Відновити освіту білоруською мовою, після того, як її з міської шкільної освіти практично витіснила російська, виявилося надскладним завданням. Донедавна у Могильові, місті з майже 350-тисячним населенням, була лише одна школярка, яка отримувала освіту білоруською мовою. І нині діти, які вчаться білоруською мовою, – екзотичні винятки, для яких бракує вчителів, підручників та підтримки школи, громади, держави. З часу російської агресії в Україні адміністрація президента Олександра Лукашенка відійшла від курсу жорсткої русифікації, але для відродження білоруської мови робляться лише перші несміливі кроки.
Ще в 2015 році «Товариство білоруської мови» забило на сполох – білоруська мова практично зникла з освіти у містах – там немає ані вчителів, ані підручників, ані учнів, які би отримували освіту білоруською мовою.
Але за ці три роки справа далеко не просунулася. У Могильові, місті з 350-тисячним населенням, все білоруськомовне шкільництво тримається на сімох учнях. Четверо дівчат навчаються в 34-й школі, двоє хлопців у школі номер 1.
У цій же школі Ялина Соловйова довгий час була єдиною ученицею, чиї батьки вимагали виконання своїх конституційних прав – надання державної освіти рідною мовою.
Минулого року, коли батьки, чиновники, представники адміністрації шкіл і громадські активісти зібралися ще раз, очікувалося, що в 2018 році в 45-й школі Могильова наберуть повноцінний білоруський клас. Однак, цього не сталося.
Школа переповнена, сказала заступник директора Марина Василькова. До того ж, як зазначила представник адміністрації, навчальний заклад працює, виходячи з запитів батьків на певні спеціалізації. Запиту на білоруськомовне навчання немає. Із 208 опитаних батьків жоден не висловив бажання вчити дитину білоруською, зазначила вона. До того ж, як вважає адміністрація школи, набрати менший клас, ніж сусідні російськомовні, буде дискримінацією супроти них.
«Якщо батьки виявлять бажання відкрити білоруський клас, то він повинен бути не менше ніж із 20 учнями. Якщо буде менше, то ми будемо обмежувати дітей з класів із великою кількістю», – пояснила вчителька.
Батьки, з якими спілкувалися білоруські кореспонденти Радіо Свобода, говорять, що хотіли б навчання для дитини білоруською, але не хотіли б возити її заради цього через усе місто, бо школи з білоруським класом поблизу з місцем проживання немає, також їм не хочеться віддавати дитину в малокомплектний клас, бо побоюються ізоляції своїх дітей
«Клас повинен бути повністю укомплектований і дитина має спілкуватися з однокласниками. Ми не хочемо, щоб дитина перебувала в «освітньому ґетто», щоб вчилася без колективу», – говорили батьки під час громадського обговорення.
Зачароване коло – немає учнів, немає вчителів та підручників
Подібна ситуація і в дитячих садках.
У 2007 році після тривалої перерви в могильовському садку №81 сформували групу з білоруською мовою виховання, в яку ходили п'ятеро дітей. Чиновники запевнили, що по одній білоруськомовній групі наберуть у двох садках в Ленінському і Жовтневому районах міста, які мали стати базовими для білоруської мови. За словами заступника голови міськвиконкому Алли Галушко, в цих дошкільних установах підготовлений персонал і вони методично забезпечені.
Проте, відкрити білоруськомовні групи в інших садках міста немає можливості, тому що не набираються групи. Їхня кількість повинна бути не меншою від 20 осіб, сказала чиновниця. Якщо батьки наберуть групу в інший садок, то, допустила Галушко, її відкриють.
«Наше завдання створити умови», – наголосила вона.
Але вчителі говорять, що державна система освіти не готує вчителів, здатних викладати програму білоруською мовою. Знань білоруської мови випускників білоруських вишів не вистачає для роботи у школі, де вивчають білоруську як іноземну.
«Курсів перепідготовки педагогів білоруською мовою немає», – пояснює викладач університету імені Кулешова Олександр Агєєв.
Ігор Якименко, директор 34-ї могильовської школи, де вчилася єдина білоруськомовна учениця, каже, що не може знайти вчителя для п'ятого класу. Не вистачає і підручників та наочних матеріалів.
«Довелося підручники збирати по Могильовському району, по друзях і знайомих», – сказав Ігор Якименко.
Згідно з офіційною статистикою, білоруськомовних шкіл у країні 46,6 відсотка, але більшість – у сільській місцевості. І вчиться у них лише 13,3 відсотка дітей.
Навіть у столиці Білорусі, Мінську, є лише сім білоруськомовних шкіл і гімназій. При цьому, згідно з переписом 2009 року, рідною мовою білоруську назвали 53,2 відсотка населення країни. І в той же ж час основною мовою спілкування 70 відсотків назвали російську. Частка громадян країни, яка в побуті користується білоруською мовою, впала до 3,9 відсотка.
Це сталося після того, як російська мова була визнана другою державною мовою згідно з Конституцією. Якщо за радянських часів, білоруську ще можна було почути по телебаченню і радіо, то з кінця 1990-х вона практично зникла з публічного вжитку. На початку 2000-х років білоруських класів в місті не залишилося зовсім. Після десятиліття занепаду в 2010 році силами громадськості міськвиконком Могильова відкрив білоруський клас, до якого прийшла тільки Ялинка Соловйова.
Потрібне державне стимулювання білоруськомовних вчителів
З початком військової агресії Росії проти України, у Білорусі відчули загрозу від тотальної русифікації і спробували повернути білоруську мову до громадського простору. На телебаченні та на вулицях з’явилась соціальна реклама з закликом говорити білоруською. З’явилась преса та книжки національною мовою. Але, на думку експертів, цього не досить. Люди не мають мотивації говорити рідною мовою, тож без потужної державної кампанії і ресурсів, відродити її не вдасться.
«Потрібне державне стимулювання. Вчителі, які працюють білоруською мовою, повинні мати надбавку до зарплат», – говорить учасник громадської дискусії Ігор Борисов.
На його думку, відродження білоруської мови в умовах майже 100-відсоткової русифікації становить дуже важке завдання і самих лише зусиль ентузіастів не вистачить.
(За матеріалами Білоруської редакції Радіо Свобода).
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
«Ми – не росіяни»: як білоруси рятують свою мову
Білорусь протестує проти приниження її історії та мови Москвою
Судовий позов до Авакова і Аброськіна. Знищення ознак національної ідентичності
«Це моя мова»: як російськомовні українці перейшли на українську
«Принципово не спілкуюся російською». Єгор Гуськов про досвід переходу на українську мову
