було місце стрілянини, завдяки воронкам. Ми зібрали тисячі й тисячі зображень воронок завдяки супутниковим знімкам. Ми прорахували усереднену траєкторію з різних точок ведення вогню від цих воронок, і вона веде до Росії», – наголошує аналітик міжнародної групи розслідувачів Bellingcat Арік Толер.

Петрівське також є на карті Bellingcat. Поблизу села зафіксували п’ять артобстрілів. Місце, звідки відкривали вогонь – район села Куйбишево Ростовської області. В цілому з липня по вересень 2014 року розслідувачі підтвердили 149 ударів з території Росії по Україні.

«Це – прямий доказ, що російська армія, не «сепаратисти» чи «добровольці», або хтось ще, а саме підрозділи російської армії проводили атаки по українській території, ми також знаємо це по інших доказах, включаючи опубліковані перехоплені розмови, в яких сепаратисти або військовий персонал передають російським командирам по той бік кордону координати і напрямки», – каже Арік Толер.

Докази «Атлантичної ради» США

«Ми підготували доповідь «Ховаючись у всіх на очах» три роки тому, де чітко показали, що російські солдати воюють в Україні й що Росія зі своєї території вела обстріл України. І Bellingcat в Лондоні, і наша дослідницька лабораторія тут, в «Атлантичній раді» США, перевіряли і перевіряють звичайні пости в соцмережах. І вони також доводять, що велика кількість російських солдатів, як і раніше, залишаються в Україні», – констатує посол США в Україні у 2003-2006 роках Джон Гербст.

Чимало рядових російських військових навіть хвалилися фотографіями і відео обстрілів України.

Показовий випадок – із Вадимом Григор’євим, військовослужбовцем 291-ї артилерійської бригади армії Російської Федерації. Григор’єв написав у соцмережі «ВКонтакте»: «Всю ніч довбали по Україні». Скандальну історію спробували зам’яти кремлівські телеканали.

«Ну і додана фотографія, мабуть, того, з чого довбали, але ось невдача – строковик Вадим Григор’єв уже давно не виходив у жодні соцмережі», – переконували на російському телебаченні.

«Чую взагалі вперше, не можу знати. У мене і телефону немає, ось простий, той, який не ловить, і то треба ходити, щоб зателефонувати он на ту гору», – так виправдовувався перед телекамерами сам військовий.

Читайте також: Дезінформація під час висвітлення подій на Донбасі

Крім Григор’єва, волонтерській спільноті InformNapalm вдалося встановити ще 80 його товаришів по службі, які брали участь в атаках. В мережу солдати 291-ї бригади виклали безліч фотографій – приховані стоянки в прикордонних районах, знаряддя в бойовому порядку, артилерійські тягачі та машини для підвезення боєприпасів. Такі ж знімки публікували військовослужбовці інших російських бригад.

«Якщо згадати 2014-й, всі західні уряди і практично всі західні ЗМІ говорили про «проросійських сепаратистів в Україні», так чи інакше, маючи на увазі, що відбувається «громадянська війна». Зараз завдяки цим доказам і американський уряд, і влада інших країн, і преса називають все своїми іменами: це – війна Росії проти України», – зазначає Джон Гербст.

Докази Truth Hounds

Ще одне дослідження про транскордонні атаки – громадської організації Truth Hounds. Автори звіту задокументували атаки на прикордонні села в Луганській області, які й зараз підконтрольні українській владі. А завдяки супутниковим знімкам встановили точки, звідки армія Російської Федерації завдавала удари.

«Ми відправляли польові місії у всі ці населені пункти, ми говорили з людьми, які нам свідчили про те, що вони бачили, вони були очевидцями того, що з території Росії вони бачили спалахи, вони чули звуки пострілів, вони бачили, як в них над головами через кордон летіли снаряди «Градів», вогняні ракети», – розповідає виконавчий директор Truth Hounds Роман Авраменко.

Він також говорить про атаки реактивними системами «Смерч» і «Торнадо-С» на села Перемога і Дмитрівка Луганської області. 3 і 4 вересня 2014 року, за даними Truth Hounds, там загинуло 76 українських військовослужбовців. Свідки вказують на застосування касетних боєприпасів.

«Ці дані ми передаємо в офіс прокурора Міжнародного кримінального суду в Гаагу. І метою саме цього дослідження транскордонних атак було довести суду, що на території України відбувається збройний конфлікт міжнародного характеру, починаючи з 2014 року, що Росія здійснює пряму військову агресію щодо України», – наголошує Роман Авраменко.

Оборона Савур-Могили в умовах постійних артударів з території Російської Федерації тривала 12 діб. Українські військові відступили 25 серпня. До того моменту вони опинилися в подвійному оточенні, розповідає Ігор Гордійчук, який командував українськими військовими під час оборони Савур-Могили.

«Спека, води не було взагалі, води – жодної каплі, а без води ну не може людина фізично. Перша проблема – це вода. Друга – їжа, тому що та, що була, вона зіпсувалася, її неможливо було вживати, тільки отруєння харчове, потім почали закінчуватись боєприпаси, і ті, які нам на підмогу везли підрозділи, жоден не дійшов, жоден...» – пригадує Ігор Гордійчук.

Зараз в окупованих прикордонних селах, здавалося б, звичайна сільська ідилія. Ось тільки життя тут наче завмерло, а люди роз’їхалися.

«За переписом, начебто близько до 200 людей, а до війни було 600 за переписом» – каже місцева жителька.

«Всі як виїхали, всі там і залишилися. Куди повертатися? У кого хата розбита – куди він буде повертатися? Її ж треба відновлювати. А гроші де?» – розповідає інша жінка.

Розбиті будинки стоять занедбані. Як нагадування, наголошують розслідувачі, про те, що слідом за артилерійськими ударами з території Російської Федерації було і пряме вторгнення.

Збройний конфлікт на Донбасі триває від 2014 року після російської анексії Криму. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці сепаратистів. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські «добровольці». За даними ООН, за час конфлікту загинули понад 10 300 людей.

ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»: