«Треба враховувати гебістський вплив на Путіна»: як Заходові зрозуміти Росію

У Франції, у видавництві Desclée de Brouwer, вийшла книжка під назвою «Зрозуміти путінізм» (Comprendre le poutinisme). Її автор, фахівець з історії СРСР і пострадянської Росії, професор університету Сорбонна Франсуаза Том аналізує суть нинішнього російського режиму, підкреслюючи, що Захід повинен цікавитися Росією, щоб уникнути дуже серйозних для себе наслідків.

– Моя мета – поліпшити розуміння путінської системи. Я вважаю, що Росію на Заході погано розуміють, тому що те, що там відбувається, іноді неймовірне для західної людини. Я спробувала дати якісь ключі для розуміння західній людині, для якої далека уся ця реальність путінської Росії.

– Ви починаєте вашу книжку з того, що говорите про вплив тюремного світу на сучасне російське суспільство. А в чому виражається цей вплив?

– Так, це вплив блатного світу, вплив зони. Російське суспільство багато в чому сформоване мікроспільнотами, простіше кажучи – бандами. Це те, що не дає сучасній державі вкоренитися в Росії. Тобто говорять про державу в Росії, але насправді можна радше говорити про протодержавні структури. Немає в Росії справжньої держави в сенсі сучасної концепції охорони права, права власності і так далі.

– А в який період історії Росії або Радянського Союзу, або, можливо, навіть Російської імперії склалася така ситуація?

– Дуже важко сказати. Можна дуже далеко зайти в минуле. Я думаю, що традиції Московської Русі відчуваються і зараз. Можна сказати, цар володіє всією державою. Це дуже давня традиція в Росії. І беззахисність суспільства перед владою, недорозвиненість суспільства – це теж дуже давня традиція. Ну, звичайно, більшовизм все посилив, більшовизм призвів до регресу. Тому що Росія великі успіхи робила у ХIX столітті, стала майже правовою державою, і все це було знищене більшовизмом.

– Раз уже ви заговорили про царя, варто поговорити про особистість Володимира Путіна. Коли описують його і характер його дій, часто застосовують цей самий блатний, тюремний жаргон. Його часто називають «паханом». Ті, хто вивчав біографію нинішнього російського президента, знають, що одним з його наставників був чоловік, який відсидів у в’язниці багато років за кримінальні злочини. Навіть ті, хто ставиться до нього з симпатією, підтримують, вживають знову ж тюремний жаргон, фрази на кшталт «пацан сказав – пацан зробив». На ваш погляд, бекграунд Путіна позначається зараз на російському суспільстві? Адже незважаючи на те, що в молодості, можливо, Путін і був цим «хлопчиком з ленінградського підворіття», але все-таки після цього він закінчив Ленінградський університет, працював за кордоном, нехай і в соціалістичній країні.

– Я думаю, що треба враховувати гебістський вплив на Володимира Путіна. Тобто це гібрид виховання вулиці, підворіття, як ви говорите, і виховання в гебістських школах. І результат той, який ми маємо. Тобто гібрид гебістського елемента з блатним. Гебістський елемент, я б сказала, переважає.

– На ваш погляд, менталітет російського суспільства, який склався, – чи можна його змінити, уникнувши при цьому серйозних потрясінь, соціальних потрясінь, революцій, кровопролиття?

– На це питання дуже важко відповісти. Я сподіваюся, що це можливо, але це можливо, тільки якщо влада зміниться. Дуже важкий буде, я думаю, процес після Путіна, і про це треба думати, про те, що станеться після Путіна. І треба російській опозиції готуватися до цього, треба програму створювати для виходу з путінізму. Це буде дуже важко, але треба бути оптимістом.

– І все-таки, владу змінити можна досить швидко, а чи можна швидко змінити менталітет суспільства?

– Якщо менталітет владного кола зміниться, то це вже буде великий плюс. Наприклад, вплив телебачення, який зараз такий сумний в Росії, можна змінити – і вплив пропаганди може розсіятися досить швидко. Тож можна діяти згори, якщо є таке бажання – очистити суспільство від наслідків нинішнього похмурого періоду.

