(Рубрика «Точка зору»)
ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ
Ірина Костенко, Марина Остапенко
_________________________________
(ПРИМІТКА: після цієї публікації пам’ятну дошку одному з організаторів Голодомору-геноциду в Україні оперативно демонтували, більше інформації про це – після тексту статті)
_________________________________
Шановні викладачі і студенти Київського національного університету імені Шевченка, допоможіть зрозуміти.
На фасаді гуманітарного корпусу КНУ донині красується меморіальна дошка на честь комуніста Володимира Затонського – одного з організаторів Голодомору в Україні.
Як ви вважаєте, про що це свідчить? Про зневагу ректора Леоніда Губерського до українських законів, про вірність ленінським ідеалам, чи про солідарність з Державною думою Росії, яка не визнає факту Голодомору в Україні?
Загалом цю тоталітарну пам’ять на фасаді головного (!) закладу вищої освіти країни мали утилізувати одразу після проголошення Незалежності України. Але в КНУ тоді на таке не пішли і більш того: большевицького комісара вирішили не чіпати навіть після ухвалення у 2015 році Закону про декомунізацію.
За які ж діяння відбувається таке пошанування Володимира Затонського?
За те що керував збройним повстанням у Києві проти УНР чи за боротьбу проти Центральної Ради?
А можливо, за участь в організації Голодомору-геноциду в Україні, бо 1932 року Затонський відповідав за виконання хлібозаготівель у Київській області.
Ще Затонський на посаді наркома освіти УРСР заповзявся долати «штучний бар’єр між українською та російською мовою» і для цього ліквідував традиційний український правопис. На рівні урядових постанов було заборонено сотні українських слів, синтаксичних конструкцій, граматичних форм, правописних правил… На їхнє місце комуністи втулили російські відповідники. І в такий нечуваний доти спосіб Затонський розв’язав війну у самій мові. На превеликий жаль, вона триває і дотепер (згадайте хоча б баталії на тему нового проекту правопису).
Знесення світового шедевру архітектури – Михайлівського Золотоверхого – також у «послужному списку» большевицького комісара.
«Це було велике потрясіння для Києва, – пише історик Кирило Третяк. – Нищення собору приголомшило усіх городян. Народний комісар освіти В. Затонський постійно квапив науковців, які займалися зняттям настінного живопису. Гнівні листи наркома, в яких він називає мистецтвознавців, що намагалися врятувати хоч щось від руйнування, «любителями старья», і сьогодні є свідченням тотального державного нігілізму тих часів».
Це далеко не повний перелік, але і його цілком достатньо для запитання пану Губерському: за які саме заслуги перед Україною Київський національний університет імені Шевченка вшановує комуніста Затонського?
І до речі. Вже понад рік ми пишемо публікації в рубриці «Тест на державність», де порушуємо проблему радянських ідеологічних стандартів, що дотепер переважають у роботі музейних закладів України. Наші статті мають велику підтримку читачів. І жодної – серед музейних працівників.
На 27-му році Незалежності у більшості музеїв держави продовжують пропагувати історію України на імперсько-радянських засадах «русского мира». Приміром, музейники Софії і Лаври дотепер не визнають Україну правонаступницею тисячолітньої Руси-України:
Конституція України і музейники: звідки взялися у Софії Київській однодумці Володимира Путіна?
Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?
За такою ідеологічною затятістю музейних працівників ми вбачаємо Вашу, пане Губерський, підтримку. Адже поки Ви бережете пам’ять Затонського, музейники бережуть і пропагують його комуністичне вчення.
Наведемо цитату з виступу Затонського на сесії Всеукраїнської академії наук (1934 рік):
«Ми будуємо на Україні культуру соціалістичну, що її носієм є український пролетаріат. От чому ми так різко розходимось в будівництві української культури з тими, хто намагається протягти безперервну «золоту нитку» від великокняжої Київської України-Руси через Петра Могилу, «батька» Хмельницького й Центральної Ради до наших днів».
Отже, що на це скажете, пане Губерський?
_________________________________
ДОПОВНЕННЯ:
Після цієї статті пам’ятну дошку Володимиру Затонському оперативно демонтували, й це було зроблено в раках 24 годин після публікації. Ось як виглядав фасад будівлі Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка на ранок 23 листопада:
_________________________________
Ірина Костенко, Марина Остапенко – журналісти
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
_________________________________
Інші матеріали з циклу «ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ»:
Українська мова і церква: Нестор Літописець – перший історик України-Руси
Декомунізація монумента «Батьківщина-Мати». Хто повинен захищати Київ?
Музей «Поле Полтавської битви». Чому влада України не реагує на загрозу державній безпеці?
Ярослав Мудрий, косоворотка і музейники Софії Київської. Хто тримає цей союз?
Конституція України і музейники: звідки взялися у Софії Київській однодумці Володимира Путіна?
Чи свідчить архітектурна спадщина Києва про «європейськість» мера Кличка і міністра культури Нищука
Вкрадена українська святиня й досі у Москві. Богородиця Володимирська чи Вишгородська?
Що замовчують екскурсоводи у Києво-Печерській лаврі (до 300-ліття великої лаврської пожежі)
Провінційні комплекси Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького
Політика Кремля і вища освіта України. Як роз’єднати цей союз?
Московські холопи і музейна справа України
Українська мова і подвійна мораль у КПІ імені Сікорського
Як вилучити малоросійський канон з українського простору НХМУ
Малоросійські штампи Національного художнього музею України
Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?
Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують
