(Рубрика «Точка зору»)
Robert Coalson
Чинний президент Росії Володимир Путін, найімовірніше, залишиться на четвертий термін повноважень президента, але це не означає, що поточні події в Росії не є повчальними. Нижче наведено декілька речей, які цей процес висунув на перший план.
Путін над політикою
Технічно у президентських виборах беруть участь вісім кандидатів – сім претендентів та чинний президент Путін. Однак насправді Путін пропустив усю кампанію. Він не виступив від жодної партії (офіційно він самовисуванець). Він не шукав фінансування, але замість цього – офіційно, принаймні – профінансував свою кампанію з різних квазідержавних фондів та коштів партії «Єдина Росія». Він не брав участі у дебатах телевізійних виборчих кампаній (власне, він ніколи не робив цього в перебігу всіх своїх «кампаній»). Він не створював політичних платформ.
Уся його кампанія складалася з кількох яскравих появ на публіці, таких, як його зручно перенесене на 1 березня звернення до парламенту та короткий виступ 3 березня на стадіоні, повному прихильників, під час якого він озвучував невиразні обіцянки.
Але ще важливіше те, що Кремль повністю поставив Путіна над і поза політикою: той став таким же символом Росії, як матрьошка або двоголовий орел.
Планування є ключовим і починається рано
Ми багато років чули, що Росія є «керованою демократією», але зростання масштабів цього «управління» вражає кожного виборчого циклу.
Контроль над виборами, насамперед, обумовлений тим, що вони відбуваються у контексті суворо контрольованого загальнополітичного середовища, у якому відсутні значні незалежні суб’єкти. Опитування за опитуванням показують, що більшість росіян «не бачить жодної альтернативи» Путіну, що є однією з найяскравіших рис сучасної політичної системи країни.
Світова шахова легенда і відвертий критик Путіна Гаррі Каспаров писав, що, відповідаючи на запитання про популярність Путіна, «я люблю запитувати у відповідь, …чи популярний ресторан, якщо він є єдиним у місті, а всі інші ресторан спалили дощенту».
Але водночас останні 18 місяців кремлівські політтехнологи планували ці вибори поетапно. Змінився голова ЦВК та губернатори у «проблемних» регіонах. Дата виборів була перенесена на роковини російської анексії Криму. Основні незалежні організації були названі «іноземними агентами» та фактично маргіналізовані.
Лідер опозиції Олексій Навальний також був технічно усунутий із перегонів через кримінальне переслідування, яке багато хто називає сфабрикованим і політично мотивованим. Для страховки його брат Олег був засуджений до трьох з половиною років позбавлення волі.
Звичайно, російськомовна секція горезвісної петербурзької «фабрики тролів» активно працює над формуванням громадського сприйняття виборів і кандидатів. Минулого місяця з’явився обліковий запис у Telegram, нібито від імені людини, яка працює у цій секції. Він опублікував 15 березня «офіційну інструкцію» щодо того, як вони повинні реагувати на неминучі претензії щодо фальсифікації виборів, включаючи численні посилання на статті, які, очевидно, вже були наперед вміщені в кіберсферу саме з цією метою.
Публіка не очікує чогось більшого
Багато росіян, навіть молодих, традиційно вважають стабільність найвищою цінністю. Більшість росіян вважає, що їхні вибори несправедливі, але їм все одно.
Росіяни готові до змін, але тільки не за свій рахунок і бажано без своєї активної участі, вважають, зокрема, аналітики «Левада-центру».
Прихована погроза застосування сили
Росіяни добре знають, що поліція та суди є інструментами влади. Не існує ніяких підстав припускати, що одна гілка влади піде на протистояння з іншими, щоб захистити права окремих осіб.
У 2016 році Путін створив Національну гвардію, яка, по суті, є поліційним спецзагоном у 400 тисяч осіб, що відіграв видатну роль у придушенні несанкціонованих опозиційних мітингів та відстеженні дисидентів, яких влада звинувачує в «екстремістській діяльності».
Оскільки влада збирається збільшити явку задля передбачуваного результату виборів, з’являються численні повідомлення про тиск на студентів та держслужбовців, аби ті прийшли на дільниці.
Навіть одиночні протести, які є законними в Росії, зустрічають спротив із боку влади.
З іншого боку, підтримка владної сили може слугувати певним «соціальним ліфтом»: опитування у лютому виявило, що 69% росіян назвали роботу у Федеральній службі безпеки привабливим кар’єрним шляхом.
Обмежена опозиція
Результати майже двох десятиліть керованої демократії полягають у тому, що практично немає життєздатного політичного шляху для будь-якої альтернативи путінській владі. Досвід колишніх опозиціонерів – від екс-соратника Бориса Нємцова Микити Бєлих, який став губернатором Кіровської області, а зараз перебуває за ґратами, звинувачений у корупції, до колишнього омбудсмана Елли Памфілової – продемонстрували відсутність можливості «реформи зсередини».
Критики звинувачують Кремль у тому, що той переслідує та маргіналізує всі незалежні політичні рухи та партії, відрізаючи їх від реклами та фінансування, відмовляючи їм у реєстрації, арештовуючи їхніх активістів тощо. Журналіст і кандидат у президенти Ксенія Собчак заявила, що вона сформує нову політичну партію, але поки немає підстав думати, що її політсила буде відмінною від нині наявних.
Перед завтрашніми виборами президента відбувалися дебати про те, чи повинна взагалі брати у них участь опозиція. Навальний закликав до бойкоту, тоді як Явлінський та інші обґрунтовано стверджують, що якщо опозиція не з’явиться, загальна підтримка Путіна буде лише посилена.
В інтерв’ю Радіо Свобода у 2011 році Явлінський запропонував аналіз політичної ситуації в Росії, який сьогодні видається ще більш точним, ніж під час тієї розмови: «У суспільстві немає динаміки, немає двигуна розвитку. Втома зростає в суспільстві, відчуження зростає – не тільки через корупцію, недотримання прав людини, браку прав власності, але й також через те, що протягом тривалого часу все було однаковим, і це викликало відчуження. Зміни можливі тільки за умови альтернативи».
Оригінал публікації – на сайті Radio Free Europe/Radio Liberty.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Декорація виборів у Росії. Окуповані не лише Крим і частина Донбасу