– Чи розуміють на Заході, що зараз відбувається в Росії, хто такий Володимир Путін після 18 років його перебування при владі? І наскільки, на вашу думку, західні країни захищені від спроб Кремля впливати на них?

– Мені здається, що це розуміння, звичайно, зростає на Заході. Усі події, які останнім часом там накопичуються, можна сказати, показують справжнє обличчя цієї влади. Це, врешті-решт, має ефект на Заході. Заходові, як я сказала, дуже важко уявити те, що насправді відбувається, і це радше від нестачі, я б сказала, глибокої інформованості про Росію, від якогось невміння розуміти. І немає бажання зрозуміти до кінця – можливо, цього не вистачає теж на Заході. Але розуміння все-таки поліпшується.

– Ви пишете про те, що у путінського режиму немає переконань, він може взяти на озброєння будь-яку ідею, якщо вона йому підходить для утримання влади. Наскільки успішно цим Кремль вводить в оману західні країни?

– Так, це факт. Я думаю, велика помилка для Заходу – вважати, що цей режим захищає, скажімо, традиційні цінності або щось таке. Тобто немає розуміння саме цієї більшовицької риси, що ідеї – це зброя, яка використовується для знищення ворога, а не відображення якихось переконань. Цього розуміння не вистачає тут.

– У Росії досить багато говорять про змову Заходу: проти всієї Росії, проти нинішнього режиму, проти російського народу. Зрозуміло, що образ зовнішнього ворога – це дуже зручний інструмент для внутрішньої політики. Народові можна показати, що є якийсь зовнішній ворог, потрібно мобілізуватися, і цим пояснюються зазвичай (як заявляє офіційна пропаганда) «тимчасові труднощі» країни. Нинішній путінський режим, по-вашому, вірить у цю змову, вірить в неї щиро? Чи просто це ще один з елементів пропаганди?

– Я думаю, що він вірить. Це, можливо, єдине щире переконання цього режиму. Він вірить, і з очевидної причини: тому, що він не розуміє свободи. Це саме результат цього гебістського виховання, про яке я говорила. Для Путіна, наприклад, якщо народ йде на демонстрацію десь в Україні, або в Росії, або в будь-якому місці, це не означає, що люди добровільно вирішили туди вийти, протестувати проти корупції і так далі. Ні, він впевнений, що хтось там їм платить, щоб вони вийшли, «Держдеп за цим стоїть». Тобто причина цього параноїдального сприйняття світу – нерозуміння того, що таке свобода і що свобода існує. Це головна причина непорозуміння між Кремлем і рештою світу.

– Ви сказали про те, що на Заході починають розуміти, чим є путінізм. А з іншого боку, в нещодавньому документальному фільмі, знятому російським державним каналом, Володимир Путін говорить, що він очікував санкцій західних країн у відповідь на анексію Криму, але вважає, що в довгостроковій перспективі все-таки Росія виграє. Як ви вважаєте, у західних країн вистачить терпіння не забути про таку проблему, як проблема Криму, не заплющити в якийсь момент очі на цю проблему, розуміючи, що без військового втручання Крим Україні не повернути?

– Я думаю, що Захід не забуде Крим, не забуде ці події. Тим більше, що Путін постійно нагадує про свою агресивність. Слабкість демократичних країн у тому, що керівні кадри змінюються, і нові лідери не мають того досвіду, який мають ті, хто відходить. І це використовується Кремлем постійно. Обама, наприклад, прийшов до влади і вважав, що він може поліпшити відносини з Росією, що попередньому американському президентові не вдалося, а йому, як він був упевнений, вдасться. Але нові лідери забувають досвід, який із великими труднощами збирала попередня команда. Це найголовніша проблема західних держав у відносинах Росією – в них мало наступності. І досвід відносин із Росією не передається, як його треба передавати.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода